ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"01" листопада 2011 р.Справа № 19/17-2295-2011

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Журавльова О.О.

суддів Савицького Я.Ф., Ярош А.І.

при секретарі судового засідання Герасименко Ю.А.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 18.05.2011р.

                       Веретеннік О.М., директор

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 17.10.2011р. №26/11

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Виробничої фірми „Судоремонт” у формі товариства з обмеженою відповідальністю

на рішення господарського суду Одеської області від 09 вересня 2011 року

у справі №19/17-2295-2011

за позовом Виробничої фірми „Судоремонт” у формі товариства з обмеженою відповідальністю

до відповідача Державного підприємства водних шляхів „Устьдунайводшлях”

про стягнення 39082,06 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Виробнича фірма „Судоремонт” у формі товариства з обмеженою відповідальністю звернулась до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Державного підприємства водних шляхів „Устьдунайводшлях” 39082,06 грн. за агентування судна - землечерпалки „Майкан” у період з 29 травня 2007 року по 9 серпня 2007 року.

Рішенням господарського суду Одеської області від 09 вересня 2011 року у справі №19/17-2295-2011 (суддя Петренко Н.Д.) у задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що перебіг позовної давності за вимогами Виробничої фірми „Судоремонт” у формі товариства з обмеженою відповідальністю почався 7 серпня 2007 року та сплинув 7 серпня 2010 року, тоді як позов до суду подано лише 10 червня 2011 року, тобто після спливу строку позовної давності, встановленого законом, про що відповідачем було заявлено в процесі розгляду справи в суді першої інстанції. За таких обставин, з огляду на приписи ст. 267 ЦК України місцевий господарський суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог Виробничої фірми „Судоремонт” у формі товариства з обмеженою відповідальністю.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, позивач (Виробнича фірма „Судоремонт” у формі товариства з обмеженою відповідальністю) звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, з посиланням при цьому на неповне з’ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права. За доводами скаржника місцевим господарським судом невірно встановлено, що перебіг позовної давності за вимогами Виробничої фірми „Судоремонт” у формі товариства з обмеженою відповідальністю розпочався 7 серпня 2007 року та сплинув 7 серпня 2010 року. На думку скаржника надання позивачем відповідачу дисбурсментського рахунку не є початком перебігу терміну позовної давності, оскільки сторонами не визначено суму, яка належить до виплати, а відповідач не узгоджував суми заборгованості за дисбурсментським рахунком.

Апеляційна скарга Виробничої фірми „Судоремонт” у формі товариства з обмеженою відповідальністю прийнята до провадження та призначена до розгляду колегією суддів у складі: головуючий суддя Журавльов О.О., судді Михайлов М.В., Ярош А.І., про що 28.09.2011р. винесено відповідну ухвалу.

Відповідно до розпорядження голови суду від 12.10.2011р. №602 справа №19/17-2295-2011 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Журавльов О.О., судді Савицький Я.Ф., Ярош А.І.

У судових засіданнях представники скаржника підтримали вимоги, викладені в апеляційній скарзі і наполягали на їх задоволенні.

Представники відповідача у судових засіданнях надали пояснення, згідно з якими відповідач не погоджується з апеляційною скаргою Виробничої фірми „Судоремонт” у формі товариства з обмеженою відповідальністю, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, наданому до апеляційного господарського суду 14.10.2011р. за вх.№3483/11/Д1, та заяві про виправлення описки у відзиві на апеляційну скаргу, наданій до апеляційного господарського суду 18.10.2011р. за вх.№3483/11/Д2.

На підставі ст. 77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалася перерва до 01.01.2011р.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача, з огляду на наступне.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, перевірено під час апеляційного перегляду справи та вбачається з матеріалів справи, 29 травня 2007 року Державним підприємством водних шляхів „Устьдунайводшлях” (ДП ВШ „Устьдунайводшлях”, відповідач) було надано Виробничій фірмі „Судоремонт” у формі товариства з обмеженою відповідальністю (ВФ „Судноремонт” у формі ТОВ, судовий агент, позивач) заявку №312-6/1 про замовлення послуг з агентування землечерпалки „Майкан” на час ремонту судна на СРЗ „Україна” м. Одеса.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання вказаної заявки ВФ „Судноремонт” у формі ТОВ у період з 29 травня 2007 року по 9 серпня 2007 року були надані відповідачу послуги з агентування з/ч „Майкан” на суму 39082,06 грн., проти чого відповідач не заперечує.

У дисбурсментському рахунку №08/07-01 від 9 серпня 2007 року ВФ „Судноремонт” у формі ТОВ було виставлено відповідачу вимогу про сплату вартості наданих послуг з агентування з/ч „Майкан” у сумі 39082,06 грн., із зазначенням платіжних реквізитів позивача.

Між тим, вказана вимога ВФ „Судноремонт” у формі ТОВ була залишена відповідачем без відповіді та задоволення, дисбурсментський рахунок №08/07-01 від 9 серпня 2007 року не оплачений ДП ВШ „Устьдунайводшлях” до теперішнього часу.

23 березня 2011 року ВФ „Судноремонт” у формі ТОВ було направлено на адресу ДП ВШ „Устьдунайводшлях” претензію за вих.№0311-49 на загальну суму заборгованості 392983,51 грн., яка виникла за період з 1 січня 2006 року по 1 січня 2011 року, у т.ч. за надані послуги з агентування з/ч суден „Майкан”.

Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді, але платіжним дорученням від 12 травня 2011 року №992, тобто після отримання претензії, ДП ВШ „Устьдунайводшлях” перерахувало позивачу 3348,80 грн.

При цьому, враховуючи тривалу несплату наявної заборгованості, 16 червня 2011 року ВФ „Судноремонт” у формі ТОВ була вимушена звернутися до господарського суду Одеської області з позовними вимогами до ДП ВШ „Устьдунайводшлях” про стягнення 39082,06 грн. заборгованості за надані послуги з агентування з/ч „Майкан” у період з 29 травня по 9 серпня 2007 року, обґрунтовуючи свої вимоги посиланням на положення ст.ст. 117, 118 КТМ України, ст. 14, 526 ЦК України.

У відзиві на позов, наданому до місцевого господарського суду 16.08.2011р. за вх.№28232/2011, відповідач (ДП ВШ „Устьдунайводшлях”) з посиланням на положення ст.ст. 256, 257, 261, 266, 267 ЦК України заявив про застосування позовної давності до правовідносин з агентування, які виникли між сторонами у 2007 році, і, відповідно, строк звернення за захистом яких закінчився у 2010 році, з огляду на що просив відмовити у задоволенні заявлених вимог.

Розглянувши матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Статтею 181 ГК України передбачено, що господарський договір, як правило, укладається шляхом складання єдиного документу, підписаного сторонами і скріпленого печаткою, однак, крім того, договірні відносини між сторонами можуть бути встановлені спрощеним способом –шляхом обміну документами за допомогою поштового, телеграфного, телетайпного, телефонного, електронного або іншого зв’язку, що дозволяє вірогідно установити, що документ виходить від сторони за договором. Письмовою формою договору визнається також підтвердження прийняття до виконання замовлення.

У розумінні ст. 181 ГК України письмовою формою договору про надання послуг з агентування судна виступає наявна в матеріалах справи заявка №312-6/1 від 29.05.2007р. ДП ВШ „Устьдунайводшлях”, надіслана на адресу ВФ „Судноремонт” у формі ТОВ та прийнята ним до виконання.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від   виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Місцевим господарським судом правильно встановлено, що у спірних правовідносинах сторонами не було погоджено чіткого строку оплати замовником - ДП ВШ „Устьдунайводшлях” наданих послуг з агентування з/ч „Майкан” на суму 39082,06 грн.

Разом з тим, шляхом направлення відповідачу дисбурсментського рахунку №08/07-01 від 9 серпня 2007 року позивачем було пред’явлено відповідачу вимогу про сплату наявного перед ВФ „Судноремонт” у формі ТОВ боргу у сумі 39082,06 грн.

Вказана вимога відповідачем задоволена не була, дисбурсментський рахунок №08/07-01 від 9 серпня 2007 року ДП ВШ „Устьдунайводшлях” не оплачений.

Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом ч.ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов’язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред’явити вимогу про виконання зобов’язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Згідно з ч.ч. 3,4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, у розумінні ч.3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. За змістом зазначеної норми відповідну заяву має бути зроблено в суді першої інстанції до моменту прийняття ним рішення по суті заявлених вимог.

Така ж правова позиція викладена і у п.32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.03.2009р. №01-08/163 „Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України”.

Як вже було зазначено вище, з матеріалів справи вбачається, що в процесі розгляду справи місцевим господарським судом відповідачем було надано до суду відзив на позов, в якому ДП ВШ „Устьдунайводшлях” з посиланням на положення ст.ст. 256, 257, 261, 266, 267 ЦК України заявив про застосування позовної давності до заявлених позовних вимог у розмірі 39082,06 грн.

Відповідно до приписів частин 1, 3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Твердження позивача про те, що після отримання претензії ВФ „Судноремонт” у формі ТОВ від 23 березня 2011 року за вих.№0311-49, ДП ВШ „Устьдунайводшлях” вчинило дій, які свідчать про визнання відповідачем боргу за дисбурсментським рахунком №08/07-01 від 9 серпня 2007 року внаслідок сплати 12 травня 2011 року суми у розмірі 3348,80 грн. відповідно до платіжного доручення від 12 травня 2011 року №992, що на думку позивача є перериванням перебігу позовної давності у розумінні ст. 264 ЦК України, є неправомірним, не відповідає обставинам справи та протирічить наявним в матеріалах справи доказам.

Так, в матеріалах справи наявний договір від 08 липня 2010 року №43/10, укладений між ВФ „Судноремонт” (Виконавець) та ДП ВШ „Устьдунайводшлях” (Замовник), відповідно до умов якого Замовник доручив, а Виконавець зобов’язався за плату обумовлену сторонами провести переосвідоцтво, перевірку та заміну товару на новий, а саме аварійно-рятувального майна та протипожежного і іншого обладнання. За умовами договору оплата за роботу здійснюється Замовником з моменту отримання рахунку та акту виконаних робіт (а.с. 107-108).

В подальшому, ВФ „Судноремонт” було виставлено ДП ВШ „Устьдунайводшлях” рахунок-фактуру №09-556/2 від 27 вересня 2010 року на суму 1876,80 грн. та рахунок-фактуру №10-568/2 від 06 жовтня 2010 року на суму 1952,40 грн. (а.с. 110-111).

У претензії від 23 березня 2011 року №0311-49, надісланій ВФ „Судноремонт” у вигляді ТОВ на адресу ДП ВШ „Устьдунайводшлях”, щодо сплати загальної суми боргу у розмірі 392983,51 грн. в т.ч. заявлялись і вимоги про сплату:

- заборгованості за роботи виконані на т/х „Дунайська-152” у розмірі 1396,40 грн. згідно з актом виконаних робіт від 16 листопада 2010 року №11-556/2 на суму 1876,80 грн., з урахуванням часткової оплати у розмірі 480,00 грн. (п.9 претензії).

- заборгованості за роботи виконані на т/х „Дунайська-154” у розмірі 1952,40 грн. згідно з актом виконаних робіт від 16 листопада 2010 року №11-568/2 (п.10 претензії).

Після отримання претензії ВФ „Судноремонт” у формі ТОВ від 23 березня 2011 року за вих.№0311-49, відповідачем за наявним в матеріалах справи платіжним дорученням від 12 травня 2011 року №992 (а.с. 109) було дійсно перераховано позивачу 3348,80 грн., при цьому в платіжному дорученні в графі „призначення платежу” чітко вказано підстави оплаченої суми у розмірі 3348,80 грн., а саме: „за переосвідоцтво аварійно-рятувального обладнання згідно з рахунками за №09-556/2 від 27 вересня 2010 року, за №10-568/2 від 06 жовтня 2010 року”.

Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сума 3348,80 грн., яка була сплачена позивачем після отримання претензії ВФ „Судноремонт” у формі ТОВ була оплачена на виконання умов договору від 08 липня 2010 року №43/10, що не має відношення до визнання відповідачем боргу за отримані послуги з агентування землечерпалки „Майкан” у сумі 39082,06 грн.

Водночас згідно з ч.5 ст. 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

При цьому місцевим господарським судом правильно встановлено, що поважність причин пропуску позовної давності є оціночною категорією, яка на думку суду встановлюється з урахуванням обставин справи, а саме: тяжка хвороба працівників підприємства, їхній безпорадний стан, або інші обставини, які свідчать про відсутність у позивача об’єктивної неможливості здійснити захист своїх прав та інтересів.

З огляду на відсутність такого обґрунтування та доказів на їх підтвердження судом першої інстанції правомірно відмовлено у визнанні поважними причин пропущення позовної давності щодо вимог про стягнення 39082,06 грн.

Враховуючи зазначене та наведені законодавчі положення, перебіг позовної давності за вимогами позивача почався відповідно після пред’явлення дисбурсментського рахунку №08/07-01 від 9 серпня 2007 року та сплинув через три роки, тоді як позов до суду подано лише 10 червня 2011 року, тобто після спливу строку позовної давності, встановленого законом, про що відповідачем було заявлено в процесі розгляду справи в суді першої інстанції.

За таких обставин, з огляду на приписи ст. 267 ЦК України, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог Виробничої фірми „Судоремонт” у формі товариства з обмеженою відповідальністю.

З огляду на вищевикладене, оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, та матеріали справи не спростовують вищенаведені висновки суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

Таким чином, оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Виробничої фірми „Судоремонт” у формі товариства з обмеженою відповідальністю - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Одеської області від 09 вересня 2011 року у справі №19/17-2295-2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу Виробничої фірми „Судоремонт” у формі товариства з обмеженою відповідальністю - без задоволення.  

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 03 листопада 2011 року.

Головуючий суддя

Судді О.О. Журавльов

Я.Ф. Савицький

А.І. Ярош