ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 32/4520.10.11
Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.
За участю секретаря судового засідання Коваль Т.Ф.
Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна»
до Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова»
про відшкодування шкоди в порядку регресу 14 343,50 грн.
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1 юрисконсульт
від відповідача - ОСОБА_2 юрисконсульт
СУТЬ СПОРУ:
Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна»звернулось до господарського суду з позовними вимогами до Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова»про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування в розмірі 14 343,50 грн. в порядку регресу.
Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.
Позивач стверджує, що його права порушені, а тому наполягає на заявлених позовних вимогах.
Відповідач заперечив проти заявлених позовних вимог з підстав зазначених у відзиві, а саме вважає що збитки завдані застрахованому автомобілю є занадто великими у порівнянні з його ринковою вартістю. Також заявлено клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи та витребування у позивача звіту та фотографій пошкодженого автомобілю, в задоволенні яких суд відмовив з підстав їх необґрунтованості.
В судовому засіданні для огляду був поданий поліс обов’язкового страхування цивільно –правової відповідальності власників транспортних засобів ВС/8887557 від 11.12.2009.
З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи представника позивача, суд встановив:
23 листопада 2010 року в м. Києві на перехресті вул. Братиславська - вул. Миропільська, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «КІА»державний номер НОМЕР_1, під управлінням водія ОСОБА_3, автомобіля марки «ЗАЗ», державний номер НОМЕР_2, що належить TOB «Аеро-Експрес», під керуванням водія ОСОБА_4, та автомобіля марки «Рено», державний номер НОМЕР_3, що належить TOB «Ілта», під керуванням водія ОСОБА_5
Постановою Деснянського районного суду міста Києва від 17.12.2010, визнаним винним у скоєні дорожньо-транспортного пригоди та притягнуто до адміністративної відповідальності.
Автотранспортний засіб марки «ЗАЗ»(д/н НОМЕР_2), що зазнав пошкоджень у ДТП, був застрахований позивачем відповідно до Договору добровільного страхування транспортних засобів № 250504110.10 від 28.05.2010.
Відповідно до акту автотоварознавчого дослідження № 0243 від 07.12.2010 р., вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «ЗA3»(д/н НОМЕР_2), склала 14 348, 88 грн.
За результатами розгляду страхового випадку було складено розрахунок страхового відшкодування, та виплачено страхувальнику 14 348,88 грн. (в вирахуванням франшизи у розмірі 250,00 грн.), що підтверджується платіжним дорученням № 193.
У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право регресу до винної у ДТП особи, оскільки відповідно до ст. 27 Закону України “Про страхування” № 86/96-ВР від 07.03.1996 р. до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Статтею 1188 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується винною особою.
На момент дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 23.11.2010 року, громадянин ОСОБА_5 перебував у трудових відносинах з TOB «Ілта» та виконував трудові обов'язки, тому відшкодувати шкоду, завдану його працівником під час виконання ним своїх службових обов'язків покладено саме на TOB «Ілта».
Цивільно-правова відповідальність Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЛТА»була застрахована відповідачем за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ВС/8887557 від 11.12.2009.
Враховуючи, що на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність особи, винної у заподіянні збитків, була застрахована у Відповідача, останній, відповідно до статті 22 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”повинен відшкодувати їх у межах встановлених лімітів.
Полісом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ВС/8887557 від 11.12.2009 встановлено ліміт відповідальності відповідача за шкоду, завдану майну третіх осіб застрахованою особою у сумі 25 500,00 грн.
Згідно зі ст. 6 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” від 01.07.2004р. страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Позивач звертався до відповідача з регресною вимогою № 4467 від 25.07.2011 про відшкодування шкоди, що підтверджується відміткою вхідної кореспонденції.
Відповідач проти відшкодування шкоди позивачу в порядку регресу заперечує.
Частинами 1 та 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.
Відповідно до статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно з положеннями п. 1. ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.
Ст. 993 Цивільного кодексу України наголошує на тому, що «до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки».
Відповідно до п. 12.1. ст. 12 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Як вбачається з розділу 2 полісу цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ВС/8887557 від 11.12.2009 франшиза відсутня.
Відповідно до ст. 29 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” дія полісу поширюється лише на шкоду спричинену майну потерпілого.
Зважаючи на викладене у позивача переходить право вимоги до відповідача в межах обов’язкового ліміту відповідальності страховика в розмірі 14 343,50 грн.
Стаття 33 ГПК України зобов’язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, позовна заява підлягає задоволенню в розмірі 14 343,50 грн.
Витрати по державному миту та забезпеченню судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог за приписами частини п’ятої ст. 49 ГПК України. У судовому засіданні, яке відбулося 17.10.11р. згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва
В И Р І Ш И В:
1. Позовні вимоги приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна»до відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова»задовольнити.
2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова», 02660, м. Київ, вул. М. Раскової, 11 Код ЄДРПОУ 31241449, на користь:
- приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна»01054, м. Київ, вул. Воровського, 33, р/р № 26500024747600, АКІБ «Укрсіббанк»в м. Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 16285602, шкоди в порядку регресу у сумі 14 343 грн. 50 коп., витрати по державному миту у сумі 143 грн. 44 коп. та забезпеченню судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп., видавши наказ.
3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Ю.О.Підченко
Повне рішення складено - 24.10.11р.