Справа № 22-ц-1704/2011
Категорія 45
Головуючий у 1 інстанції Струтинський Р.Р.
Суддя-доповідач Мелінишин Г.П.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2011 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Мелінишин Г.П.
суддів Горблянського Я.Д., Перегінець Л.В.
секретаря Сурмачевської У.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Угринівської сільської ради, ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 про визнання недійсними рішень Угринівської сільської ради від 30.08.2005 р., 15.06.2006 р., протоколу торгів №1 від 14.06.2006 р., договору купівлі-продажу земельної ділянки від 15.06.2006 р. та Державного акту на право приватної власності на землю за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Тисменицького районного суду від 06 травня 2011 року,-
в с т а н о в и л а:
Рішенням Тисменицького районного суду від 06.05.2011 року відмовлено у задоволені позову ОСОБА_2 до Угринівської сільської ради, ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача – ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 про визнання недійсними рішень Угринівської сільської ради від 30.08.2005 року, 15.06.2006 року, протоколу торгів №1 від 14.06.2006 року, договору купівлі-продажу земельної ділянки від 15.06.2006 року та Державного акту на право приватної власності на землю від 29.08.2006 року.
На дане рішення ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт зазначила,
що суд першої інстанції прийшов до необґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги є безпідставними і не доведеними. При вирішенні даного спору судом неправильно застосовано вимоги Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» та зроблено невірний висновок про те, що її права чи охоронювані інтереси в результаті оскаржуваних рішень , проведених торгів, укладеного договору та видачі Державного акту не були порушені. При цьому не враховано, що вона є власником земельної ділянки (паю) в розмірі 12,41 умовних кадастрових гектари на території Угринівської сільської ради, про що свідчить відповідний сертифікат на земельну частку (пай). Відповідно до п.17 Перехідних положень Земельного кодексу України сертифікат є правовстановлюючим документом при реалізації права вимоги на виділення земельної частки (паю). Законодавець не ставить в залежність право громадянина на земельну частку (пай) від виділення земельної частки в натурі та отримання державного акту на земельну частку (пай). Постановою Тисменицького районного суду від 26.06.2008 року встановлено той факт, що паюванню у передбаченому законом порядку підлягали сільськогосподарські угіддя колишньої селянської спілки «Україна» , в т. ч. і в урочищі «Лази», на що вона як власник паю мала право. А тому ці обставини відповідно до ст. 61 ЦПК України мають преюдиційну силу і не потребують додаткового доказування. Натомість, всупереч її законним інтересам Угринівська сільська рада порушила порядок зміни цільового призначення спірної земельної ділянки з товарного сільськогосподарського виробництва в землі для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. А відповідно до ст.21 Земельного кодексу України порушення порядку зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсним рішень органів місцевого самоврядування про надання земельних ділянок громадянам та визнання недійсним угод щодо земельних ділянок. Однак судом не враховано цих вимог закону.
Не відповідає також дійсним обставинам справи і висновок суду про те, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту. Факт знаходження цієї ділянки поза межами населеного пункту підтверджується проектом роздержавлення земель за 1995 р. та відповідно видачею Тисменицькою РДА сертифікатів на право на земельну частку (пай). Отже Угринівська сільська рада не вправі була розпоряджатися спірною земельною ділянкою.
Поза увагою суду залишився також і той факт, що оскаржувані рішення ради та прийняті на їх підставі угоди порушують права інших 251 пайовика. Однак питання щодо залучення їх до справи не вирішено, чим позбавлено права на судовий захист.
З цих підстав просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
В засіданні апеляційного суду апелянт та її представник доводи апеляційної скарги підтримали, представник Угринівської сільської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 – визнали з наведених в ній мотивів.
Відповідач ОСОБА_3 та його представник доводів скарги не визнали посилаючись на обґрунтованість висновків суду.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що Угринівська сільська рада приймаючи оспорюванні рішення про продаж на земельних торгах земельної ділянки площею 4,0 га в урочищі «Лази» за цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, діяла в межах повноважень, визначених ст.12 Земельного кодексу України, з дотриманням порядку, встановленого ст.ст.136,137 Земельного кодексу України та положення про земельні торги, затверджені сесією Угринівської сільської ради 28.10.2005 р. Крім того, оскільки не встановлено проведення поділу та права позивачки на земельну частку (пай) в натурі саме в урочищі «Лази» в межах проданої з аукціону ОСОБА_3 земельної ділянки, тому укладення з останнім оспорюваного нею договору купівлі-продажу від 15.06.2006 р., законні права та інтереси позивачки, яка не є стороною договору, не порушує. Відповідно як і не створює для неї та не породжує ніяких прав, не покладає на неї будь-яких обов’язків, тому позивачка не має правових підстав звернення до суду з таким позовом.
Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Як встановлено судом першої інстанції рішенням сесії Угринівської сільської ради від 30.08.2005 року було затверджено проект відведення земельної ділянки площею 4,0 га в урочищі «Лази» на масиві «Боднарчик» для продажу на земельних торгах для індивідуальної житлової забудови. На підставі вказаного рішення проведено експертну грошову оцінку цієї земельної ділянки, яка затверджена рішенням ради від 28.10.2005 року.
Тоді ж затверджено технічний паспорт ділянки та Положення про земельні торги яким обумовлено порядок продажу земель комунальної власності шляхом проведення земельних торгів відповідно до вимог діючого законодавства, в т.ч. і у випадку повторного проведення торгів.
Згідно протоколу №1 земельних торгів, проведених Прикарпатською універсальною товарною біржею 14.06.2006 року переможцем було визнано ОСОБА_3
Результати торгів з продажу даної земельної ділянки 15.06.2006 року затверджено головою сільської ради. Відповідно 15.06.2006 року між Угринівською сільською радою та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки, на підставі якого останньому 29.08.2006 р. видано Державний акт на право власності на земельну ділянку.
В судовому засіданні з’ясовано, що згідно проекту формування території встановлення меж Угринівської сільської ради та с. Угринів земельна ділянка площею 4,0 га в урочищі «Лази» на масиві «Боднарчик» знаходиться в межах населеного пункту. Наведена обставина підтверджується копією плану території меж с. Угринів, посвідченого директором ДП «Івано-Франківський інститут землеустрою» , довідки від 07.12.2007 року №10050/1-11. Вказаним доказам суд дав правильну юридичну оцінку.
Відповідно не можуть бути прийняті до уваги твердження апелянта про те, що вказані докази є неналежними та недопустимими, тому не можуть бути покладені в основу судового рішення.
За змістом ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Згідно ст.136 Земельного кодексу України, органи місцевого самоврядування уповноваженні приймати рішення про відчуження земель, що перебувають у комунальній власності, визначають перелік земельних ділянок, призначених для продажу на земельних торгах.
З врахуванням наведених обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку,що Угринівська сільська рада, приймаючи оспорюванні ОСОБА_2 рішення діяла в межах наданих їй повноважень та з дотриманням порядку, встановленого чинним земельним законодавством.
Доводи апелянта про те, що сільською радою неправомірно проведено зміну цільового призначення землі та прийнято рішення про продаж земельної ділянки сільськогосподарського призначення в період мораторію, є надуманими і будь-якими об’єктивними доказами не підтверджені.
Крім того, встановлено, що ОСОБА_2 є власником права на земельну частку (пай), що перебуває у колективній власності ТзОВ ВТФ «Угринів» Тисменицького району в розмірі 12,41 умовних кадастрових гектари без визначення її меж в натурі, що посвідчується сертифікатом на право на земельну частку (пай) від 12.11.2000 р.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05.06.2003 року №899-ІV, підставами для виділення земельних ділянок в натурі на місцевості власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.
Судом правильно з’ясовано, що до виникнення спірних правовідносин розподіл земельної ділянки колективної власності між власниками земельних часток(паїв) сільськогосподарського підприємства в установленому законом порядку не проводився, сільською радою не затверджувався і нею не приймалося рішення про виділення позивачці земельної частки(паю) в натурі саме в урочищі «Лази».
З матеріалів справи вбачається, що тільки у 2007 році ОСОБА_2 звернулась до Угринівської сільської ради із заявою про виділення в натурі земельної ділянки. Однак, не погоджуючись з розміщенням такої в урочищі «Біля локатора» пред’явила до суду позов про зобов’язання Угринівської сільської ради виділити їй в натурі земельну частку (пай) в урочищі «Лази».
Відповідно до ст. 61 Цивільно-процесуального кодексу України, обставини встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрали законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Постановою Тисменицького районного суду від 26.06.2008 року, залишеною без зміни ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.10.2009 року, ОСОБА_2 та іншим відмовлено в задоволені позову в частині зобов’язання Угринівської сільської ради виділити їй в натурі земельну ділянку в урочищі «Лази», оскільки не встановлено, що пай позивачки знаходиться саме в урочищі «Лази», а розміщується на землях у п’яти урочищах («Кривий», «Біля газостанції», «Біля Вівчаренка», «Між потоками», «Лази»).
Вказані обставини мають преюдиційну силу і тому не потребували доказування.
Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом свої порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
З врахуванням наведених обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що ОСОБА_2 не обґрунтовано необхідність захисту свого права - порушеного, невизнаного чи оспореного, на земельну частку (пай) , а звідси, що укладений договір купівлі- продажу земельної ділянки та виданий на його підставі державний акт порушують її законні права та інтереси . А тому вірно відмовив в задоволенні її позовних вимог.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на порушення законних прав та інтересів інших пайовиків, що не були залучені до участі в справі, оскільки розгляд судом справи проводився в межах заявлених позовних вимог, з дотриманням принципу змагальності та диспозитивності судового процесу.
Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з’ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Виходячи із змісту ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія судів,-
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Тисменицького районного суду від 06 травня 2011 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Г.П. Мелінишин
Судді: Я.Д. Горблянський
Л.В. Перегінець