ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.02.2025Справа № 910/16211/24

За позовом Фізичної особи-підприємця Ілащука Олександра Григоровича

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Айк`ю Тікет»

про стягнення грошових коштів

Щодо розгляду заяви б/н від 19.02.2025 року «Про ухвалення додаткового рішення» Фізичної особи-підприємця Ілащука Олександра Григоровича

Суддя Котков О.В.

Без виклику представників сторін.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.02.2025 року у справі № 910/16211/24 позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Айк`ю Тікет» на користь Фізичної особи-підприємця Ілащука Олександра Григоровича попередню оплату - 126 000,00 грн. та судовий збір - 2840,64 грн.; в іншій частині позову відмовлено.

20.02.2025 року через систему «Електронний суд» від Фізичної особи-підприємця Ілащука Олександра Григоровича надійшла заява б/н від 20.02.2025 року «Про ухвалення додаткового рішення», в якій просить стягнути з відповідача на свою користь витрати на правничу допомогу в сумі 12 800,00 грн.

Відповідно до ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Отже, додаткове рішення - це засіб виправлення неповноти основного судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасувати чи змінити, проте, він має право виправити деякі його недоліки, зокрема неповноту. Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України).

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч. 4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки рішення у справі № 910/16211/24 ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, наявні у матеріалах справи докази є достатніми для здійснення розгляду заяви без виклику учасників справи, тому відповідно до положень ст. 244 Господарського процесуального кодексу Україна судове засідання для розгляду поданої відповідачем заяви не призначається.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, суд вважає, що заява б/н від 20.02.2025 року «Про ухвалення додаткового рішення» Фізичної особи-підприємця Ілащука Олександра Григоровича підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститися у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

За змістом ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У частинах першій, другій статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частинами третьою - п`ятою статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої' допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 року у справі № 910/906/18).

Згідно з частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат позивач повідомляв, що докази понесених витрат будуть надані протягом п`яти після ухвалення рішення.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач надав: (1) договір про надання правничої допомоги № 97 від 18.11.2024 року; (2) акт виконаних робіт від 19.02.2025 року; (3) рахунок № 2 від 19.02.2025 року; (4) прибутковий касовий ордер від 19.02.2025 року.

Судом встановлено, що 18.11.2024 року між адвокатом Бабічук Анастасією (адвокат) та Фізичною особою-підприємцем Ілащуком Олександром Григоровичем (клієнт) укладено договір про надання правничої допомоги № 97, відповідно до умов якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до п. 4.3. договору розрахунок вартості за послуги з надання юридичної допомоги, які надаються адвокатом, становить 40 (сорок) відсотків розміру місячної мінімальної заробітної плати встановленої на дату надання послуг за 1 (одну) годину роботи адвоката.

Згідно з п. 4.5. договору за результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої адвокатом юридичної допомоги і її вартість.

19.02.2025 року між клієнтом та адвокатом складено та підписано акт виконаних робіт, в якому детально наведено перелік наданих послуг, визначено кількість витраченого адвокатом часу та вартість наданих послуг.

Зі змісту вказаного акту вбачається, що адвокатом надано, а клієнтом прийнято послуги, а саме: (1) консультація клієнта стосовно укладеного договору з відповідачем - 1600,00 грн. (00:30 год); (2) вивчення матеріалів наданих клієнтом - 1600,00 грн. (00:30 год); (3) підготовка позовної заяви про стягнення коштів - 9600,00 грн. (03:00 год).

Вдаючись до правового аналізу послуг, що виразилися у: консультації клієнта стосовно укладеного договору з відповідачем та вивченні матеріалів наданих клієнтом, то такі за своїм логічним змістом є складовою (структурним елементом) послуги з «підготовки позовної заяви». Тобто, такі послуги є першочерговим етапом (необхідною передумовою) для підготовки позовної заяви, а тому виокремлення їх як самостійного виду адвокатської послуги є необґрунтованим, оскільки такі охоплюються діями адвоката з підготовки позовної заяви.

Крім того, суд відмічає, що позивачем в межах даної справи з процесуальних документів було підготовлено лише позовну заяву.

Проаналізувавши надані позивачем докази на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу під час розгляду даної справи, господарський суд зазначає, що предмет спору у даній справі та зміст позовних вимог не охоплюють значну кількість обставин та фактів, які підлягають ретельному дослідженню, не потребують детального вивчення судової практики, адже категорія даного спору не відноситься до складної, враховуючи розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, суд вважає, що розмір заявлених позивачем витрат на правничу допомогу в сумі 12 800,00 грн. не відповідає критеріям розумності їхнього розміру, реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), та є неспіврозмірними зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою (наданими послугами).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

На підставі викладеного, враховуючи право суду не присуджувати (не розподіляти) стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, беручи до уваги баланс інтересів сторін у даному питанні, суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу є обґрунтованими та підлягають відшкодуванню позивачеві лише частково, в сумі 9600,00 грн.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Заяву б/н від 20.02.2025 року «Про ухвалення додаткового рішення» Фізичної особи-підприємця Ілащука Олександра Григоровича у справі № 910/16211/24 - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Айк`ю Тікет" (ідентифікаційний код 43161409, адреса: 04082, м. Київ, вул. Коноплянська, 12, оф. 12) на користь Фізичної особи-підприємця Ілащука Олександра Григоровича (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 9600,00 грн. (дев`ять тисяч шістсот гривень).

3. В іншій частині заяви відмовити.

4. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне додаткове рішення складено та підписано 20.02.2025р.

Суддя О.В. Котков