ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2011 р. Справа № 2а/0270/4286/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича,
за участі секретаря судового засідання: Ярошенка Максима Валерійовича
позивача : ОСОБА_1
представника відповідача : Шеренговій А.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: ОСОБА_1
до: комунального підприємства "Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації"
про: визнання незаконним рішення та зобов`язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ :
20 вересня 2011 року до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулась ОСОБА_1 до комунального підприємства "Вінницьке обласне об’єднане бюро технічної інвентаризації" про визнання незаконним рішення та зобов’язання вчинити певні дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила, що рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 25 липня 2011 року, яке набуло законної сили, визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 на будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1, Вінницького району Вінницької області.
На підставі даного рішення суду позивач звернулася до органу реєстрації речових прав із заявою щодо проведення державної реєстрації права приватної власності.
Проте, рішенням комунального підприємства "Вінницьке обласне об’єднане бюро технічної інвентаризації" №106 від 31 серпня 2011 року позивачу відмовлено в державній реєстрації прав.
Не погодившись із рішенням органу реєстрації, з метою захисту порушених прав та інтересів позивач звернулася до адміністративного суду.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.
Представник відповідача проти позову заперечувала та просила врахувати усні заперечення.
Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
16 серпня 2011 року ОСОБА_1 звернулася до комунального підприємства "Вінницьке обласне об’єднане бюро технічної інвентаризації" із заявою щодо реєстрації права приватної власності на будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1, Вінницького району Вінницької області. Разом із заявою позивач надавала всі необхідні документи, в тому числі копію рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 25 липня 2011 року, якою за нею визнано право власності в порядку спадкування на зазначене вище майно.
31 серпня 2011 року комунальним підприємством "Вінницьке обласне об’єднане бюро технічної інвентаризації" прийнято рішення №106, яким позивачу відмовлено в проведенні державної реєстрації. Рішення органу реєстрації мотивоване тим, що подані документи не відповідають вимогам, установленим Положенням та іншими нормативно-правовими актами (підпункт 3.5.4 пункту 3.5 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно).
При цьому, суд встановив, що підставою для звернення позивача до комунального підприємства із заявою щодо реєстрації права власності слугувало рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 25 липня 2011 року у справі №2-1270/11 (а.с.8).
Даючи правову оцінку рішенню органу державної реєстрації, суд зважає на таке.
Нормативними актами, що визначають порядок проведення державної реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна, є Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" із змінами, внесеними 17 листопада 2009 року, а також Тимчасове положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року №7/5. При цьому, норми Тимчасового положення діють в тій частині, що не суперечить вимогам Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у відповідній редакції.
Під державною реєстрацією прав розуміється офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, а також права власності на об’єкти незавершеного будівництва шляхом внесення відповідного запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно (пункт 1.2 Тимчасового положення).
Розділом ІІ та ІІІ Тимчасового положення деталізовано порядок подання документів для державної реєстрації прав та процедуру проведення самої реєстрації прав.
Так, для проведення державної реєстрації виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно власник (власники), інший право набувач (правонабувачі) або уповноважена ним (ними) особа подає реєстратору БТІ заяву про державну реєстрацію прав (пункт 2.1 Тимчасового положення).
Абзацом 2 пункту 2.2 Тимчасового положення передбачено, що до заяви про державну реєстрацію прав додаються право встановлювальні документи, їх нотаріально засвідчені копії, документи, що підтверджують оплату за проведення державної реєстрації прав та видачу витягу про державну реєстрацію прав, а також інші документи, визначені Положенням.
При цьому, вимоги до документів, що подаються на державну реєстрацію прав визначені статтею 20 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (із змінами, внесеними 17 листопада 2009 року). Так, документи, що встановлюють виникнення, припинення, перехід прав на нерухоме майно і подаються для державної реєстрації прав на нерухоме майно, повинні відповідати вимогам, установленим цим Законом, Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.
При цьому, пунктом 3.5 Тимчасового положення визначені підстави, за яких реєстратор БТІ відмовляє у проведенні державної реєстрації прав. Однією із таких підстав передбачено таку: подані документи не відповідають вимогам, установленим Положенням та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства (підпункт 3.5.4 пункту 3.5 Тимчасового положення).
Саме на цю підставу і послався орган БТІ, відмовляючи у проведенні державної реєстрації.
Проте, суд не погоджується із висновками, викладеними у рішенні комунального підприємства "Вінницьке обласне об’єднане бюро технічної інвентаризації" №106 від 31 серпня 2011 року, враховуючи наступне.
Посилаючись на підпункт 3.5.4 пункту 3.5 Тимчасового положення як на підставу для відмови у здійсненні реєстрації, відповідачем не наведено, в чому саме полягає невідповідність поданих документів, а також не конкретизовано, про які саме документи йде мова.
При цьому, статтею 26 Закону (в редакції від 17 листопада 2009 року) передбачено, що у рішенні про відмову в державній реєстрації прав державний реєстратор зазначає, окрім іншого, обґрунтування такого рішення.
Аналізуючи наявність обов’язкових складових у рішенні державного реєстратора, суд встановив, що рішення про відмову в державній реєстрації прав №106 від 31 серпня 2011 року не містить аргументування такої підстави для відмови в державній реєстрації прав, що наведена у підпункті 3.5.4 пункту 3.5 Тимчасового положення.
За таких обставин, рішення комунального підприємства "Вінницьке обласне об’єднане бюро технічної інвентаризації" №106 від 31 серпня 2011 року є протиправним та підлягає скасуванню, тому в цій частині вимог адміністративний позов належить задовільнити.
Разом з тим, суд не знаходить підстав для задоволення іншої вимоги щодо зобов'язання відповідача здійснити державну реєстрацію права власності, оскільки суд не наділений компетенцію при вирішенні спору підміняти відповідний орган публічної адміністрації. Тому, в цій частині вимог слід відмовити.
Однак, з метою надання повного захисту правам та інтересам позивача, на підставі статті 11 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов’язати відповідача розглянути заяву позивача щодо проведення державної реєстрації згідно вимог чинного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності такого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Однак, з огляду на матеріали справи, суд вважає, що відповідачем не наведено ґрунтовних аргументів, що підтверджували б правомірність прийнятого рішення.
Відповідно до частини 3 статті 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. З урахуванням часткового задоволення позову на користь позивача підлягає стягненню 1,70 гривень судового збору.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов задовільнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення комунального підприємства "Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" про відмову в державній реєстрації прав №106 від 31 серпня 2011 року.
Зобов'язати комунальне підприємство "Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо державної реєстрації права власності на житловий будинок, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, Вінницький район, Вінницька область згідно вимог чинного законодавства.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 1,70 гривень судового збору.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Яремчук Костянтин Олександрович
18.10.2011