УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №295/12991/24 Головуючий у 1-й інст. Чішман Л. М.

Категорія 70 Доповідач Борисюк Р. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2025 року

Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді         Борисюка Р.М.,

суддів         Павицької Т.М., Шевчук А.М.,

розглянувши у письмовому провадженні у місті Житомирі цивільну справу 295/12991/24 за позовом представника ОСОБА_1 – адвоката Полонської Людмили Миколаївни до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – адвоката Полонської Людмили Миколаївни на рішення Богунського районного суду міста Житомира від 26 листопада 2024 року та на додаткове рішення цього суду від 19 грудня 2024 року, ухвалених під головуванням судді Чішман Л.М. у місті Житомирі,

в с т а н о в и в:

У серпні 2024 року адвокат Полонська Л.М. в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, в якому просила змінити спосіб стягнення аліментів, які стягуються у твердій грошовій сумі в розмірі 3000,00 грн на місяць із ОСОБА_2 на користь позивача для утримання доньки ОСОБА_3 , на підставі рішення Богунського районного суду міста Житомира №296/1976/22 від 01 серпня 2022 року, шляхом їх стягнення у частці від заробітку (доходу) батька дитини у розмірі 1/3 заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішення законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Позов мотивувала тим, що після первинного призначення аліментів, погіршився стан здоров`я дитини, у зв`язку з чим донька сторін потребує необхідності звернення до відповідних профільних спеціалістів, контролю та лікування. Структура витрат на дитину щомісяця неоднакова і залежить від конкретних життєвих потреб дитини. Основними необхідними з них є витрати на харчування, одяг та взуття доньки, навчання лікування, засоби гігієни та косметичні засоби, на розвиток, дозвілля та відпочинок, а також витрати на житлово-комунальні послуги та надання дитині кишенькових грошей, шляхом перерахування на банківську карту «Юніор». Але основний тягар утримання дитини лягає на позивачку.

Представник наголошувала на тому, що відповідач є здоровим та працездатним, у якого на утриманні немає інших дітей, непрацездатної дружини чи батьків. Його матеріальний стан після призначених судовим рішенням аліментів у розмірі 3000 грн покращився, оскільки останній придбав у власність автомобіль марки «Peugeon». Крім того, ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем, здійснює підприємницьку діяльність і має відповідні доходи.

Також вважала, що при вирішенні цього спору слід врахувати у першу чергу інтереси дитини, та виходячи із рівності прав та обов`язків батьків, відповідач зобов`язаний разом із позивачем забезпечити доньці рівень життя, який є необхідний та достатній для її нормального фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Тому, зміна способу стягнення аліментів буде відповідати засадам розумності та справедливості.

Рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 26 листопада 2024 року у задоволенні позовної вимоги щодо зміни способу стягнення аліментів відмовлено.

Проте, судом першої інстанції змінено розмір аліментів, які стягуються за рішенням Богунського районного суду міста Житомира у справі №296/1976/22 від 01 серпня 2022 року, та ухвалено судове рішення про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліментів в розмірі 3 500,00 грн, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття. Вирішено питання судових витрат.

Також додатковим рішенням цього суду від 19 грудня 2024 року після розгляду заяви ОСОБА_1 стягнуто із відповідача на її користь 8 000 грн понесених витрат на правову допомогу.

Не погоджуючись із зазначеними вище судовими рішеннями, адвокат Полонська Л.М., діючи в інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, де просить їх скасувати і ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги, а також стягнути із відповідача на користь позивачки 13 000 грн витрат на правничу допомогу, надану у суді першої інстанції, та стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4 500 грн витрат на правничу допомогу, які позивач понесла на стадії апеляційного розгляду.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги представник позивача зазначає, що вона не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що вимога позивача про стягнення аліментів в частці від доходу платника аліментів, виходячи з критеріїв розумності та справедливості, підлягала б до стягнення в розмірі частини всіх видів доходів, при цьому лише за наявності заборгованості з аліментів. А враховуючи, що відповідач є фізичною особою-підприємцем, то аліменти будуть обраховуватися виходячи із заробітної плати працівника для відповідної місцевості, яка на даний час становить для Житомирської області - 12 123,00 грн і відповідно становитиме - 3030,75 грн, що в жодній мірі не покращить забезпечення прав дитини на необхідний та достатній розмір для утримання дитини.

Апелянт свою незгоду із таким висновком місцевого суду мотивує тим, що у разі задоволення позову повністю, розмір аліментів у гривневому еквіваленті склав би 4041,00 грн (1/3 частка від доходу платника аліментів – фізичної особи-підприємця згідно спрощеної системи оподаткування).

Крім того, вважає, якщо відповідач має можливість придбати другий автомобіль, то він також спроможний сплачувати аліменти в розмірі 1/3 частки від його заробітку (доходу) ФОП на спрощеній системі оподаткування, що становитиме 4041,00 грн, тобто на 1000 грн більше раніше визначеному розміру.

Також представник позивачки не погоджуються з додатковим рішенням місцевого суду мотивуючи тим, що нею були надані послуги, які відповідають критеріям розумної необхідності та реальності, їх вартість складає - 13 000 грн.

Вказує, що за період часу із дня складання договору про надання правової допомоги з 04 липня 2024 року по день ухвалення місцевим судом рішення, нею було витрачено на дану справу згідно акту виконаних робіт 4 години 20 хвилин робочого часу, що є співмірним по структурі з критеріями розумної необхідності та реальності таких витрат.

Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 06 січня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та справу призначено до розгляду.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Згідно частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України ( частина 1 статті 368 ЦПК України).

Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною 5 статті 268, статті 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав відповідачу строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне розглядати справу у порядку письмового провадження без участі  сторін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі, зареєстрованому 11 червня 2011 року міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Бердичівського міськрайонного управління юстиції Житомирської області, який на підставі рішення Богунського районного суду міста Житомира від 06 серпня 2021 року у справі 295/6826/21 було розірвано (а.с.20, 22).

Сторони є батьками неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 21).

Рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 01 серпня 2022 року у справі №296/1976/22 із ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 аліменти у розмірі 3000,00 грн, щомісячно, починаючи з 27 квітня 2022 року і досягнення дитиною повноліття (а.с.23-24).

Судом встановлено, що неповнолітня ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , а згідно копії договору від 01 серпня 2023 року позивачка проживає на орендованій квартирі за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 27,104).

Згідно повідомлення регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Житомирській області № 31/6-97аз3543-2024 від 03 вересня 2024 року, ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем та йому на праві власності з 2014 року належить автомобіль марки «Mercedes Sprinte», 2004 року випуску та з 2024 року транспортний засіб «PEUGEOT», 2002 року випуску (а.с.118).

Судом також встановлено, що відповідач є особою з інвалідністю ІІІ групи загального захворювання, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_2 та довідкою акта МСЕК №638443 (а.с.149-150).

Матеріалами справи підтверджено, що неповнолітня ОСОБА_3 із січня 2023 року знаходилася на ортодонтичному лікуванні та потребує протезування, перебувала на лікуванні у лікаря-дерматологавід у березні 2024 року, у зв`язку із чим позивачем понесені витрати на лікування, вартістю 6 500 грн ( а.с. 31-41, 43-47).

Також позивачкою долучено до позову докази придбання взуття та одягу для доньки, вартість яких становить 6 500,00 грн (а.с. 48-56).

Крім того, неповнолітня ОСОБА_3 відвідує Комунальний заклад «Міські публічні бібліотеки», що підтверджується квитанціями про оплату в сумі 1300,00 грн, індивідуальні заняття з англійської мови, про що надано виписки по перерахуванню коштів в сумі 1080,00 грн, а також у в період з 21 червня 2024 року по 05 липня 2024 року перебувала в дитячому таборі в Болгарії. Вартість туристичних послуг складала 20 710,00 грн (а.с. 57-67).

Колегія суддів погоджується із висновком місцевого суду щодо збільшення розміру аліментів, які стягуються на користь позивачки із 3000 грн до 3500 грн , враховуючи наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно зі статтею 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

У частині першій статті 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Як роз`яснено у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 2 статті 182 СК України (в редакції закону від 17.05.2017 року) мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів, суд зобов`язаний з`ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров`я.

Таким чином, зміна закону, яким встановлюється мінімальний розмір аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України.

Отже, зміна способу стягнення аліментів (ч. 3 ст. 181 СК України) і зміна визначеного раніше розміру аліментів (ст. 192 ч. 1 СК України) є різними правовими інститутами. Водночас, ці інститути тісно пов`язані між собою. Зазвичай зміна способу стягнення аліментів тягне і зміну розміру (збільшення, зменшення) раніше обумовлених чи присуджених аліментів, зміна способу стягнення аліментів може слугувати засобом, методом зміни розміру стягуваних аліментів.

За обставинами даної справи із відповідача рішенням суду вже стягнуті аліменти у розмірі 3000,00 грн на дитину щомісячно. Пред`явивши вимогу про зміну способу стягнення аліментів з твердої грошової суми на частку від доходу платника аліментів та визначивши її розмір у 1/3 частину, позивачка фактично заявляє вимоги про збільшення розміру аліментів.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів, матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Частиною 1 статті 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни способу стягнення або розміру раніше стягнутих аліментів, суд зобов`язаний з`ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров`я, здоров`я та матеріального становища дитини.

Відповідно до частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини 1 та 2 статті 77 ЦПК України).

Таким чином, поставивши перед судом питання про зміну способу стягнення раніше присуджених аліментів з твердої грошової суми на частку від доходу платника, позивачці належало доводити передусім наявність у платника аліментів відповідного доходу, як підставу для задоволення вимоги, для визначення розміру аліментів як частки відповідного доходу. Разом з тим, зважаючи на пред`явлення позову з метою збільшення розміру стягуваних аліментів, належало доводити й інші обставини, які мають значення в такому спорі та передбачені, зокрема, частиною 1 статті 182 СК України.

Приймаючи до уваги, що належних та допустимих доказів наявності обставин зміни матеріального або сімейного стану сторін, їх стану здоров`я, інших обставин, які відповідно до статті 192 СК України є підставою для зміни способу стягнення аліментів та їх розміру, а також доказів наявності у платника аліментів відповідного доходу для визначення розміру аліментів в частці від такого доходу позивачкою не надано, що є її процесуальним обовязком, місцевий суд дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо зміни способу стягнення аліментів.

Але у той же час, враховуючи, що у ОСОБА_1 збільшились матеріальні витрати на утримання дитини, відповідач працездатний, хоча і має групу інвалідності, відсутність доказів перебування на утриманні останнього непрацездатних осіб, заборгованості по сплаті аліментів, а також приймаючи до уваги рівність обох батьків щодо утримання дитини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доцільність збільшення розміру стягнутих аліментів на користь позивачки до 3500 грн.

Щодо вирішення питання стягнення витрат на правову допомогу за додатковим рішенням Богунського районного суду від 19 грудня 2024 року колегія суддів зазначає наступне.

Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частина перша та друга статті 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зроблено висновки, що «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін».

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом встановлено, що представником позивача надано докази понесення витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції в розмірі 13 000,00 грн.

Зокрема, із матеріалів справи убачається, що 04 липня 2024 року між адвокатом Полонською Л.М. та позивачкою укладено договір про надання правової допомоги (а.с. 137).

Відповідно до Акту наданих послуг (виконаних робіт) по наданню правової допомоги у справі №295/12991/24 від 18 жовтня 2024 року, адвокатом надано позивачці наступні послуги: консультація (тривалістю 20 хв вартість 1000 грн), позовна заява (тривалістю 2 год вартістю 6000,00 грн), два адвокатські запити (тривалістю 30 хв кожен та загальною вартістю 3000,00 грн), дві заяви про приєднання документів до матеріалів справи (загальною тривалістю 1 год вартістю 3000, 00грн).

Згідно копій платіжних інструкції від 04 липня 2024 року, 29 серпня 2024 року та 30 серпня 2024 року позивачка сплатила вартість наданих адвокатом послуг у загальному розмірі 13 000,00 грн (а.с. 139-141).

Колегія суддів вважає, що зважаючи на об`єм та характер виконаної адвокатом роботи по справі у суді першої інстанції, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та враховуючи її характер і складність, місцевий суд дійшов правильного висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню із відповідача, до 8 000 грн.

Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо незаконності основного та додаткового рішення місцевого суду, не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які ґрунтовно і повно викладені у мотивувальній частині оскаржуваних рішень, зводяться до переоцінки доказів, а також незгоди апелянта з висновками щодо їх оцінки.

Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими, а рішенняБогунського районного суду міста Житомира від 26 листопада 2024 року та додаткове рішення цього суду від 19 грудня 2024 року суду є законним та ґрунтується на встановлених обставинах справи.

Відтак, у відповідності до положень статті 375 ЦПК України, колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень – без змін.

За приписами частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Приймаючи до уваги, що у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, колегія суддів зазначає, що правових підстав для нового розподілу судових витрат і стягнення на користь позивачки понесених витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Полонської Людмили Миколаївни залишити без задоволення, а  рішенняБогунського районного суду міста Житомира від 26 листопада  2024 року та додаткове рішення цього суду від 19 грудня  2024 року – без змін. .

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених частиною 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий Судді