Справа № 127/39995/24

Провадження № 2/127/5905/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2025 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі головуючого судді Ан О.В.,

за участю секретаря Поляруш І.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідачів - адвоката Путіліна Євгена Вікторовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення частки у спільній сумісній власності на земельну ділянку,

УСТАНОВИВ:

У грудні 2024 із позовом до суду звернувся ОСОБА_1 , який просив визнати, що на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 частка ОСОБА_4 у земельній ділянці площею 0,1000 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд розташована у АДРЕСА_1 кадастровий номер 0510136300:01:029:0157, складала 1/2. Мотивував заявлені вимоги тим, що ОСОБА_4  та ОСОБА_5 були співвласниками земельної ділянки, частка кожного не визначена. ІНФОРМАЦІЯ_2 батько позивача ОСОБА_4 помер. Частину спадкового майна позивач успадкував, проте постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дії нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку в праві власності на земельну ділянку, з підстав відсутності виділення частки кожного із співвласників.

Ухвалою суду від 20.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження. Розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження.

У судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав та просив позов задовольнити із підстав наведених у позовні заяві. Судові витрати просив залишити за ним.

Представник відповідачів адвокат Путілін Є.В. у судовому засіданні позов визнав.

Суд дослідивши надані докази встановив, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , його спадкоємцем за законом є син ОСОБА_1 , якому видано свідоцтво про право на спадщину за законом. До спадкового майна входить: 1/2 частка житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд під АДРЕСА_2 .

За життя ОСОБА_5 , та ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності належала земельна ділянка кадастровий номер 0510136300:01:029:0157 площею 0,1000 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд розташована у АДРЕСА_1 .

Позивач звернувся до приватного нотаріуса Скутельник І.А. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, проте нотаріус відмовила, аргументуючи тим, що не виділення частки кожного із співвласників.

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , його спадкоємцями є відповідачі, які згідно свідоцтва про право на спадкове майно за законом отримали спадщину у вигляді 1/2 частки житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд під АДРЕСА_2 .

ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на частку в праві власності на земельну ділянку 0510136300:01:029:0157 площею 0,1000 га, що розташована у АДРЕСА_1 оскільки не визначено і не зареєстровано відповідним чином розмір частки права власності на земельну ділянку.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно зі ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав може бути визнання права власності.

У п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" зазначено, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 23 січня 2013 року у справі № 6-164цс12 у спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають із часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України.

Згідно ч. 1, 2 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом (ч. 1 ст. 370 ЦК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 120 ЗК України (в редакції, чинній на час винесення рішення ВМР) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного й цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

До особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) (ст. 377 ЦК України станом на 01.01.2016).

Якщо до вирішення судом спору між співвласниками жилого будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташовані будинок, господарські будівлі та споруди, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої.

Таким чином визначення часток земельної ділянки власників будинку, що розташований на ній можливо лише у випадку, якщо до цього розмір часток власників земельної ділянки не визначався.

Оскільки за положеннями частини третьої статті 319 ЦК України усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав, за системним аналізом усіх зазначених норм матеріального права, можна зробити висновок, що в разі набуття права спільної сумісної власності на земельну ділянку співвласниками будинковолодіння з виділеними частками, право власності на земельні ділянки переходить відповідно до їх розміру часток у будинковолодінні. Оскільки ОСОБА_4 за життя належало 1/2 частка житлового будинку із відповідною часткою господарських будівель та споруд то і відповідно його частка земельної ділянки 0,1000 гектарів, кадастровий номер 0510136300:01:029:0157 складала 1/2, яку успадкував позивач.

Суд приймає до уваги клопотання позивачки про залишення судового збору за нею, тому не застосовує норми ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати, що на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 частка ОСОБА_4 у земельній ділянці площею 0,1000 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд розташована у АДРЕСА_1 кадастровий номер 0510136300:01:029:0157, складала 1/2.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідачі: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Повний текст рішення суду складено 18.02.2025.

Суддя: