Справа № 2- 1856 / 11
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 жовтня 2011 року Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого судді Грищенко І.О.
при секретарях Мушаровій (Дворніченко) Г.О., Самогньозд О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи- виконавчий комітет Дзержинської районної в м. Харкові ради ( адміністрація Дзержинського району Харківської міської ради) , ОСОБА_5, про усунення перешкод в користуванні та виселенні,
В С Т А Н О В И В:
13 липня 2009 року позивачі –ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовною заявою, в якій просили зобов»язати відповідача ОСОБА_3 не чинити їм перешкоди в користуванні квартирою 103 в будинку № 47 по вул. 23 Серпня в м. Харкові , видати їм ключі від вхідних дверей та привести їх кімнати в первісний стан. Виселити з квартири сторонніх осіб. Покласти на відповідача судові витрати та витрати по оплаті юридичних послуг в сумі 4 000 грн.
08 грудня 2009 року представник відповідача ОСОБА_1- ОСОБА_6, який діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності, подав заяву про уточнення позовних вимог та про притягнення другого відповідача в особі ОСОБА_4 Просив зобов»язати відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не чинити перешкоди позивачам в користуванні квартирою 103 в будинку № 47 по вул. 23 Серпня в м. Харкові , видати позивачам ключі від вхідних дверей та привести кімнати позивачів в первісний стан. Виселити з квартири АДРЕСА_1 відповідача ОСОБА_4
17 травня 2010 року представник відповідача ОСОБА_1- ОСОБА_6, подав заяву про уточнення позовних вимог . Просив суд виселити з квартири АДРЕСА_1 відповідача ОСОБА_4 Зобов»язати відповідача ОСОБА_3 видати позивачам ключі від вхідних дверей та встановити в кімнатах № 3 та № 2 меблі. Зобов»язати ОСОБА_3 за власний рахунок привести приміщення квартири у первісний стан, для чого усунути самовільне перепланування приміщень квартири. Встановити порядок користування приміщеннями квартири та побутовими приладами, технікою, посудом. Покласти на відповідачів понесені позивачами витрати по оплаті юридичних послуг в сумі 4 000 грн.
Ухвалою суду від 27 жовтня 2010 року позовні вимоги позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - виконавчий комітет Дзержинської районної в м. Харкові ради про усунення перешкод в користуванні та виселенні, та позовні вимоги в частині визначення попядку користування приміщеннями квартири та майном, що знаходиться в квартирі, роз»єднані в самостійні провадження.
17.01.2011 року позивач ОСОБА_5 подала до суду заяву про залишення позову без розгляду.
Ухвалою суду від 17.01.2011 року позовну заяву ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - виконавчий комітет Дзержинської районної в м. Харкові ради про усунення перешкод в користуванні та виселенні- залишено без розгляду.
За клопотанням учасників процесу ОСОБА_5 була залучена до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору .
В остаточній редакції своїх позовних вимог позивачі та представник позивача ОСОБА_6 просили суду зобов»язати відповідача ОСОБА_3 не чинити перешкоди в користуванні квартирою та видати ключі від зовнішньої вхідної квартири до квартири АДРЕСА_1, усунути самовільне перепланування приміщень квартири, встановити меблів в кімнатах позивачів. Виселити відповідача ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1 . Вимоги в частині стягнення з відповідачів витрат по оплаті юридичної допомоги в розмірі 4 000 грн не підтримали.
Свої вимоги позивачі обґрунтовують тим, що вони разом з батьком –відповідачем ОСОБА_3 зареєстровані та проживали в квартирі 103 в будинку № 47 по вул. 23 Серпня в м. Харкові. Квартира тне приватизована та знаходиться в комунальній власності територіальної громади міста. В 2009 році відповідач став чинити їм перешкоди у користуванні приміщеннями квартири, змінивши замок на вхідній двері до квартири, та відмовивши в наданні нового ключа, що унеможливлювало вільний доступ до квартири. Під час їх відсутності в квартири батько вивіз речі, що знаходилися в квартирі, а саме ліжка, шафи, тумби, телевізори, через що вони не мають можливості проживати в своїх кімнатах через відсутність, навіть місць для відпочинку. Крім того, відповідачем давно було розпочато ремонтні реботи по переплануванню приміщень квартири, що призводить до порушення їхніх прав. Восені 2008 року батько без їхньої згоди вселив в квартиру сторонніх осіб –ОСОБА_4 та її неповнолітнього сина Андрія, які також з цього часу стали чинити перешкоди в користуванні позивачами квартирою, протиправно обмежують доступ до квартири та можливість користування власним майном. Зважаючи на те, що ОСОБА_4 самоправно вселилися в квартиру та зайняла житлове приміщення, вона, на їхню думку, підлягає виселенню.
В судовому засідання позивачі та представник позивача ОСОБА_1- ОСОБА_6 , який діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності, підтримали уточнені позовні вимоги в остаточній редакції та просили їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обґрунтування, викладене в позовні заяві.
Відповідачі та представник відповідачів Шахматов Є.Д., який діє на підставі нотаріально посвідчених довіреностей, позовні вимоги позивачів визнали частково. Пояснили, що не заперечують проти вимог в частині зобов»язання відповідача ОСОБА_3 не чинити перешкоди в користуванні спірної квартирою шляхом видачі позивачам ключів від зовнішньої вхідної двері. Вимоги в частині усунення самовільного перепланування приміщень квартири, встановлення меблів в кімнатах позивачів, виселення відповідача ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1 не визнали та просили відмовити в їх задоволенні, мотивуючи свої заперечення тим, що дійсно ремонтні роботи в приміщеннях квартири ОСОБА_3 були проведені в 2004 році, на той час, коли його діти ( позивачі по справі) були неповнолітніми. Такі роботи мали місце з метою покращеннями житлових умов, утеплення приміщень квартири. Було збільшено вікно, балкон став частиною кухні, частині стіни , яка була демонтована, пізніше була відновлена. Вважають, що доказів наявності факту перепланування позивачами до суду не надано. А відповідно не могло мати порушення їхніх житлових прав, як користувачів житла. Доводи про те , що батько не пускає дітей до квартири неспроможні, тому що діти мають ключі від вхідної дверей квартири, зовнішня вхідна двірь відчиняється без ключа, тому що зламаний замок. Батько готовий до берзперешкодного проживання позивачів в квартирі та користування кімнатами квартири, меблями, технікою та речами, які знаходяться в квартирі, але ОСОБА_1 не має наміру та бажання проживати в цій квартирі, навіть в процесі розглялу справи, коли сторони дійшли домовленості щодо безперешкодної можливості проживання в цій квартирі, ОСОБА_1 жодного разу не появлявся в квартирі. ОСОБА_2 періодично проживає в квартирі. Вимоги щодо виселення ОСОБА_4 зі спірної квартири незаконні та необгрунтовані, тому що вона не є тимчасовим мешканцем. Восені 2008 року вона вселилася до квартири, вела з наймачем квартири, в особі ОСОБА_3 , спільне господарство, мала з ним спільний бюджет. В вересні 2009 року мід ОСОБА_3 та ОСОБА_4 була укладено шлюб, від якого в 2010 році народилася дочка.
Представник третьої особи, в особі адміністрації Дзержинського району Харківської міської ради, ОСОБА_7, яка діє на підставі довіреності, подала письмову заяву з проханням розгляд справи проводити без її участі та ухвалити рішення відповідно до вимог чинного законодаства.
Представник третьої особи- ОСОБА_5- ОСОБА_8, яка діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності, підтримала позовні вимоги позивачів та просила їх задовольнити.
Суд, заслухавши пояснення позивачів , представника позивача, відповідачів та їх предствника , дослідивши докази, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, заслухавши пояснення свідка, дійшов наступного.
Судовим розглядом справи встановлені такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини, що підтверджуються наявними в справі доказами .
В квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_3, основний наймач, на ім»я якого відкрито особовий рахунок, його колишня дружина ОСОБА_5, їхні діти- ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Квартира не приватизована.
На час зверення позивачів з дійсним позовом до суду в квартирі фактично проживали ОСОБА_3, ОСОБА_4, як цивільна дружина ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2. Колишня дружина ОСОБА_3 –ОСОБА_5 в квартирі не проживає .
В обґрунтування своїх позовних вимог позивачі посилаються на те, що після вселення восені 2008 року відповідача ОСОБА_4 в квартиру, між ними та батьком стали виникати конфліктні ситуації на почві користування як самою квартирою, так й майном, що розташоване в цій квартирі. Батьком були замінені замки на вхідній двірі до квартири, надати ключи від нового замка він відмовився, що призвело до того, що вони були позбавлені можливості потрапити до квартири, а відповідно, коритсуватися цим житлом. Діями відповідача було порушено їхні житлові права, які потребували захисту та відновлення.
В процесі розгляду справи між позивачами та ОСОБА_3 було досягнуто домовленості щодо можливості позивачами безперешкодно користуватися квартирою. Ключі від вхідної двері були надані ОСОБА_3 в розпорядження позивачів. Після цього ОСОБА_2 періодично проживає в цій квартирі. ОСОБА_1 не виявив бажання проживати в квартирі та користуватися цією квартирою. Також було встановлено, що ОСОБА_3 за час слухання справи було замінено замок на зовнішній вхідній двірі до квартири, ключів від якої не було надано в розпорядження позивачів по тій причині, що замок на цій двері був зламаний, відтак, двірі можливо відчиняти без ключа.
Приймаючи до уваги те, що зламаний замок в будь- який час може бути відремонтовано, є підстави вважати, що в розпорядженні позивачів повинні бути ключі від цього замку, який встановлено на зовнішній вхідній двірі до квартири, щоб уникнути неможливості вільного та безперешкодного доступу позивачів до приміщення квартири.
Відтак, суд дійшов висновку, що вимоги в цій частині законні, обшгрунтовані, знайшли своє підтвердження, через що підлягають задоволенню.
Позивачі просять суд зобов»язати ОСОБА_3 усунути самовільне перепланування приміщень квартири, посилаючись на те, що вказаний факт призводить до порушення їхніх житлових прав. Також зазначають про те, що в майбутньому, коли постане питання щодо приватизації квазаної квартири, можуть виникнути труднощі, пов»язані саме з тим, що проведене відповідачем перепланування повинно бути узаконено у визначеному чинним законодаством порядку.
З маетеріалів справи вбачається, що при проведенні комісією КП «Жилкомсервіс»обстеження квартири АДРЕСА_1 ( а.с.184) , спеціалістами дійсно було виявлено перепланування- в одній кімнаті частину несучої стіни демонтовано та виконано з гіпсокартону, вікно збільшено до підлоги, балкон є частиною кімнати, в кухні частину несучої стіни демонтовано та виконано з гіпсокартону, балкон є частиною кухні, вікно збільшено до підлоги. Під час обстеження робіт по переплануванню не велося. За виконання таких видів робіт мешканця квартири в 2010 році було притягнуто до адміністративної відповідальності.
В якості доказів на підтвердження цього факту позивачі та представник позивача посилаються лише на вказаний вище лист КП «Жилкомсервіс»від 18.02.2011 року, наданий на запит суду.
В судовому засіданні було встановлено, що вказані вище роботи було проведено ОСОБА_3 в 2004 році з метою покращеня, поліпщення житлових умов. На той час позивачі були неповнолітніми, через що їхня згода на проведення такого роду робіт не була потрібна. Крім того, було встановлено, що частково демонтовані стіни було відновлено до первісного стану.
Так, позивачі в своєму позові не зазначають про конкретні перепланування щодо спірного житла, а лише заявляють вимогу щодо приведення приміщень квартири у первісний стан, при цьому не надано документів, з яких би вбачалася відмінність у поверховому плані, яка б відображала діцйсний стан ( розміщення) стін. Позивачами не надано плану квартири, з креслення якого вбачалась би наявність самочинного перепланування. Припису компетентного органу щодо усунення допущених порушень не вносилося. Висновок спеціаліста про порушення будівельних норм та правил не представлено.
Відтак, суд вважає, що позивачами не надано до суду належних та допустимих доказів на підствердження факту наявності в квартирі перепланування, яке б могло негативно вплинути на їхні житлові умови та привести до порушення їхніх законніх прав та охоронюваних інтересів.
Твердження представника позивача про те, що наявність в квартирі перепланування може призвести до порушення прав позивачів у майбутньому, є неспроможним та грунтується виключно на припущенні.
Відповідно до вимог ст.. 65 -1 ЖК України наймачі жилих приміщень у будинках державного чи громадського житлового фонду можуть за згодою всіх повнолітніх членів сім»ї, які проживають разом з ним, придбати займані ними приміщення у власність на підставах, передбачених законодавством.
Коли постане питаня про необхідність вчинення дій щодо приватизації квартири, ці питання можуть бути додатково вирішені.
Позивачі просять суду зобов»язати відповідача ОСОБА_3 встановити в їхніх кімнатах № 2 та № 3 , відповідно до наданого плану квартири, ті меблі, які там раніше знаходилися, а саме- ліжка, шафи, тумби , телевізор.
В процесі розгляду справи було встановлено, що в ціх кімнатах встановлені необхідні меблі для забезпечення умов проживання та відпочинку. Заміна меблів була викликана тим, що вони прийшли в непридатний для використання стан, через що їх дійсно було вивезено з квартири та заменено іншими меблями.
Крім того, на підтвердження обґрунтованості вимог в цій частині позивачами та представником було заявлено клопотання щодо допиту в якості свідка ОСОБА_9, яка є рідною сестрою матері позивачів ОСОБА_5 Вказана особа була допитана в суді. Свідок пояснила, що батько чинив дітям з червня 2009 року перешкоди для проживання в квартирі, з його боку мав місце моральний тиск. Їй відомо, що з кімнат дітей було вивезено ліжка під умовою необхідності проведення ремонтних робіт в спірній квартирі.
Відповідно до вимог ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні данні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст.. ст..58 та 59 ЦПК України докази повинні бути належними та допустимими.
Оцінивши надані позивачами докази на підтвердження факту відсутності в їхніх кімнатах меблів, суд вважає, що вони не є належними, тому що не містять інформації щодо предмета доказування.
Так, позивач ОСОБА_2 в судовому засідання пояснила, що періодично проживає в квартирі , при цьому займає свою кімнату відповідно до того порядку користування кімнатамии, який фактично склався між мешканцями цієї квартири. З чого можливо зробити висновок, що займана нею кімната оздоблена місцем для спання та відпочинку. Свідок ОСОБА_9, як вона сама пояснила, останній раз була в квартирі приблизно 2-3 роки тому, так, суд доходить висновку, що достоменно вона не може знати про наявність або відсутноість ліжка та інших меблів в кімнатах позивачів. Враховуючи те, що письмові докази, надані позивачами в обґрунтування своїх вимог є суперечливими, при цьому мають лише імовірний характер, суд оцінює їх критично , через що підстав вважати їх належними та допустимими не має. Показання свідка, як засіб доказування, в даному випадку не можуть бути прийнятими на підтвердження факту наявності перешкод з боку ОСОБА_3 щодо вільного доступу дітей до квартири, можливості користування як квартирою, так й майном, яке знаходиться в цій квартирі.
Позивачі просять виселити відповідача ОСОБА_4 з квартири на тій підставі, що вона безпідставно вселилася в цю квартиру, як тимчасовий мешканець.
Суд не може погодитися з такими твердженнями.
В судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_4 вселилася в квартиру восені 2008 року, тобто в той час, коли позивачі та ОСОБА_3 фактично проживали в цій квартирі. З цього часу вона постійно проживає в квартирі, разом з ОСОБА_3 веде спільне господарство, разом формують бюджет, яким розпоряджуються. На протязі періоду часу з осені 2008 року по липень 2009 року позивачі не мали заперечень щодо факту проживання ОСОБА_4 з ними в одній квартирі.
Наймач ОСОБА_3, у відповідності до вимог ст.. 65 ЖК України, міг вселити ОСОБА_4 у займане ним жиле приміщення тільки за письмової згодою всіх членів сім»ї, які проживають разом з ним.
Зважаючи на те, що позивачі протягом тривалого часу не мали заперечень щодо вселення відповідача в квартиру, в якій вони проживають, такі дії можливо розцінювати як їхню згоду на її вселення.
На час зверення позивачів до суду відповідач ОСОБА_4 вже набула право на користування цим житловим приміщенням в квартирі, з урахуванням тривалостя часу проживання, визначення цієї квартири як постійного місця проживання.
П.9 Постанови Пленуму Верховного Суду Українир від 12.04.1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України «( з послідуючими змінами та доповненнями) , відсутність письмової згоди членів сім»ї наймача на вселення скама по собі не свідчить про те, що особи, які вселилися, не набули права користування жилим приміщенням, якщо за обставинами справи безспірно встановлено, що вони висловулювали так згоду.
За час розгляду справи в суді суттєво змінилися підстави, за яких ОСОБА_4 вселилася в спірну квартиру. В осені 2008 року вона вселилася як цивільна дружина, пізніше у вересні 2009 року її стосунки з ОСОБА_3 були оформлені шляхом укладення шлюбу ( копія свідоцтва долучена до матеріалв спрви). В липні 2010 року від шлюбу народилася дочка, яка проживає разом з батьками в спірній квартирі, в якій зареєстрована. Відтак, ОСОБА_4 протягом трьох років проживає в спірній квартирі, являється членом сім»ї наймача, що дає підстави вважати її такою, що вселилася на зконних підставах, через що підстав для її виселення не вбачається.
Відповідно до вимог ст.. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Ті докази, на які посилаються позивачі , як на підставу своїх позовних вимог щодо зобов»язання ОСОБА_3 усунути перепланування в квартирі АДРЕСА_1 шляхом приведення кімнат в первісний стан, встановлення меблів в кімнатах, виселенні ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1 , не є належними доказами та ніяким чином не доводять ті обставини, що мають значення для вирішення справи.
Таким чином, позовні вимоги позивачів в цій частині не обгрунтовані, не підтверджені належними доказами, а тому не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.. ст.. 10, 11, 57-60, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, ст.. ст..64, 65, 98, 116 ЖК України, Постановою Пленуму Верховного Суду Українир від 12.04.1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України «( з послідуючими змінами та доповненнями) , суд
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в частині зобов»язання ОСОБА_3 не чинити перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом видачі ключів від вхідної двері - задовольнити, зобов»завши ОСОБА_3 надати в користування та розпорядження ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ключ від зовнішньої вхідної двері.
У задоволенні позовних вимог в частині зобов»язання ОСОБА_3 усунути перепланування в квартирі АДРЕСА_1 шляхом приведення кімнат в первісний стан, встановлення меблів в кімнатах, виселенні ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1 - відмовити в повному обсязі.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області шляхом подачі через суд 1 інстанції протягом 10 днів з дня його проголошення апеляційної скарги .
Особи, які брали у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: