ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2025 року

м. Київ

cправа № 922/1920/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Баранець О. М. - головуючий, Губенко Н. М., Кролевець О. А.,

за участю секретаря судового засідання Москалика О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут"

на рішення Господарського суду Харківської області

у складі судді Усатої В.В.

від 02.09.2024

та на постанову Східного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Слободіна М.М., Плахова О.В., Тихого П.В.

від 12.11.2024

у справі за позовом Адвокатського бюро "ЮРІЙ МИЦА"

до Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут"

про стягнення коштів,

за участю представників:

від позивача: Квартенко О.Р.,

від відповідача: Шевченко О.С.

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2024 року Адвокатське бюро "ЮРІЙ МИЦА" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут", в якому просило стягнути з відповідача на його користь 1 804 225 грн 25 коп., у тому числі інфляційні втрати у розмірі 1 493 676 грн 20 коп. та три відсотки річних у розмірі 310 549 грн 05 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що протиправними діями відповідача позивачу було завдано збитків у вигляді упущеної вигоди. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 29.08.2023 (з урахуванням ухвали про виправлення арифметичної помилки від 08.09.2023) у справі №922/3928/20, залишеною без змін постановою Касаційного господарського суду від 07.11.2023, частково задоволено позов Адвокатського бюро "Юрій Мица" до Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут", стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" на користь Адвокатського бюро "Юрій Мица": 2 806 443,26 грн збитків (упущеної вигоди); 42 096,65 грн судового збору за подання позовної заяви; 168 386,60 грн судового збору за подання касаційних скарг. Наразі вказаний борг відповідачем не сплачений, у зв`язку з чим позивачем нараховані інфляційні втрати і 3 % річних, які заявлені до стягнення у цьому позові.

Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій

Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" 03 серпня 2020 року в електронній системі закупівель було оприлюднено оголошення про проведення відкритих торгів «Послуги з юридичного консультування та юридичного представництва» (номер закупівлі UA-2020-08-03-005587-c).

Згідно з реєстром отриманих тендерних пропозицій у вказаній закупівлі взяли участь чотири учасники, сере яких був і позивач. Згідно з протоколом від 02.09.2020 за № 1/02/09 відповідачем прийнято рішення про намір укласти договір про закупівлю з переможцем процедури відкритих торгів UA2020-08-03-005587-c з Адвокатським бюро «ЮРІЙ МИЦА», тобто з позивачем.

Відповідне повідомлення про намір укласти договір оприлюднено в електронній системі закупівель 02.09.2020. Скарги на вказане рішення учасниками торгів подано не було.

11 вересня 2020 року позивачем було подано через електронну систему закупівель відповідно до вимог тендерної документації підписаний позивачем проект договору про закупівлю, довідку про відсутність судимості керівника та інші документи переможця.

Разом з тим, 21.10.2020 в електронній системі закупівель було оприлюднено рішення про відміну процедури відкритих торгів UA-2020-08-03-005587-c з підстав, визначених пунктом 1 частини 1 статті 32 Закону України «Про публічні закупівлі»: відсутність подальшої потреби в закупівлі товарів, робіт чи послуг (протокол № 3/21/09 від 21.09.2020).

Вказаними протиправними діями відповідача позивачу було завдано збитків, з метою відшкодування яких позивач звернувся до суду з відповідним позовом про стягнення 2 990 000,00 грн збитків у вигляді упущеної вигоди.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 28 квітня 2021 року у справі № 922/3928/20 позовні вимоги задоволено, стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" на користь Адвокатського бюро "Юрій Мица" 2 990 000,00 грн збитків та 44 850,00 грн судового збору.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 29 серпня 2023 року у справі №922/3928/20 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" на рішення Господарського суду Харківської області від 28 квітня 2021 року у справі №922/3928/20 задоволено частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 28 квітня 2021 року у справі №922/3928/20 скасовано в частині стягнення збитків (упущеної вигоди) в сумі 183 556,74 грн та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні вказаних позовних вимог.

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 28 квітня 2021 року у справі №922/3928/20 - залишено без змін.

Викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції:

"Позовні вимоги Адвокатського бюро "Юрій Мица" до Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 126; код ЄДРПОУ 42206328) на користь Адвокатського бюро "Юрій Мица" (61105, м. Харків, вул. Киргизька, буд. 15; код ЄДРПОУ 43327356) 2 806 443,26 грн збитків (упущеної вигоди).

У задоволенні інших вимог позовної заяви - відмовити."

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07 листопада 2023 року касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" залишено без задоволення. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 29 серпня 2023 року у справі №922/3928/20 залишено без змін.

Таким чином, станом на дату вирішення спору у цій справі у Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" існує грошова заборгованість перед Адвокатським бюро "Юрій Мица" у загальній сумі 3 016 926,51 грн, у тому числі 2 806 443,26 грн збитків (упущеної вигоди), 42 096,65 грн судового збору за подання позовної заяви, 168 386,60 грн судового збору за подання касаційних скарг.

23 листопада 2023 року Адвокатське бюро "Юрій Мица" направило на адресу Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" претензію № 162/п від 23 листопада 2023 року, у якій вимагало сплатити на користь позивача додатково до сум, стягнутих рішенням суду у справі № 922/3928/20, також інфляційні втрати і 3 % річних, розраховані станом на дату складання претензії. Претензію відповідач залишив без відповіді.

Ці обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача 1 804 225,25 грн, в тому числі інфляційні втрати у розмірі 1 493 676,20 грн та три відсотки річних у розмірі 310 549,05 грн.

Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій

Господарський суд Харківської області рішенням від 02.09.2024, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.11.2024, у справі № 922/1920/24 позов задовольнив. Стягнув з відповідача на користь позивача 1 804 225,25 грн, у тому числі інфляційні втрати у розмірі 1 493 676,20 грн та три відсотки річних у розмірі 310 549,05 грн; витрати зі сплати судового збору у розмірі 21 650,70 грн.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що відповідно до правової позиції, висловленої в пункті 65 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 лютого 2024 року № 910/3831/22, нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.

У рішенні суду, яке набрало законної сили у справі № 922/3928/20, встановлено, що протиправною дією Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут", що завдала Адвокатському бюро "Юрій Мица" збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі 2 806 443,26 грн, є порушення Приватним акціонерним товариством "Харківенергозбут" положень Закону України "Про публічні закупівлі" в частині незаконної відмови від укладання договору з Адвокатським бюро "Юрій Мица" як переможцем процедури публічної закупівлі № UA-2020-08-03-005587-с, що виразилося у прийнятті рішення про відміну процедури відкритих торгів про предмет вказаної закупівлі згідно з протоколом від 21 вересня 2020 року № 3/21/09.

Таким чином, датою завдання протиправними діями Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» Адвокатському бюро «Юрій Мица» збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі 2 806 443,26 грн є 21.09.2020.

Оскільки збитки у вигляді упущеної вигоди мали бути відшкодовані Приватним акціонерним товариством "Харківенергозбут" Адвокатському бюро "Юрій Мица" негайно, тобто не пізніше наступного робочого дня від дати їх заподіяння, до 22 вересня 2020 року включно, то починаючи з 23 вересня 2020 року відповідач перебуває у стані прострочення виконання грошового обов`язку зі сплати на користь позивача грошових коштів на відшкодування збитків в сумі 2 806 443,26 грн. Тобто станом на 31.05.2024 період прострочення складає 3 роки 8 місяців і 8 днів (або 1347 календарних днів).

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, у якій просило їх скасувати, ухвалити нове рішення, яким в повному обсязі відмовити у задоволенні позову.

Підставою касаційного оскарження визначено пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Наявність підстав для касаційного оскарження обґрунтована таким:

1) неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема положень ст.ст. 11, 509, 610, 612, 625 ЦК України, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 16.06.2021 у справі №910/14341/18, у постанові від 03.04.2019 у справі № 757/3725/15-ц; у постанові від 04.12.2019 у справі № 463/389/14-ц; в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 02.08.2023 у справі № 904/6760/21.

2) неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема положень ст.ст. 22, 625, 1212, 1213, 1214, 1166 ЦК України, внаслідок чого суди попередніх інстанцій дійшли висновку про істотну подібність правовідносин щодо зобов`язання повернути безпідставно набуте майно та правовідносин щодо відшкодування шкоди (збитків) та можливість застосування до спірних правовідносин висновків Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 № 910/3831/22, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №906/456/19; у постанові від 05.03.2020 у справі № 910/9665/17; у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17; у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу просив залишити її без задоволення рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду залишити без змін.

Вважає, що судами попередніх інстанцій було правильно застосовано норми як матеріального так і процесуального законодавства, враховано релевантну судову практику. Зазначив, що дія статті 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або законом (правова позиція, висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц). Інфляційні втрати та три проценти річних за частиною другою статті 625 ЦК України слід нараховувати до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі №916/190/18 (пункт 53)).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Спірним у цій справі є визначення початку періоду прострочення відповідачем грошового зобов`язання, оскільки на думку позивача з 23 вересня 2020 року Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" перебуває у стані прострочення виконання грошового обов`язку зі сплати на користь Адвокатського бюро "Юрій Мица" грошових коштів на відшкодування збитків в сумі 2 806 443,26 грн. Натомість відповідач вважає, що саме зобов`язання із відшкодування збитків (упущеної вигоди) дійсно виникає із заподіяння шкоди, проте обов`язок боржника сплатити точно визначений розмір збитків, тобто виконати вказане зобов`язання, виникає з набранням чинності рішення суду про стягнення збитків (упущеної вигоди), оскільки рішенням суду відбувається конкретизація змісту зобов`язання, його кваліфікація як грошового, тому обов`язок ПрАТ «Харківенергозбут» сплатити 3% річних за неправомірне користування грошовими коштами та відшкодувати інфляційні втрати міг виникнути лише з моменту визначення та конкретизації зобов`язання як грошового - з моменту прийняття постанови Східного апеляційного господарського суду від 29.08.2023 по справі №922/3928/20.

Факт завдання Приватним акціонерним товариством "Харківенергозбут" збитків у вигляді упущеної вигоди Адвокатському бюро "Юрій Мица" у загальній сумі 2806443,26 грн встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили, а тому не підлягають доказуванню відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зауважувала, що стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України. Тому приписи цього розділу поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц, від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц, від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц)).

Окрім того, в постанові від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, за яким положення статті 625 ЦК України передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з деліктного зобов`язання та рішення суду.

Судове рішення про стягнення коштів є рішенням про примусове виконання обов`язку в натурі, тобто підтверджує грошове зобов`язання, зокрема те, що виникло у боржника у зв`язку із завданням ним шкоди потерпілому (кредитору) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2023 у справі №686/7081/21).

Отже, у разі неналежного виконання (прострочення) боржником підтвердженого (визначеного, конкретизованого) судовим рішенням грошового зобов`язання перед кредитором до правовідносин щодо прострочення виконання грошового зобов`язання слід застосовувати приписи частини другої статті 625 ЦК України. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2023 у справі №420/2411/19.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили відсутність у матеріалах справи доказів виконання відповідачем грошового зобов`язання у сумі 2 806 443,26 грн, підтвердженого (визначеного) судовим рішенням - постановою Східного апеляційного господарського суду від 29 серпня 2023 року у справі №922/3928/20, у зв`язку з чим дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування до правовідносин щодо прострочення виконання грошового зобов`язання приписів частини другої статті 625 ЦК України.

Щодо визначення початку періоду прострочення відповідачем грошового зобов`язання, то у постанові від 19.06.2019 у справі № 703/2718/16-ц Велика Палата Верховного Суду, зокрема, висловила таку правову позицію.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У частині другій статті 625 ЦК України зазначено, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

З огляду на вказане можна зробити висновок, що з набранням чинності рішення суду про відшкодування шкоди у боржника виникає зобов`язання сплатити точно визначений розмір шкоди, однак саме зобов`язання виникло між сторонами із заподіяння шкоди.

Велика Палата Верховного Суду вважає помилковими висновки судів, що між сторонами виникли грошові зобов`язання саме на підставі рішення суду.

Зобов`язання не є таким, що виникло з рішення суду. Це зобов`язання з відшкодування шкоди, в якому рішенням суду визначено конкретний розмір завданої шкоди та констатовано про наявність зобов`язання між сторонами.

Оскільки відшкодування шкоди можливе і в грошовій формі, то в цьому випадку між сторонами виникло грошове зобов`язання, адже одна сторона зобов`язана сплатити певну визначену грошову суму стягувачу.

Тобто Велика Палата Верховного Суду вже висловила правову позицію з приводу того, що грошове зобов`язання з відшкодування шкоди виникає між сторонами із заподіяння шкоди, а не з рішення суду. Положення частини другої статті 625 ЦК України мають застосовуватись з урахуванням вказаного вище висновку Великої Палати Верховного Суду.

Відповідно наведені відповідачем у касаційній скарзі доводи про те, що обов`язок ПрАТ «Харківенергозбут» сплатити 3% річних за неправомірне користування грошовими коштами та відшкодувати інфляційні втрати міг виникнути лише з моменту визначення та конкретизації зобов`язання як грошового - з моменту прийняття постанови Східного апеляційного господарського суду від 29.08.2023 по справі №922/3928/20 є помилковими.

Ураховуючи наведене вище Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій, дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних витрат та 3 % річних (нарахованих на суму упущеної вигоди).

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 21.11.2023 у справі № 910/3658/23.

Щодо доводів касаційної скарги про те, що висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у п. 65 постанови від 07 лютого 2024 року №910/3831/22, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки правовідносини у цій справі та справі № 922/1920/24 не є подібними, то вони є помилковими, оскільки у наведеному пункті містяться висновки щодо застосування норм матеріального права, а саме частини 2 статті 625 ЦК України, тобто щодо загальних правил відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Така правова позиція щодо відповідальності боржника за невиконання грошового зобов`язання є сталою та підлягає застосуванню у спірних правовідносинах.

Також Верховний Суд відхиляє як помилкові доводи скаржника про те, що оскаржувані судові рішення ухвалені без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі №910/14341/18, у постанові від 03.04.2019 у справі № 757/3725/15-ц; у постанові від 04.12.2019 у справі № 463/389/14-ц, оскільки встановлені судами фактичні обставини у зазначених справах і у справі, яка переглядається, є різними; хоча й ухваленні за схожого правового регулювання спірних правовідносин, що має місце в цій справі, але у кожній із зазначених справ суди виходили з обставин та умов конкретних правовідносин і фактично-доказової бази, з урахуванням наданих сторонами доказів, що виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах за змістовним критерієм.

Щодо посилань скаржника у касаційній скарзі на ухвалу від 02.08.2023 у справі № 904/6760/21, то Велика Палата Верховного Суду підтвердила, що нею вже висловлена правова позиція з приводу того, що грошове зобов`язання з відшкодування шкоди виникає між сторонами із заподіяння шкоди, а не з рішення суду. Положення частини другої статті 625 ЦК України мають застосовуватись з урахуванням висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 19.06.2019 у справі № 703/2718/16-ц, і рішення судів попередніх інстанцій відповідають цим висновкам.

Щодо доводів касаційної скарги про неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №906/456/19, від 05.03.2020 у справі № 910/9665/17; у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, то на відміну від наведених скаржником справ, у справі № 922/1920/24 вже встановлено факт завдання Приватним акціонерним товариством "Харківенергозбут" збитків у вигляді упущеної вигоди Адвокатському бюро "Юрій Мица" у загальній сумі 2 806 443,26 грн рішенням суду у справі № 922/3928/20, яке набрало законної сили, а тому не підлягає доказуванню відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України. Спір у справі № 922/1920/24 стосується визначення початку періоду прострочення відповідачем грошового зобов`язання, а не підстав застосовування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) чи пов`язаних з безпідставним отриманням чи збереженням майна.

Посилання судів попередніх інстанцій на істотну подібність правовідносин щодо зобов`язання повернути безпідставно набуте майно та правовідносин щодо відшкодування шкоди (збитків), обґрунтоване тим, що в обох випадках відповідні правовідносини є зобов`язальними й позадоговірними, а сам обов`язок боржника виникає безпосередньо з норми закону (статті 1212 та статті 22, 1166 Цивільного кодексу України відповідно), не призвело до прийняття неправильного рішення по суті спору, що вирішувався у справі № 922/1920/24.

Наведені скаржником доводи не можуть бути підставою для скасування постановлених у справі судових рішень, оскільки неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування певної норми права може бути підставою для перегляду судових рішень відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України не в будь-якому випадку, а тоді, коли саме неврахування такого правового висновку щодо застосування конкретної норми права призвело до помилкового висновку, що прямо або опосередковано впливає на ухвалене рішення по суті.

Висновки Верховного Суду

За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд, переглянувши рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що оскаржені судові рішення ухвалені із додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування з підстав, викладених у касаційній скарзі немає.

Судові витрати

З огляду на те, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги позивача та залишає без змін рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Харківської області від 02.09.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.11.2024 у справі № 922/1920/24 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді Н. Губенко

О. Кролевець