УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц-22603/11
Справа № 22ц-22603/2011 Головуючий в 1-й інстанції
Категорія - 46 (ІV) суддя Філатов К.Б.
Суддя-доповідач – Зубакова В.П.
РІШЕННЯ
Іменем України
26 жовтня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді – Зубакової В.П.
суддів - Остапенко В.О., Неклеси В.І.
при секретарі - Горбачевській І.П.
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 20 січня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя.
Особи, які беруть участь у розгляді справи:
представник позивача ОСОБА_2 – ОСОБА_4,
відповідач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_5, -
В С Т А Н О В И Л А:
У липні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя.
В обґрунтування позову зазначив, що з 19.05.1990 року по 01.04.2008 року перебував у шлюбі з відповідачкою. За період шлюбу ними спільно придбано квартиру АДРЕСА_1, яку вони не можуть розділити в добровільному порядку, а тому просив суд розділити між ним спірну квартиру в рівних частках та визнати за ним право власності на Ѕ частину зазначеної квартири.
В січні 2010 року відповідач ОСОБА_3 звернулась до ОСОБА_2 із зустрічним позовом та, уточнивши його вподальшому, просила суд визнати за нею право власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 та на Ѕ частину автомобіля ДЕУ Ланос 2002 року випуску д.н. НОМЕР_1.
Ухвалою суду від 20 січня 2011 року зустрічну позовну заяву залишено без розгляду.
Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 20 січня 2011 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог посилаючись на те, що судом необґрунтовано, в порушення вимог ст. 60 ЦПК України, прийнято як доказ по справі твердження відповідачки, що між сторонами було досягнуто згоди щодо розподілу майна, а саме: квартира залишається у власності ОСОБА_3, а ОСОБА_2 належить придбаний за спільні кошти автомобіль.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які беруть участь у розгляді справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі з 19.05.1990р. по 01.04.2008р. (а.с. 2-3).
Квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 09 січня 1997 року (а.с. 23).
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги не доведено, позивачем не спростовано твердження відповідача про усну домовленість про розподіл майна, згідно якого позивачеві залишився автомобіль, а відповідачеві квартира.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 214 ЦПК України передбачені питання, які повинен вирішити суд під час ухвалення рішення.
Таким вимогам закону судове рішення не відповідає.
Як вбачається з матеріалів справи, 09 січня 1997 року, тобто в період шлюбу між сторонами, відповідач ОСОБА_3 уклала договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1.
Відповідно до ч.1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружить та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
У разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, як зазначено у ч.1 ст.70 СК України, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до положень ч.1 ст.71 СК України, майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.
Аналогічні положення містять й положення ст. 22 КпШС України, чинної на час придбання спірної квартири.
З урахуванням зазначених норм права та в порушення ст. ст. 212-214 ЦПК України суд не дав належної оцінки доводам позивача про те, що спільним майном подружжя є придбані за рахунок спільних доходів подружжя рухоме й нерухоме майно, незалежно від того, на ім’я кого з подружжя це майно придбано.
Крім того, відмовляючи в задоволенні позовних вимог на підставі пояснень відповідача ОСОБА_3 щодо домовленості між нею та позивачем ОСОБА_2 про поділ спільно нажитого майна, згідно якого їй залишається квартира, а позивачу автомобіль, суд не взяв до уваги, що питання про розподіл автомобіля не є предметом позовних вимог ОСОБА_2, а пояснення відповідача, згідно ч.2 ст. 59, ст.. 60 ЦПК України, не є належним доказом по справі, оскільки договір про поділ квартири, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений (ч.2 ст. 69 СК України).
Суд на зазначене уваги не звернув та, не з`ясувавши у повному обсязі обставини, що мають значення для справи, ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що, відповідно до п.п. 1,4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, з визнанням за кожним з них права власності на Ѕ частину спірної квартири.
Керуючись ст. ст. 303, 307, п. п. 1,4 ч. 1 ст. 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 20 січня 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя задовольнити.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1.
Визнати за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: (підпис)
Судді: (підписи)
Згідно з оригіналом.
Суддя-доповідач: В.П.Зубакова