26.10.2011                                                                                           2-а-4368/11

Справа № 2а-4368

                                                                                                 2011 рік

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

          26 жовтня 2011 року  Новоазовський районний суд Донецької області у складі:

судді                                           Безрук Т.В.,

при секретарі                              Ясиненко Л.В.,

у відкритому судовому засіданні в м. Новоазовську  цивільну справу за  адміністративним позовом    ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Новоазовської районної державної адміністрації Донецької області (далі – УПтаСЗН) про визнання дій неправомірними, зобов’язання  провести  перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення,

в с т а н о в и в :

       Позивач 07.09.2011 року звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, зазначивши, що є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії та інвалідом ІІІ групи. Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» йому передбачена щорічна допомога на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.

          Позивач просив визнати неправомірними дії відповідача щодо не нарахування   та невиплати йому щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі  чотирьох  мінімальних заробітних плат, в розмірі 3840,40 грн.

    Позивач в судове засідання не з’явився, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності, на позові наполягає та просив задовольнити його у повному обсязі.

             Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надавши суду письмові заперечення проти позову та заяву про розгляд справи за його відсутності. В своїх запереченнях відповідач посилається на те, що згідно постанови Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002 року  головними розпорядниками коштів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних  управлінь, управлінь, відділів та інших структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належить  питання праці та соціального захисту населення.

          На підставі ст..63 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»фінансування витрат, пов»язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством.

Відповідно до п.2 ст.51 Бюджетного кодексу України відповідно до затвердженого бюджетного розпису розпорядники коштів Державного бюджету України одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів. Затвердження, а також корегування протягом бюджетного року кошторисів бюджетних установ здійснюється розпорядниками коштів відповідно до затвердженого бюджетного розпису Державного бюджету України. Кошторис є основним плановим документом бюджетної установи, який  надає повноваження щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на бюджетний період відповідно до бюджетних призначень.

             Відповідно до п.5 ст.51 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов’язання, провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Згідно п.6 будь-які зобов’язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом «Про Державний бюджет України», не вважаються бюджетними зобов’язаннями. Витрати державного бюджету на покриття таких зобов’язань не можуть здійснюватися.

Згідно ст.48 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, щорічна  допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених  Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМУ від 12.07.2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»розмір щорічної допомоги  на оздоровлення складає 90,00  гривень.

      Відповідно до ст.117 Конституції України, Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови та розпорядження, які є обов’язковими до виконання.

     Таким чином, щорічна допомога на оздоровлення ОСОБА_1 була призначена відповідно до норм діючого законодавства України  і управлінням праці та соціального захисту населення Новоазовської райдержадміністрації не порушено право позивача на призначення і отримання щорічної допомоги на оздоровлення.

          Суд визнав можливим розглянути справу за відсутності сторін та на підставі  наявних доказів у справі.

     Суд,  дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

      Судом встановлено, що ОСОБА_1  віднесений до 1 категорії осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи та  як учасник ліквідації наслідків на ЧАЕС, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 16.03.2011 року та вкладкою (а.с.7), а також є інвалідом 3 групи,  захворювання якого пов*язане  з виконанням  обов*язків воїнської служби по ліквідації  наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується копією  посвідченням серії НОМЕР_2 від 19.01.2011 року (а.с.7).

Судом встановлено, що згідно довідки Управління праці та соціального захисту населення Новоазовської райдержадміністрації  ОСОБА_1 перебуває на обліку  і УПСЗН Новоазовської райдержадміністрації як учасник ЛНА  на ЧАЕС 1 категорії, інвалід 3 групи та йому згідно порядку виплати щорічної  допомоги на оздоровлення відповідно до Постанови КМУ № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та Порядку використання коштів державного бюджету та виконання програм, пов*язанаих із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок ЧАЕС, затвердженого Постановою КМУ № 936 від 20.09.2005 року перераховано за 2011 рік щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 90,00  гривень (а.с.13).

          Відповідно до  статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у редакції Закону України від 06.06.1996 року № 230/96  щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС інвалідам 3 групи виплачується у розмірі чотирьох  мінімальних заробітних плат.  Згідно частин 3, 5, 7 ст. 48 вказаного Закону щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

          Водночас суми, з яких  здійснювався розрахунок виплат позивачу, передбачених Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»визначалися згідно постанови Кабінету Міністрів України  від 12.07.2005 року № 562 «Про щорічну  допомогу на оздоровлення громадянам, які  постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зазначеною постановою, всупереч вимогам Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(який встановив  розмір щорічної допомоги як величину, кратну  відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної  Законом на час здійснення виплати) установлено конкретні  розмірі такої допомоги в твердій грошовій сумі.

     Відповідно до ст.2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у том числі, органів державної влади.

     Статтею 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

       Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року № 256, якою затверджений Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, встановлено,  що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належить питання  праці та соціального захисту населення.

      Управління праці та соціального захисту населення Новоазовської райдержадміністрації  є головним розпорядником коштів місцевого бюджету за рахунок субвенцій з державного бюджету та  на Управління  покладений обов’язок щодо реалізації механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, зокрема, пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

     У відповідності із ч.4 ст. 9 КАСУ в разі невідповідності будь-якого нормативно-правового акту Конституції України, закону України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

      Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

       Таким чином, судом встановлено, що постанова Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»були прийняті всупереч вимог ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тому оцінка правовідносин щодо виплати щорічної допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснюється на підставі пункту 1 частини 1 ст. 92 Конституції України та статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».     

          Зазначеною постановою № 562 від 12.07.2005 року всупереч Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(який встановив розмір одноразової компенсації як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) установлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі й, зокрема, для першої категорії, третьої групи –90.00 гривень.

          Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

          Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню норми ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та ст.2 ЗУ «Про встановлення  прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати»№ 1646 від 20.10.2009 року,  а не Постанова КМУ № 562 від 12.07.2005 року.

          На підставі викладеного, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з визнанням неправомірною бездіяльності Управління  праці та соціального захисту населення Новоазовської районної державної адміністрації  щодо не нарахування  та невиплати йому щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі  чотирьох  мінімальних заробітних плат.  

          Керуючись статтями 2,18,86,160-163,185-186,254 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд -

П О С Т А Н О В И В:

          Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Новоазовської районної державної адміністрації Донецької області  про визнання дій неправомірними, зобов’язання  провести  перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення - задовольнити.

       Визнати неправомірною бездіяльність Управління  праці та соціального захисту населення Новоазовської районної державної адміністрації  щодо не нарахування   та невиплати ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі  чотирьох  мінімальних заробітних плат,  виходячи з розміру, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік».

     Зобов’язати Управління  праці та соціального захисту населення Новоазовської райдержадміністрації  Донецької області нарахувати та виплатити за рахунок коштів Державного бюджету України на користь  ОСОБА_1 недоотриману щорічну допомогу на оздоровлення за 2011 рік відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  в розмірі  чотирьох  мінімальних заробітних плат,  виходячи з її розміру, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік».

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Новоазовський районний суд Донецької області. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційного інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб`єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п`ятиденного строку з моменту отримання суб`єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя