ЗАОЧНЕ  РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  2-2453/11

 12.10.2011   року                                                                                          м. Сімферополь

Центральний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді: ДВІРНИК Н.В.,

народних засідателів: Степанов В.С. та Чернишева В.В.

при секретарі: Ільгові В.В.

за участю прокурора Вервес Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом прокурора Центрального району м. Сімферополя в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Служба в справах дітей Центральної районної ради м.Сімферополя АР Крим про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів на утримання дитини, встановлення над дитиною піклування,

ВСТАНОВИВ:

           11.07.2011  року прокурор Центрального району м. Сімферополя звернувся до суду з позовом в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1  до ОСОБА_2, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Служба в справах дітей Центральної районної ради м.Сімферополя АР Крим про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів на утримання дитини, встановлення над дитиною піклування. Позовні вимоги мотивовані наступним. Відповідачка є матір’ю дитини ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1. Участі у вихованні дитини та її утриманні відповідачка не приймає, зловживає алкогольними напоями, постійного заробітку не має. Позивач просить позбавити відповідачку батьківських прав відносно дитини та стягнути на користь останньої аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 350 грн.,  щомісячно до досягнення повноліття, передати дитину на піклування Службі в справах дітей Центральної районної ради м.Сімферополя АР Крим.

           Представник прокуратури Центрального району м.Сімферополя – Вкрвес Ю.М. у судовому засіданні позов підтримала, просила задовольнити.

           У судове засідання відповідачка не з’явилась, про причину неявки суд не повідомила.    

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Служба в справах дітей Центральної районної ради м.Сімферополя АР Крим Романова Ж.В., у судовому засіданні позов підтримала, просила задовольнити. Пояснила, що дівчинка ОСОБА_1 проживає у м.Ялта з двоюрідним братом, відмовляється жити разом з матір’ю, оскільки остання зловживає спиртними напоями, проживає з чоловіком, який неодноразово застосовував фізичну силу до дівчинки. Дитина неодноразово спілкувалась з представниками органу опіки та піклування, просила направити її до інтернату у зв’язку з неможливістю  проживання у будинку матері.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України. Представнику позивача роз’яснено, що у випадку проведення заочного розгляду справи він не має право змінити предмет або підстави позову, а також розмір позовних вимог. Крім того, роз’яснені особливості оскарження заочного рішення суду, передбачені ст. 228 ЦПК України.

Судом на місці винесено ухвалу про заочний розгляд справи.

              Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та заперечення сторін, проаналізувавши і оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

            Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

            Відповідачка є матір’ю дитини ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с.41).  Участі у вихованні дитини та її утриманні відповідачка не приймає, зловживає алкогольними напоями, постійного заробітку не має. Відповідачка заявою від 11.04.2011 року просить відібрати від неї доньку через те, що вона не в змозі забезпечувати їй нормальні умови проживання. (а.с.18). Згідно актів обстеження житлово-побутових умов санітарно - гігієнічні норми у житлі відсутні, у будинку не має світла (а.с.7,10,20,21, 23, 28, 34). Батько дитини – ОСОБА_5, помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.40).

             Згідно висновку виконавчого комітету Центральної районної ради, який є органом опіки та піклування, доцільно позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 (а.с.57-59).

            Ці обставини встановлені судом, підтверджені доказами, що є у справі, ніким не заперечуються.

            Вирішуючи спір по суті, суд враховує закріплені у нормах міжнародного законодавства, зокрема у Декларації прав дитини, прийнятій 20.11.1959 року, Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, принципи щодо необхідності в особливому захисті прав дитини, а також аналогічні принципи,  проголошені  у Конституції  України, Сімейному кодексі України, Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 року.

            Відповідно до ст. 165 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має один із батьків, опікун, піклувальник, особа, у сім’ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров’я або учбовий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягнула 14-річного віку.

            В принципі №6 Декларації прав дитини, яка проголошена Генеральною Асамблеєю 20.11.1959 року, записано: „Дитина, якщо це можливо, повинна рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в атмосфері любові і матеріального забезпечення ”.

            В ч.2 ст.3 Конвенції про права дитини, яка діє в Україні з 27.09.1991 року зазначено: „Держави-учасники зобов’язуються забезпечити дитині такий захист і опіку, які необхідні йому для його благополуччя, приймаючи до уваги права і обов’язки його батьків, опікунів і інших осіб, які відповідають за нього за законом і з цією метою приймають всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи ”.

            Україною Конвенція ратифікована і в світлі взятих зобов’язань по захисту прав та обов’язків дітей прийнято Закон „Про охорону дитинства” від 26.04.2001 року №2402 і від 07.03.2002 року 3109-ІІІ, де у ст.12 записані основні права і обов’язки батьків по вихованню та розвитку дитини.

            Позбавлення батьківських прав, тобто наданих батькам до досягнення дитиною повноліття на її виховання, захист інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримають, та інших прав, які виникають із факту спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу на осіб, які порушують батьківські обов’язки, а тому питання про його застосування може вирішуватися лише після повного, всебічного й об’єктивного з’ясування обставин справи та характеру ставлення батьків до дітей.

            Батьки можуть бути позбавлені батьківських прав тільки з підстав, передбачених ст.164 Сімейного кодексу України, у випадках їхньої винної поведінки.

            Відповідно до п.2 ч.1 , ч.3 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини. Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них.

            Приймаючи до уваги, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, враховуючи  винну поведінку  відповідачки, яка ухиляється від виконання своїх батьківських обов’язків відносно дитини, повної  відсутності з її боку інтересу до долі своєї дитини, згідно з висновком органу опіки і піклування, суд приходить до висновку,  що вимоги позивача про позбавлення відповідачки  батьківських прав підлягають задоволенню.

          Статтею 180 СК України передбачений обов’язок батьків по утриманню своєї дитини  до досягнення нею повноліття.

              Відповідно до частини 3 статті 181 СК України за рішенням суду гроші на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

              Згідно з ч. 1 ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров’я та матеріальне становище дитини та платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сину.

               Приймаючи до уваги, що відповідачка працездатна, доказів про якісь тяжкі захворювання відповідачки, або утримання нею інших осіб суду не надано, суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення аліментів на дитину  підлягає задоволенню.

               Згідно ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред’явлення позову.

             Суд також задовольняє позовні вимоги у частині передачі дитини на піклування органу опіки і піклування. При цьому суд виходить з наступного.

              Відповідно до ч.3 ст. 243 СК України опіка, піклування над дитиною встановлюється органом опіки і піклування, а також судом у випадках, передбачених Цивільним кодексом України.

             Згідно з ч.4 ст. 60 ЦК України суд встановлює піклування над неповнолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає піклувальника за поданням органу опіки і піклування.

            Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі,  питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

            На підставі наведеного, керуючись статтями 181,182, 183, 191 СК України, статтями  ст.10, 11, 60, 88, 174, 209, 212-215, 218, 224-233 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

            Позов задовольнити.

            Позбавити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, батьківських прав відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 350 грн. щомісячно, починаючи з 11.07.2011 року і до досягнення дитиною повноліття.

              Допустити негайне виконання рішення у частині стягнення аліментів у межах платежу за один місяць.

              Передати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на піклування Службі в справах дітей Центральної районної ради м.Сімферополя АР Крим.

               Стягнути з ОСОБА_2 у дохід держави судовий збір у розмірі 51 грн., витрати  на  інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи  у суді у розмірі 120 гривень.

               Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через   суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

 Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою   відповідача, поданою протягом десяти днів з дня утримання його копії.

    Суддя