Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #1864946798

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД


У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участі секретаря ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

підозрюваного ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києвіапеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києвавід 24 грудня 2024 року,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Голосіївськогорайонного суду міста Києва від 24.12.2024 задоволено клопотання слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП у м. Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_5 , та продовжено стосовно підозрюваного ОСОБА_6 строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, у межах строку досудового розслідування, тобто до 21.02.2025 включно.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та відмовити у задоволенні клопотання слідчого. У разі встановлення доведення прокурором п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 194 КПК України, апелянт просив постановити нову ухвалу, якою застосувати щодо ОСОБА_6 запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, із покладенням на підозрюваного відповідних обов`язків, а у разі доведення прокурором п. п. 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК України - задовольнити клопотання та

____________________________________________________________________________________

Справа № 752/4838/24 Слідчий суддя - ОСОБА_9

Апеляційне провадження № 11-сс/824/1082/2025 Суддя-доповідач - ОСОБА_1

визначити ОСОБА_6 розмір застави в межах п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України з покладенням на підозрюваного відповідних обов`язків.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт вказував про визнання прокурором факту зменшення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та можливість визначення розміру застави з урахуванням обставин кримінального провадження, однак слідчим суддею не надано належної оцінки цим обставинам, що призвело до прийняття помилкового та несправедливого судового рішення.

Слідчий суддя не надав оцінки змісту примітки до ст. 255 КК України та формулюванню самої норми кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255-2 КК України, а також надав невірну оцінку наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та характеризуючим даним про особу ОСОБА_6 , унаслідок чого дійшов помилкового висновку про неможливість застосування щодо підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою.

У національному законодавстві не існує такого поняття як «злочинний вплив» для ст. 255-2 КК України, а отже не існує й осіб, які такий вплив здійснюють. Таким чином, вчинення кримінального правопорушення особами, які «здійснюють злочинний вплив» у формі зібрання (сходки), тобто кримінального правопорушення, передбаченого ст. 255-2 КК України - неможливе.

У даному випадку, слідчий та прокурор самостійно зі своїх особистих переконань чи трактувань надали підозрюваному ОСОБА_6 статус особи, яка «здійснює злочинний вплив».

На переконання апелянта, повідомлення про підозру ОСОБА_6 не містить викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, через відсутність відповідної нормативної бази в Кримінальному законодавстві України.

Після спливу тривалого проміжку часу з моменту оголошення ОСОБА_6 про підозру стороною обвинувачення не здобуто доказів наявності в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255-2 КК України, а саме об`єктивної та суб`єктивної сторони та факту відповідності особи ОСОБА_6 як суб`єкта даного кримінального правопорушення.

Крім того, дані про особу підозрюваного свідчать про можливість застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, з покладенням відповідних обов`язків.

Стороною захисту надано документи щодо стану здоров`я ОСОБА_6 , які стали підставою для його звільнення з лав ЗСУ, так як отримані в ході його участі в бойових діях наслідки є такими, що призвели до непрацездатності.

ОСОБА_6 раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, працевлаштований, має постійне місце проживання, на його утриманні перебувають дружина та двоє дітей.

03.01.2025 від захисника ОСОБА_7 надійшли доповнення до апеляційної скарги, в яких останній вказував, що у відповіді від 12.12.2024 Секретаріату Уповноваженого ВР України з прав людини також зазначено про недосконалість складів кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 255-255-3 КК України, у зв`язку з чим, з метою удосконалення чинного кримінального законодавства було розроблено проект Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України та деяких інших законів щодо усунення правової невизначеності окремих складів кримінальних правопорушень».

На даний час законодавство України не містить чітких визначених понять, які закріплені у статтях 255-255-3 КК України, що призводить до правової невизначеності та ускладнює ефективне застосування відповідних кримінально-правових та кримінально-процесуальних норм на практиці.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 , які приймали участь в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку, та які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_5 , який в режимі відеоконференцзв`язку заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга з доповненнями захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як убачається із матеріалів судового провадження, у провадженні відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється перебувають матеріали кримінального провадження № 42023100000000538, відомості щодо якого внесені 27.10.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 255-1, ч. 1 ст. 255-2, ч. 3 ст. 332, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 358 КК України

21.05.2024 ОСОБА_6 затриманий у порядку п. 4 ч. 1 ст. 208 КПК України та цього ж дня останньому повідомлено про підозру в участі у злочинному зібранні (сходці) осіб, які здійснюють злочинний вплив, для координації злочинної діяльності, у тому числі розподілу доходів, одержаних злочинним шляхом, сфер злочинного впливу, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 1 ст. 255-2 КК України.

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 22.05.2024 щодо підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, строком до 20.07.2024.

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 10.07.2024 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №42023100000000538 від 27.10.2023 продовжено до шести місяців.

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 15.07.2024 строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_6 продовжено до 12.09.2024.

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 10.09.2024 продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_6 на 60 діб, в межах строку досудового розслідування, тобто до 08.11.2024, включно.

16.10.2024 ОСОБА_6 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри, а саме в участі у злочинному зібранні (сходці) осіб, які здійснюють злочинний вплив, для координації злочинної діяльності, у тому числі розподілу доходів, одержаних злочинним шляхом, сфер злочинного впливу, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 1 ст. 255-2 КК України.

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 05.11.2024 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №42023100000000538 від 27.10.2023 продовжено до десяти місяців, а саме до 21.03.2025 року включно.

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 06.11.2024 продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_6 на 60 діб, в межах строку досудового розслідування, тобто до 04.01.2025 включно.

20.12.2024 слідчий відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП у м. Києві ОСОБА_8 звернулась до слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва із клопотанням, погодженим прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_5 , про продовження підозрюваному ОСОБА_6 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 діб, у межах строку досудового розслідування.

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 24.12.2024 задоволено клопотання слідчого та продовжено стосовно підозрюваного ОСОБА_6 строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, у межах строку досудового розслідування, тобто до 21.02.2025 включно.

З висновками слідчого судді, викладеними в оскаржуваній ухвалі, колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

За змістом ч. 3 ст. 197 КПК України, строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування, в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, з якими пов`язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.

Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:

1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;

2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

На переконання колегії суддів, при прийнятті рішення про продовження строку тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_6 , слідчий суддя дійшов вірного висновку про доведеність наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри останнього у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255-2 КК України, що підтверджується фактичним даними, наданими суду та наведеними у рішенні слідчого судді.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Як вважає колегія суддів, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, оцінюючи їх достатність для висновку про причетність ОСОБА_6 до інкримінованого йому злочину, дійшов обґрунтованого висновку про наявність у кримінальному провадженні достатньої сукупності доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255-2 КК України.

Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя станом на день розгляду клопотання дійшов правильного висновку про продовження їх існування, з огляду на конкретні обставини кримінального правопорушення, на тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, а також з огляду на дані про особу підозрюваного.

Зокрема, наявні в матеріалах кримінального провадження відомості і обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що у кримінальному провадженні продовжують існувати ризики, які існували на момент вирішення слідчим суддею питання про застосування запобіжного заходу тримання під вартою щодо ОСОБА_6 , а саме те, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному іншим чином провадженню, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності із вищезазначеними обставинами, слідчий суддя врахував характеризуючі дані про особу підозрюваного та встановивши наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для продовження строку тримання під вартою підозрюваного.

Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Крім того, як убачається з клопотання слідчого, останнім доведено наявність обставин, які перешкоджають закінченню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про продовження ОСОБА_6 строку тримання під вартою, та встановлено, що органу досудового розслідування необхідно провести ряд слідчих (розшукових) та процесуальних дій, без проведення яких завершення досудового розслідування є неможливим.

З урахуванням наведених обставин у їх сукупності, враховуючи також дані про особу підозрюваного ОСОБА_6 , беручи до уваги його вік та стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого, а тому слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_6 виняткового запобіжного заходу.

При цьому, продовживши щодо підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до положень ч. 4 ст. 183 КПК України не визначив йому розмір застави, враховуючи правову кваліфікацію інкримінованого йому злочину за ч. 1 ст. 255-2 КК України та зміст підозри.

Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м`якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 , ніж тримання під вартою, колегією суддів не встановлено під час перегляду оскаржуваної ухвали.

З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, у зв`язку з чим ОСОБА_6 продовжено строк тримання під вартою, який, на думку колегії суддів, у сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю кримінального правопорушення, є обґрунтованим, та підстав для застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу, колегія суддів не вбачає.

Викладені в апеляційній скарзі доводи про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_6 підозри колегія суддів вважає безпідставними, оскільки наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, на даному етапі досудового розслідування свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255-2 КК України.

Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, та з огляду на вищенаведені дані, у колегії суддів наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованого йому злочину.

Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.

Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07- Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.

З наведених підстав, доводи захисника в апеляційній скарзі про те, що у законодавстві не існує такого поняття як «злочинний вплив» для ст. 255-2 КК України, а отже не існує й осіб, які такий вплив здійснюють, та вчинення кримінального правопорушення особами, які «здійснюють злочинний вплив» у формі зібрання (сходки), тобто кримінального правопорушення, передбаченого ст. 255-2 КК України - неможливе, а також посилання на недоведеність наявності у діях ОСОБА_6 об`єктивної та суб`єктивної сторони складу злочину, фактично зведені до оскарження кваліфікації дій підозрюваного та наявності складу злочину, що є передчасним, оскільки такі доводи підлягають вирішенню під час розгляду кримінального провадження по суті.

Аналіз повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255-2 КК України, дає підстави для висновку, що вказане повідомлення про підозру за своїм змістом у повній мірі відповідає вимогам ст. 277 КПК України, та містить у собі всі передбачені вказаною статтею відомості, у тому числі стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, а тому доводи апелянта у цій частині є безпідставними.

Сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з`ясування істини у справі, є достатньою для продовження щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу.

Посилання захисника на недоведеність органом досудового розслідування наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.

Так, враховуючи характер, тяжкість та конкретні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , дані про особу підозрюваного у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено продовження існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному іншим чином провадженню; вчинити інше кримінальне правопорушення.

При цьому, посилання захисника на те, що підозрюваний раніше не судимий, працевлаштований, має постійне місце проживання, має на утриманні дружину та двох дітей, були враховані слідчим суддею під час розгляду клопотання, однак обгрунтовано визнані такими, що не спростовують висновок щодо існування ризиків у кримінальному провадженні та не забезпечують впевненості у належній процесуальній поведінці підозрюваного у випадку застосування щодо нього більш м`якого запобіжного заходу.

На переконання колегії суддів, таке обмеження права ОСОБА_6 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.

Матеріали справи не містять та захисником не надано медичних висновків щодо неможливості утримання під вартою ОСОБА_6 за станом здоров`я, а тому посилання про наявність у підозрюваного ряду захворювань, самі по собі, не можуть бути достатньою підставою для застосування щодо підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу.

Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону під час розгляду клопотання, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.

За таких обставин у їх сукупності, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.

Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 176-178, 183, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києвавід 24 грудня 2024 року,- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

____________ ___________ ___________

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3



Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація