Справа № 2а-248/08
Україна
Харківський окружний адміністративний суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 лютого 2008 року м.Харків
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Перцової Т.С.
при секретарі - Карамушко І.І.
за участю представників сторін:
позивача: Свидло І.М. (дов. № 14/10/10/025 від 08.01.2008 р.)
1 відповідача: Летючий В.П. (дов. № 03/10 від 03.10.2005 р.)
2 відповідача: не з'явився
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова до ТОВ „Крокус”, СПД ФО ОСОБА_1про визнання угоди недійсною, стягнення в доход держави всього отриманого за усним договором, -
ВСТАНОВИВ :
Позивач, Державна податкова інспекція в Київському районі м. Харкова звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати недійсною угоду, по якій був укладений усний договір між ТОВ „Крокус” та СПД ФО ОСОБА_1та підписані податкові накладні на загальну суму 636385,83 грн, оплату судових витрат покласти на відповідачів. Свої вимоги обґрунтовує з посиланням на вирок Комінтернівського районного суду м. Харкова від 20.08.2003 р. відносно ОСОБА_1, який згідно є обов'язковим для суду щодо фактів, встановлених судом, та які не потребують доведення і свідчать про намір учасника угоди на ухилення від сплати податків.
Представник позивача уточнив позовні вимоги та просив суд визнати недійсною господарське зобов'язання ТОВ „Крокус” та СПД ФО ОСОБА_1, яке виникло на підставі усного договору на виконання якого виписані податкові накладні на загальну суму 636385, 83 грн. та застосувати наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним, а саме стягнути все одержане по зобов'язанню СПД ФО ОСОБА_1 на користь ТОВ „Крокус”, а одержане ТОВ „Крокус” стягнути в доход держави. Свої вимоги позивач обґрунтовує з посиланням на ст. 203 ЦК України, ст.ст. 207, 208 Господарського кодексу України..
Представник першого відповідача Летючий В.П. в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що позивач не надав доказів наявності у ТОВ „Крокус” намірів вчинення господарського зобов'язання з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства та наслідки ст.. 208 ГК України можуть бути застосовані до ТОВ „Крокус” лише після того, коли все отримане СПДФО ОСОБА_1 за спірним зобов'язанням буде повернуто ТОВ „Крокус”.
Другий Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, причину неявки суду не повідомив. Про час та місце розгляду справи повідомлявся повістками з поштовими повідомленнями.
Згідно ст.35 КАС України відповідач є належно повідомленими про дату, час та місце судового засідання. Відповідач відзив на позов не надав, правом участі в судовому засіданні не скористався.
Суд вважає, що не з'явлення другого відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи, розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача та першого відповідача, дослідивши письмові докази, матеріали справи дійшов до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
ТОВ "Крокус" зареєстровано як СПД Харківським міськвиконкомом 13.06.2000 р., як платник податків знаходиться на обліку в ДПІ Київського району м. Харкова з 13.06.2000 р. (довідка №1537), згідно довідки облстату від 08.08.2005 р. знаходиться в Держреєстрі СПД ОСОБА_1як суб"єкт підприємницької діяльності, зареєстрований виконкомом Комінтернівської районної ради м. Харкова 04.04.2000 р.; як платник податків зареєстрований в ДПІ Комінтернівського району м. Харкова.
На виконання укладеного усного договору між ТОВ "Крокус" та ПП ОСОБА_1, останнім за період з 04.08.2000 р. по 29.12.2002 р. були виписані податкові накладні на суму 630186,81 грн., а оплата ТОВ "Крокус" по договору здійснена платіжними дорученнями та приходними касовими ордерами за період з 24.09.2002 р. по 10.12.2002 р.
Згідно матеріалів справи між ТОВ "Крокус" та ПП ОСОБА_1 були укладені усні угоди купівлі-продажу ТМЦ, соняшнику, пшениці, кукурудзи, ячменю, на виконання яких СПД ФО ОСОБА_1 був поставлений товар та виписані податкові накладні: №8/8 від 04.08.2002 р. на суму 11925,96 грн.; №9/8 від 05.08.2002 р. на суму 26131,68 грн.; №10/8 від 05.08.2002 р. на суму 7290,00 грн.; №5.1.08 від 05.08.2002 р. на суму 42328,2 грн.; №1г/8від 06.08.2002 р. на суму 18097,32 грн.; №12/8 від 07.08.2002 р. на суму 35576,4 грн.; №13/8 від 08.08.2002 р. на суму 1352,4 грн.; №14/8 від 12.08.2002 р. на суму 31607,52 грн.; №2.9.1 від 02.09.2002 р. на суму 7650,00 грн.; №1/10 від 01.10.2002 р. на суму 88764,00 грн.; №1/10/2 від 01.10.2002 р. на суму 66709,8 грн.; №2/10 від 02.10.2002 р. на суму 32880,00 грн.; №3/10 від 03.10.2002 р. на суму 27092,88 грн.; №4/10 від 04.10.2002 р. на суму 12084,72 грн.; №30/10 від 30.10.2002 р. на суму 4070,4 грн.; №31/10 від 31.10.2002 р. на суму 20000,00 грн.; №6/1 від 06.11.2002 р. на суму 2500,00 грн.; №8/11 від 08.11.2002 р. на суму 53840,00 грн.; №8/11-01 від 08.11.2002 р. на суму 2600,00 грн.; №20/11 від 20.11.2002 р. на суму 12206,00 грн.; №20/11 від 20.11.2002 р. на суму 54000,00 грн.; №4/12/А від 04.12.2002 р. на суму 8092,00 грн.; №10/12 від 10.12.2002 р. на суму 1510,00 грн.; №29/12 від 29.12.2002 р. на суму 61877,53 грн., на загальну суму 630186,81 грн., а не 636385,83 грн., як вказує позивач, є арифметична помилка в розрахунку.
Сплата по договору здійснена в безготівковій формі, про що свідчать платіжні доручення: від 24.09.2002 р. в сумі 10000,00 грн., від 26.09.2002 р. в сумі 52520,00 грн., від 09.10.2002 р. в сумі 41900,00 грн., від 24.10.2002 р. в сумі 52000,00 грн., від 24.10.2002 р. в сумі 2800,00 грн., від 30.10.2002 р. в сумі 54000,00 грн., від 31.10.2002 р. в сумі 20000,00 грн., від 06.11.2002 р. в сумі 2500,00 грн., від 08.11.2002 р. в сумі 53840 ,00 грн., від 20.11.2002 р. в сумі 54000,00 грн., від 25.11.2002 р. в сумі 37880,00 грн., від 29.11.2002 р. в сумі 12206,00 грн., від 10.12.2002 р. в сумі 1510,00 грн., а також готівкою, що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів за період з 01.07.2002 р. по 23.12.2002 р. та з 01.01.2003 р. по 08.01.2003 р. на загальну суму 844977,24 грн.
Судом встановлено, що ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова була проведена перевірка ПП ОСОБА_1, про що складений акт від 10.04.2003 р., за яким йому донараховано ПДВ у розмірі 365075,00 грн., прибуткового податку з підприємницької діяльності в сумі 304584,20 грн.
Вироком Комінтернівського районного суду м. Харкова від 20.08.2003 р. ОСОБА_1 визнано винним за ст. 212 ч.2, ст.358 ч.ч.1,2,3 КК України, оскільки за період з 04.04.2000 р. по 31.12.2002 р. навмисно не відображав суми чистого доходу в деклараціях про отримані доходи, які ним були надані до ДПІ, а в період 2002 р. зовсім не надавав декларацій про отримані доходи та декларацій по ПДВ до ДПІ. ОСОБА_1 винність свою визнав, підтвердив факти ухилення від сплати податків, підробки документів та використання завідомо підробних документів, який згідно до ч. 4 ст. 72 КАС України є обов'язковим для адміністративного суду щодо фактів встановлених судом та мають значення для вирішення спору, вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи.
Обставини ухилення від сплати податків існували на час укладення угоди між відповідачами, що підтверджує намір такого засновника - ОСОБА_1 не дотримуватись приписів законодавства, приховувати доходи, ухилятися від сплати податків, тобто вчиняти дії, що суперечать вимогам ст.67 Конституції України, тобто діяльність СПД ФО ОСОБА_1 була завідомо суперечна інтересам держави та суспільства, так само і угоди між ним та ТОВ "Крокус" укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства.
Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного суду України за №3 (в ред.1978 р., зі змінами та доповненнями) - на підставі ст. 49 ЦК України (в ред.1963 р.) недійсними визнаються угоди, які укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, тобто порушують основні принципи існуючого суспільного ладу. До них, зокрема, належать угоди, спрямовані на використання всупереч закону колективної, державної або чиєїсь приватної власності з корисливою метою, приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, використання майна, що знаходиться у їх власності або користуванні, на шкоду правам, свободам і гідності громадян, інтересам суспільства.
А згідно абз. 3 п.7.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.07.2002 р., за №1056 "Про заходи щодо забезпечення однакового та правильного застосування законодавства про податки" встановлено, що доказами спрямованості умислу суб'єкта оспорюваних угод на приховування від оподаткування прибутків та доходів можуть бути, зокрема, надані податковими органами відомості про відсутність підприємства, організації (сторони угоди) за юридичною та за фактичною адресою, про визнання недійсними у встановленому чинним законодавством порядку установчих (статутних) документів, про неподання податкової звітності до органів державної податкової служби, про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності та інше.
У вироку суду зазначено, що саме ці угоди були укладені ПП ОСОБА_1 з метою ухилення від сплати податків, що укладаючи вказані угоди у нього була така мета і з наданих документів вбачається, що ПП ОСОБА_1 укладав угоди під час його діяльності, вказані факти у вироку пов'язані з умислом особи щодо конкретної угоди (угод), вироком суду встановлено загальне ухилення від сплати податку СПД ФО ОСОБА_1 а за відповідний період і в вироку суду конкретно вказана сума і номери платіжних доручень, якими була здійснена сплата в безготівковій формі ТОВ "Крокус" ПП ОСОБА_1
Угоди укладені в 2002 р. - в період дії Кодексу 1963 р. Угоди укладені та виконані до набрання чинності Кодексу 2003 р., тобто до 01.01.2004 р., права та обов'язки сторін по угоді перестали існувати.
Згідно Приписів Перехідних положень Цивільного Кодексу України 2003 р. та Господарського Кодексу України 2003 р., які набрали чинності з 01.01.2004 р. щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, положення цих Кодексів застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ними чинності. Оскільки відносини по угодам не продовжують існувати після 01.01.2004 р., суд застосовує положення Цивільного Кодексу УРСР 1963 року, який діяв на момент укладення та виконання угод, крім того права та обов'язки сторін по угоді перестали існувати до набрання законної сили Господарського Кодексу України 2003 року та Цивільного Кодексу України 2003 року.
Позивачем доведено наявність причинно-наслідкового зв'язку між вироком суду у відношенні ПП ОСОБА_1 та конкретними угодами про купівлю-продаж товарів, наявність умислу, який суперечить інтересам держави та суспільства і є підставою для застосування ст.49 ЦК УРСР.
Суд не приймає посилання представника першого відповідача Летючого В.П. на те, що позивач не надав доказів наявності у ТОВ „Крокус” намірів вчинення господарського зобов'язання з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки це не є предметом позову по даній справі.
Відповідно до ст.49 ЦК УРСР, якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання
угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за угодою. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.
Виходячи з вищевикладеного позов підлягає задоволенню, оскільки позивачем доведено наявність умислу у однієї зі сторін ПП ОСОБА_1 який суперечить інтересам держави та суспільства по конкретним спірним угодам, по яким виписані вищевказані податкові накладні та документи, що підтверджують оплату першим відповідачем.
Відповідно до ч.4 ст.94 КАС України судовий збір з відповідачів не стягується.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4, 7, 17, 71, 86, 87, 94, 138, 143, ч.1 ст.158, 161, 162, 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова до ТОВ „Крокус”, СПД ФО ОСОБА_1про визнання угоди недійсною, стягнення на користь ТОВ „Крокус” всього отриманого по зобов'язанню СПД ФО ОСОБА_1, а в доход держави - всього отриманого ТОВ „Крокус” за вказаним усним договором - задовольнити в повному обсязі.
Визнати недійсним господарське зобов'язання між ТОВ „Крокус” та СПД ФО ОСОБА_1, яке виникло на підставі усного договору, на виконання якого виписані податкові накладні на загальну суму 636385,82 грн., як такого, що вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.
Стягнути з СПД ФО ОСОБА_1 на користь ТОВ „Крокус” все одержане ним по усному договору на виконання якого виписано податкові накладні на загальну суму 636385, 82 грн., а одержані кошти від вказаного зобов'язання з ТОВ „Крокус” стягнути в доход держави.
Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текс постанови виготовлено 28.02.2008 року.
Суддя (підпис) Т.С.Перцова