ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2025 рокуСправа №160/24583/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сластьон А.О. розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Суть спору: 11.09.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

-визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №Ф-5717-0436 У від 12 лютого 2024 року про сплату боргу з єдиного соціального внеску у розмірі 18 276,72 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено про протиправність дій з нарахування недоїмки з єдиного соціального внеску розмірі 18 276,72 грн. Позивач вважає оскаржувану вимогу необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню з огляду на порушення відповідачем визначених законом строків обчислення боргу зі сплати єдиного соціального внеску. Вказує також, що позивачем не здійснювалася підприємницька діяльність та не отримувався дохід в період з 01.01.2017 до 31.12.2018. Так, в спірний період позивачка була найманим працівником, відтак, платником єдиного внеску за неї був роботодавець. Отже, позивачка звільнена від виконання обов`язків, визначених Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", а також від відповідальності за невиконання вимог законодавства щодо вчасної сплати єдиного внеску за період з 01 січня 2017 року до 31 грудня  2018 року. Просить звернути увагу, що її статус фізичної особи-підприємця є недійсним, адже з 15 січня 2014 року свідоцтво про її державну реєстрацію визнано недійсним.

12.09.2024 ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

23 вересня 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позовних вимог заперечує в повному обсязі. Зазначає, що позивачка, згідно з даними інформаційно-комунікаційних систем ДПС України, з 16.04.1999 перебуває на обліку в Придніпровській ДПІ ГУ ДПС України у Дніпропетровській області як фізична особа-підприємець. Натомість, рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця прийнято ОСОБА_1 лише 10.01.2019. Вказує, що обов`язок зі сплати єдиного внеску виникає незалежно від отримання доходу фізичною особою-підприємцем. Так, за відсутності бази для нарахування єдиного соціального внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

23 вересня 2024 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, з якої вбачається, що позивач позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

30 вересня 2024 року від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, зі змісту яких вбачається, що відповідач позов не визнає, просить відмовити в його задоволенні.

Відповідно до частини 5   статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) була зареєстрована в якості фізичної особи – підприємця 16.04.1999, про що нею отримано свідоцтво про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб`єкта підприємницької діяльності-фізичної особи.

Як вбачається з відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та гомадських формувань, 15.01.2014 до реєстру включено відомості про фізичну особу-підприємця з відміткою про те, що свідоцтво про її державну реєстрацію вважається недійсним.

10.01.2019 до реєстру внесено відомості про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

22 серпня 2024 року позивачці стало відомо про те, що 16.08.2024 відносно неї відкрито виконавче провадження №75727672 на підставі вимоги відповідача про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5717-0436У від 12.02.2024.

Судом з`ясовано, що в Інтегрованій картці платника податків - ФОП ОСОБА_1 відбулися автоматичні нарахування з єдиного соціального внеску у загальній сумі 18 276,72 грн., а саме:

- за 2017 рік - 8448,00 грн. зі строком сплати до 09.02.2018;

- за 1 квартал 2018 року - 2 457,18 грн. зі строком сплати до 19.04.2018;

- за 2 квартал 2018 року - 2 457,18 грн. зі строком сплати до 19.07.2018;

- за 3 квартал 2018 року - 2 457,18 грн. зі строком сплати до 19.10.2018;

- за 4 квартал 2018 року - 2 457,18 грн. зі строком сплати до 21.01.2019.

Згідно з записами трудової книжки позивачач НОМЕР_2 позивач у період з 14.11.2016 до 03.01.2019 працювала на посаді продавця у Товаристві з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ».

Також, відповідно до довідки форми ОК-5, позивачка у спірний період з 01.01.2017 до 31.12.2018 працювала у Товаристві з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» (ідентифікаційний код - 30487219). В спірний період заробітна плата нараховувалася позивачу Товариством з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» та сплачувалися страхові внески.

Не погоджуючись з нарахованим єдиним внеском за період за 2017-2018  роки, позивачка звернуласядо суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VІ (надалі – Закон №2264), згідно з пунктом 1 частини 2 статті 6 якого платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону №2464 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 7 Закону №2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відтак, платниками єдиного внеску у розмірі не меншому за розмір мінімального страхового внеску є фізичні особи-підприємці, незалежно від отримання ними доходу (прибутку).

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом №2464 не врегульовано.

Втім, проаналізувавши положення Закону №2464, Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року у справі №440/2149/19 виклав правовий висновок, згідно з яким особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте підприємницьку діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону №2464 щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в податкових органах і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

З матеріалів справи встановлено, що позивачу нараховано єдиний внесок за період з першого квартала  2017 року по четвертий квартал 2018 року.

При цьому, позивачка в позовній заяві зазначила, що протягом 2017 - 2018 років вона була найманим працівником.

З відомостей Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (індивідуальні відомості про застраховану особу) вбачається, що з 01.01.2017 до 31.12.2018 позивачка працювала в ТОВ "АТБ-МАРКЕТ".

Відтак, в спірний період ОСОБА_1 була застрахованою особою та, відповідно, обов`язок зі сплати єдиного внеску покладався на її роботодавця.

Довідкою форми ОК-5 підтверджується, що в спірний період заробітна плата нараховувалася позивачу Товариством з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» та сплачувалися страхові внески.

Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оскільки у період з 01.01.2017 до 31.12.2018, за який нараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, позивачка була працевлаштована в ТОВ "АТБ-МАРКЕТ" та обов`язок сплати в цей період єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування покладався на роботодавця, контролюючим органом протиправно нараховано позивачу зобов`язання зі сплати єдиного внеску за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, а саме:

- за 2017 рік - 8448,00 грн. зі строком сплати до 09.02.2018;

- за 1 квартал 2018 року - 2 457,18 грн. зі строком сплати до 19.04.2018;

- за 2 квартал 2018 року - 2 457,18 грн. зі строком сплати до 19.07.2018;

- за 3 квартал 2018 року - 2 457,18 грн. зі строком сплати до 19.10.2018;

- за 4 квартал 2018 року - 2 457,18 грн. зі строком сплати до 21.01.2019.

Аналогічний висновок міститься також в потанові Верховного Суду від 07 березня 2023 року у справі №320/2325/19.

За таких підстав, суд дійшов висновку про визнання протиправними дій Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області щодо нарахування ОСОБА_1 єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 18 276,72 грн. за період з 2017 по 2018 рік.

Щодо порушення відповідачем строку надсилання (вручення) платнику податків вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 1 Закону №2464 недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до абзацу першого частини 4 статті 25 Закону №2464-VІ, податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними   Законом України   «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон), нарахування і сплати фінансових санкцій та стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів податковими органами визначається Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.05.2015 №449 (надалі – Інструкція №449).

Згідно з п. 1 розділу VІ Інструкції №449 до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

Відповідно до п. 3 розділу VІ Інструкції №449 податкові органи надсилають та (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску податковими органами;

платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним податковим органом протягом 15 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

Податковий орган надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):

платникам, зазначеним у   пункті 1   статті 4 Закону, протягом 20 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційно-комунікаційних систем ДПС (далі - ІКС) на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Попри те, що автоматичне нарахування сум єдиного внеску в ІКП стосується періоду за 2017-2018 роки, податкова вимога сформована відповідачем лише в лютому 2024 року.

З цих підстав суд погоджується з доводами позивача про те, що недотримання відповідачем строку прийняття оскаржуваного рішення не сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та порушує принцип сталості податкових правовідносин, на підставі якого платник податків повинен мати змогу передбачити наслідки вчинених ним дій або допущеної бездіяльності.

Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно положень статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на встановлені обставини, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5717-0436У від 12 лютого 2024 року не відповідає наведеним у частині 2 статті 2 КАС України критеріям, відтак, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання даного адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн., що підлягає стягненню за рахунок з бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (ідентифікаійний код: 44118658, місцезнаходження: 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17А) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №Ф-5717-0436 У від 12 лютого 2024 року про сплату боргу з єдиного соціального внеску у розмірі 18 276, 72 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (ідентифікаійний код: 44118658, місцезнаходження: 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17А) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя                                                     А.О. Сластьон