Справа № 22ц-3890/07                         Головуючий у суді 1 інстанції: Івченко Т.П.

Категорія    21                                        Доповідач: Перцова В.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

27 червня 2007 року            Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді: Перцової В.А.

Суддів:                                        Козлова С.П., Можелянської З.М.

При секретарі:                            Панченко Д.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить змінити рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 23 лютого 2007 року в частині стягнення з нього на користь ОСОБА_1 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди, зменшивши суму відшкодування до 1000 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги він посилається на те, що суд при вирішенні питання щодо розміру відшкодування моральної шкоди не врахував, що настанню шкоди сприяла необережність самої позивачки, не врахував його матеріальне становище, а також те, що позивачка не надала доказів спричинення їй моральної шкоди в результаті ДТП.

При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що 17 травня 2005 року ОСОБА_2, який керував на підставі доручення автомобілем "Москвич 403" держномер НОМЕР_1, здійснив наїзд на ОСОБА_1, за що був притягнутий до кримінальної відповідальності за ч, 1 ст. 286 КК України.

Внаслідок винних дій відповідача позивачці були спричинені тілесні ушкодження середньої тяжкості, у зв'язку з якими вона знаходилась на стаціонарному та амбулаторному лікуванні і витратила кошти на лікування; було ушкоджено її майно.

Встановлені судом обставини і факти ніхто із сторін не заперечує; в частині стягнення з відповідача на користь позивачки відшкодування матеріальної шкоди рішення суду не оскаржується.

В судовому засіданні було також встановлено, що внаслідок неправомірних дій відповідача ОСОБА_1 і отриманих тілесних ушкоджень, зокрема, закритої черепно-мозкової травми, яка супроводжувалась явищами забою головного мозку, тупої травми тулубу із зломом лівої ключиці, позивачка відчувала фізичні страждання і переживання у зв'язку з ушкодженням здоров'я, вимушена була лікуватись, через неможливість продовження активного громадського житті в період лікування були порушенні нормальні життєві зв'язки, на відновлення яких вона вимушена застосовувати додаткові зусилля, після ДТП постійно відчуває почуття страху.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що районний суд прийшов до обгрунтованого висновку про спричинення позивачці з вини відповідача моральної шкоди і, керуючись ст. 1167 ЦК України, стягнув з нього на відшкодування цієї шкоди на користь позивачки 5000 грн., виходячи при визначенні розміру відшкодування із засад розумності, виваженості та справедливості, з урахуванням характеру та ступеню спричиненої позивачці моральної шкоди.

Доводи в апеляційній скарзі щодо відсутності доказів спричинення позивачці моральної шкоди є безпідставними, оскільки факт спричинення їй тілесних ушкоджень в результаті дій відповідача та проходження позивачкою лікування підтверджується доказами, в тому числі матеріалами кримінальної справи, дослідженими в судовому засіданні, і не заперечується самим відповідачем.

Необгрунтованим є посилання в апеляційній скарзі на грубу необережність позивачки, яка переходила дорогу в недозволеному місці, оскільки, шкоду їй спричинено джерелом підвищеної небезпеки; крім того, ці обставини не знаходяться в причинному зв'язку з спричиненням позивачці ушкоджень внаслідок дій відповідача, який виїхав за межі проїзної частини на трамвайну колію, де знаходилась позивачка.

Не можуть бути прийняті до уваги і доводи відповідача про те, що суд не врахував його матеріальне становище, так як в судовому засіданні відповідач про це не зазначав, ніяких доказів на підтвердження свого матеріального становища не надавав. Те, що він навчається заочно за контрактом, не може бути підставою для зменшення стягнутої з нього суми відшкодування моральної шкоди.

Тому, апеляційний суд вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу ОСОБА_2 і залишити рішення суду в оскаржуваній ним частині без змін.

Керуючись ст.ст.307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 23 лютого 2007 року в оскаржуваній частині залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення; може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу.