Cправа № 2-3193/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2010 року                                                 Ленінський райсуд м. Вінниці

в складі: головуючого: Овсюка Є.М.

при секретарі Олійник І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом, зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на квартири та надання її у володіння та користування,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 , про визнання таким, що втратив право користуватись житловою площею в кв. АДРЕСА_1 . Позов мотивується тим, що відповідач у зазначеній квартирі не проживає 10 років, плату за користування житлом та комунальні послуги не сплачує і враховуючи те, що не є власником житла і не є членом сім`ї втратив право подальшого користування квартирою.

ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , а також частини підвалу зазначеної квартири, а також просить встановити порядок користування кімнатами зазначеної квартири. В позові зазначає, що за час перебування в шлюбі придбав разом з дружиною квартиру АДРЕСА_1 . В цій квартирі вони зареєструвались і разом проживали до 2002 року, а в подальшому внаслідок погіршення стосунків він вимушений був піти з квартири. Поскільки квартира була придбана за спільні кошти він має право на частку квартири і прилеглих приміщень, а також хоче заселитись в квартиру для чого просить виділити йому в користування кімнату жилою площею 13,2 кв.м. і 1/2 частку підвалу.

В судовому засіданні позивач по первісному позову ОСОБА_1 підтримали свій позов обґрунтовуючи його доказами викладеними в позові, зустрічний позов не визнала вказуючи що спірна квартира була придбана не за спільні кошти подружжя а за кошти її батька, який дав на купівлю квартири 19 тис. доларів США.

ОСОБА_2 в судовому засіданні свій позов підтримав частково.

Вимоги про визнання права власності на частку спірної квартири підтримав, вказуючи що квартири була куплена за спільні кошти подружжя.

Від вимог про надання в володінні і користування конкретної кімнати площею 13,2 кв. і частки погрібу відмовився. В зустрічному позові просить відмовити, так як являється співвласником данної квартири.

Заслухавши пояснення сторін допитавши свідків, встановивши факт і відповідні їм правовідносини суд приходить до наступного висновку.

По справі встановлено, що з 2.02.1987 по 18.03.2010 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі. За час спільного проживання 16.11.1999 року подружжя придбало квартиру АДРЕСА_1 , яка була оформлена і зареєстрована в Вінницькому ООБТІ на ОСОБА_1 що підтверджується наявною в справі копією договору купівлі-продажу квартири від 16.11.1999 року посвідченого державним нотаріусом Першої Вінницької держнотконтори Демчуковою К.М. Зазначена квартира складається з 2-х неізольованих /прохідних/ кімнат жилою площею 16,4 і 10,12 кв.м., що підтверджується поетажним планом.

В квартиру заселились і прописались сторони в 1991 році, що підтверджується формою №3 видану житлово-експлуаційною конторою №3.

Відповідно до ч.1 ст.60 СК України – майно, набуте подружжям за час шлюбу належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Будь-яких домовленостей або шлюбного договору щодо часток в праві спільної сумісної власності на квартиру між подружжям не існує Реєстрація, права на квартиру на ім`я ОСОБА_1 не спростовує презумцію належності квартири до спільної сумісної власності подружжя.

Позивачка по первісному позову ОСОБА_3 стверджує, що спірна квартира не є об`єктом права спільної сумісної власності на квартиру і є повністю її особистою приватною власністю, поскільки, хоча і придбана в період шлюбу, але за кошти її батьків.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 підтвердили, що спірна квартира була придбана за рахунок батьків, але дане підтвердження свідків не може прийняти як підставу для визнання за ОСОБА_1 права власності на квартиру. Відповідно до ч.2 ст.218 ЦК України рішення суду не може ґрунтуватись на свідченнях свідків. По справі ОСОБА_1 крім пояснень свідків, в т. числі матері ніяких інших доказів того, що спірна квартира не є об`єктом права спільної суміжної власності, а є її приватною власністю, яку виключно для неї придбали її батьки не надали.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести її обставини, на які вона посилається на підставі своїх вимог і заперечень.

В судовому засіданні ОСОБА_1 таких обставин належним чином не підтвердила, що дає суду підстави визнати квартиру об`єктом спільної сумісної власності і відповідно визнати за ОСОБА_2 право власності на часку квартири.

Поскільки ОСОБА_2 є співвласником спірної квартири він, відповідно до ч.3 ст.358 ЦК України має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності, а тому як співвласник не може бути позбавлено права користування житловою площею, що є вимогою первісного позову. Від задоволення інших вимог ОСОБА_2 відмовився.

Враховуючи наведене, на підставі ст.ст. 60, 70 СК України, ст.ст. 358,392 ЦК України, ст.ст. 57-60, 212-215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 задоволити частково.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на частку квартири АДРЕСА_1 . В іншій частині позову – відмовити.

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом – відмовити.

Заява про апеляційне оскарження рішення судупершої інстанції може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: