Справа № 2а-2663/11   

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 березня 2011 року Ленінський районний суд м. Луганська у складі:

головуючого –судді Бугери О.В.,

при секретарі –Тихенькій О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІДПС 3 взводу ВДАІ з обслуговування м.Луганська та АТІ ОСОБА_2 про  скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із відповідним позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову до протоколу про адміністративне правопорушення серії  АМ  № 001793 від 10.07.2009 року винесену старшим інспектором ДПС 3-го взводу ВДАІ з обслуговування м. Луганська та автомобільно-технічної інспекції  ОСОБА_2 про адміністративне  правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.   

В обґрунтування позову посилався на те, що 10.07.2009 року старшим інспектором ДПС ДАІ ОСОБА_2 відео-засобом було зафіксовано нібито дії, які свідчать про скоєне ним правопорушення. Інспектором було складено протокол про адміністративне правопорушення серії АМ № 001793 за ч. 2 ст. 122 КУпАП та на нього  було накладене стягнення у вигляді штрафу у розмірі 500,00 гривень. У протоколі про адміністративне правопорушення та постанові по справі про адміністративне правопорушення уповноважена посадова особа, що склала протокол та винесла постанову зазначила, що 10.07.2009 р. о 12.35 в м. Луганську на перехресті вул. Кірова та вул. Т. Рибаса позивач керував автомобілем ВАЗ 21013 дежавний номерний знак НОМЕР_1 та не надав перевагу в русі на нерегульованому перехресті автомобілю, який рухався прямо. Автомобіль-порушник повертав ліворуч, чим порушив пункт 16.6 ПДР, за що передбачена відповідальність згідно ч. 2 ст. 122 КУпАП.

          Позивач зазначав на те, що обставини, які зазначені протоколі та постанові не відповідають дійсності, оскільки він не порушував пункту 16.6 ПДР. У зв’язку з чим, вважав зазначену постанову незаконною.  Оскільки в протоколі про адміністративне правопорушення, всупереч вимогам ч. 1 ст. 256 КУпАП відсутні прізвища, адреси свідків та потерпілих, додатки до протоколу про адміністративне правопорушення, крім постанови, відсутні. Також відсутні будь-які заяви чи пояснення свідків та потерпілих, а всупереч вимогам ч. 4 ст. 258 КУпАП, як додаток до протоколу про адміністративне правопорушення уповноважена посадова особа додає постанову по справі про адміністративне правопорушення, а не навпаки, що, це  є грубим порушенням положень КУпАП. Також зазначав, що  в протоколі не було зазначено засобів, що фіксували правопорушення.

Окрім зазначений порушень при оформленні протоколу, було  порушено його права, не було роз’яснено вимоги Конституції України, процесуальні права відповідно до КУпАП, було відмовлено в наданні йому захисника.

З урахуванням всіх зазначених обставин, вважав, що його права були порушені, а також під час складання протоколу та постанови було порушено норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим оскаржену постанову не можна вважати законною.   

          В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав, надав суду  аналогічні пояснення, посилався на те, що відстань між його автомобілем та автомобілем, який рухався в прямому напрямку було біля 70 метрів, а тому, він не допускав порушень.

          Представник відповідача позов не визнав,суду пояснив, що позивачем було допущено порушення ПДР, внаслідок чого працівниками УДАІ складено протокол, якій зафіксував правопорушення та на позивача було накладено адміністративне стягнення згідно до постанови.  

          Суд, вислухавши пояснення сторін у справі, пояснення свідків інспектора ОСОБА_2,  інспектора ОСОБА_3, оглянувши в судовому засідання відеозапис події, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не обґрунтовані та не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Позовну заяву позивачем подано у відповідності до вимог ст. ст. 288, 289 КУпАП та відповідно до ст.19 КАС України, що визначає підсудність справ.

Відповідно до вимог ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" N 3353-II від 30.06.1993 року учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху.

Згідно до п. 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Відповідно до п. 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Судом встановлено, що  10.07.2009 року о 12.35 в м. Луганську на перехресті вул. Кірова та вул. Т. Рибаса позивач керував автомобілем ВАЗ 21013 дежавний номерний знак НОМЕР_1 та не надав перевагу в русі на нерегульованому перехресті автомобілю, який рухався прямо. Автомобіль-порушник повертав ліворуч, чим порушив пункт 16.6 ПДР, за що передбачена відповідальність згідно ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Згідно зі ст. 122 ч.2 КУпАП передбачена відповідальність за порушення водіями транспортних засобів правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, ненадання переваги в русі маршрутним транспортним засобам, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування водієм під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів  під  час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Як вбачається з постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивач порушив  пункт 16.6 ПДР України, яким передбачено, що повертаючи ліворуч або розвертаючись водій нерейкового транспортного засобу зобов'язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються в зустрічному напрямку прямо або повертають праворуч.

Згідно п. 1.10. ПДР: дати дорогу - вимога до учасника дорожнього руху не продовжувати або не відновлювати рух, не здійснювати будь-яких маневрів (за винятком вимоги звільнити займану смугу руху), якщо це може примусити інших учасників дорожнього руху, які мають перевагу, змінити напрямок руху або швидкість.   

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

В судовому засіданні позивач не заперечував, що він дійсно рухався 10.07.2009 року о 12.35 в м. Луганську на перехресті вул. Кірова та вул. Т. Рибаса на автомобілі ВАЗ 21013 державний номерний знак НОМЕР_1, здійснював поворот, але вважав, що автомобіль, якому він нібито не надав перевагу в русі знаходився на відстані 70 метрів, з якою швидкістю він рухався він не знає. Також в судовому засіданні  було опитано свідків, які суду пояснили, що позивач при здійсненні повороту не пропустив автомобіль, що рухався у прямому напрямку, це зафіксовано на відеозапису. При цьому стороною відповідача не заперечувалось, що  автомобіль, що рухався в прямому напрямку не змінив напряму руху, не знизив швидкість, у разі, якщо таке мало місце протокол був складений за іншою статтею, а саме щодо створення аварійної обстановки.                               Встановлені судом обставини підтверджуються протоколом від 10.7.2009 року, а також відеозаписом, яким зафіксовано правопорушення.

Посилання позивача не те, що автомобіль, якому він нібито не надав перевагу в русі рухався із значним перевищенням швидкості в даному випадку не свідчать про відсутність складу правопорушення в діях самого позивача.

Інформація, надана позивачем на підтвердження обставин позову, а саме з Луганської регіональної філії Луганського міського відділу ДП «Центр державного земельного кадастру»від 21.12.2010 року, також не спростовує доводів викладених в протоколі та постанові, оскільки визначає довжину мосту через річку Лугань, відстані між стовпами, що стоїть на середині перехрестя та початком мосту через річку Лугань, а також відстані між стовпом , що розташований на середині перехрестя та  стовпом , що стоїть на вісі розташування будинків №2 та №5.  Зазначена довідка лише може бути доказом викладених в судовому засіданні пояснень позивача, що  автомобіль, який рухався в прямому напрямку знаходився від нього на відстані 70 метрів, але враховуючи швидкість даного автомобіля, одразу після здійснення маневру повороту автомобілем позивача в прямому напрямку прослідував автомобіль, як це вбачається із відеозапису.

          З урахуванням зазначених обставин, встановлених судом, суд вважає, що підстав для скасування постанови не вбачається.  

          На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 19, 171-2 КАС України, ст. ст. 251, 288, 289 КУпАП, ПДР України, затверджених Постановою КМУ №1306 від 10.10.2001 року суд -

ПОСТАНОВИВ:

     В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

     Мотивувальна частина постанови викладена  25 березня 2011 року.

     Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: суддя                                                                      О.В.Бугера