Справа № 22-ц-966 2007р. Головуючий у 1-й інстанції Кондратенко М. В..
Категорія 40 Суддя-доповідач Смирнова Т.В.
УХВАЛА
іменем України
02 серпня 2007 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області у складі:
головуючого - Смирнової Т.В.
суддів - Ведмедь Н.І., Кононенко О.Ю.
з участю секретаря судового засідання -Назарової О.М.
та осіб, які беруть участь у справі - позивача, його представника,
представника відповідача
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 07 червня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Завод бурильних і ведучих труб» Відкритого акціонерного товариства «СМНВО ім. Фрунзе» про визнання наказів незаконними, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, відшкодування спричиненої моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1. звернувся до суду з вищезазначеним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що він працював оператором транспортних систем переробки стружки на Дочірньому підприємстві «Завод бурильних і ведучих труб» ВАТ «СМНВО ім. Фрунзе».
Наказом №234 від 14 серпня 2006 року на ОСОБА_1. накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани за пронесення на територію підприємства спиртних напоїв, що мало місце 24 липня 2006 року. Позивач з цим наказом не згодний, оскільки 24 липня 2006 року він перебував у відпустці, не працював, прийшов на завод, щоб отримати гроші в банкоматі на території заводу, і вважає, що будучи у відпустці, мав право пройти на територію заводу з любими продуктами. Крім того, позивач вважає, що згідно пп. 8.8.4 Правил внутрішнього трудового розпорядку, пронесення на територію заводу спиртних напоїв працівник тягне позбавлення премії, а не накладення стягнення у вигляді догани.
Наказом № 63 від 06 березня 2007 року ОСОБА_1. звільнений з підприємства за п.3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов'язків. Підставою звільнення стало те, що зранку 14 лютого 2007 року він був затриманий на прохідній з вилученням 1, 5 літра самогону. Позивач не згодний з наказом, зазначає, що в цей день спиртного він при собі не мав, докази про це відсутні.
Крім того, позивач вважає, що його звільнили з порушенням трудового законодавства, а саме: без згоди профспілки, а також не мали права звільняти
2
за п. 3 ст. 40 КЗпП України, оскільки дана норма передбачає систематичне невиконання трудових обов'язків і звільнення після третього порушення, а він вважає, що добросовісно виконував трудові обов'язки.
Тому просив визнати зазначені накази незаконними, поновити його на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду.
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 07 червня 2007 року в задоволенні позову ОСОБА_1. відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення його вимог у повному обсязі.
Апелянт вважає, що суд не повністю з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, суд невірно застосував норми матеріального права.
В скарзі апелянт вказує на ті ж підстави, що і в позовній заяві, а також на те, що порушення позивача не утворюють системи, а тому за п.3 ст. 40 КЗпП України він звільнений незаконно. Апелянт звертає увагу і на те, що на його звільнення не була надана згода профспілки, при цьому профспілка обґрунтувала своє рішення.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення апелянта та його представника, які підтримали доводи апеляційної скарги, заперечення на ці доводи представника відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1. перебував у трудових відносинах з ДП «Завод бурильних і ведучих труб» ВАТ «СМНВО ім. Фрунзе», працюючи оператором транспортних систем переробки стружки.
Відповідно до наказу № 7 від 03 липня 2006 року ОСОБА_1. знаходився у відпустці з 21 липня 2006 року по 13 серпня 2006 року (а.с. 8).
24 липня 2006 року позивач був затриманий на прохідній заводу працівниками охорони під час пронесення на територію заводу спритних напоїв - 1 літру самогону, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення (а.с. 38) та доповідною запискою начальника караулу (а.с. 39).
В зв'язку з цим наказом № 234 від 14 серпня 2006 року до ОСОБА_1. було застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді догани, з незастосуванням протягом часу дії цього наказу заходів заохочення (а.с. 5).
Наказом № 63 від 06 березня 2007 року ОСОБА_1. звільнений з роботи
з
на підставі п.3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання трудових обов'язків (а.с. 4).
Як вбачається з наказу, підставою для звільнення стало те, що 14 лютого 2007 року ОСОБА_1. був затриманий на прохідній заводу і при особистому огляді у нього виявлено 1, 5 літру самогону, що підтверджується протоколом контрольної перевірки (а.с. 29), протоколом про адміністративне правопорушення (а.с. 30), доповідними записками начальника караулу, помічників начальника караулу (а.с. 31, 32, 33, 34).
16 лютого 2007 року адміністрацією заводу було направлено подання профкому щодо надання згоди на звільнення ОСОБА_1 (а.с. 73).
Розглянувши це питання на засідання членів профкому 27 лютого 2007 року (а.с. 6), профком відмовив у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1, про що письмово повідомив адміністрацію заводу (а.с. 73).
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимоги матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції не погодився з висновками профкому щодо незаконності наказу про оголошення догани, посилаючись на те, що Правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства заборонено в будь-який час, а не тільки в робочий час, приносити на територію заводу спиртні напої.
Крім того, суд вважав, що накладене на позивача стягнення у вигляді догани відповідає вимогам і ст. 148 КЗпП України щодо строків застосування дисциплінарного стягнення, і вимогам ст. 147 КЗпП України та п. 8.2 Правил внутрішнього трудового розпорядку про застосування до працівника тільки одного з двох видів стягнення - догани або звільнення. Позбавлення ж премій відповідно до пп. 8.8.4 Правил внутрішнього трудового розпорядку, на що посилається позивач, є додатковою санкцією до працівника, а не дисциплінарним стягненням.
За всіх вищевикладених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо законності звільнення позивача.
Так, відповідно до п.3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір може бути розірваний власником у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
4
Доводи апелянта з приводу того, що перший наказ про накладення дисциплінарного стягнення є незаконним, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки ОСОБА_1. особисто під розпис був ознайомлений з наказом № 234 від 14 серпня 2006 року (а.с. 5), даний наказ він не оскаржував протягом тривалого часу, тобто погодився з ним, і питання щодо незаконності першого наказу позивач поставив вже після звільнення.
Посилання апелянта на те, що він завжди добросовісно виконував свої трудові обов'язки, а під час першого затримання із спиртним взагалі перебував у відпустці і не працював, тому до нього не можна застосувати таку підставу звільнення, яка визначена п.3 ст. 40 КЗпП України - є необгрунтованими, оскільки в даному пункті прямо зазначено - невиконання трудових обов'язків, покладених на працівника трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Як вбачається з матеріалів справи, в розділі 3 Правил внутрішнього трудового розпорядку ДП «Завод бурильних і ведучих труб» ВАТ «СМНВО ім. Фрунзе» визначені основні обов'язки працівників, серед яких пунктами 3.6, 3.6.2 визначено, що працівникам забороняється (як протягом робочого дня, так і в неробочий час, у тому числі під час відпустки, тимчасової непрацездатності у зв'язку з хворобою і т.д.) приносити на територію ДП алкогольні напої (а.с. 45).
В Правилах визначена і відповідальність за порушення трудової дисципліни (розділ 8), при цьому в п. 8.1 зазначено, що заходи дисциплінарного стягнення застосовуються і за недодержання Правил внутрішнього трудового розпорядку (а.с. 49).
Таким чином, Правилами чітко встановлена заборона проносити спиртні напої на території заводу у будь-який час, а тому 24 липня 2006 року своїми діями, проносячи спиртні напої на територію заводу, ОСОБА_1., хоч і перебував у відпустці, але порушив свої основні обов'язки, передбачені Правилами внутрішнього трудового розпорядку. При цьому посилання апелянта на те, що він не вживав алкогольні напої, в даному випадку на має значення.
Доводи апелянта з приводу того, що два порушення трудової дисципліни не утворюють системи, оскільки в теорії права системою вважається вчинення трьох і більше дій, колегія суддів вважає хибними і безпідставними.
Такими, що систематично порушують трудову дисципліну, вважаються працівники, які мають дисциплінарне стягнення за порушення трудової дисципліни та порушили її знову протягом року з дня застосування стягнення за перше порушення, і Пленум Верховного Суду України в п. 23 постанови «Про практику розгляду судами трудових спорів» дав таке ж тлумачення систематичності.
5
Доводи апелянта на те, що розірвання договору з підстав, передбачених п.3 ст. 40 КЗпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою профспілки, а профспілка не надала такої згоди, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки з протоколу засідання профкому (а.с. 6) вбачається, що фактично відмова профспілки в наданні згоди на звільнення не була обґрунтованою, а це відповідно до ч. 7 ст. 43 КЗпП України дає право власнику звільнити працівника без згоди профспілки.
Колегія суддів також звертає увагу на ту обставину, що профспілкою не було перевірено правдивість пояснень позивача, які він надав на засідання профкому, що 14 лютого 2007 року йому на КПП без понятих пред'явили пляшку самогону, принесену з вулиці (а.с. 6), тобто не його пляшку.
Такі пояснення ОСОБА_1 суперечать і спростовуються тими показаннями, які він власноручно написав у протоколі про адміністративне правопорушення від 14 лютого 2007 року (а.с. 30), де зазначено, що «я, ОСОБА_1. 14 лютого 2007 року о 6-00 годині біля центру «Берізка» у незнайомої бабусі придбав 1, 5 літру самогону», а через 50 хвилин його було затримано з пляшкою самогону на прохідній підприємства.
Таким чином, позивачем визнано факт придбання ним самогону зранку перед роботою 14 лютого 2007 року, а тому його пояснення про те, що йому пред'явили цю пляшку на КПП - вбачаються сумнівними і непереконливими.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно з'ясував всі обставини, що мають значення для справи, надав правильну оцінку доказам по справі та правильно вирішив спір, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду.
На підставі викладеного, керуючись ст. 303, п.1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, ст. 313-315 ЦПК України, колегія суддів:
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 07 червня 2007 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу
може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного
Суду України протягом двох місяців.