У х в а л а

13 лютого 2025 року

м. Київ

Справа № 638/11150/24

Провадження № 61-1069ск25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження

за касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - скаржниця),

на рішення Дзержинського районного суду Харківської області від 26 серпня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 24 грудня 2024 року

у справі за позовом Ізюмського комунального підприємства теплових мереж (далі - позивач) до скаржниці про стягнення заборгованості і

в с т а н о в и в:

1. У червні 2024 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, у якій просив стягнути зі скаржниці 33 483,26 грн заборгованості за постачання теплової енергії.

2. 26 серпня 2024 року Дзержинський районний суд м. Харкова ухвалив рішення, згідно з яким позов задовольнив.

3. 24 грудня 2024 року Харківський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою залишив без змін рішення суду першої інстанції.

4. 23 січня 2025 року скаржниця сформувала у системі «Електронний суд» касаційну скаргу (вх. № 2494/0/220-25 від 24 січня 2025 року), у якій просила скасувати зазначені судові рішення й ухвалити нове - про відмову в задоволенні позову.

5. Верховний Суд вважає, що підстав для відкриття касаційного провадження немає.

5.1. Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).

5.2. Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).

5.3. Конституційний Суд України у рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 у справі щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

5.4. Предметом позову є стягнення заборгованості.Ціна позову становить 33 483,26 грн, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (757 000 грн = 250 х 3 028,00 грн такого мінімуму, встановленого у статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік»).

6. У касаційній скарзі скаржниця зазначила, що ця скарга стосується питань права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа має виняткове значення для скаржниці. Обґрунтувала так:

- фундаментальне значення мають такі питання:

чи може запровадження карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), означати безумовне поновлення пропущеного процесуального строку без наведення позивачем негативних обставин, які зумовлені карантинними обмеженнями та були перешкодою у вчиненні процесуальних дій, без наведення позивачем доводів і надання доказів на підтвердження наявності істотних перешкод чи труднощів, зумовлених, зокрема, карантином або воєнним станом, які унеможливили вчасне вчинення процесуальної дії?

чи може згідно з абзацом третім пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 5 березня 2022 року № 206 невчасне подання скаржницею відповідному комунальному підприємству копії довідки про взяття її на облік внутрішньо переміщеної особи бути підставою для стягнення з неї заборгованості за житлово-комунальні послуги, що утворилася після 24 лютого 2022 року?

чи є правомірним згідно з висновком, викладеним в постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 712/8916/17-ц, стягнення зі споживача заборгованості за житлово-комунальну послугу, якою він не користується?

- скаржниця є одинокою матір'ю, якій відмовили у наданні державної допомоги сім'ям із дітьми;

- скаржниця є студенткою Луганського державного медичного університету, навчається на денній формі навчання, позбавлена соціальної стипендії;

- стягнення 33 483,26 грн заборгованості за постачання теплової енергії та 3 028,00 грн судового збору поставить скаржницю та її сім'ю у тяжке матеріальне становище.

7. Сформульовані скаржницею питання безперечно можуть у певних справах бути важливими, але у скарзі немає обґрунтування їхньої фундаментальності для забезпечення саме єдності правозастосовної практики. Немає доводів з приводу того, що без вирішення цих питань практика застосування відповідних норм є та залишається розбіжною за подібних спірних правовідносин. У касаційній скарзі відсутнє обґрунтування такої розбіжності, яке б зумовлювало потребу у застосуванні повноважень Верховного Суду у малозначній справі. Можливий вплив бажаного для скаржниці висновку щодо застосування норм права на саму скаржницю теж не підтверджує фундаментальний характер поставлених нею питань.

8. Скаржниця не довела, що ця справа має виняткове для неї значення. Зазначила що у матеріалах справи є підтвердження того, що скаржниця є одинокою матір`ю, не отримує держаної допомоги сім`ям із дітьми, навчається в університеті на денній формі навчання та не отримує соціальної стипендії. Проте у Верховного Суду немає цих матеріалів. Скаржниця не була позбавлена можливості додати до касаційної скарги копії документів, які б підтверджували її доводи щодо виняткового значення для неї цієї справи.

9. Крім того, не довела, що стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги та судового збору поставить її в скрутне матеріальне становище. Підтверджень майнового стану, зокрема довідки з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів, про доходи з Пенсійного фонду України, документів, що підтверджують право власності чи оплатного користування нерухомим майном і транспортними засобами тощо, не надала.

10. Доводи скаржниці по суті зводяться до її незгоди з оскарженими судовими рішеннями. Проте це не означає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, а справа має виняткове значення для скаржниці. Вона не зазначила інших випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за яких можливо оскаржити у касаційному порядку судове рішення, яке за загальним правилом оскаржити до Верховного Суду не можна. З огляду на викладене у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

11. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина четверта статті 10 ЦПК України).

11.1. Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

11.2. Згідно з практикою ЄСПЛ право доступу до суду є невід`ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36).

11.3. «Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов`язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (див. mutatis mutandis рішення від 16 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95, § 53).

11.4. Застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, щоби порушувати саму сутність цього права. Крім того, обмеження права доступу до суду не є сумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо не переслідує легітимну мету і якщо відсутнє «пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (див. mutatis mutandis рішення від 28 травня 1985 рокуу справі«Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), заява № 8225/78, § 57; рішення від 21 вересня 1994 року у справі «Файєд проти Сполученого Королівства» (Fayed v. the United Kingdom), заява № 17101/90, § 65).

11.5. Скаржниця отримала доступ до судів першої й апеляційної інстанцій і мала можливість навести аргументи та докази проти позовних вимог. Право касаційного оскарження згідно з процесуальним законом обмежене. Це обмеження спрямоване на забезпечення виконання Верховним Судом завдання із забезпечення сталості та єдності судової практики у порядку та спосіб, визначені таким законом(частина перша статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Зазначена мета є легітимною.

11.6. Оскаржені судові рішення за загальним правилом у касаційному порядку переглянути не можна. Передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків немає. За таких умов обмеження на подання касаційної скарги є пропорційними вказаній легітимній меті та не порушують сутність права скаржниці на доступ до суду.

Керуючись статтями 260, 261, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

у х в а л и в :

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду Харківської області від 26 серпня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 24 грудня 2024 року у справі за позовом Ізюмського комунального підприємства теплових мереж до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

2. Копію ухвали надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Судді Д. А. Гудима

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко