ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
____________________________________________________________________________________
У Х В А Л А
року Справа №
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Баннової Т.М.
суддів Медуниці О.Є.
Семендяєвої І.В.
за присутністю секретаря судового засідання Сідорової О.А.
та представників сторін:
від позивача – Федоренко О.А., дов. від 03.01.06
№ 03-01/105
від відповідача – Яснюк О.О., дов. від 23.05.06 б/н
розглянув у відкритому
судовому засідання
апеляційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів
на постанову
господарського суду Луганської області
від 11.04.06
по справі № 4/702(2/225) (суддя Батюк Г.М.)
за позовом Луганського обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю
„Науково –виробниче об’єднання
„Спецкераміка”
про стягнення 5013 грн. 51 коп.
Повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу здійснювалося за ініціативою суду відповідно до п. 2.1 Розділу VІІ „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 06.07.05.
За результатами розгляду апеляційної скарги Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, що призначена розпорядженнями голови суду від 25.04.06 та від 19.06.06,
ВСТАНОВИВ:
Позивач –Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі –Фонд), звернувся до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково –виробниче об’єднання „Спецкераміка” (далі –ТОВ „НВО Спецкераміка”) 5013 грн. 51 коп. штрафних санкцій за нестворення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2003 році.
Рішенням господарського суду Луганської області від 22.07.05 по справі, яке постановою Луганського апеляційного господарського суду від 01.09.05 залишено без змін, у задоволені позову відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 29.11.05 вищевказані судові рішення скасовані та справу направлено на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Постановою суду першої інстанції від 11.04.06 у задоволенні позову відмовлено. Мотивована дана постанова вимогами ст.ст. 17, 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.91 № 875-ХІІ (далі –Закон № 875), п.п. 1, 3, 4, 5, 10-14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 № 314 (далі –Положення № 314), ст.250 Господарського кодексу України, п. 4 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.01 N 1767, ст. ст. 4, 5, 12 Закону України „Про охорону праці”, п.32 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.92 N 83. Судом першої інстанції також за рішенням зазначено, що значна кількість посад на ТОВ „НВО Спецкераміка” пов’язана з важкими та шкідливими умовами праці, де використання інваліда не можливе.
Позивач не погодився з постановою місцевого господарського суду, подав апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати постанову та прийняти нове рішення про задоволення позову. В обґрунтування вимог за апеляційною скаргою її заявник посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не всебічний, повний і обґрунтований розгляд; неправомірне застосування судом строків, визначених у ст.250 Господарського кодексу України; також на вимоги ст.ст. 19, 20 Закону № 875.
Відповідач доводи заявника скарги оспорює, просить залишити постанову місцевого господарського суду, що оскаржується, без змін.
Згідно відзиву відповідача ТОВ „НВО Спецкераміка” є суб’єктом господарської діяльності відповідно до ст.2 Господарського кодексу України, невиконання нормативу працевлаштування інвалідів є складовою здійснення господарської діяльності, а відповідно до ст.241 Господарського кодексу України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.
Встановлено новою редакцією ст. 20 Закону № 875 правило щодо незастосування до правовідносин із стягнення адміністративно - господарських санкцій строків, передбачених ст. 250 Господарського кодексу України, може бути застосовано у даному випадку у відповідності зі ст.58 Конституції України.
У поясненнях від 23.05.06 відповідач посилається також на те, що робочим місцем інваліда може бути робоче місце із звичайними умовами праці.
Розглянув матеріали справи, обговорив доводи апеляційної скарги, заслухав представників сторін, дослідив правильність застосування судом першої інстанції при винесенні постанови норм матеріального та процесуального права, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи наступного.
Статтею 19 Закону України № 875 для підприємств (об’єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлено норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця.
З урахуванням вказаних вимог Закону №875 та середньооблікової чисельності штатних працівників відповідач повинен був працевлаштувати у 2003 році одного інваліда, про що ТОВ „НВО Спецкераміка” зазначено у звіті Фонду за 2003 рік за формою № 10-ПІ.
Твердження відповідача стосовно виконання ним нормативу не відповідає обставинам справи, оскільки інвалід Гавриляк Г.О. була прийнята на роботу за наказом від 01.12.03 № 122К, тобто працювала на підприємстві ТОВ „НВО Спецкераміка” лише протягом одного місяця.
Механізм обчислення середньооблікової чисельності працівників за звітний період визначений п. 3.2 Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих в народному господарстві України, затвердженої наказом Міністерства статистики наказом України від 7 липня 1995 р. N 171 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 7 серпня 1995 р. за N 287/823 (далі –Інструкція), згідно якого середньооблікова чисельність працівників за звітний місяць обчислюється шляхом підсумовування чисельності працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, включаючи святкові (неробочі) і вихідні дні і ділення одержаної суми на число календарних днів звітного місяця.
Згідно з положеннями пп. 3.3.3 Інструкції середньооблікова чисельність працівників за період з початку року (в тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно та ділення одержаної суми на кількість місяців за період з початку року.
З огляду на наведене кількість працюючих інвалідів на підприємстві відповідача протягом 2003 року не відповідає нормативу, що встановлений ст. 19 Закону № 875.
Чинним законодавством встановлені певні вимоги до створення робочих місць для інвалідів, порядку їх працевлаштування, визначена відповідальність підприємств за недотримання цих вимог.
Положенням № 314 визначено, що робоче місце інваліда –це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об’єднанні) в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда (пункт 1); робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (пункт 3).
У відповідності з п. 5 Положення № 314 підприємство повинно здійснювати заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включати їх до колективного договору, інформувати про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі –органи працевлаштування).
За правилами п. 14 вказаного Положення робочі місця для працевлаштування інвалідів підприємства створюють за власні кошти та щорічно до 1 лютого року, що настає за звітним, подають відділенням Фонду соціального захисту інвалідів відомості про середню річну заробітну плату на підприємстві, середньо облікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.
Законодавством України (ч. 1 ст. 18 Закону № 875 і п. 10 Положення №314) обов’язок з безпосереднього працевлаштування інвалідів покладено на органи Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцеві ради, громадські організації інвалідів, а цьому мають передувати певні дії підприємств (об’єднань), установ і організацій зі створення робочих місць для інвалідів та з відповідного інформування зазначених органів з метою працевлаштування інвалідів.
Проте, про наявність робочого місця для працевлаштування інваліда відповідач органи працевлаштування не інформував, що підтверджено листами Сєвєродонецького міського центру зайнятості від 18.05.06 №13/6-1394, Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради від 14.01.05 №168 „Л” та від 17.05.06 №1743-Л, довідкою Фонду від 08.04.05 № 03-01/5056 та поясненнями відповідача від 23.05.06.
Отже, вимога позивача про стягнення з ТОВ „НВО Спецкераміка” штрафних санкцій відповідає нормам ст. 20 Закону № 875, згідно якої підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ч.1 ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Проте, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності застосування у даному випадку ст. 250 Господарського кодексу України та з обґрунтуванням суду цих висновків з урахуванням періоду нарахування санкцій та часу виявлення порушення нормативу позивачем.
На підставі викладеного судова колегія вважає, що оскаржувана постанова місцевого господарського суду ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи та відповідає вимогам матеріального і процесуального права.
Підстав для скасування постанови не вбачається.
У судовому засіданні 20.06.06 були оголошені лише вступна та резолютивна частини даної ухвали.
Повний текст ухвали виготовлений протягом п’яти днів з дня закінчення розгляду справи.
Керуючись ст. ст. 17, 71, 104, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254, п. 6 Розділу VІІ „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову господарського суду Луганської області від 11.04.06 по справі № 4/702 (2/225) залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Луганської області від 11.04.06 по справі № 4/702 (2/225) залишити без змін.
Відповідно до ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку згідно ч. 2 ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач Т.М.Баннова
Судді О.Є.Медуниця
І.В.Семендяєва