2-93/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2011 року                                                                                               місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Вайновського  А. М.,

при секретарях Григор А.Г., Сінькової Ю.К. за участю   представника позивача Публічного акціонерного товариства “Банк Форум” в особі ОСОБА_2, відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4  розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства “Банк Форум” до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства “Банк Форум” про визнання кредитного договору недійсним, -     

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2010 року Публічне акціонерне товариство «Банк Форум» (далі ПАТ “Банк Форум”) звернувся до суду із позовом до відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування вимог зазначив, що 03 червня 2008 року між ПАТ «Банк Форум» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №0220/08/15-N, за умовами якого останньому було надано кредит у сумі 32500,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13% річних та кінцевим терміном повернення кредиту – 03 червня 2033 року. За договором позичальник зобов’язаний здійснювати повернення кредиту та сплачувати відсотки за його користування щомісячно впродовж дії договору ануїтетними платежами. Проте, свої зобов’язання за кредитним договором ОСОБА_3 належним чином не виконує, в результаті чого станом на 29 березня 2009 року утворилась заборгованість у розмірі 34191,67 доларів США. Зазначений кредитний договір забезпечено майновою порукою ОСОБА_4, яка на добровільних засадах зобов’язалась солідарно відповідати перед ПАТ «Банк Форум» за зобов’язаннями ОСОБА_3 У зв'язку з чим позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 34191,67 доларів США, а також судові витрати, що були понесені при зверненні до суду.

В подальшому позивачем було уточнено позовні вимоги, в остаточній редакції яких просив стягнуто солідарно з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Банк Форум» заборгованість за кредитним договором станом на 01 грудня 2010 року у розмірі 38150,98 доларів США, штрафу у сумі 5000,00 гривень, а також судові витрати, які були понесені при зверненні до суду.

18 травня 2010 року ОСОБА_3, не погоджуючись із пред’явленим до нього позовом, звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ «Банк Форум» про визнання недійсним кредитного договору №0220/08/15-N 03 червня 2008 року, в обґрунтування якого зазначив наступне.

Положеннями Декрету   Кабінету міністрів України «Про   систему   валютного   регулювання   та  валютного контролю» передбачено, що валютні операції на території України проводяться на підставі відповідної ліцензії Національного банку України. При цьому, на здійснення валютних операцій Національний Банк України видає генеральні та індивідуальні ліцензії. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії. Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Одержання індивідуальної ліцензії на здійснення разової валютної операції однієї із сторін означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами індивідуальної ліцензії. Натомість, відповідна індивідуальна ліцензія для здійснення конкретної разової валютної операції з надання і одержання кредиту у іноземній валюті та з використання іноземної валюти на території України, як засобу платежу у ПАТ «Банк Форум» відсутня, а отже при наданні кредиту в іноземній валюті банком було порушено вимоги ст.99 Конституції України, ст.523 ЦК України, ст.3 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Постанову НБУ «Про затвердження Правил використання готівкової іноземної валюти на території України» №200 від 30 травня 2007 року, та ст.3 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року.

Крім того, на день укладення кредитного договору курс іноземної валюти – долару США дорівнював 4,30 гривням за 1 долар США, а на сьогодення обмінний курс долару США дорівнює близько 8 гривням. Отже, існує істотна зміна становища, щодо виконання боргових зобов’язань за договором. Тобто з підвищенням курсу іноземної валюти, сума боргу значно зросла, у зв’язку із чим значно погіршився його фінансовий стан. Таким чином, умови кредитного договору є несправедливими, оскільки суперечать принципу добросовісності та, як наслідок ця обставина вносить істотний дисбаланс в договірні права, обов’язки та спричиняє йому шкоду, як споживача кредитних послуг. Також несправедливою умовою, передбаченою п.5.2 договору, є право банку в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд. В цілому наведені обставини є порушенням вимог ст.13 ЦК України, ст.ст. 3, 18 ЗУ «Про захист прав споживачів». З цих підстав просив визнати кредитний договір недійсним, у задоволенні позову ПАТ «Банк Форум» відмовити.

Представник позивача ПАТ «Банк Форум» - ОСОБА_2, яка діє на підставі довіреності, у судове засідання не прибула, надавши заяву про вирішення справи у її відсутність, якою зазначила підтримання нею позовних вимог остаточної редакції позову, а також заперечення по суті вимог ОСОБА_3 про визнання кредитного договору недійсним.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у судовому засіданні проти вимог пред’явленого позову ПАТ “Банк Форум” заперечували у повному обсязі, надавши пояснення аналогічні, викладеним у зустрічній позовній заяви щодо визнання недійсним кредитного договору. Разом із тим, вимоги зустрічного позову підтримали у повному обсязі.

          Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов ПАТ “Банк Форум” таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі, разом з тим не вбачає підстав для задоволення зустрічного позову.

Так, згідно із вимогами ч.3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб та в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно із ст.57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів.

Згідно із ст.58 ч.1 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно із ст.59 ч.2 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.   

Так, судом встановлено, що 03 червня 2008 року між ПАТ “Банк Форум”, з одного боку, та позичальником ОСОБА_3, з іншого, було укладеного договір кредиту № 0220/08/15-N (надалі - Договір).

Відповідно до § 1, 2 зазначеного договору кредиту банк надав позичальникові кредит у сумі 32500,00 доларів США на придбання жилого будинку № 270-а по вулиці Радянській в слищі Виноградному строком до 03 червня 2033 року, а також сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 13% річних. В свою чергу позичальник ОСОБА_3 зобов’язався своєчасно повернути суму отриманого кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісії та можливі неустойки.

Пунктом 2.3 Договору встановлено, що позичальник здійснює повернення кредиту частинами, щомісячно, починаючи з липня 2008 року в сумі не менше 109 доларів США на відкритий йому відповідний позичковий рахунок.

Відповідно до ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору, яка полягає у визнанні за суб’єктом цивільного права можливості укладати договори (або утримуватись від укладення договорів) і визначати їх зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої домовленості.

Відповідно  до вимог ст.626 ЦК України договором є  домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.       

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними  для договорів даного виду, а також усі ті умови,  щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.       

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах,  встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із вимогами ст.215 ЦК України підставою недійсності  правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1-3, 5-6 ст. 203 ЦК України .       

Відповідно до положень ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити нормам Цивільного кодексу, актам цивільного законодавства, моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати  необхідний  обсяг цивільної  дієздатності; волевиявлення учасника правочину  має бути вільним та відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання  правових наслідків, що обумовлені ним.       

Вимагаючи визнати недійсними кредитний договір, на ОСОБА_3, як позивача за зустрічними позовними вимогами, відповідно до ст.60 ЦПК України, покладається обов’язок довести ті обставини, на які він посилається, як на підставу своїх вимог. Проте, суд вважає, що ОСОБА_3 не доведено наявності всіх умов, необхідних для визнання недійсним кредитного договору.

Так, відповідно до ч.3 ст.533 ЦК України, використання  іноземної  валюти,  а  також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків  на території  України  за  зобов'язаннями  допускається  у  випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Посилання ОСОБА_3 на відсутність у АКБ «Форум» індивідуальної ліцензії на  надання та одержання кредиту в іноземній валюті, використання іноземної валюти як засобу платежу є надуманими та спростовуються: банківською ліцензією №62, виданою НБУ від 31 січня 1994 року за реєстраційним № 231 на право здійснювати банківські операції, дозволом № 62-3 від 03 грудня 2001 року та додатком до нього № 62-3 від 10 червня 2005 року у тому числі з правом здійснення операцій із валютними цінностями.

Відповідно до ст.99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня, проте, Конституцією України не встановлено обмежень щодо можливості використання в Україні грошової одиниці іноземних держав. Як передбачено ст.192 ЦК України іноземна валюта може використовуватись у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»(далі - Закон), коштами є гроші у  національній  або  іноземній  валюті  чи  їх еквівалент.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.47 даного Закону, на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати банківські операції з розміщення  залучених  коштів від свого імені,  на власних умовах та на власний ризик.

Частиною 1 ст.49 Закону визначено, що розміщення залучених коштів від свого імені визнається кредитною операцією.

Відповідно до ст.55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються  законодавством України, нормативно - правовими  актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.       

Відповідно до ст.5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»(далі Декрет), Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних  операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Відповідно до Постанови Правління НБУ №275 «Про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій»(далі Постанова), письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю"

Відповідно до п.1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти як засобу платежу, затвердженого постановою НБУ від 14 жовтня 2004 за №483, використання іноземної валюти? як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що посилання ОСОБА_3 на недійсність Договору через порушення банком норм чинного законодавства України в сфері валютного обігу та здійснення валютний операцій, є необґрунтованими та безпідставними.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «Банк Форум» отримав від Нацыонального банку  України:

- 31 січня 1994 року банківську ліцензію №62 на право здійснювати банківські операції, визначені ч.1, п.п.5-11 ч.2 ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»;

- 03 грудня 2001 року письмовий дозвіл №62-3 на право здійснення операцій, визначених п.п.1-4 ч. 2, 4 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» з додатком операцій з валютними цінностями;

- 10. червня 2005 року письмовий додаток до дозволу №62-3 з переліком операцій, які має право здійснювати ПАТ «Банк Форум» з валютними цінностями, що підтверджено копіями вищевказаних документів.

Відповідно до п.5.3 постанови правління НБУ від 17 липня 2001 року №275 «Про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на використання окремих операцій» письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення банком валютних операцій згідно з Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 року за № 15-93, у тому числі і операцій з валютними цінностями по залученню та розміщенню іноземної валюти на валютному ринку України. Таким чином, банк має право на постійній основі здійснювати діяльність з надання кредитів в іноземній валюті на підставі отриманої від НБУ банківської ліцензії та генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій без отримання індивідуальної ліцензії.

Що стосується доводів ОСОБА_3 про необхідність отримання індивідуальних ліцензій сторонами кредитного договору для використання іноземної валюти на території України  як засобу платежу, то суд виходити з наступного.    

Зі змісту ст.47 та ст.49 Закону України" "Про банки і банківську діяльність" та ст. 5 Декрету Кабінету міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" вбачається, що наявність у банка генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій є достатньою підставою для здійснення банком операцій з валютними цінностями, у тому числі операцій з використання іноземної валюти, як засобу платежу.

Відповідно до п.1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України (далі НБУ)  індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою НБУ від 14 жовтня 2004 року №483, використання іноземної валюти, як засобу платежу без ліцензії дозволяється якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких НБУ видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями). ПАТ «Банк Форум» отримав банківську ліцензію №62-3 на право здійснювати банківські операції, у тому числі, щодо розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик та письмовій дозвіл №62-3 на право здійснювати операції з валютними цінностями, що є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", тому використання банком і позичальником іноземної валюти, як засобу платежу за кредитним договором відповідає вимогам чинного законодавства.

Таким чином, надання АКБ «Форум» кредиту в іноземній валюті та повернення позичальником такого кредиту здійснюється на підставі генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, виданої відповідачу НБУ та не потребує отримання Банком чи позичальником індивідуальної ліцензії на операцію з надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, та операцію з використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, тому доводи про обов'язковість отримання сторонами кредитного договору індивідуальних ліцензій НБУ для здійснення валютних операцій є безпідставними.

Крім того, суд вважає безпідставними доводи ОСОБА_3 дисбалансу умов кредитного договору на його шкоду, як споживача, а також несправедливості умов кредитного договору, зокрема, передбачених п.5.2 щодо права банку в односторонньому порядку на власний розсуд змінювати умови договору.

Згідно із ч.1 та 2 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець  (виконавець,  виробник)  не  повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності  його  наслідком  є  істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Пунктом 11 частини 3 наведеної норми встановлено, що несправедливими є, зокрема, умови договору про надання  продавцю  (виконавцю,   виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі.

Пунктом п.5.2 кредитного Договору передбачено, що зміна процентної ставки за користування кредитними коштами за ініціативою Банку здійснюється шляхом направлення позичальнику повідомлення, де зазначається новий розмір процентної ставки, та дата. з якої вона вводиться. Позичальник протягом 10 днів з моменту відправлення Банком такого повідомлення повідомляє про свою згоду із запропонованими змінами процентної ставки. У випадку незгоди із запропонованою процентною ставкою, позичальник повідомляє про це банк, та повертає  кредитні кошти не пізніше, ніж до настання дати, з якої вона вводиться, та сплачує нараховані проценти. У випадку неотримання відповіді протягом 10 днів з моменту відправлення повідомлення про зміну процентної ставки, вона вважається зміненою і погодженню сторонами та, починаючи з дати, зазначеної в повідомленні, нараховується за вказаним розміром.

З аналізу зазначеної умови Договору випливає, що банк дійсно має право змінювати процентну ставку, проте, за виключним погодженням із позичальником та за умови дотримання встановленого Договором порядку, тому у суду відсутні підстави вважати такі умови несправедливими.

Позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання недійсним кредитного договору із посиланням на невідповідність його умов загальним засадам цивільного законодавства, зокрема справедливості, добросовісності та розумності (ст.3 ЦК України), а також ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо справедливості умов договору через застосування для визначення боргу, відсотків за користування кредитом грошового еквівалента гривні до долара США, а відтак покладання, на думку позивача, усіх ризиків знецінення національної валюти на позичальника не є обґрунтованими оскільки діючим законодавством України не передбачений стабільний курс долара США до національної валюти – гривні і, як убачається з матеріалів справи та наданих пояснень, при укладенні спірного договору ОСОБА_3 були відомі усі умови договору та не існувало ніяких інших умов, які б примусили його прийняти їх на вкрай невигідних для себе умовах, у зв'язку з чим позов ОСОБА_3 в цій частині також задоволенню не підлягає.

Згідно ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у тій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у тій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 2.3 кредитного Договору позичальник зобов’язаний здійснювати повернення кредиту частинами, щомісячно, починаючи з липня 2008 року в сумі не менше 109 доларів США на відкритий йому відповідний позичковий рахунок.

30 листопада 2009 року між ПАТ “Банк Форум”, з одного боку, та ОСОБА_3, з іншого, було укладено додаткову угоду № 1, якою викладено в новій редакції § 2 кредитного Договору, зокрема, і п. 2.3 щодо порядку здійснення погашення кредиту.   

Відповідно до п. 2.3 кредитного Договору в редакції від 30 листопада 2009 року позичальник ОСОБА_3 зобов’язався здійснювати повернення кредиту та сплачувати відсотки за користування кредитними коштами щомісячно впродовж дії договору рівними внесками за формулою ануїтету згідно із Додатком №1 до цього договору. Порушення позичальником графіку повернення кредиту та сплати відсотків строком понад 30 днів є підставою для вимоги дострокового повернення кредитних коштів, стягнення відсотків за користування кредитними коштами, неустойки та є підставою для дострокового звернення банком стягнення на заставлене майно.

Пунктом п.4.1 кредитного Договору встановлено, що за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних кошт та за несвоєчасну повну чи часткову сплату процентів позичальник сплачує неустойку у вигляді пенсі у розмірі 0,2 процентів за кожен день прострочення, що обчислюється з суми неповерненого кредиту та/або несплачених процентів. Сплата пенсі не звільняє Позичальника від сплати процентів за користування кредитними коштами до моменту фактичного погашення заборгованості.

Згідно із п. 4.4 кредитного Договору за кожний випадок невиконання або неналежного виконання зобов’язань позичальник сплачує банку штраф у розмірі 5000 гривень.

З наданих представником позивача розрахунків вбачається, що ОСОБА_3 свої зобов’язання за кредитним договором виконував несвоєчасно та не у повному обсязі, а після 12 березня 2010 року й по час розгляду справи не виконуються взагалі, в результаті чого станом на 01 грудня 2010 року виникла заборгованість у сумі 38150,98 доларів США, яка складається з суми заборгованості за кредитом у розмірі 31499,05 доларів США, заборгованості за процентами у розмірі 5425,40 доларів США, суми пені у розмірі 1225,63 доларів США, а також штрафу в сумі 5000,00 гривень.

На забезпечення виконання умов кредитного Договору, 03 червня 2008 року між ПАТ “Банк Форум”, з одного боку, та Поручителем - ОСОБА_4, з іншого, було укладено договір поруки №0220/08/15-N (П), за умовами якого Поручитель на добровільних засадах зобов’язалась відповідати за зобов’язаннями ОСОБА_3 які випливають з умов кредитного договору № 0220/08/15-N  від 03.06.2008 року, як солідарний боржник.

Згідно із ч.2 ст.554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Таким чином, суд вважає встановленим факт неналежного виконання ОСОБА_3 зобов’язань за кредитним договором і ОСОБА_4 за договором поруки, та утворення заборгованості станом на 01 грудня 2010 року в сумі 38150,98 доларів США.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Банк Форум» у повному обсязі та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд стягує солідарно з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 38150,98 доларів США та штраф у розмірі 5000,00 гривень, як доведені в ході розгляду справи.

Крім того, у відповідності з вимогами ст.88 ЦПК України суд стягує з відповідачів на користь позивача судовий збір в розмірі 1700 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в Орджонікідзевському районному суді міста Маріуполя Донецької області в розмірі 120 гривень, що були сплачені позивачем при зверненні до суду.

          На підставі викладеного, керуючись ст. ст.10, 11, 60, 61, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Банк Форум” до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором — задовольнити повністю.

          Стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства “Банк Форум” (місто Київ, бульвар Верховної Ради, будинок №7 код ЄДРПОУ 21574573) заборгованість за кредитним договором №0220/08/15-N від 03 червня 2008 року у розмірі 38150 (тридцять вісім тисяч сто п'ятдесят) доларів 98 (дев'яносто вісім) центів Сполучених Штатів Америки та штраф у розмірі 5000 (п'яти тисяч) гривень.

          Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства “Банк Форум” (місто Київ, бульвар Верховної Ради, будинок №7 код ЄДРПОУ 21574573) судовий збір у розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень та 120 (сто двадцять) гривень інформаційно-технічного забезпечення справи, а разом 1820 (тисяча вісімсот двадцять) гривень, з них по 910 (дев'ятсот десять) гривень з кожного.

          У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства “Банк Форум” про визнання кредитного договору недійсним - відмовити.

          Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Донецької області у місті Маріуполі через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя.   

Суддя