Справа №2-67/2011 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

20 червня 2011 року Ленінський районний суд м.Луганська у складі:

Головуючого судді Бугери О.В.,

При секретарі Тихенькій О.О.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про зміну черговості одержання права на спадкування, усунення спадкоємців від права на спадкування та визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду із відповідним позовом. В обґрунтування позову зазначила, що вона приблизно з 1985 року почала спільно проживати із ОСОБА_4. Вони вели спільне господарство, спочатку вони проживали в квартирі за адресою АДРЕСА_1, що належала їй на праві власності, а потім переїхали до будинку за адресою АДРЕСА_2. За цією адресою вони мешкали до 2010 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді зазначеного будинку. За рішенням Ленінського районного суду м.Луганська встановлено факт проживання її із ОСОБА_4 однією сім’єю без шлюбу. Вважала, що за наявності зазначених обставин вона є спадкоємцем четвертої черги. Посилалась на те, що у позивача є два сини ОСОБА_3 та ОСОБА_2. Вони проживали окремо від батька та не цікавились його життям, потребами та здоров'ям. Вона протягом 25 років спільно мешкала із померлим, вела спільне господарство, в 1989 році вони спільно подовжили гараж, в 1994 році переобладнали сарай, в 1996 році облаштували  будинок плиткою, в 1999 році змінили кришу гаражу, у 2008 році провели капітальний ремонт кухні, в 2009 році замінили водопровід, 10 років поспіль вирощували нутрій. Сини участі у ремонті, побудові, веденні господарства не приймали, ніколи не допомагали, ані матеріально, ані фізично, не цікавились потребами батька. Зазначені обставини негативно відобразились на його самопочутті. ОСОБА_4 тяжко хворів, потребував опіки та догляду, матеріальної та моральної допомоги. Посилалась на те, що внаслідок свого віку, тяжких хвороб був у безпорадному стані, протягом 25 років саме вона піклувалась про ОСОБА_4. Протягом часу з 1990 року позивач переніс 7 операцій, постійно перебував на стаціонарному  та амбулаторному лікуванні, потребував систематичного медикаментозного лікування, спеціальних дієт, приймання відварів, його життєдіяльність була різко знижена, він знаходився у безпорадному стані та не міг самостійно забезпечити своє життя. Не зважаючи на наявні обставини сини не надавали батькові допомоги, не цікавились його потребами, не провідували в лікарнях, вдома, хоча він просив про таку допомогу. Просила суд змінити черговість права на спадкування, визнати за нею право на спадкування після смерті ОСОБА_4, що помер ІНФОРМАЦІЯ_1, разом із спадкоємцями 1 черги. Просила усунути від  спадкування ОСОБА_2, ОСОБА_3, як «негідних спадкоємців»від права спадкування за законом після смерті ОСОБА_4. Визнати за нею право власності на домоволодіння, що розташовано за адресою АДРЕСА_2, як за спадкоємицею 1 черги після смерті ОСОБА_4. Стягнути з відповідачів судові витрати.

          В судовому засіданні позивач та її представник вимоги  позову підтримали, просили їх задовольнити. Додатково позивач пояснила, що всі питання утримання, забезпечення були покладені на неї. Оскільки ОСОБА_4 не працював, отримував пенсію, а вона отримує і зарплату і пенсію. Також зазначила, що внаслідок захворювання ОСОБА_4 не міг вільно пересуватись, оскільки у нього починались приступи стенокардії та він постійно приймав ліки. Також, саме вона вирішувала питання про доглядальницю, оплачувала її роботу, оскільки ОСОБА_4  потребував стороннього догляду. Син ОСОБА_2 зловживає спиртними напоями, батькові дзвонив інколи, але після цих дзвінків йому становилось ще гірше. Матеріальної допомоги ніколи не надавалось з боку синів. Питання щодо оплати операцій також вирішувалось самостійно, збирали гроші.

          Відповідач ОСОБА_2 та його представник вимоги позову не визнали, подали письмові заперечення, що були залучені до справи. Посилались на те, що позивачкою не надано жодного доказу ухилення його та його брата від надання допомоги батькові, який через похилий вік та тяжку хворобу потребував їх допомоги.

          Посилався на те, що він допомагав батькові матеріально, приймав участь у виконанні будівельних робіт, допомагав батькові вести господарство –утримувати вуліки, нутрій, доглядав за господарством коли батько їздив до м.Маріуполя. Зазначав, що він приймав участь у ремонті воріт, висадці дерев та кущів на дачі, ніколи не відмовляв батькові в допомозі, відвідував його в лікарні в м.Києві разом із братом. В останнє з батьком розмовляв по телефону  ввечері в день смерті, домовились поспілкуватись пізніше, але в 23.00 йому повідомили про смерть батька.  Пояснив, що він приймав участь у витратах пов’язаних із похованням, йому на роботі надавали допомогу в розмірі 1200 гривень. Одночасно з цим повідомив, що його брат ОСОБА_3 з жовтня 2010 року перебуває у розшуку.

          Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився, повідомлявся про час та дату розгляду справи через оголошення в засобах масової інформації /а.с.76/.

          Суд, вислухавши пояснення сторін, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7,ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13,  дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

          Відповідно до ч.1 ст. 3  ЦПК  України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4, у віці 73 років, що підтверджується копією свідоцтва про смерть /а.с.11/.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина, що складається із земельної ділянки площею 0,0361 га, що розташована за адресою АДРЕСА_2, що підтверджується копією державного акта на право власності на землю /а.с.29/.

          А також будинок, що розташований за адресою АДРЕСА_2, що підтверджується копією технічного паспорту /а.с.30-31/, копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом /а.с.32/, копією договору дарування /а.с.33/, довідкою бюро технічної інвентаризації від 14.03.2011 року /а.с.73/

Згідно зі ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, хто його пережив та батьки. Відповідно до ч. 2  ст.  1258 ЦК України,  кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги,  усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття,  крім випадків,  встановлених статтею 1259 Цивільного кодексу України. Відповідачі у справі є спадкоємцями першої черги.

Відповідно до рішення Ленінського районного суду м.Луганська від 02 грудня 2010 року  було встановлено факт проживання однією  сім’єю ОСОБА_1 та  ОСОБА_4, як чоловіка та жінки без шлюбу /а.с.12/.

Із змісту рішення вбачається, що позивач та померлий ОСОБА_4 почали проживати з 1985 року та протягом 25 років до 2010 року вели спільне господарство.

Позивач у справі відповідно до вимог ст. 1264 ЦК України є спадкоємцем четвертої черги,  як така, що проживала зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.                                                                                                     Як вбачається з повідомлення 4 Луганської держнотконтори  після смерті ОСОБА_4 було відкрито спадкову справу №448 за 2010 рік на підставі заяви ОСОБА_1, що була подана 05.10.2010 року. А також 28.01.2011 року було подано заяву від ОСОБА_2. Інших заяв не надходило, свідоцтв про право на спадщину не видавалось /а.с.60/.

Відповідно до вимог ст.1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України за рішенням суду особа може  бути  усунена  від  права  на спадкування за законом,  якщо буде встановлено,  що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві,  який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

З огляду на зміст  зазначеної норми  закону, суд, вирішуючи таку справу, згідно з вимогами  ст.214 ЦПК України, повинен встановити  як факт ухилення  особи від надання  спадкодавцеві  допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.

Під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично чи матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв’язку з чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов’язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення пов’язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов’язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Отже, ухилення характеризується умисною формою вини. При цьому необхідно також враховувати, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб.

               Як роз’яснено  в ч. 3 п. 6 Постанови Пленуму Верховного суду України за № 7 від 30.05.2008 р. ”Про судову практику у справах про спадкування” безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом,   коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Починаючи з 1990 року ОСОБА_4 почав хворіти,  постійно проходив курси стаціонарного та амбулаторного лікування, що підтверджується чисельними витягами с історії хвороб, епікризами /а.с.13-27/.

          Внаслідок наявного захворювання на ішемічну хворобу серця, прогресуючу стенокардію, атеросклероз аорти в 1990 році ОСОБА_4 отримав спрямування до Київського інституту серцево-судинної хірургії. З 1991 року перебував на стаціонарному лікуванні в інституті та переніс операцію на серці. У 1992 році була встановлена 2 група інвалідності, він звільнився з роботи та його життєдіяльність була різко обмежена. В 1993 році проходив лікування у кардіологічному відділенні з діагнозом ішемічна хвороба серця, стабільна стенокардія з порушенням ритму. В 1994 році стаціонарне лікування в кардіологічному відділенні 7 міської лікарні з діагнозом ішемічна  хвороба серця, атеросклероз аорти та венічних сосудів, дифузний кардіосклероз.

          Згідно до довідки МСЕК №185937 від 1995 року ОСОБА_4 було встановлено 2 групу інвалідності безстроково, у висновку зазначено, що життєдіяльність різко обмежена, рекомендовано стаціонарне лікування /а.с.28/.

В 1995 році стаціонарне лікування в 7 лікарні  в кардіологічному відділенні з діагнозом ішемічна хвороба серця, атеросклероз аорти та венічних сосудів, дифузний кардіосклероз, стан після операції на судинах серця. В 1998 році стаціонарне лікування в кардіологічному відділенні 7 лікарні з діагнозом ішемічна хвороба серця, стабільна стенокардія. В 2001 році стаціонарне лікування в урологічному відділенні 2 міської лікарні з діагнозом захворювання сечового міхура 2 клінічна група. Операція –трансуретальна електрокоагуляція пухлини. У 2002 році стаціонарне лікування в онкологічному відділенні обласного онкодиспансера  з діагнозом поліпоз товстого кишко вика, 3 стадія. Проведена операція –видалення частини кишковика (60 см). У цьому ж році стаціонарне лікування в кардіологічному відділенні 7 лікарні з діагнозом ішемічна хвороба серця, дифузний кардіосклероз з порушенням ритму. У 2003 році стаціонарне лікування в урологічному відділенні 2 міської лікарні з діагнозом захворювання сечового міхура, ускладненого кровотечею. Операція видалення пухлини сечового міхура. У 2006 році стаціонарне лікування в урологічному відділенні 2 міської лікарні з діагнозом захворювання сечового міхура, кровотеча. Операція ТУР пухлини сечового міхура. У 2006 році стаціонарне лікування в хірургічному відділенні 6 міської лікарні з діагнозом  після операційної вентальної грижи. Операція –грижосічіння, аутопластика грижових воріт. У 2009 році стаціонарне лікування в хірургічному відділенні 4 міської лікарні з діагнозом гостра кровотеча з варікозно розширених він стравоходу,  цукровий діабет тип 1. 28.12.2009 року госпіталізований в ургентному порядку  в хірургічне відділення 4 міської лікарні з діагнозом гостре шлунково-кишкова кровотеча з розширених вен стравоходу, хронічна залізодефіцитна анемія. В травні 2010 року стаціонарне лікування в кардіологічному відділенні шпиталю інвалідів ВВВ з діагнозом ішемічна хвороба серця, хронічна залізодефіцитна  анемія, цукровий діабет.

          Як вбачається з довідки Луганської міської багатопрофільної лікарні №7 за рішенням ВКК від 29.03.2010 року ОСОБА_4 потребував постійного стороннього догляду /а.с.28/.

Позивач ОСОБА_1 працює лікарем терапевтом в Луганській міській багатопрофільній лікарні №7, середньомісячна зарплата за останні три роки склала 1530 гривень 40 копійок /а.с.44/, а також перебуває на обліку в УПФУ Жовтневого району м.Луганська та отримує пенсію, розмір якої станом на 16.02.2011 року складає 1566 гривень 81 копійка /а.с.45/. Померлий ОСОБА_4 не працював, отримував пенсію по інвалідності.

Факт проживання спільно позивача та ОСОБА_4 підтверджується копією акту від 09.10.2010 року, складеного сусідами /а.с.34/.

          Факт не проживання відповідачів за адресою АДРЕСА_2 підтверджується актом від 22.12.2010 року за підписами сусідів /а.с.35/.

          Витрати пов’язані із сплатою послуг на поховання несла позивач, про що свідчить копія чеку та договору заказу /а.с.36,37/.

          Як вбачається з наданих копії квитанцій позивачем після смерті ОСОБА_4 проводиться оплата комунальних послуг /а.с.46-48/.

          Доводи позивачки повністю підтверджуються поясненнями свідків. Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що вона є донькою позивачки, з 1985 року вона знала ОСОБА_4, він приймав участь у її навчанні, був присутній під час її одруження. Починаючи з 1991 року він почав хворіти, отримав інвалідність, та майже постійно лікувався у лікарнях міста. Саме мати здійснювала догляд, коли потрібні були кошти на лікування вона також допомагала, запрошували доглядальницю ОСОБА_10, оскільки ОСОБА_4 не міг самостійно себе обслуговувати. Негативно охарактеризувала відповідачів. Посилалась на те, що ОСОБА_2 зловживає спиртними напоями, неодноразово лікувався у наркологічному диспансері, ніколи не допомагав матеріально, а лише просив грошей, після розмов з ним по телефону  ОСОБА_4 ставало зле.

Свідки ОСОБА_9, ОСОБА_15 суду пояснили, що вони знають позивача та знали ОСОБА_4 з 1980 років. ОСОБА_9 працював з ОСОБА_4. Підтвердили суду, що з 1985 року позивачка та ОСОБА_4 вели спільне господарство, утримували домашню птицю, нутрій. ОСОБА_4 неодноразово скаржився на синів, ображався на них. Після проведеної операції ОСОБА_4 в 1991 році в Київі доглядала за ним лише позивачка. В 1993 році переїхали у будинок, перекрили гараж, добудували ванну, туалет. Сини не допомагали, ОСОБА_2 вживає алкогольні напої, постійно міняє роботу, ОСОБА_3 також почав вживати алкогольні напої. Також пояснили, що позивачка та ОСОБА_4 збирались одружитись, але позивачка відмовлялась, було ніяково.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що працювала з ОСОБА_4, знала його ще з 1975 року. Відповідач ОСОБА_2 завжди вживав алкогольні напої, а з 1990 року ще більше. Потім ОСОБА_3 почав пити. ОСОБА_4 хвилювався. Він постійно перебував у лікарнях, допомоги з боку синів не було. Пенсія у нього була маленька, а тому самостійно утримувати себе та забезпечувати внаслідок хвороб він не міг.

Свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що вона була доглядальницею. Позивачка заробляла гроші, а ОСОБА_4 знаходився у домі. Доглядала матір позивачки та ОСОБА_4. Працювала протягом 8 років, бачила як  ОСОБА_4 винаймав людей допомагати по будівництву, в огороді. Коли лежав в лікарні будинок залишався на неї.  ОСОБА_3 ніколи не приходив, а ОСОБА_2 декілька разів, після його уходу батькові становилось зле. Всі питання утримання будинку, ведення господарства покладено на позивачку. ОСОБА_4 почував себе погано, по вулиці пройти не міг, робив 10 шагів та починав задихатись, по дому пересувався дуже повільно, у нього хворе серце, та ще безліч захворювань.

Свідки з боку відповідача доводів позивачки не спростували. Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11, суду повідомила, що є матір’ю  відповідачів у справі, з колишнім чоловіком та позивачкою стосунків не підтримувала, була обізнана про їх життя зі слів дітей, надавала гроші ОСОБА_2, для того, щоб він відвідав батька в Київі на операцію. В будинку на Луганській правді також не була. Також повідомила, що вона мешкає в окремій квартирі, але вона однокімнатна, тому син там жити не може.  

Свідок ОСОБА_12 суду повідомив, що він тривалий час не спілкувався із відповідачем ОСОБА_2, особисто його батька не знав, не знає і позивачку, в домі в них ніколи не був, лише в 2002-2003 роках підвозив відповідача до дому на вулиці Луганської Правди допомагав привести цемент, зі слів відповідача він з батьком будував гараж.

Свідок ОСОБА_13 суду повідомив, що він є однокласником відповідача ОСОБА_2, не бачив його майже 10 років. З грудня 2010 року він живе у нього в квартирі, оскільки у нього не склались стосунки із дружиною та він пішов, а жити йому ніде. Безпосередньо батька відповідача, позивачку у справі він не знає, в будинку ніколи не був.

Враховуючи зазначені обставини суд приходить до висновку, що вимоги позову обґрунтовані та підлягають задоволенню.

           Згідно ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалене рішення, суд присуджує з іншої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

           Тому з відповідачів підлягає стягненню на користь позивача витрати з оплати  державного мита в сумі 117 гривень та витрат інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 120 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 229, 230, 231, 1221-1224, 1258, 1259 ЦК України, ст.ст. 10,11, 60, 61, 88, 169, 212-215 ЦПК України,  суд, -

ВИРІШИВ:

           Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

          Змінити черговість права на спадкування. Визнати за ОСОБА_1 право на спадкування, після смерті ОСОБА_4, що помер ІНФОРМАЦІЯ_1, разом із спадкоємцями першої черги.

Усунути ОСОБА_2, ОСОБА_3 від права на спадкування, після смерті ОСОБА_4, що помер ІНФОРМАЦІЯ_1,

         Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування на домоволодіння, що розташовано за адресою АДРЕСА_2,  після смерті ОСОБА_4, що помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

          Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати з оплати  державного мита в сумі 117 гривень та витрати інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 120 гривень, а всього 237 гривень солідарно.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через Ленінський районний суд м.Луганська шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення  апеляційної скарги.

Головуючий: суддя                                                                                              О.В.Бугера