ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

            

                  

07.06.06                                                                                           Справа  № 5/1707-12/293

ПОСТАНОВА

Львівський апеляційний господарський суд,  в складі колегії:

головуючого-судді:                  Якімець Г.Г.,

суддів:                                         Дубник О.П.,

                                                    Орищин Г.В.

при секретарі   Горбач Ю.Б.,

з участю представників:

від скаржника (відповідач) –Галицький Р.М.

від позивача  – Михайлишин С.Г., Головей М.М.

розглянувши апеляційну скаргу Дрогобицької об’єднаної державної податкової інспекції Львівської області від 05.04.2006 року вих.№1064/10/10-010

на постанову господарського суду Львівської області від 28.02.2006 року, суддя Запотічняк О.Д.

у справі №5/1707-12/293,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сапсан», м.Стебник

до відповідача Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі (правонаступник Дрогобицької об’єднаної державної податкової інспекції Львівської області )

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 18.02.2005 року №000480/23-2, №000481/23-2, №000483/17-2, №000484/17-2

Особам, які беруть участь у справі, права і обов’язки, передбачені ст.49, 51, 59 Кодексу адміністративного судочинства України, роз’яснено.

Постановою  господарського суду Львівської  області від 28.02.2006 року по справі №5/1707-12/293 задоволено частково позов «Сапсан». Скасовано податкове повідомлення-рішення від 18.02.2005 року: №000480/23-2, яким визначено ТзОВ «Сапсан»податкове зобов’язання з податку на прибуток в сумі 36257 грн. з яких основний платіж - 27890 грн. та штрафні санкції – 8367 грн.; №000481/23-2 яким визначено податкове зобов’язання за проведення готівкових розрахунків на суму 324 грн.; №000484/17-2, яким визначено податкове зобов’язання з податку з власників транспортних засобів в сумі 260 грн., з яких основний платіж –90 грн. та штрафні санкції –170 грн.

Скасовано частково: податкове повідомлення-рішення від 18.02.2005 року №000483/17-2 яким визначено податкове зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 1286,28 грн. з яких основний платіж –428,76 грн. та штрафні санкції –857,52 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

При ухваленні постанови господарський суд Львівської області виходив з наступного:

Щодо податкового повідомлення-рішення №000480/23-2 від 18.02.2005 року, яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 36257 грн. (з яких 27890 грн. –основний платіж та 8367 грн. –штрафні санкції), то господарським судом останнє скасовано повністю, із слідуючих підстав:

Станом на 01.01.2001 р. дебіторська заборгованість Позивача перед ПП Зубрицьким Ю.Л. становила 121664,78 грн., яка виникла у 2000 році за поставлені товарно - матеріальні цінності.

Протягом 2001 р. ПП Зубрицьким по 9-ти накладних було поставлено товарно-матеріальні цінності на суму 18831,12 грн. В 2001 р. позивачем було проведено оплату в сумі 18831,12 грн. за поставлені товари в 2000-2001 р. на загальну суму 28922,12 грн.

Станом на 01.01.2002 р. дебіторська заборгованість Позивача перед ПП Зубрицьким Ю.Л. за поставлені в 2000- 2001 рр. товарно-матеріальні цінності , з врахуванням проведених ним часткових оплат, становить 111573,78 грн.

Позивач у 2000 та 2001 роках був платником єдиного податку, що засвідчують копії корінців свідоцтв. Таким чином, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування у 2000 та 2001 роках позивач зобов'язаний був дотримуватись вимог передбачених Указом Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва”.

При придбанні товарно-матеріальних цінностей у приватного підприємця позивач відніс їх вартість до валових доходів, а у зв’язку з несплатою до валових витрат вони не включались, тому відповідач безпідставно вважає, що це є безоплатно надані товари та нараховує на цю суму податок на прибуток ,оскільки сума вже була включена у зобов’язання.

Суд першої інстанції вказує на те, що твердження відповідача, що зазначена сума є безповоротною фінансовою допомогою та повинна бути включена до зобов'язань, оскільки відповідно до пп. 1.22.1 п.1.22 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", безповоротна фінансова допомога - це сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора не заслуговує на увагу.

Судом відзначено, що обчислення (донарахування) податку або іншого обов'язкового платежу (визначення об'єктів і ставок оподаткування тощо) здійснюється на підставі тих норм законодавства, що були чинними у податкові періоди, за які здійснюється таке обчислення (донарахування). Відповідач здійснює донарахування за той період коли позивач перебував на спрощеній системі оподаткування,а тому позовні вимоги на думку суду першої інстанції в цій частині є обгрунтовані та підлягають до задоволення.

Щодо податкового повідомлення-рішення №000481/23-2 від 18.02.2005 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів в сумі 324 грн., то таке судом першої інстанції скасовано, виходячи з того, що Відповідно до п. 1.3 "Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон" затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 59 від 13.03.1998 р., фактичний час перебування у відрядженні визначається за відмітками в посвідченні про відрядження щодо вибуття з місця постійної роботи й прибуття до місця постійної роботи. Якщо працівника відряджено до різних населених пунктів, то відмітки про день прибуття й день вибуття проставляються в кожному пункті. Відмітки в посвідченні про відрядження щодо прибуття та вибуття працівника завіряються тією печаткою, якою користується у своїй господарській діяльності підприємство для засвідчення підпису відповідної службової особи, на яку наказом (розпорядженням) керівника підприємства покладено обов'язки здійснювати реєстрацію осіб, які вибувають у відрядження та прибувають з нього.

Суд першої інстанції зазначає те, що на представлених Позивачем службових відрядженнях на підписах, які засвідчують прибуття і вибуття особи котра перебуває у відрядженні стоять прямокутні штампи.

Податкове повідомлення-рішення №000483/17-2 від 18.02.2004 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 2297,79 грн. ( з яких 765,93 грн. –основний платіж та 1531,86 грн. –штрафні санкції) судом першої інстанції скасовано частково -  в сумі 1286,28 грн. ( з яких 428,76 грн. –основний платіж та 857,52 грн. –штрафні санкції), виходячи з того, що:

Уневич Р.Д. будучи зареєстрованим як суб'єкт підприємницької діяльності працював у МППФ "Сапсан" директором.

Позивач в супереч вимогам пп. 6.3.3 п.6.3 ст. 6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", яким встановлено, що податкові соціальні пільги не поширюються на доходи самозайнятої особи від підприємницької діяльності, а також іншої незалежної професійної діяльності, здійснювало виплату доходів Уневичу Р.Д. із застосуванням податкової соціальної пільги, в результаті чого податок з доходів фізичних осіб занижено на 26,40 грн.

Доказом того, що Уневич Р.Д. отримував доходи від підприємницької діяльності підтверджено звітом суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи - Уневич Р.Д., а тому у нього не було підстав для отримання  соціальної пільги.

Крім того, судом відзначено, що  МППФ "Сапсан" в 2003 р. проводило оплату відсотків за користування кредитом, що отримав Уневич Р.Д. в ДФ АППБ "Аваль" як фізична особа, за що позивачу було донараховано 428,76 грн. податку з доходів фізичних осіб, проте суд першої інстанції не погоджується з даним твердженням, оскільки зазначає, що позивач сплачував відсотки по погашенню кредиту Уневича. Також суд вказує на те, що Листом Укрінбанку підтверджується факт погашення Уневичем Б.Д. заборгованості по кредитному договору №20085  МПП - фірми „Сапсан”.

Також судом відзначено, що твердження відповідача про те, що Уневич Р.Д. отримав додаткові блага в сумі 1553,87 грн. та з нього безпідставно було недоутримано 310,77 грн. податку з доходів фізичних осіб заслуговують на увагу суду, оскільки до матеріалів справи долучено тільки наказ №11/1 від 30.01.2002 року про оплату представницьких витрат у ресторані та квитків у Львівському театрі опери та балету. Інших доказів, які б підтвердили правомірність включення до валових витрат зазначених сум суду не представлено, тому в цій частині донарахування  податку з фізичних осіб, суд першої інстанції вважає правомірним.

Щодо податкового повідомлення-рішення №000484/17-2 від 18.06.2005 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем –податок з власників транспортних засобів в розмірі 260 грн. ( з яких 90 грн. –основний платіж та 170 грн. –штрафні (фінансові санкції), то господарським судом останнє скасовано повністю, виходячи з наступного:

В акті перевірки зазначено, що на балансі Позивача станом на 01.01.2001 р. знаходився автомобіль Volksvagen-Passat з об'ємом двигуна 1800 см3. В річні розрахунки податку з власників транспортних засобів на 2002-2003 рр. зазначений автомобіль Позивачем включено. В розрахунок податку з власників транспортних засобів на 2004 р. вказаний автомобіль Позивачем не включено в результаті чого занижено податок з власників транспортних засобів на 90,00 грн.

Позивачем в підтвердження своїх позовних вимог надано суду договір купівлі-продажу б/н від 20.10,1999 року вказаного автомобіля, який укладено між ним та гр. Примкевич І.В., на якому стоять підпис керівника МППФ "Сапсан", печатка такого та підпис покупця.

Права на автомобіль підлягають державній реєстрації у відповідних підрозділах МВС України.

Згідно відповіді МРЕВ ДАІ м. Дрогобич на запит Дрогобицької ОДПІ дані, щодо реєстраційних операцій відносно вказаного автомобіля за 2001 - 2005 роки відсутні, що на думку відповідача свідчить про те що належний позивачу автомобіль не був знятий з обліку в органах ДАІ.

Проте, суд не погодився із наведеним в акті перевірки порушенням посилаючись на те, що позивач продав зазначений автомобіль у 1999 році і тому відповідь МРЕВ ДАЇ м.Дрогобич не може бути належним доказом.

Судом також не взято до уваги твердження відповідача, що у розрахунку податку з власників транспортних засобів за 2002 так 2003 рік було зазначено чотири автомобілі , а за 2004 р. зазначено лише три автомобілі, оскільки відповідач проводив комплексну планову документальну перевірку і він повинен фіксувати порушення у відповідності з наказом Державної податкової адміністрації України від 16.09.2002 N 429, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2002 р. за N 1023/7311 ( та був чинний на момент складання акту) згідно якого результати перевірок платників податків оформляються актом перевірки, який повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень, зокрема норм податкового та валютного законодавства, а також невиконання платником податків законних вимог посадових осіб податкових органів, які проводили перевірку. Судом при цьому звернено увагу на те, що відповідачем використано лише дані звітності попереднього періоду а не з’ясовувалась відповідність звітності фактичним бухгалтерським даним.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції Дрогобицька ОДПІ подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову господарського суду Львівської  області від 28.02.2006 року по справі №5/1707-12/293 скасувати з підстав наведених у апеляційній скарзі, в позові ТзОВ «Сапсан»відмовити повністю, мотивуючи тим, що постанова суду не відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи. Порушення викладені в акті перевірки відповідають дійсності. Спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідно до вимог чинного законодавства і підстави для їх скасування відсутні.

Представник скаржника (відповідача) у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив постанову господарського суду Львівської області від 28.02.2006 року по справі №5/1707-12/293 скасувати, в позові ТзОВ «Сапсан»відмовити повністю.

Поряд з цим, представник відповідача повідомив суд про те, що Дрогобицьку ОДПІ реорганізовано, вказував на те, що відповідачем по справі №5/1707-12/293  є правонаступник Дрогобицької ОДПІ – ДПІ у Дрогобицькому районі.

Представники позивача у судовому засіданні проти доводів наведених у апеляційній скарзі заперечували, просили постанову господарського суду Львівської  області від Львівської області від 28.02.2006 року по справі №5/1707-12/293 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з підстав наведених у Запереченні на апеляційну скаргу. Вказували на те, що постанова винесена з дотриманням норм матеріального та процесуального права та відповідає дійсним обставинам справи.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні докази по справі, встановив наступне:

Дрогобицькою ОДПІ  Львівської області проведено комплексну планову документальну перевірку Малого приватного підприємства-фірми "Сапсан" (правонаступником якого, згідно статуту ТзОВ "Сапсан" та розпорядження виконкому Дрогобицької міської ради № 183-р від 01.06. 2004 р. реєстраційний № 0305 є Товариство з обмеженою відповідальністю "Сапсан"), щодо дотримання вимог податкового та валютного законодавства України за період з 01.10.2001 р. по 01.04.2004 р. За наслідками перевірки 27.10.2004 року складено акт №160/23-2/20783122.

Перевіркою встановлено наступні порушення:

- пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме МППФ "Сапсан", безнадійну заборгованість перед ПП Зубрицьким Ю.Л. за поставлені в 1999р. - 2000р. товарно-матеріальні цінності, що залишилась не стягнутою після закінчення строку позовної давності та вважається безповоротною фінансовою допомогою, в 1-му кварталі 2004 р. не включено до валового доходу в результаті чого такий занижено на 111573,78 грн.;

- ст.ст. 8,11,12 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" і пп. 6.3.3 п. 6.3 ст. 6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб". Позивачем виплачувалась заробітна плата із неправомірним застосуванням податкової соціальної пільги, отриманням додаткових благ Уневичем та сплатою позивачем відсотків за Уневича в результаті чого в 2002-2003 рр. та в 1-му кварталі 2004 р. занижено прибутковий податок з фізичних осіб на суму 765,93 грн.;

- ст. 5 Закону України "Про податок з власників з транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів". МППФ "Сапсан" подано розрахунок на три транспортні засоби, хоча на балансі такого, станом на 01.01.2004 р., стоять чотири транспортні засоби, в результаті чого занижено податок з власників транспортних засобів за 2004 р. в сумі 90,00 грн.;

- п. 2.3 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" затвердженого Постановою правлінням Національного Банку України N 72 від 19.02.2001 р., п. 1.3 "Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон" затвердженої наказом Міністерства Фінансів України № 59 від 13.03.1998 р. через відсутність відміток в посвідченнях про відрядження, щодо прибуття та вибуття працівників, згідно авансових звітів загальна сума відряджень, яка не підтверджена платіжно-розрахунковими документами Позивача становить 324,00 грн.;

На підставі вищезазначеного акту перевірки Дрогобицькою ОДПІ Львівської області 18.02.2004 року прийнято податкові повідомлення-рішення :

-          № 000480/23-2, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 36257,00 грн. з яких основний платіж - 27890,00 грн. та штрафні санкції -8367,00 грн.;

-          № 000481/23-2, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів в сумі 324 грн.,

-          № 000483/23-2, яким позивачу  визначено суму податкового зобов'язання з податку на доходи з фізичних осіб в сумі 2297,79 грн. з яких основний платіж - 765,93 грн. та штрафні санкції - 1531,86 грн.;

-          № 000484/17-2 яким позивачу  визначено суму податкового зобов'язання податку з власників транспортних засобів в сумі 260,00 грн. з яких основний платіж - 90,00 грн. та штрафні санкції - 170,00 грн.

Суд, заслухавши представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав:

Щодо податкового повідомлення-рішення №000480/23-2 від 18.02.2005 року, яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 36257 грн., то колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що у задоволенні позову про скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення слід відмовити з наступних підстав:

Позивач станом на 01.01.2001 р. по рах. 631 (розрахунки з постачальниками) має кредиторську заборгованість в сумі 121 664,78 грн. перед ПП Зубрицьким Юрієм Львовичем, яка виникла в 2000 році за поставлені товарно-матеріальні цінності .

При розрахунках в 2001 р. із ПП Зубрицьким Ю.Л. сальдо станом на 01.10.2001 р. складало в сумі 111 570 грн. (сальдо станом на 01.01.2001 р. 121664,78 грн. плюс прихід товарно-матеріальних цінностей в 2001р. 18831,12 грн. і мінус оплата проведена в 2001 р. в сумі 28 922,12 грн.).

Ця кредиторська заборгованість станом на 01.04.2004 р. є безнадійною заборгованістю, відповідно до п. 1.25. ст.1 Закону України ”Про оподаткування прибутку підприємств” (із внесеними змінами та доповненнями)  безнадійна заборгованість -  це заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності.

Згідно із п.1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»безповоротна фінансова допомога –це сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Підпунктом 4.1.6.п.4.1. ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», визначено, що валовий доход  включає доходи з інших джерел, у тому числі: безповоротну фінансову допомогу платнику податку, отриману платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

Таким чином, кредиторська заборгованість в сумі 111,57 тис.грн. повинна включатися до валового доходу,

Позивачем занижено валові доходи в 1-му кв., 2004 р. на 111 573,78 грн. і не сплачено податкове зобов'язання, чим порушено зазначений вище пункт Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Для підтвердження зазначеної кредиторської заборгованості МПП Фірми "Сапсан" перед ПП Зубрицьким Ю.Л. проведено зустрічна перевірку приватного підприємця Зубрицького Ю.Л. з питань взаєморозрахунків ПП Зубрицького Ю.Л. зі позивачем за період з 01.01.2000 р. по 01.04.2004 р., про що складено довідку за № 23-2/2706506194 від 19.10.2004 р., якою підтверджується наявність кредиторської заборгованості станом на 01.01.2001 року в сумі 121 664,78 грн.

В результаті перевірки встановлено, що ПП Зубрицький Ю.Л. проводив відвантаження товарно-матеріальних цінностей МПП фірмі "Сапсан" по наступних завірених накладних: № 01 від 09.01.2001 р. на загальну суму 2558,23 грн.; № 02 від 26.01.2001 р. на загальну суму 2100,00 грн.; № 03 від 07.02.2001 р. на загальну суму 545,00 грн.;№04 від 28.02.2001 р. на загальну суму 6711,89 грн.; № 05 від 12.03.2001 р. на загальну суму 5620,00 грн.;№ 09 від 24.05.2001 р. на загальну суму 640,00 грн.; № 17 від 02.07.2001 р. на загальну суму 656,00 грн.;

Позивачем проведено оплата за отримані товарно-матеріальні цінності по перерахунку наступними документами:

- платіжне доручення № 18 від 25.01.2001 р. в сумі 12 649,23 грн. призначення платежу за отримані матеріали згідно накладних №43,44,47 від 19.12.2000 р., 21.12.2000 р., 29.12.2000 р. і накладної №01 від 09.01.2001 р. без ПДВ.

- платіжне доручення № 51 від 26.02.2001 р. в сумі 7 320.00 грн. призначення платежу за отримані матеріали згідно накладної № 01 від 26.01.2001 р. і накладної № 01 від 20.02.2001 р. без ПДВ.

- платіжне доручення №72 від 22.03.2001 р. в сумі 4000 грн. призначення платежу за отримані матеріали згідно накладної №04 від 28.02.2001р. і накладної №05 від12.03.2001р. без ПДВ.

- платіжне доручення № 152 від 05.04.2001 р. в сумі 4226,89 грн. призначення платежу за отримані матеріали згідно накладної №5 від 12.03.2001р. і накладної №06 від 24.05.2001р. без ПДВ.

- платіжне доручення № 159 від 04.07.2001 р. в сумі 656.00 грн. призначення платежу за отримані матеріали згідно накладної № 17 від 02.07.2001 р. без ПДВ.

Ксерокопії вищенаведених виписок із банку про одержання   ПП Зубрицьким Ю.Л. від позивача коштів за отримані товарно-матеріальні цінності, завірені ПП Зубрицьким Ю.Л.

Угоди між позивачем та ПП Зубрицьким Ю.Л. на поставку товарно-матеріальних цінностей не укладалися.

Сальдо дебіторської заборгованості за товарно-матеріальні цінності ПП Зубрицького Ю.Л. станом на 01.01.2001 р. складало 121 664,78 грн..

В 2001 р. по вищенаведених накладних було відвантаження товарно-матеріальні цінності на суму 28 922,12 грн., а оплата через банківський рахунок проведена тільки на суму 18 831,12 грн. по накладних 2001р..

В результаті перевірки підтверджено,  що станом на 01.01.2002 р. залишилося сальдо несплаченої заборгованості позивачем перед ПП Зубрицьким Ю.Л. за товарно-матеріальні цінності поставлені в 1999р. і в 2000 р. на суму 111573,78 грн. Таким чином позивачем у 1 кв. 2004 року до валового доходу не включено суму кредиторської заборгованості, по якій закінчився термін позовної давності, як безповоротну фінансову допомогу.

Щодо податкового повідомлення-рішення №000481/23-2 від 18.02.2005 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів в сумі 324 грн., то колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що у задоволенні позову про скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення слід відмовити з наступних підстав:

Відповідно до п.2.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 19 лютого 2001 року N 72, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 березня 2001 р. за N 237/5428 розрахунки готівкою підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами проводяться із застосуванням прибуткових та видаткових касових ордерів, касових і товарних чеків, розрахункових квитанцій, проїзних документів тощо, які підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, а також рахунків-фактур, договорів, угод, контрактів, актів закупівлі товарів тощо.

Згідно  п. 1.3 "Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон" затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 59 від 13.03.1998 р., зареєстрована в Міністерстві юстиції України 31.03.1998 року  фактичний час перебування у відрядженні визначається за відмітками в посвідченні про відрядження щодо вибуття з місця постійної роботи й прибуття до місця постійної роботи. Якщо працівника відряджено до різних населених пунктів, то відмітки про день прибуття й день вибуття проставляються в кожному пункті. Відмітки в посвідченні про відрядження щодо прибуття та вибуття працівника завіряються тією печаткою, якою користується у своїй господарській діяльності підприємство для засвідчення підпису відповідної службової особи, на яку наказом (розпорядженням) керівника підприємства покладено обов'язки здійснювати реєстрацію осіб, які вибувають у відрядження та прибувають з нього. Таким чином, оскільки у посвідченнях про відрядження відмітки завірено кутовим штампом, а не печаткою, та наведене свідчить що загальна сума відряджень, яка не підтверджена платіжно-розрахунковими документами становить 324 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення №000483/17-2 від 18.02.2004 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 2297,79 грн. ( з яких 765,93 грн. –основний платіж та 1531,86 грн. –штрафні санкції), то колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що у задоволенні позову про скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення слід також відмовити, оскільки відповідно до Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" об’єктом оподаткування у громадян, які мають постійне місце проживання в Україні є сукупний оподаткований дохід за календарний рік, отриманий з різних джерел як на території України, так і за її межами як у грошовій, так і у натуральній формі.

Уневич Р.Д. будучи зареєстрованим як суб'єкт підприємницької діяльності працював у МППФ "Сапсан" директором.

Позивач в супереч вимогам пп. 6.3.3 п.6.3 ст. 6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", яким встановлено, що податкова соціальна пільги не поширюються на доходи самозайнятої особи від підприємницької діяльності, а також іншої незалежної професійної діяльності, здійснював виплату доходів Уневичу Р.Д. із застосуванням податкової соціальної пільги, в результаті чого податок з доходів фізичних осіб занижено на 26,40 грн.

Доказом того, що Уневич Р.Д. отримував доходи від підприємницької діяльності підтверджено звітом суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи - Уневич Р.Д., а тому у нього не було підстав для отримання  соціальної пільги.

Крім того, МППФ "Сапсан" в 2003 р. проводило оплату відсотків за користування кредитом, що отримав Уневич Р.Д. в ДФ АППБ "Аваль" як фізична особа, за що позивачу було донараховано 428,76 грн. податку з доходів фізичних осіб.

Разом з тим, Уневич Р.Д. отримав додаткові блага в сумі 1553,87 грн. та з нього безпідставно було недоутримано 310,77 грн. податку з доходів фізичних осіб. Оскільки як вбачається з матеріалів справи, а саме наказу №11/1 від 30.01.2002 року про оплату представницьких витрат у ресторані та квитків у Львівський театр опери та балету. Інших доказів, які б підтвердили правомірність включення до валових витрат зазначених сум позивачем не представлено.

Щодо податкового повідомлення-рішення №000484/17-2 від 18.06.2005 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем –податок з власників транспортних засобів в розмірі 260 грн. ( з яких 90 грн. –основний платіж та 170 грн. –штрафні (фінансові санкції), то колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що зазначене податкове повідомлення-рішення підлягає до скасування з наступних підстав:

Відповідно до ст.5 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується: юридичними особами - щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом.

В акті перевірки зазначено, що на балансі позивача станом на 01.01.2001 р. знаходився автомобіль Volksvagen-Passat з об'ємом двигуна 1800 см3. В річні розрахунки податку з власників транспортних засобів на 2002-2003 рр. зазначений автомобіль позивачем включено. В розрахунок податку з власників транспортних засобів на 2004 р. вказаний автомобіль Позивачем не включено в результаті чого занижено податок з власників транспортних засобів на 90,00 грн.

20.10.1999 року між позивачем та в гр. Примкевич І.В. укладено договір купівлі-продажу б/н, зазначеного вище автомобіля, на даному договорі стоять підпис керівника МППФ "Сапсан", печатка такого та підпис покупця.

Права на автомобіль підлягають державній реєстрації у відповідних підрозділах МВС України.

Згідно відповіді МРЕВ ДАІ м. Дрогобич на запит Дрогобицької ОДПІ дані, щодо реєстраційних операцій відносно вказаного автомобіля за 2001 - 2005 роки відсутні, що на думку відповідача свідчить про те що належний позивачу автомобіль не був знятий з обліку в органах ДАІ.

Оскільки як підтверджено матеріалами справи позивач продав зазначений автомобіль у 1999 році, а тому відповідь МРЕВ ДАІ м. Дрогобич 9не може служити належним доказом по справі.

Не може братись також до уваги твердження відповідача, що у розрахунку податку з власників транспортних засобів за 2002 так 2003 рік було зазначено чотири автомобілі, а за 2004 р. зазначено лише три автомобілі, оскільки відповідач проводив комплексну планову документальну перевірку і він повинен фіксувати   порушення   у   відповідності з наказом Державної  податкової адміністрації України  від  16.09.2002  N 429  Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2002 р. за N 1023/7311 (та був чинний на момент складання акту) згідно якого результати перевірок платників податків оформляються актом перевірки, який повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень, зокрема норм податкового та валютного законодавства, а також невиконання платником податків законних вимог посадових осіб податкових органів, які проводили перевірку.

Відповідно до п.1.7. вказаного порядку факти виявлених порушень податкового та валютного законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Як зазначено у акті перевірки відповідачем встановлено, що у розрахунку податку з власників транспортних засобів за 2004 р. не числиться автомобіль, який був зазначений у аналогічному розрахунку за попередній рік, тобто жодним первинним документом не підтверджується факт не включення, а використовуються лише дані звітності попереднього періоду, хоча він був періодом перевірки і перевіряючі повинні були з’ясувати відповідність   звітності   фактичним   бухгалтерським даним.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд керуючись ст.ст. 195,196,198,202,205,207,209 п.6,7 розділу VІІ КАС України,

                                                          постановив:

апеляційну скаргу Дрогобицької ОДПІ задоволити частково.

Постанову господарського суду Львівської  області від 28.02.2006 року по справі №5/1707-12/293 скасувати, прийняти нову, якою позовні вимоги ТзОВ «Сапсан»задоволити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №000484/17-2 від 18.06.2005 року. В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку.   

Матеріали справи  повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя:                                              Якімець Г.Г.

Судді:                                                                      Дубник О.П.

                                                                                         

Орищин Г.В.