Судове рішення #18604512

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2011 року                                                                                  м. Київ

                       

                           Колегія суддів судової палати у цивільних справах

             Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і                      

                                         кримінальних справ у складі:

головуючого: Пшонки М.П.

суддів: Леванчука А.О., Мазур Л.М., Матвєєвої О.А., Писаної Т.О.,  

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору недійсним, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про припинення права власності на Ѕ частку у спільному майні, визнання права власності на Ѕ частку будинку, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Замостянського районного суду м.Вінниці від 17 червня 2011 року та на ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 13 липня 2011 року,-

                                                   

                                                    в с т а н о в и л а:

У лютому 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про  визнання недійсним договору купівлі-продажу Ѕ частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований у АДРЕСА_1, укладеного 20 червня 2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3

У березні 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом про припинення права власності ОСОБА_1 на Ѕ частку АДРЕСА_1, стягнення з неї (ОСОБА_3.) на користь ОСОБА_1 вартості Ѕ частки будинку та визнання за нею (ОСОБА_3.) права власності на  Ѕ частку будинку за вказаною адресою.

Рішенням Замостянського районного суду м.Вінниці від 17 червня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 13 липня 2011 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу Ѕ частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований у  АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 20 червня 2007 року.

Позов ОСОБА_3 задоволено.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на  Ѕ частку АДРЕСА_1.

Припинено право власності ОСОБА_1 на  Ѕ частку АДРЕСА_1.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 121 344,50 грн. за Ѕ частку АДРЕСА_1.

Судові витрати залишено за сторонами.

Не погодившись, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, у якій, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, ставить питання про скасування судових рішень в частині припинення його права власності та визнання права власності на Ѕ частку будинку № 25 по вул. Рєпіна у м. Вінниці за ОСОБА_3, в іншій частині просить залишити рішення без змін.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, предметом спору є АДРЕСА_1 у м. Вінниці, який належав у рівних частках ОСОБА_2 та ОСОБА_4

На підставі договору купівлі-продажу від 27 грудня 2004 року ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_1 купив 1\2 частку зазначеного будинку а.с.90-91\, однак, рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 21 березня 2007 року цей договір в частині покупця визнано недійсним та переведено права та обов’язки покупця на ОСОБА_2 \а.с.11-12\

12 червня 2007 року ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_3 купила 1\2 частку будинку. \а.с.5-6\

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 02 липня 2009 року рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 21 березня 2007 року скасовано та у позові про визнання недійсним в частині покупця договору купівлі-продажу 1\2 частки будинку відмовлено.

Цим же рішенням установлено, що ОСОБА_3 стала власником 1\2 частки будинку на підставі договору довічного утримання від 13.09.2005 року, укладеного з ОСОБА_2 \а.с.7-10\

Рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 17 червня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 13 липня 2011 року, законно та обґрунтовано  визнано  недійсним договір купівлі-продажу від 20 червня 2007 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, і в цій частині судові рішення не оскаржуються.

    Припиняючи право власності ОСОБА_1 на 1\2 частину будинку та визнаючи право власності на цю частку за ОСОБА_3, суди виходили з того, що рішенням апеляційного суду Вінницької області від 02 липня 2009 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про виділ у натурі частки із майна (будинку), що є у спільній частковій власності відмовлено, що ОСОБА_2 постійно проживає у цьому будинку, інвалід 1 групи і за нею доглядає ОСОБА_3, що  ОСОБА_1 має інше житло, а тому припинення права власності не завдасть істотної шкоди  його інтересам та інтересам його сім’ї.

Проте, з такими висновками погодитися не можна.

Зі змісту ст. 365 ЦК України випливає, що припинення права особи на частку в спільному майні допускається за наявності будь-якого з передбачених пунктами 1-3 частини 1 цієї статті умов (частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим) та з урахуванням того, чи таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім’ї.

Отже, припинення права особи на частку у майні можливе за умови, якщо вона таке право набула. ОСОБА_5 пред’явила зустрічний позов до ОСОБА_1 передчасно, а саме в той час, як він поставив питання про визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_2 і ОСОБА_5, тобто, коли право власності на 1\2 частку будинку за оспорюваним договором належало самій ОСОБА_5, однак, суди на це уваги не звернули.

Неподільність спірного будинку встановлено вищезазначеним рішенням суду, що може бути підставою для припинення права на частку. При цьому суди не встановили та не перевірили належними і допустимими доказами, чи завдасть таке припинення істотної шкоди інтересам співвласника ОСОБА_1 та членам його сім’ї,  оскільки виходили лише із інтересів ОСОБА_2, яка не являється співвласником.

Можливість спільного володіння і користування співвласниками будинку взагалі судом не перевірялась, так як суд виходив із оцінки стосунків, які склались між ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Відповідно до ч.2 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.  

Керуючись ст. 338, 345, 349 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ    

                                            у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення  Замостянського районного суду м.Вінниці від 17 червня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 13 липня 2011 року в частині позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про припинення права власності на 1\2 частку в спільному майні та про визнання права власності на 1\2 частку в спільному майні – скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

У решті рішення залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

                                                               

Головуючий :                                      М.П. Пшонка

Судді :                                        А.О. Леванчук

                        Л.М. Мазур                      

                                         

                                                            О.А. Матвєєва

                                Т.О. Писана    

                                                                                                                                                                                                               

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація