Справа №   2-5/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

29 червня 2011 року Старосинявський райсуд

Хмельницької області

в складі:судді                                        Баськова М. М.

при секретарі                                         Басок Н.Д.

 розглянувши у відкритому  судовому засіданні в залі суду в смт. Стара Синява справу   за позовом ОСОБА_2  до Старосинявської селищної ради Старосинявського району Хмельницької області, Виконавчого комітету Старосинявської селищної ради Старосинявського району Хмельницької області, Відкритого акціонерного сільськогосподарського товариства “Насінник” смт. Стара Синява, про визнання незаконними дій, зобов'язання відповідача надати жиле приміщення та відшкодувати моральну шкоду, -

В с т а н о в и в :

  В жовтні 2009 року  ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позов до  Старосинявської селищної ради Хмельницької області та зазначив, що до 18 грудня 2005 року він проживав в однокімнатній квартирі в будинку АДРЕСА_1, яка йому була надана як працівнику Старосинявського бурякорадгоспу і в якій він був прописаний з 21 грудня 1982 року. Вироком Старосинявського районного суду Хмельницької області від 1 грудня 2005 року позивач  був засуджений до покарання у виді   позбавлення волі, а коли в грудні 2008 року повернувся додому по відбуттю строку покарання то виявив, що будинок, в якому він раніше проживав, був майже розібраний та непридатний для проживання. В подальшому, після неодноразових звернень до органів прокуратури позивач дізнався, що даний будинок був знесений на підставі рішення Старосинявської селищної ради, проте іншого житла йому не було надано. Позивач вважає, що таким діями відповідача йому заподіяно моральну шкоду, яку він оцінив в 10000 грн., а також просить зобов'язати Старосинявську селищну раду надати йому придатну для проживання однокімнатну квартиру в смт. Старій Синяві, визнавши дії відповідача по виселенню із квартири без надання іншого житла неправомірними.  

В ході судового розгляду представник позивача ОСОБА_3 заявлені вимоги підтримала та пояснила, що ОСОБА_2 в 1972 року разом із дружиною, як працівники Старосинявського бурякорадгоспу, отримали квартиру, яка складалася із однієї кімнати та кухні, в будинку  АДРЕСА_1, який раніше був клубом підприємства і де крім них також проживали інші працівники підприємства. Будь-яких правовстановлюючих документів на дане жиле приміщення не було. В подальшому більшість мешканців даного будинку  переселили в будинки бурякорадгоспу, що були побудовані в с. Йосипівка Старосинявського району, а ОСОБА_2 після розлучення з дружиною в 1982 році продовжував проживати у вказаній квартирі. Коли ОСОБА_2 в грудні 2008 року повернувся додому після відбуття покарання то виявив, що будинок, де знаходилася його квартира був майже розібраний та непридатний для проживання. Як в подальшому дізнався позивач,  даний будинок був знищений за рішенням Старосинявської селищної ради про ліквідацію будинку за АДРЕСА_2, хоча фактично був розібраний будинок за АДРЕСА_1, де і проживав ОСОБА_2.

2

           Представник відповідачів - Старосинявської селищної ради та виконкому зазначеної ради Рикун С.І. позов не визнав та пояснив, що до селищної ради надходили звернення жителів смт. Старої Синяви про те, що будинок АДРЕСА_2, де раніше був клуб Старосинявського бурякорадгоспу перебуває в аварійному стані, в зв'язку з чим в лютому 2009 року було проведено обстеження даного об'єкта нерухомості. За результатами обстеження селищною радою було прийнято рішення від 18.02.2009 року про ліквідацію будинку за АДРЕСА_2. Також, представник відповідачів пояснив, що даний будинок мав подвійну нумерацію - АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 і не відносився ні до державного,  ні до громадського житлового фонду. Про те, що у вказаному будинку проживав позивач не було відомо, а дізналися про це лише тоді, коли ОСОБА_2 в березні 2009 року звернувся із заявою до селищного голови про надання йому жилого приміщення.

Представник ВАСТ “Насінник” Ковтун В.В. позовні вимоги не визнав та пояснив, що дане підприємство є правонаступником після реорганізації Старосинявського бурякорадгоспу і в даний час перебуває в стадії ліквідації. Будинок за АДРЕСА_1 раніше був клубом підприємства і до житлового фонду підприємства не відносився, проте там надавалося  тимчасове житло працівникам підприємства. Після того, як були збудовані будинки в с. Йосипівка, всі жителя вказаного будинку в період  з 1980 року по 1985 рік були переселені в нові будинки, однак чому позивачу не була надане нове помешкання невідомо. З 2000 року приміщення АДРЕСА_1, вже не рахувалося на балансі підприємства, а було списане як аварійне і підлягало знесенню.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому  задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 з 1972 року по 1992 рік та з 1996 року по 2004 рік працював водієм, слюсарем та трактористом в Старосинявському бурякорадгоспі, який був реорганізований в ВАСТ “Насінник”, що підтверджується трудовою книжкою позивача.

З 1973 року ОСОБА_2 та його бувша дружина ОСОБА_6, як працівники підприємства, отримали квартиру, яка складалася із однієї кімнати та кухні, в будинку АДРЕСА_1, який був переобладнаний із приміщення клубу підприємства і де також проживали інші працівники бурякорадгоспу. Після розлучення з дружиною в 1981 році ОСОБА_2 продовжував проживати у вказаному будинку, де і був прописаний 21.12.1982 року. Вироком Старосинявського районного суду Хмельницької області від 01.12.2005 р. ОСОБА_2 був засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді 3-х років позбавлення волі і повернувся з місць позбавлення волі 15.12.2008 р.

Дані обставини підтверджуються  паспортом позивача, де місцем проживання ОСОБА_2 значиться АДРЕСА_1 (а.с. 37), адресною довідкою про місце проживання позивача від 01.09.2009 р. (а.с. 51) та довідкою Старосинявського РВ УМВС України в Хмельницькій області (а.с. 50).

Також зазначені обставини підтвердили свідки по справі - ОСОБА_6,  ОСОБА_7,  які пояснили, що вони як працівники Старосинявського бурякорадгоспу отримали квартири в будинку АДРЕСА_1, який раніше був клубом підприємства і де також проживав ОСОБА_2. Ордери та будь-які інші правовстановлюючі документи на вказані жилі приміщення вони не отримали,  а в подальшому більшість мешканців вказаного будинку переселилися в с. Йосипівку, а ОСОБА_2 продовжував там проживати.  

Свідок  ОСОБА_8 показав,  що він працював керуючим відділком Старосинявського бурякорадгоспу і коли був побудований будинок культури, то приміщення клубу АДРЕСА_1,  де проживав ОСОБА_2, віддали під житло працівникам підприємства, проте будь-яких документів на вказані жилі приміщення не видавалися, а з мешканців будинку відраховувалися із заробітної плати квартирна плата та комунальні платежі.

Вказані обставини також підтвердили свідки ОСОБА_9, який очолював ліквідаційну комісію ВАСТ “Насінник”  та  ОСОБА_10, яка працювала табельщицею в бухгалтерії бурякорадгоспу і обчислювала квартирну плату та комунальні платежі, які вираховувалися із заробітної плати працівників підприємства, що проживали в будинку АДРЕСА_1,      

Згідно акту від 12 лютого 2009 року за результатами обстеження будинку АДРЕСА_2 було встановлено, що дана будівля знаходиться в

3

 аварійному стані, що може призвезти до надзвичайної ситуації техногенного характеру, а також було рекомендовано розібрати дане приміщення.

Рішенням Старосинявської селищної ради №18 від 18 лютого 2009 року “Про ліквідацію приміщення” було вирішено  ліквідувати приміщення АДРЕСА_2, (старого клубу), розібрати його, матеріал використати на ремонт павільйонів дитячого садка.

В травні 2009 року на виконання вказаного рішення селищної ради  КП “Старосинявський комунгосп” проводилася ліквідація зазначеного приміщення старого клубу бурякорадгоспу, яке було в аварійному стані та загрожувало обвалом,  що підтвердили свідки ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та  ОСОБА_14          

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем  проживання  фізичної  особи  є  житловий  будинок, квартира,   інше  приміщення,  придатне  для  проживання  в  ньому (гуртожиток,  готель тощо),  у відповідному населеному  пункті,  в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Згідно ст. 3 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” від 11.12.2003 № 1382-IV, реєстрація - внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи  та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого  центрального  органу  виконавчої влади з питань реєстрації.

В силу п.п. 1 п. 4 Положення про паспортну службу органів внутрішніх справ, затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.1994 р. N 700, паспортна служба відповідно до покладених на неї завдань в тому числі організовує  в   межах  компетенції  роботу,  пов'язану  з реєстрацією та  обліком  громадян за обраним ними місцем проживання.

Як вбачається з матеріалів справи місцем проживання ОСОБА_2, відомості про яке були внесені до реєстраційного обліку Старосинявського районного відділу УМВС України в Хмельницькій області, був будинок АДРЕСА_1.

Враховуючи викладене, а також те, що в позивача відсутні будь-які правовстановлюючі документи на жиле приміщення в будинку АДРЕСА_1, де він постійно проживав,  а відповідачами не надано належних доказів про те, що приміщення де мешкав ОСОБА_2 не відповідало вимогам, передбаченим ст. 50 ЖК України щодо його благоустроєності стосовно до даного населеного пункту, відповідності санітарним та технічним вимогам,  суд вважає що в ході судового розгляду встановлена обставина щодо фактичної належності зазначеного будинку до відомчого житлового фонду підприємства - Старосинявського бурякорадгоспу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 16 ЖК України виконавчі комітети селищних, сільських Рад народних депутатів у  межах і в порядку,  встановлених законодавством Союзу РСР,  цим Кодексом  та  іншими  актами  законодавства  Української  РСР,  на території відповідної Ради здійснюють   державний   контроль   за  використанням   і схоронністю житлового фонду.

В силу ч. 1 ст. 110 ЖК України громадяни виселяються  з жилих   будинків  державного  і громадського  житлового  фонду  з  наданням іншого благоустроєного жилого приміщення, якщо будинок, у   якому   знаходиться  жиле  приміщення,  підлягає знесенню або будинок (жиле приміщення) загрожує обвалом;

Статтею ст. 112 ЖК України передбачено, що якщо будинок (жиле приміщення) загрожує обвалом,  громадянам, виселюваним   з   цього   будинку   (жилого   приміщення),    інше благоустроєне  жиле  приміщення  залежно  від  належності  будинку надається виконавчим комітетом місцевої Ради народних депутатів чи державною,  кооперативною або іншою громадською організацією,  а в разі неможливості надання жилого приміщення  цією  організацією  -  виконавчим комітетом місцевої Ради народних депутатів.

Згідно ст. 113 ЖК України надаване громадянам у зв'язку з виселенням інше благоустроєне жиле приміщення повинно  знаходитись  у  межах  даного  населеного пункту і відповідати вимогам статті 50 цього Кодексу.  Громадянам, які займали окрему квартиру, повинно бути надано окрему квартиру. Якщо  наймач  займав  більш  як одну кімнату,  йому надається жиле приміщення, що складається з того ж числа кімнат. За розміром жиле приміщення  має бути не меншим за те,  яке займав наймач,  однак у межах норми жилої площі.  Якщо наймач або член сім'ї,  що проживає разом  з  ним,  має  право  на  додаткову

4

 жилу  площу  і фактично користується нею,  жиле приміщення надається з  урахуванням  норми додаткової  жилої  площі.  У  разі  виселення з жилого приміщення, меншого  за  розміром,  ніж  це  передбачено  для  надання  жилого приміщення в даному населеному пункті, виселюваному надається жиле приміщення відповідно до встановленого розміру.

Таким чином, зібрані по справі та досліджені в ході судового розгляду докази вказують на те, що ОСОБА_2 ма в право на отримання благоустроєного жилого приміщення, як такий, що був виселений із будинку АДРЕСА_1, який загрожував обвалом.

Відповідно до п.п. 2 п. “а” ст. 30 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” вiд 21.05.1997 р. № 280/97-ВР до відання виконавчих органів  сільських,  селищних,  міських рад належать повноваження щодо обліку громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення  житлових  умов; розподілу  та надання  відповідно  до законодавства  житла,  що  належить  до   комунальної   власності.

Суд відмовляє в задоволенні позову в частині стягнення  моральної шкоди оскільки її спричинення позивачу не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні, не підтверджено належними і допустимими доказами.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна  шкода,  завдана  фізичній  або  юридичній  особі неправомірними рішеннями,  діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою,  яка її завдала,  за наявності  її  вини,  крім  випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як встановлено в ході судового розгляду, в порушення  ст. 52 ЖК України виконком Старосинявської селищної ради не був повідомлений Старосинявським бурякорадгоспом, якому належав будинок АДРЕСА_1, про надання в ньому жилих приміщень працівникам підприємства.

Також, суд враховує, що рішенням Старосинявської селищної ради 5-го скликання №1 від 26.08.2010 р.  Демку була надана грошова допомога на житлово-комунальні потреби в сумі 2000 грн.

За таких обставин суд вважає, що позов обґрунтований частково і підлягає задоволенню частково.

На підставі ст. ст. 16, 110,  112, 113 ЖК України,  ст. 30 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд           

  В и р і ш и в :

  Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Зобов'язати Виконавчий комітет Старосинявської селищної ради Хмельницької області надати ОСОБА_2 придатне для проживання жиле приміщення в смт. Старій Синяві Хмельницької області, яке відповідає вимогам, визначеним  ст. 50 ЖК України, визнавши дії відповідача щодо відмови у наданні такого приміщення незаконними.

В задоволенні решти  позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час  проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ:                                                                                М. М.  Баськов