Справа № 201/13533/24

Провадження № 2/201/2075/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2025 року         Жовтневий районний суд

міста Дніпропетровська

у складі: головуючого судді – Федоріщева С.С.,

при секретарі – Максимовій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Дніпрі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

До Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська 30 жовтня 2024 року надійшла позовна заява Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості про стягнення заборгованості.

В обґрунтування своїх вимог, представник позивача у позовній заяві посилався на те, що 08 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» із метою отримання банківських послуг і отримала кредит у розмірі до 46 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Підписом заяви відповідач погодилась з умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами банку. Зобов`язання за договором про надання банківських послуг позивач виконав у повному обсязі та надав відповідачу кошти та можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач свої зобов`язання за договором не виконав і не повернув грошові кошти, а також проценти за користування кредитом, комісії, пені та штрафів, передбачених умовами. У зв`язку з цим утворилась заборгованість, яка станом на 16 жовтня 2024 року становить 46 599,09 грн., з яких: 41 299,69 грн. – заборгованість за тілом кредита; 5 299,40 грн. – заборгованість за простроченими відсотками. Тому позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 46 599,09 грн., а також судові витрати у розмірі 2 422,40 грн.

18 листопада 2024 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування поданого відзиву представник відповідача зазначив, що в підписаній Харакоз В.К. анкеті-заяві відсутні відомості про те, з якими саме затвердженими Умовами та Правилами, Тарифами був ознайомлений та дав згоду відповідач, а також відсутні відомості про зобов`язання банку надати грошові кошти (кредит), не зазначено розміру кредиту та умови кредитування, зобов`язання позичальника повернути кредит та сплатити проценти, розмір кредитного ліміту, умови отримання кредиту, номеру виданої кредитної картки. Твердження позивача, які ґрунтується на змісті не наданих ним і не підписаних відповідачем умов, що містяться в Умовах та Правилах надання банківських послуг та в Тарифах, можуть сприйматись лише як припущення, на яких у відповідності до ст. 81 ч. 6 ЦПК України не може ґрунтуватись судове рішення. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ «Приватбанк» дотримав вимог закону про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Також, банком до позовної заяви додано і копію Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 25 лютого 2022 року. Однак, сама Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку підписана сторонами значно раніше – 08 листопада 2017 року, тобто інформація, зазначена у Заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг не відображає істотні умови кредитного договору, що був укладений позичальником з банком у листопаді 2017 року та на підставі якого банком нараховувався борг. (початок використання кредитних коштів — 10 листопада 2018 року (згідно банківської виписки по картці/рахунку, розрахунку заборгованості), розрахунок заборгованості, що доданий позивачем до позову саме за договором № б/н від 08 листопада 2017 року, позивач просить стягнути заборгованість саме за кредитним договором № б/н від 08 листопада 2017 року). Крім того, відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості відсотки за користування кредитом нараховувались починаючи з листопада 2018 року, а не після підписання відповідачем 25 лютого 2022 року Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. Вимога про стягнення з відповідача договірних відсотків за користування кредитом, за заявлений період, а саме з 01 вересня 2022 року по 30 червня 2023 року включно (згідно розрахунку позивача), оскільки до 01 вересня 2022 року позивач погашав (списував) відсотки за рахунок кредита і додавав до тіла кредита, після 30 червня 2023 року припинив нараховувати відсотки, не ґрунтується на відповідному письмовому правочині, оскільки, як зазначалося вище, сама Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 08 листопада 2017 року таких умов не містить, а інших угод з цього приводу між сторонами, укладено не було. Зазначене свідчить про необґрунтованість вимоги позивача в цій частині та спростовує розрахунок заборгованості позивача виконаний ним виходячи з того, що сторонами було письмово погоджено розмір процентів в самому договорі. За таких обставин жодних належних та допустимих доказів, які свідчили б про ознайомлення відповідача у письмовій формі з умовами кредитування позивачем не надано.

04 грудня 2024 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій остання заперечувала проти обставин, викладених у відзиві на позовну заяву та підтримала заявлені позовні вимоги.

Представник позивача АТ КБ «Приватбанк» надав до суду клопотання, у якому просив задовольнити позов у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував, просив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження та без його участі.

Представник відповідача надав суду заяву з проханням розглядати справу без його участі та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Таким чином, суд вважає за можливе ухвалити у справі рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.

Перевіривши надані докази, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

08 листопада 2017 року між ОСОБА_2 та АТ КБ «Приватбанк» було укладено кредитний договір.

Згідно умов якого відповідач отримав кредит, який в подальшому було збільшено до 46 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, із кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що  підписана заява-анкета разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.

У зв`язку з недотриманням позичальником взятих на себе зобов`язань, станом на 16 жовтня 2024 року становить 46 599,09 грн., з яких: 41 299,69 грн. – заборгованість за тілом кредита; 5 299,40 грн. – заборгованість за простроченими відсотками. Зазначену суму заборгованості позивач просив суд стягнути з відповідача, а також понесені ним судові витрати у розмірі 2 422,40 грн.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною першою статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Статтею 1061 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Отже, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом та договірні.

Згідно з ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

З матеріалів справи вбачається, що в анкеті-заяві від 08 листопада 2017 року відсутні будь які умови щодо отримання кредитної картки, її виду, кредитного ліміту, процентів, відповідальності у вигляді пені за порушення зобов`язання.

Доводи позивача про те, що у паспорті споживчого кредиту погоджено істотні умови договору, не заслуговують на увагу суду, оскільки анкета-заява, підписана відповідачем, не містить умов про те, що складовою невід`ємною частиною кредитного договору є паспорт споживчого кредиту, а у вказаному паспорті споживчого кредиту не міститься посилань на те, що він є складовою частиною договору № б/н від 08 листопада 2017 року.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 23.05.2022 у справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545сво20), до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до Закону України «Про споживче кредитування», у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (частина друга статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі, що врегульовано ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування».

Потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

Крім того, посилання позивача на те, що заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 25 лютого 2022 року містить розмір відсоткової ставки, суд також не може взяти до уваги, оскільки така заява підписана відповідачем 25 лютого 2022 року, тоді як анкету-заяву відповідачем було підписано 08 листопада 2017 року, а з наданого позивачем розрахунку заборгованості неможливо встановити, як відраховувались відсотки за користування кредитними коштами, та, як наслідок, зробити відповідний розрахунок відсоткової ставки саме з лютого 2022 року.

За таких обставин, правові підстави для стягнення з відповідача прострочених відсотків відсутні.

Разом із цим, оскільки судом встановлено, що відповідач в добровільному порядку не повернув фактично отримані та використані надані позивачем грошові кошти, що свідчить про порушення прав позивача, наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача суми фактично отриманих грошових коштів (тіло кредиту), у розмірі 41 299,69 грн.

Враховуючи вищенаведене, оцінивши всі докази в сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 146,92 грн. (41 299,69 грн. х 2 422,40 грн. : 46 599,09 грн. = 2 146,92 грн.).

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76, 78, 81, 141, 259, 263-265, 280-282, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором б/н від 08 листопада 2017 року, яка станом на 16 жовтня 2024 року становить 41 299,69 грн. та складається із заборгованості за тілом кредиту.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 146,92 грн.

У задоволенні решти вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Б.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Суддя С.С. Федоріщев