Справа № 2-965/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"22" серпня 2011 р.                                           Бершадський районний суд Вінницької   області                                                                                

в складі головуючого  судді  Куйбіди А.І.

при секретарі Ситник В. М.,

розглянувши   у відкритому  судовому засіданні в місті Бершадь цивільну  справу за позовом   ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів ,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1    звернувся   в  суд з  позовом до  ОСОБА_2   про   стягнення коштів,    в     якому  стверджує,    що     в    липні  2009 року  між ним та відповідачем    відбулася    усна    домовленість,    відповідно   до    якої    він передав у     власність     відповідача  належний   йому   автомобіль Опель,     1990 року  випуску та     20000 грн.,    а     відповідач     зобов"язався   передати  йому  у власність     автомобіль    ВАЗ,     2008 року    випуску,   сплатити   за    нього  кредит   і  зняти     його з   реєстрації     в    органах ДАІ,    а   також повернути  до  27.06.2011 року   позичені   гроші   в  сумі 20000 грн.   Оскільки     відповідач  вже на протязі двох років    ухиляється від     виконання  взятих на себе зобов"язань,   не сплачує  кредит    за    автомобіль ВАЗ,     не знімає     його з    реєстрації    і   не передає даний автомобіль йому     у власність,       а     автомобіль Опель,     якого  він передав        згідно домовленості,    ОСОБА_2   продав      і    не бажає повернути йому за нього 30000 грн., (суми визначеної за договором),   а  також   не  повернув   і ухиляється від повернення  позики  в сумі 20000 грн., тому    він змушений звернутися в суд з даним позовом, в    якому просить  стягнути з відповідача на його користь 48000 грн. позики,    а також  сплаченої ним суми судових витрат в розмірі 480 грн. державного мита, 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення  розгляду справи і 2000 грн.    витрат  за надання  правової допомоги   адвокатом.

В   судове засідання   позивач     ОСОБА_1  та    представник позивача ОСОБА_3 в    судове засідання не з"явилися,     подав до суду заяву,  в  якій повідомили,    що позов підтримують    і  просять  справу розглянути   у їх відсутність.                

Відповідач  ОСОБА_2 в судове засідання також не з"явився, подав до суду заяву,   в якій повідомив, що  позов визнає і просить справу розглянути у його відсутність.

Дослідивши     матеріали     справи    суд    вважає, що позов підлягає до задоволення виходячи з   наступного.

З   матеріалів   справи   вбачається,    що    в    липні    2009   року між позивачем    ОСОБА_1     і   відповідачем ОСОБА_2    відбулася домовленість,     згідно    якої  позивач     ОСОБА_1      передав відповідачу   ОСОБА_2      автомобіль    Опель, 1990 року випуску,     та     гроші в сумі 20000 грн.,    а  відповідач ОСОБА_2     в    обмін    на    вищезазначений автомобіль    зобов’язався   передати   позивачу ОСОБА_1 автомобіль ВАЗ, 2008 року випуску     і    повернути  позику до  27.06.2011  року.

Судом    встановлено,  що    позивач  ОСОБА_1  належним  чином  виконав умови    договору, передав у власність відповідача  автомобіль Опель, 1990 року випуску та    грошові кошти в сумі 20000 грн..,    а   відповідач   ОСОБА_2    не виконав  свої   зобов"язання,     ухиляється    від     поверення    позики та    передачі автомобіля ВАЗ, 2008 року у власність позивача.

Також  встановлено,  що   відповідач   ОСОБА_2   продав    автомобіль Опель, 1990 року випуску,    який   був    переданий    йому позивачем,    і   ухиляється від повернення   ОСОБА_1      30000 грн., (суми  визначеної   договором за  даний  автомобіль Опель),    внаслідок чого ОСОБА_1  позбавлений   можливості одержати належне    йому майно.

Згідно ч. 1 ст. 1049, ч.1 ст. 1050 ЦК України   позичальник зобов’язаний повернути позичкодавцеві позику   (грошові  кошти у такій самій сумі або речі, визначені  родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позичкодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Зі ст. 625 ЦК України вбачається, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Отже,    враховуючи вищезазначене, суд вважає, що позовні   вимоги позивача  про примусове  стягнення  з відповідача    всієї суми   позики в розмірі 48000 грн.  є законними і обґрунтованими та    такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того,    з   матеріалів    справи     вбачається,     що    позивачем  ОСОБА_1   понесені      судові   витрати –  судовий    збір     в     розмірі  480 грн.  та     витрати,      пов’язані   з    розглядом судової справи  -  120 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення   розгляду справи, а також 2000   грн.  витрат на надання правової допомоги адвокатом.

Згідно ч.1 ст. 88 ЦПК    України     стороні,    на користь    якої   ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені   судові витрати.  Тому, з відповідача на користь позивача слід стягнути    понесені відповідачем      витрати    у     вищезазначеному розмірі.

Керуючись ст.  ст.  1046, 1049, 1050  ЦК України,  ст.ст. 3, 4, 14, 84,  88, 213, 215, 218  ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.  Стягнути   з     ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 48000 грн. позики.

Стягнути з   ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1  480  грн.  державного мита,    120 грн.  витрат на інформаційно –технічне  забезпечення  розгляду справи та 2000  грн.  витрат,    пов’язаних з    оплатою правової допомоги адвоката.       

Рішення  може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області   через  Бершадський районний суд   шляхом подачі  апеляційної скарги  в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя: