Справа № 635/3271/19

Провадження № 1-кп/643/300/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.2025

19 лютого 2025 року м. Харків

Московський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисників: ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 ,

перекладача ОСОБА_6 ,

обвинувачених: ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8 ,

ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12015220000000670, внесеному до ЄРДР від 10.05.2015, відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 187 КК України, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 187, ч.4 ст. 187 КК України та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 358, ч.4 ст. 187 КК України,

в с т а н о в и в:

В провадженні суду перебуває вищевказаний обвинувальний акт.

Потерпілі особи в судове засідання не з`явилися.

Від прокурора надійшло клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 у зв`язку із існуванням ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_7 заперечував, посилаючись на те, що тривалий час перебуває під вартою незаконно, прокурором не доведено ані вчинення ним злочинів, ані ризики для продовження перебування під вартою. Якщо буде змінений запобіжний захід з тримання під вартою, то він як інші обвинувачені буде прибувати до суду, наміру приховуватися та впливати на потерпілих, свідків не має.

Захисник ОСОБА_7 , що діє на підставі ордеру серії АХ №1227358 від 24.12.2024 – адвокат ОСОБА_4 заперечував щодо заявленого прокурором клопотання, зазначивши, що обраний відносно ОСОБА_7 запобіжний захід не відповідає нормам діючого КПК України, існування ризиків, визначених ст.177 КПК України стороною обвинувачення не доведено та будь-які ризики взагалі відсутні. ОСОБА_7 8 років тримається під вартою, а стороною обвинувачення ніяких доказів його провини до сьогоднішнього часу не надано тощо, а тому вважає, клопотання, доводи якого кожний раз дублюються, задоволенню не підлягає.

Інші учасники процесу підтримали зайняту позицію ОСОБА_7 та його захисника.

Вивчивши заявлене прокурором клопотання, вислухавши думку учасників кримінального провадження, суд вважає, клопотання прокурора таким, що підлягає задоволенню, виходячи із такого.

Так, встановлено, що відносно обвинуваченого ОСОБА_7 обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого спливає.

Положеннями ст. 178 КПК України визначений перелік обставин, що враховуються при обранні запобіжного заходу, в тому числі, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим, стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків в місці його постійного проживання, наявність утриманців, майновий стан тощо.

Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього кодексу.

Згідно із ч.1 ст.197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

При вирішенні питання про доцільність продовження запобіжного заходу, суд враховує вимоги статті 29 Конституції України, статті 9 Загальної Декларації прав людини, статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і статті 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.

У рішенні по справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року Європейський суд з прав людини зазначив, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно, вона має оцінюватись в кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 ЕСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, з постанов Верховного Суду від 20.06.2019 по справі №166/313/17, від 13.08.2020 по справі №674/1202/19, від 27.02.2019 по справі №0503/10653/2012 вбачається, що усвідомлення імовірності визнання вини особи за висунутим їй обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчать про наявність ризику переховування від суду та можуть бути підставами для тримання під вартою.

Далі, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів (п.35 рішення ЄСПЛ №12369/86 від 26.06.1991 року «Летельє проти Франції»).

По справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи – тримання під вартою, що завжди є законним, якщо є достатні підстави вважати, що існує необхідність у запобіганні вчиненню особою правопорушення чи ухиленню від правосуддя після вчинення злочину, з тією метою, щоб особа, яка обвинувачується у вчинені злочину, постала перед компетентними органами.

ОСОБА_7 обвинувачується у скоєнні особливо тяжких злочинів, передбачених ч.4 ст. 187 КК України, санкцією якої передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до п`ятнадцяти років, з конфіскацією майна, а тому, будучи обізнаними про ступінь тяжкості інкримінованих йому злочинів та покарання, яке йому загрожує, у разі визнання його винуватим, існує реальний ризик того, що обвинувачений може переховуватися від суду.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдається до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

При вирішенні питання про доцільність продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому суд враховує, крім іншого, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винним у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він обвинувачується, вік та стан здоров`я, майновий стан, міцність соціальних зв`язків, репутацію обвинуваченого, ризик повторення чи продовження ним протиправної поведінки.

Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Не вирішуючи питання на даному етапі кримінального провадження про оцінку доказів з точки зору їх допустимості і достатності для визнання обвинуваченого винуватим чи невинуватим у вчиненні злочинів, суд приходить до висновку, що вказані вище обставини, а також підвищена суспільна небезпека злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 , дають підстави для висновку, що з боку обвинуваченого існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

При цьому, дані про зменшення або зникнення вказаних ризиків відсутні і наявність характеризуючих даних про особу обвинуваченого, його, на думку захисту, бездоганну процесуальну поведінку, не виключають наявність зазначених вище ризиків, а також ризику продовження чи повторення протиправної поведінки.

Крім того, дане кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду, докази судом на даний час в повному обсязі не досліджені.

В контексті практики ЄСПЛ ризик втечі обвинуваченого оцінюється не лише на основі суворості можливого вироку, а має досліджуватися з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

Крім того, обвинувачений є раніше судимою особою, особою без постійного місця проживання та реєстрації на території м. Харкова та в Україні в цілому, дані про його офіційне працевлаштування та джерела доходів до затримання відсутні, приймаючи до уваги запровадження в Україні військового стану, відсутність громадянства та постійного місця мешкання, а тому відсутність контролю за зобов`язаннями обвинуваченого, що у своїй сукупності свідчить про наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а саме, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків, експертів у цьому ж кримінальному провадженні або вчинити інше кримінальне правопорушення.

Також суд враховує, що Указом Президента України № 64/2022 на території України з 24.02.2022 введено воєнний стан. Відповідно до п. 8 роз`яснень, наданих Верховним Судом у листі від 03.03.2022 р. N 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», оцінюючи ризики, які обґрунтовують доцільність застосування запобіжних заходів загалом та тримання під вартою зокрема, слідчий суддя (суд) керується всіма наявними матеріалами клопотання про застосування (продовження) запобіжного заходу. Водночас як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію.

Отже, тяжкість обвинувачення, хоча й не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, але таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо не враховувати.

   Приймаючи до уваги вищевикладене,  з урахуванням обставин справи, з метою об`єктивного встановлення істини по справі,  забезпечення виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов`язків, для запобігання ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, запобігання спробам переховуватися від суду, перешкоджати виконанню судового рішення, вчинити інше правопорушення, оцінюючи в сукупності всі обставини і у відповідності до вимог ч.1 ст. 178 КПК України, а також те, що судовий розгляд не початий,  суду не надано будь-яких відомостей щодо  постійного заробітку, стану здоров`я, сімейного стану, як наявність малолітніх, неповнолітніх дітей або осіб на утриманні, доказів про незаконне затримання, відомостей про місце проживання в м. Харкові тощо, а тому суд переконаний у необхідності задоволення клопотання прокурора та вважає за необхідне продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_7 строком не більше двох місяців.

Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Доказів про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України для застосування стосовно обвинувачених більш м`якого запобіжного заходу, суду не надано, а наявність ризиків, що стали підставою для обрання такого виду запобіжного заходу, продовжують існувати та не зменшились настільки, що вже не могли би виправдовувати подальше тримання обвинуваченого під вартою, та жодний з інших, більш м`яких запобіжних заходів, не здатний запобігти вказаним ризикам.

Непогодження з висунутими доводами прокурора у клопотанні, не спростовують висновків суду.

Усі інші питання, фактичні обставини кримінальних правопорушень, питання винуватості чи не винуватості у скоєнні кримінальних правопорушень, питання відносності та допустимості доказів вирішуються під час судового розгляду, який у даному випадку, ще не почався.

   Таким чином, аналізуючи вищевикладене, Європейського  суду з прав людини, у суду відсутні підстави для скасування, зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 на більш м`яку.

Далі, ухвалою суду від 03.09.2024 доручено Східному міжрегіональному центру з надання безоплатної правничої допомоги призначити захисника (адвоката) для здійснення захисту за призначенням обвинуваченому ОСОБА_7 .

Східним міжрегіональним центром з надання безоплатної правничої допомоги призначено обвинуваченому ОСОБА_7 захисника – адвоката ОСОБА_10 , який брав участь у судових засіданнях.

Між тим, в подальшому стало відомо суду, що адвокат ОСОБА_11 помер.

Однак, у суду до сьогоднішнього часу відсутні будь-які письмові підтвердження стосовно смерті адвоката ОСОБА_11 такі документи від Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги до суду не надходили, заміну захисника за призначенням обвинуваченому ОСОБА_7 у зв`язку зі смертю адвоката, не здійснено.

ОСОБА_7 в судовому засіданні вважав за необхідне призначити йому захисника, при цьому, зауважив, що раніше його інтереси захищала адвокат ОСОБА_12 , яка ознайомлена з матеріалами кримінального провадження, а тому, саме її призначення, призведе до скорішого розгляду справи.

Прокурор вважав за необхідне призначення ОСОБА_7 захисника.

Інші учасники процесу не заперечували.

Суд, вислухавши думку учасників процесу, дійшов такого.

Право на захист від кримінального обвинувачення є однією із основних засад кримінального процесу та, майбуть, основною гарантією дотримання прав та свобод особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочинів.

Відповідно до правил ч.1 ст. 52 КПК України участь завистника є обов`язковою у криминальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів. У цьому випадку участь захисника забезпечується з моменту набуття особою статусу підозрюваного.

Відмова від захисника не приймається у випадку, якщо його участь є обов`язковою. У такому випадку, якщо підозрюваний, обвинувачений відмовляється від захисника і не залучає іншого захисника, захисник повинен бути залучений у порядку, передбаченому ст.49 КПК України, для здійснення захисту за призначенням.

Отже, оскільки кваліфікація дій обвинуваченого відноситься до кваліфікації особливо тяжких злочинів, адвоката ОСОБА_11 через обставини, що викладені вище текстом, припинив здійснювати захист інтересів обвинуваченого ОСОБА_7 , відтак суд зобов`язаний забезпечити участь захисника у вказаному кримінальному провадженні.

Так, відповідно до положень ч. 1 ст. 13 Закону України «Про безоплатну правову допомогу», розглядаючи заяви чи клопотання обвинувачених осіб щодо заміни захисників, які надають безоплатну вторинну правову допомогу, повинно бути враховане наступне: безоплатна вторинна правова допомога - це вид державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу до правосуддя (ч. 1 ст. 13 Закону України «Про безоплатну правову допомогу».).

При реалізації цієї державної гарантії особа позбавлена можливості вільно обирати собі захисника, оскільки відповідно до ст. 49 КПК України, захисник такій особі призначається за постановою слідчого/прокурора або ухвалою судді чи суду. Так само особа, що отримує безоплатну вторинну правову допомогу, не може на власний розсуд вимагати від суду заміни захисника з особистих мотивів.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про безоплатну правову допомогу», заміна призначеного адвоката проводиться Центром шляхом прийняття відповідного рішення (яке видається у формі наказу).

Суд постановляє ухвалу, якою доручає відповідному органу (установі), уповноваженому законом на надання безоплатної правової допомоги, призначити адвоката для здійснення захисту за призначенням та забезпечити його прибуття у зазначені в ухвалі час і місце для участі в кримінальному провадженні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 52,54,177, 178, 181, 183, 202, 203,350, 372, 376, 392 КПК України, суд,

                                  п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» строком не більше двох місяців, тобто до 19.04.2025.

  Доручити Східному міжрегіональному центру з надання безоплатної правничої допомоги  призначити захисника (адвоката) для здійснення захисту за призначенням обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України, та забезпечити прибуття захисника (адвоката) в судове засідання у приміщення Московського районного суду м. Харкова, яке призначене на 05.03.2025 о 11:15 за адресою: м. Харків, пр. Ювілейний, 38Є, каб. № 7.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Московський районний суд м. Харкова протягом 5 днів

Суддя ОСОБА_1