П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

Справа № 2-а-6081/2011р.

 06 вересня 2011 року Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі: головуючої судді Богуславської І.А., при секретарі Зал Т.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу адміністративного провадження за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Жовтневого району Маріупольської міської ради про визнання неправомірною відмову у виплаті одноразової допомоги у розмірах, встановлених законом, та про стягнення недотриманих коштів до дня Перемоги за 2011 рік,

         В С Т А Н О В И В:

         У серпні 2011 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Жовтневого району Маріупольської міської ради про стягнення недоотриманої суми разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику війни, обчисленої виходячи з розміру, встановленого Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», за  2011 рік. В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1  посилається на те, що має статус учасника війни. У відповідності із ст. 13  Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (Закон № 3551-ХІІ) має право на щорічну разову допомогу до 5 травня у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком, але Управління праці та соціального захисту населення Жовтневого району виплатило їй допомогу у меншому розмірі, ніж встановлено законом. Разом з тим, виплачені фактично суми, на думку позивача, є необґрунтованими і суперечливими положенням Конституції і вимогам Закону № 3551-ХІІ, чим порушені її конституційні права. Просить суд  визнати дії відповідача неправомірними та зобов’язати провести перерахунок та виплату грошової допомоги до 5-го травня за 2011 рік відповідно до діючого законодавства.

Позивач у судове засідання не з’явився, надав суду письмову заяву з проханням розглянути справу в його відсутності, наполягав на задоволенні позову.

Представник відповідача  в судове засідання не з’явилась, але надала до суду заяву з проханням розглянути справу за її відсутністю,  заперечувала проти позову в повному обсязі. В своїх письмових запереченнях, долучених до справи, вказувала, що статтею 17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»передбачено, що фінансування витрат, пов’язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. Статтею 95 Конституції України встановлено, що виключно Законом України «Про Державний бюджет України»визначаються видатки держави на потреби всього суспільства, розмір та направлення цих видатків. У 2011 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня встановлена Законом України «Про Державний бюджет України….»та постановою Кабінету Міністрів України  №341 від 04.04.2011 року, якою визначено виплату разової грошової допомоги для учасників війни за  2011 рік у розмірі 120 гривень, які позивач одержав у квітні 2011 року. Таким чином, представник відповідача вважає, що Управління праці та соціального захисту населення, здійснивши виплату разової грошової допомоги до 5 травня учаснику війни ОСОБА_1  за 2011 рік, передбачених Законом України «Про Державний бюджет України….», діяло в межах повноважень відповідно до чинної, не ос пореної у встановленому законом порядку постанови КМУ №341. До того ж, розрахунок позивача з розміру мінімальної пенсії за віком вважає суперечливим положенням діючого законодавства, зокрема ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум", яка кореспондує встановлення розміру мінімальної пенсії за віком до Конституції України та законів України, а між тим, Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не встановлено, що виплату разової грошової допомоги слід провадити у розмірі мінімальних пенсій за віком із розрахунку встановленого прожиткового мінімуму. У зв’язку з тим, що на УПСЗН Жовтневого району не покладено функції визначення розмірів разової грошової допомоги, здійснення перерахунків, вважає, що дії відповідача зі спірного за позовом питання вчинені в межах повноважень і у відповідності з діючим законодавством на момент виплати. Просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. Крім того, представник відповідача в своїх запереченнях вказував на те, що позивачем пропущений строк позовної давності і поважні причини для його поновлення відсутні.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає позов таким, що не підлягає  задоволенню, виходячи з наступного.

Позивач  ОСОБА_1 є учасником війни та користується пільгами відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», про що свідчить посвідчення серії НОМЕР_1 від 18.09.2003 року.

Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ (зі змінами та доповненнями станом на час розгляду спірних правовідносин), далі по тексту –Закон № 3551-ХІІ, визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону № 3551-ХІІ до ветеранів війни належить: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни. Розділом 3 цього Закону визначені пільги ветеранам війни та гарантії їх соціального захисту.

Згідно зі ст. 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»виплату разової грошової допомоги до 5 травня здійснюють органи праці та соціального захисту населення за рахунок коштів державного та міського бюджетів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Законом України «Про Державний бюджет України….»передбачено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов’язання та здійснюють відповідні видатки за загальним фондом бюджету тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, та у разі їх відповідності бюджетним паспортам.

Виплата допомоги до 5 Травня за  2011 рік була отримана позивачем у квітні 2011 року, що не заперечувалось сторонами, на підставі вищенаведених нормативних положень.

Суд приходить до висновку, що ця виплата щорічної разової допомоги, здійснена відповідачем,  за 2011 рік у розмірі 120 гривень передбачена постановою Кабінету Міністрів України  №341 від 04.04.2011 року, є такою, що не порушує право позивача.

Таким чином, суд доходить до висновку, що відповідачем позивачеві у  2011 року була здійснена виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 Травня як учаснику війни за  2011 рік в межах повноважень територіального органу УПСЗН та у спосіб і в порядку, передбаченому чинним законодавством, що регулює спірні правовідносини, діючим станом на момент виплат цього виду допомоги  і яким правомірно керувався відповідач при їх здійсненні.

Відтак, суд вважає відсутніми підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення з УПСЗН Жовтневого району на користь позивача сум невиплаченої разової допомоги у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.

На підставі Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про Державний бюджет України…», керуючись ст. ст. 8-11, 71, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд           

П О С Т А Н О В И В:

              У задоволені позовних вимог  ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Жовтневого району Маріупольської міської ради про визнання неправомірною відмову у виплаті одноразової допомоги у розмірах, встановлених законом, та про стягнення недотриманих коштів до дня Перемоги за 2011 рік відмовити.

             Апеляційна скарга  подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою,  яка її подає,  до суду апеляційної інстанції.

            Апеляційна  скарга  на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з  дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті  160 цього Кодексу, а також прийнятті постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

         Суддя                                                                                                                                     Богуславська І.А.