УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
————————————————————————————————————————* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
від "31" жовтня 2011 р. справа № 18/5007/109/11
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Соловей Л.А.,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність 04.01.2011р.;
від відповідача: не з'явився;
розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Юромаш" (м.Київ) < В особі(назва) >
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ємільчинська гірничопромислова компанія" (с.Куліші Ємільчинського району Житомирської області)
про стягнення 145228,77грн. (згідно заяви про зменшення позовних вимог а.с.113-114)
Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 149290,94грн. заборгованості, з яких: 98499,04грн. - основного боргу, 11800,42грн. - пені, 30659,11грн. - інфляційних, 8332,37грн. - 3% річних.
Представник позивача в судове засідання подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача 145228,77грн. заборгованості, з яких: 98499,04грн. - основного боргу, 7738,25грн. - пені, 30659,11грн. - інфляційних витрат, 8332,37грн. - 3% річних (а.с.113-114).
Враховуючи передбачене ст.22 ГПК України право позивача на зменшення розміру позовних вимог, вказана заява не суперечить вимогам чинного законодавства України та не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів, приймається господарським судом та ухвалюється вважати заявленим до розгляду спір про стягнення з відповідача 145228,77грн.
Спір розглядається в межах зменшених позовних вимог.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.
Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судові засідання не направив, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлений завчасно, за юридичною адресою, вказаною у довідці ЄДР, та належним чином (про що свідчить розписка відповідача у повідомленні про вручення поштового відправлення, а.с.112).
05.10.2011р. на адресу господарського суду від відповідача надійшло клопотання про застосування позовної давності щодо стягнення пені.
Приймаючи до уваги той факт, що неявка повідомленого належним чином відповідача не перешкоджає повному та всебічному розгляду справи, господарський суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з матеріалів справи, 10 січня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Юромаш" (виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ємільчинська гірничопромислова компанія" (замовник, відповідач) укладено договір №С130/08 на технічне обслуговування та ремонт техніки (а.с.38-43), за умовами якого замовник доручив, а виконавець зобов'язався за плату надавати послуги з технічного обслуговування та ремонту техніки замовника, перелік якої наводиться в списку, що є додатком до цього договору, із зазначенням у ньому серійних номерів, типів та моделей машин (технічних засобів), надалі іменується "техніка" (п.1.1 договору).
Пунктом 2.2 договору сторони погодили, що роботи належать до оплати замовником за наступними тарифами:
- Вартість однієї години роботи сервісного механіка при роботі на відділених об'єктах виконавця становить 129,00грн., в тому числі ПДВ 20%, а транспортний тариф (тобто оплата пробігу сервісного автомобіля від бази виконавця до місяця експлуатації техніки і назад та знаходження сервісного механіка виконавця в дорозі при його виїзді для проведення робіт) вираховується із розрахунку 1,90грн. за 1 км, включаючи ПДВ 20%, але не більше 600,00грн., якщо відстань в обидві сторони перевищує 300 км;
- При роботі у вихідні, святкові дні та з 20:00 та до 08:00 вартість години роботи збільшується на 30%.
Відповідно до п.2.4 договору після проведення робіт механік виконавця заповнює "Звіт роботи механіка", де вказується вид робіт, фактично затрачений час та відстань в обидві сторони. Якщо при проведенні робіт використовувалися матеріали зі складу виконавця, то вони вказуються у "Звіті роботи механіка" і підлягають до оплати замовником. "Звіт роботи механіка" передається для затвердження уповноваженою особою замовника.
Замовник здійснює оплату за виконані роботи, належні до оплати, як шляхом попередньої оплати так і в строк, не пізніше 5 календарних днів з моменту передачі рахунка замовнику на розрахунковий рахунок виконавця за реквізитами, вказаними в даному договорі (п.3.1 договору).
Згідно п.4.6 договору замовник зобов'язаний забезпечувати, у разі необхідності, присутність свого відповідального представника при проведенні ремонтних робіт. Перевіряти якість виконаних сервісним механіком виконавця робіт і підписувати "Звіти роботи механіка".
На виконання умов договору позивач виконав роботи з технічного обслуговування та ремонту техніки замовника, що підтверджується Звітами роботи механіка" № 12967, №12965, №12971, №12966, №12969, №12968, №12983, №12974, №12970, №12975, №12973, №12972, №12908, №12982, які підписані зі сторони відповідача головним механіком без зауважень та застережень (а.с.47-60).
На підставі вищевказаних звітів виконавцем були складені рахунки-фактури та акти здачі прийняття-робіт (надання послуг) №ТО-01322 від 10.12.2008р., №ТО-01278 від 27.11.2008р., №ТО-01273 від 24.11.2008р., №ТО-01272 від 24.11.2008р., №ТО-01271 від 24.11.2008р., №ТО-01270 від 24.11.2008р., №ТО-00980 від 14.10.2008р., №ТО-00942 від 03.10.2008р., №ТО-00941 від 03.10.2008р., №ТО-00869 від 18.09.2008р. та направлені на адресу відповідача простою кореспонденцією (а.с.71-80).
Згідно актів здачі-прийняття робіт, вартість наданих виконавцем послуг з технічного обслуговування та ремонту техніки замовника становить 100879,42грн.
Однак відповідач в порушення умов договору лише частково здійснив оплату за надані послуги у розмірі 2380,38грн.; таким чином, станом на день звернення позивача до суду з позовом у відповідача перед позивачем існувала заборгованість у сумі 98499,04грн., яка станом на час розгляду справи не змінилась.
13.07.2010р. та 21.07.2011р. (а.с.81-91) позивач направив на адресу відповідача вимоги про сплату заборгованості за договором на технічне обслуговування та ремонт техніки від 10.01.2008р. №С130/08. Проте останній залишив її без відповіді та задоволення, чим спонукав позивача звернутись з позовом до суду.
Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, господарський суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Приписами статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
За ст.ст.627, 629 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, вибору контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Приписами ч.1 ст.193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи, що позивач свої договірні зобов'язання виконав, послуги з ремонту автомобілів надав, натомість відповідач в порушення умов договору не оплатив позивачеві вартості виконаних робіт та не провів розрахунки з останнім у встановлені договором №С130/08 від 10.01.2008р. терміни, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 98499,04грн. заборгованості обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Крім того, за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань позивач на підставі 8.7 договору просить суд стягнути з відповідача пеню за період з 14.03.2011р. по 14.09.2011р. у розмірі 7738,25грн. (а.с.113-114).
Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до п.8.7 договору за несвоєчасну оплату робіт замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,2% від вартості несплачених робіт, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.
Частиною 3 ст.549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити неустойку (штраф, пеню).
Cудом встановлено, що умовами договору №С130/08 на технічне обслуговування та ремонт техніки сторони визначили порядок оплати за надані послуги, зокрема, шляхом попередньої оплати, або в строк не пізніше 5 днів з моменту передачі рахунка замовнику.
Отже, останнім днем виконання відповідачем грошового зобов'язання згідно рахунку №ЮМ-01293 від 18.09.2008р. є 23.09.2008р., рахунків №ЮМ-01400, №-01401 від 03.10.2008р. є 08.10.2008р., рахунку №ЮМ-01475 від 14.10.2008р. є 19.10.2008р., рахунків №ЮМ-01889, №ЮМ-01890, №ЮМ-01891, №ЮМ-01892 від 24.11.2008р. є 29.11.2008р., рахунку №ЮМ-01909 від 27.11.2008р. є 02.12.2008р., рахунку №ЮМ-01966 від 05.12.2008р. є 10.12.2008р.
Приписами п.6 ст.232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, п р и п и н я є т ь с я ч е р е з 6 м і с я ц і в від дня, коли з о б о в ' я з а н н я м а л о бути в и к о н а н о .
Таким чином, право на нарахування пені у позивача виникло по рахунку №ЮМ-01293 від 18.09.2008р. з 24.09.2008р., по рахункам №ЮМ-01400, №-01401 від 03.10.2008р. з 09.10.2008р., по рахунку №ЮМ-01475 від 14.10.2008р. з 20.10.2008р., по рахункам №ЮМ-01889, №ЮМ-01890, №ЮМ-01891, №ЮМ-01892 від 24.11.2008р. з 30.11.2008р., по рахунку №ЮМ-01909 від 27.11.2008р. з 03.12.2008р., по рахунку №ЮМ-01966 від 05.12.2008р. з 11.12.2008р.
Натомість позивач здійснив розрахунок за період з 14.03.2011р. по 14.09.2011р., що на дамку суду є неправомірним.
За таких обставин, з врахуванням положень ч.6 ст. 232 ГК України, суд відмовляє в позові в частині стягнення 7738,25грн. пені.
Крім того, позивач просить господарський суд стягнути з відповідача на підставі ст.625 ЦК України 8332,37грн. 3% річних та 30659,11грн. інфляційних.
Приписами частини 2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції та нараховані 3% проценти річних.
Суд, перевіривши розрахунок 3% річних (а.с.12) прийшов до висновку, що річні в розмірі 8332,32грн. нараховані позивачем обґрунтовано, тому задовольняє позовні вимоги в цій частині.
Що стосується стягнення інфляційних нарахувань у розмірі 30659,11грн. господарський суд враховує наступне.
Індекс інфляції (індекс споживчих цін) – це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення с т а н о в и т ь м і с я ц ь, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.
При цьому слід мати на увазі, що індекс інфляції має нараховуватися в н а с т у п н о м у м і с я ц і з а місяцем, в якому мав бути здійснений платіж.
Тобто, до простроченого платежу за надані послуги у жовтні 2008р., має застосовуватись індекс інфляції, визначений у грудні 2008р. за листопад 2008р. і т.д.
Натомість, позивач здійснив розрахунок інфляційних без урахування вказаних положень (а.с.12).
Згідно розрахунку, здійсненого господарським судом, розмір інфляційних складає 29790,22грн.; вимоги в частині стягнення 868,89грн. інфляційних необґрунтовані та задоволенню не підлягають.
Згідно з ст.ст.525, 527 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач доказів сплати заборгованості не надав, доводів позивача не спростував.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються належними доказами, які знаходяться в матеріалах справи і підлягають задоволенню частково на суму 136621,63грн., з яких: 98499,04грн. основного боргу; 8332,37грн. 3% річних та 29790,22грн. інфляційних.
В позові в частині стягнення 7738,25грн. пені та 868,89грн. інфляційних слід відмовити.
Витрати по сплаті державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82–85 ГПК України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ємільчинська гірничопромислова компанія" (11243, с.Куліші Ємільчинського району Житомирської області, вул.Шевченка, 25, код ЄДРПОУ 34547145)
на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Юромаш" (02160, м.Київ, вул.М.Раскової, 11-А, код 32849408)
- 98499,04грн. основного боргу;
- 8332,37грн. 3% річних;
- 29790,22грн. інфляційних;
- 1366,22грн. витрат по сплаті державного мита;
- 222,01грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В позові відмовити в частині стягнення 7738,25грн. пені та 868,89грн. інфляційних.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання мотивованого рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.
Суддя Соловей Л.А.
< Текст >
Повне рішення складено 07 листопада 2011 року
Віддрукувати: < Поле для текста >
1 - в справу
2 -позивачу
3- відповідачу (рек. з повід.)
< Текст >
31.10.2011