Справа № 307/4825/24

                                                        Провадження №1-кп/307/321/24

УХВАЛА

про продовження запобіжного заходу

у вигляді тримання під вартою

11 лютого 2025 року                                                 м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області

у складі головуючої судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),

та його захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 травня 2024 року за № 12024071160000409 про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, із середньою спеціальною освітою, непрацюючого, неодруженого, раніше судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК  України,

в с т а н о в и в:

У провадженні Тячівського районного суду Закарпатської області знаходиться  кримінальне провадження відомості про яке, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 травня 2024 року за № 12024071160000409 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України.

На підставі ухвали суду від 16 грудня 2024 року ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до шістдесяти днів, тобто по 13 лютого 2025 року включно та одночасно визначено заставу у розмірі 270 (двохсот сімдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 817 560? (вісімсот сімнадцять тисяч п`ятсот шістдесят) грн. 00 коп.

Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В обгрунтування клопотання посилався на те, що відповідно до вимог п. 4) ч. 1 ст. 184 КПК України, на даний час встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які продовжують тривати, а саме ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, з метою уникнення покарання за вчинений злочин, так як останньому загрожує максимальна міра покарання у вигляді позбавлення волі строком до 12 років із конфіскацією майна, та усвідомлюючи наведені обставини останній може покинути територію України, у тому числі у незаконний спосіб.

Крім цього, ОСОБА_4 може впливати на потерпілих та свідків у вказаному кримінальному провадженні, зокрема на свідка ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які надали викривальні покази стосовно обвинуваченого, так як вони ще на даний час не допитані судом, у зв`язку з цим є ризик впливу на них, з метою зміни чи уточнення показів на його користь.

Окрім цього, ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення, так як раніше судимий і скоїв повторно злочин проти власності, у зв`язку з чим у разі обрання менш суворого запобіжного заходу надасть можливість повторно вчинити кримінальні правопорушення.

У зв`язку з цим є всі обставини щодо продовження стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Інший запобіжний захід, окрім тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого. Альтернативні запобіжні заходи не забезпечать належний рівень гарантії доброчесної поведінки обвинуваченого, тому наявна необхідність у запобіжному заході у вигляді тримання під вартою.

Щодо альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави сторона обвинувачення просить визначати розмір застави відносно ОСОБА_4 .

Прокурор у підтримання клопотання посилався на викладені у ньому обставини.

Захисник ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання та посилався на те, що докази, на які посилається прокурор, не є достатнім підтвердженням того, що ОСОБА_4 вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення та грунтується виключно на припущеннях; ризики, заявлені прокурором, на даний час відпали; крім того, свідки події, як б підтверджували, що ОСОБА_4 був на місці вчинення злочину - відсутні; вважає, що розмір застави, визначної судом у розмірі 270 прожиткових мінімумів для працездатних осіб є непомірним для обвинуваченого, так як, він офіційно не працює, до затримання займався перевезеннями, проживає з мамою та дружиною, його майновий стан не дозволяє йому внести заставу у такому розмірі та просив зменшити розмір застави до 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав думку свого захисника.

Вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши обставини вказаного клопотання, суд дійшов висновку про його задоволення, виходячи із такого.

Відповідно до ч. 1  ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно ч. 1, 2 та 3 статті 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Згідно ч. 3 ст. 199 цього Кодексу обставиною, яка є підставою для продовження строку тримання під вартою є те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

На підставі ухвали слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 15 серпня 2024 року  відносно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з визначенням застави у розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 908 400 грн. строком на 2 місяці, а саме до 16 год. 45 хв. 13 жовтня 2024 року, а також у разі внесення застави визначено обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до слідчого, прокурора або суду на їх першу вимогу; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання; носити електронний засіб контролю.  

Продовжуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою суд виходив з того, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за вчинення кого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років; встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1), 3), 5) ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення; може незаконно впливати на потерпілих у даному кримінальному провадженні та може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Також суд визначив заставу у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Тобто, прокурором в судовому засіданні доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів щодо ОСОБА_4 не зможе запобігти вказаним ризикам.

Згідно ухвали суду від 16 грудня 2024 року ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до шістдесяти днів, тобто по 13 лютого 2025 року включно та одночасно визначено заставу у розмірі 270 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 817 560? (вісімсот сімнадцять тисяч п`ятсот шістдесят) грн. 00 коп.

Вирішуючи питання продовження щодо обвинуваченого запобіжного заходу, суд дійшов висновку, що на даний час суду не надано доказів того, що ризики, які були підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та які були враховані як слідчим суддею при обранні щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та враховані судом під час продовдження запобіжного заходу, відсутні або зменшилися.

Також суд враховує вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

З урахуванням конкретних обставин злочину у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , а також те, що у разі доведення його вини і визнання його винним у його вчиненні, йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років з конфіскацією майна, а також існування на даний час ризиків, які стали підставою для застосування щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки судовий розгляд не розпочато, жодні докази не досліджені, потерпілі та свідки не допитані і наведені ризики та обставини є реальними і триваючими, об`єктивно існують, а тому його тримання під вартою буде виправданим та необхідним.

Крім цього, беручи до уваги в сукупності обставини злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 та суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав як інтересів суспільства, так і потерпілих, а тому суд не вбачає підстав для задоволення клопотання захисника обвинуваченого про зміну обраного запобіжного заходу на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Згідно ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали суду про продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Підстав для не визначення застави обвинуваченому ОСОБА_4 у даному кримінальному провадженні немає.

Згідно ч. 4  ст. 182 КПК України,  розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених  ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно п. 3) ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у межах, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При визначенні розміру застави як альтернативного запобіжного заходу, суд вважає за можливе визначити у даному випадку заставу у розмірі двохсот семидесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки, зважаючи на тяжкість злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_4 , обставини кримінального правопорушення, розмір завданої кримінальним правопорушенням шкоди, яка згідно обвинувального акта становить 2 906 441 грн., суд дійшов висновку, що застава 270 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб здатна забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

При визначенні розміру застави у якості альтернативного запобіжного заходу суд також враховує рішення ЄСПЛ у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20 листопада 2010 року, у якому зазначено, що гарантії передбачені п. 3 статті 5 Конвенції (звільнення особи обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання) покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання.

Таким чином, вказана сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активів та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, тобто, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, чи дій проти поручителів, у випадку його відсутності появи в суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Ураховуючи наведене, з одного боку розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.

Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, що здатен забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, суд з урахуванням положень ст. ст. 177, 178 КПК України, повинен раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу обвинуваченого, тяжкістю злочину у вчиненні якого він обвинувачується.

Таким чином, суд вважає, що розмір застави слід визначити у розмірі 270 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 817 560? (вісімсот сімнадцять тисяч п`ятсот шістдесят) грн. 00 коп.

Такий розмір зможе забезпечити його належну поведінку, запобігти ризикам кримінального провадження та не являється завідомо непомірним для нього. Визначений розмір застави є співмірним, а також відповідним з огляду на ймовірно завдану шкоду та буде достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України, у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Крім того, у випадку застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_4 альтернативного запобіжного заходу у виді застави, необхідно покласти на нього обов`язки: прибувати до суду за кожною вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свої паспорти для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну; утримуватися від спілкування з потерпілими, свідками, експертом та спеціалістом у даному кримінальному провадженні; носити електронний засіб контролю.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України, обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому перебуває ОСОБА_4 , відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

Керуючись ст. ст. 371, 372, 376 КПК України,

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора Тячівської окружної прокуратури про продовження відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – задовольнити.

Продовжити ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до шістдесяти днів, тобто по 09 квітня 2025 року включно.

Визначити заставу у розмірі 270 (двохсот семидесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 817 560? (вісімсот сімнадцять тисяч п`ятсот шістдесят) грн. 00 коп., яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) у будь-який момент протягом дії ухвали на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ: отримувач коштів: ТУ ДСА України в Закарпатській області, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26213408; розрахунковий рахунок - UA198201720355209001000018501; Банк отримувача: ДКСУ м. Київ; Код банку (МФО): 820172, призначення платежу – застава.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Закарпатській області коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно звільнити ОСОБА_4 з-під варти та повідомити про це суд.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 наступні обов`язки:

- прибувати до суду за кожною вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свої паспорти для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну;

- утримуватися від спілкування з потерпілим, свідками, експертом та спеціалістом у даному кримінальному провадженні;

- носити електронний засіб контролю.

        Вказані обов`язки у разі внесення застави покладаються на ОСОБА_4 на строк не більше двох місяців.

У разі невиконання вище перелічених обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.

       Копію ухвали вручити обвинуваченому, його захиснику, прокурору та направити Державній установі «Закарпатська установа виконання покарань № 9».

Ухвала щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали буде складено та оголошено 17 лютого 2025 року, о 15 год.

Суддя                                                                                                         ОСОБА_1