Справа №209/3049/24

Провадження №1-кп/209/104/25

У Х В А Л А

20 лютого 2025 року                 м. Кам`янське

       Дніпровський районний суд міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі: секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених  ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309  КК України,

в с т а н о в и в:

       В провадженні Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області знаходиться вище вказане кримінальне провадження.

До обвинуваченого ОСОБА_5 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого закінчується 04 березня 2025 року.

       Прокурор в судовому засіданні звернулася до суду з клопотанням про продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою, оскільки на її думку мають місце ризики, передбачені ст. 177 КПК України. ОСОБА_5 обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину, може переховуватись від суду, вчинити інші кримінальні правопорушення та впливати на свідків.

       Захисник обвинуваченого заперечував проти клопотання прокурора, посилаючись на відсутність доказів вини його підзахисного і недоведеність прокурором заявлених ризиків. Звернув увагу суду на тривалий час знаходження його підзахисного під вартою та на надвисокий розмір застави, який обвинувачений неспроможний сплатити. Крім того, захисник звернувся до суду з клопотання про зміну запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 на більш м`який.

       Обвинувачений заперечував проти задоволення клопотання прокурора і підтримав клопотання свого захисника.

       Прокурор заперечував проти задоволення клопотання захисника.

       Розглядаючи питання про запобіжний захід, який був обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_5 у виді тримання під вартою, суд виходить з того, що згідно ч. 1 ст. 183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою є винятковим і застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

       Перевіряючи доводи клопотання прокурора у контексті наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд встановив, що вони є обґрунтованими, а заявлені ризики об`єктивно існують. На думку суду подальше тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою є виправданим, а підстави для заміни цього запобіжного заходу менш обтяжливим відсутні з наступних підстав:

Обвинувачений ОСОБА_5 раніше судимий за кримінальні правопорушення в сфері обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, обвинувачується у скоєнні кримінальних правопорушень в сфері обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, вчинених під час іспитового строку, що свідчить про його стійку протиправну поведінку та вказує на ризик можливості вчинення ним інших кримінальних правопорушень.

Стосовно ризику переховування, суд враховує тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_5 , тому розуміючи невідворотність можливого покарання, останній може вдатися до відповідних дій.

Тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, у випадку визнання його винуватим у вчиненні злочину, безумовно не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, як за національним законодавством (п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК), так і за практикою Європейського суду з прав людини, є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (справа «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року).

При цьому, як додаткову обставину в підтвердження ризику переховування, суд враховує ведення в Україні військового стану через агресію російської федерації проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку, зокрема ускладнює належний виклик таких осіб, а також контроль за виконанням запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, іншого запобіжного заходу, що може значно ускладнити органам правопорядку вжиття заходів реагування на таку поведінку обвинуваченого та забезпечити належне виконання ним своїх процесуальних обов`язків.

Крім того, на даний час існують ризики того, що перебуваючи на волі обвинувачений може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, зокрема особа одного зі свідків, який здійснював контрольну закупівлю - ОСОБА_6 , який був засекречений працівниками поліції, є відомою обвинуваченому особою, тож, залишившись на волі, він може незаконно впливати на вказану особу з метою спонукання його до зміни своїх показань чи відмови від надання свідчень у судовому провадженні.

Суд не приймає посилання захисника на те, що свідки у даному кримінальному провадженні були допитані під час досудового слідства, оскільки, відповідно до діючого КПК України, суд безпосередньо досліджує докази у судовому засіданні. На даний час свідки по даному кримінальному провадженні у судовому засіданні не допитані.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, у зв`язку з чим доцільним є продовження відносно обвинуваченго ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

        Разом з тим, оскільки справа тривалий час перебуває на етапі судового розгляду, а відтак ризики щодо ОСОБА_5 зменшилися, порівняно із часом обрання щодо нього запобіжного заходу, суд враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. 177 та 178 КПК України, а саме тяжкість, кримінальних правопорушень, у яких обвинувачується ОСОБА_5 , тяжкість передбаченого за ці кримінальні правопорушення покарання, майновий стан обвинуваченого, суд вважає за потрібне зменшити розмір застави до семидесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 211960 грн.

Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Керуючись ст. 177, 178, 183, 331, 369-372 КПК України, суд -

п о с т а н о в и в:

       Клопотання прокурора - задовольнити.

       Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_5 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 20.00 години 18 квітня 2025 року включно.

       Одночасно визначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , альтернативний вид запобіжного заходу у вигляді застави для забезпечення виконання обов`язків, визначених КПК України, в розмірі 70 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станосить 211960 (двісті одинадцять тисяч дев`ятсот шістдесят) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: одержувач - ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, Код ЄДРПОУ 26239738, МФО 820172, р/р UA158201720355229002000017442 ДКСУ, м. Київ призначення платежу: за кого (ПІП) та номер справи, обов`язково зазначати інформацію про постанову судді або ухвалу суду, який обрав заставу мірою запобіжного заходу, ПІБ обвинуваченого.

       У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов`язки: 

- прибувати за кожною вимогою до суду чи прокурора;

- не відлучатися за межі м. Кам`янського Дніпропетровської області без дозволу прокурора або суду;

- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватись від спілкування зі свідками по даному кримінальному провадженню;

- здати на зберігання до органу досудового розслідування свій паспорт для виїзду за кордон.

       Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 20.00 години 18 квітня 2025 року.

       У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу - відмовити.        

       Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її проголошення.

Суддя         ОСОБА_1