Справа № 2-10336/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

"28" жовтня 2011 р.   Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

          головуючого судді              Сіромашенко Н.В.,

          при секретарі                       Грищенко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Київпастранс», 3-і особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3 про вселення та відшкодування моральних збитків,-

ВСТАНОВИЛА:

          Позивачка звернулася до суду з вищевказаним позовом до відповідача, просила вселити її в кімнату АДРЕСА_1, відповідно до ордеру №16 від 1996 року; стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в сумі 5000 грн.

          В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що її батько –ОСОБА_4 з 1989 року працює в ТКП «Київелектротранс»(на теперішній час –КП «Київпастранс») водієм тролейбусу. В 1992 році йому було надано кімнату АДРЕСА_1, в якій вони (в тому числі і її мати –ОСОБА_2) проживали сім'єю до 1996 року.

          Її мати –ОСОБА_2 з 1995 року по 11 квітня 2007 року також працювала в ТКП «Київелектротранс»(КП «Київпастранс»).

          В липні 1996 року шлюб між батьками був розірваний.

          13 вересня 1996 року її матері був виданий ордер №16 на кімнату АДРЕСА_1. Даний ордер було видано на сім'ю у складі двох чоловік, а саме: на матір та на неї (позивачку). У вказаній кімнаті вони разом з матір'ю проживали до 2000 року. Плата за проживання в гуртожитку утримувалася з заробітної плати її матері. Її батькові було видано ордер на іншу кімнату в цьому ж гуртожитку.

          10 серпня 1996 року її мати вдруге вийшла заміж, ІНФОРМАЦІЯ_1 у неї народився син –ОСОБА_5.

          У зв'язку з тим, що матері важко було піднімати коляску на четвертий поверх, комендант гуртожитку ОСОБА_6 запропонувала їм тимчасово переселитися на третій поверх у кімнату АДРЕСА_2 в цьому ж гуртожитку, на що вони погодилися.

          У серпні 2010 року її мати зі своїм сином переїхали жити в квартиру, оскільки вона (позивачка) мала намір вийти заміж і планувала проживати в цій кімнаті зі своїм чоловіком. Переселитися в кімнату АДРЕСА_1 вона не мала можливості, тому що там проживали інші жильці.

          Проживаючи у кімнаті АДРЕСА_2 з 2000 року, вони справно сплачували всі комунальні платежі, провели у кімнату телефону лінію та Інтернет.

          У вересні 2010 року вона з її теперішнім чоловіком подали до РАГСу заяву про реєстрацію шлюбу, яка була призначена на 30 жовтня 2010 року. У зв'язку з цим, 22 вересня 2010 року вона подала заяву на ім'я генерального директора КП «Київпастранс», в якій повідомляла, що виходить заміж, а тому просила нікого не вселяти до неї в кімнату. У відповідь на що вона отримала відмову у наданні їй окремої кімнати.

          28 вересня 2010 року вона написала заяву про прийняття її на роботу, на підставі чого 19 вересня 2010 року було видано наказ №144 К про прийняття її на роботу на посаду диспетчера шляхового відділу ОРД з 30 вересня 2010 року.

          28 вересня 2010 року начальник служби КП «Київпастранс»видав наказ №46 про розміщення мешканців АДРЕСА_4, відповідно до якого наказав завідуючій гуртожитку ОСОБА_7 переселити її з кімнати АДРЕСА_2 в кімнату АДРЕСА_3 на ліжко-місце, з метою поліпшення умов проживання працівників КП «Київпастранс». В цей же день адміністрацією служби утримання об'єктів соціального призначення їй було пред'явлено припис, яким її зобов'язували в примусовому порядку переселитися на ліжко-місце в кімнату АДРЕСА_3. Вона підписала даний припис, проте, не погодилася з ним. 29 вересня 2010 року було складено акт про те, що вона відмовилася від особистого підпису при отриманні припису про переселення в кімнату АДРЕСА_3, що не відповідає дійсності.

          4 жовтня 2010 року її примусово, за її відсутності, було виселено з кімнати. Повернувшись в гуртожиток 4 жовтня 2010 року, вона виявила, що замок на вхідній двері кімнати був зламаний, її речі знаходяться в камері схову, а в кімнаті проживають сторонні люди.

          11 жовтня 2010 року вона звернулася до коменданта гуртожитку з проханням повернути їй паспорт громадянина України, свідоцтво про народження та грошові кошти в сумі 10000 грн. З приводу чого комендант повідомила її про те, що вказані документи та грошові кошти в описі речей не зазначені і по даному факту їй нічого не відомо.

          У зв'язку з неправомірністю дій з боку адміністрації гуртожитку, вона звернулася до міліції Шевченківського району м. Києва.

          За даним фактом дільничним інспектором міліції Джурою Т.В. була винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи від 19 жовтня 2010 року, яка була скасована постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 25 листопада 2010 року з направленням матеріалів справи до Шевченківського РУ ГКМВС в м. Києві для організації проведення додаткової перевірки.  

30 жовтня 2010 року був зареєстрований шлюб між нею та ОСОБА_8

Лише 29 грудня 2010 року вона змогла узгодити питання з адміністрацією гуртожитку щодо прийому-передачі її особистих речей, що знаходилися на зберіганні. Під час прийняття-передачі її речей члени комісії знайшли її паспорт громадянина України. Однак, свідоцтва про народження та грошових коштів знайдено не було.

Неправомірними діями відповідача їй було завдано моральної шкоди, яка полягає в моральних стражданнях та переживаннях внаслідок її незаконного переселення, зникнення її документів та грошових коштів. Вона була позбавлена можливості забрати свої речі, а тому вимушена була мерзнути в осінній період. Крім того, її речі були розміщені в тюках, були зам'яті, знаходилися в жахливому вигляді. Також була вимушена поновлювати паспорт, витрачати на це додаткові кошти, сплачувати штраф, витрачати на це свій час. Спричинену їй моральну шкоду вона оцінює в 5000 грн.

В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти позову, посилаючись на те, що переселення позивачки до іншої кімнати відбулося у відповідності до чинного законодавства та на підставі наказу по підприємству. Крім того, зазначено на те, що в спірній кімнаті проживає на правових підставах ОСОБА_9

3-я особа - ОСОБА_2 –проти позову не заперечувала.

3-я особа –ОСОБА_9 –заперечувала проти позову, мотивуючи тим, що вона є вдовою на теперішній час; в спірну квартиру вони з чоловіком вселилися в 2000 році на підставі ордеру, де вона проживає і по теперішній час.

Суд, вислухавши сторони, 3-іх осіб, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 з 1995 року працювала у відповідача. 11 квітня 2004 року вона була звільнена з підприємства за угодою сторін на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України, що підтверджується трудовою книжкою на її ім'я (а.с.11-14).

ОСОБА_2 знаходилася в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4, який був розірваний в відділі РАГС Радянського району м. Києва 4 липня 1996 року. 10 серпня 1996 року вона уклала шлюб з ОСОБА_10. Дані обставини підтверджуються свідоцтвом про розірвання шлюбу НОМЕР_1, свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_2 (а.с.15, 18).

13 вересня 1996 року їй було видано на підставі спільного рішення адміністрації та профспілкового комітету тролейбусного депо №2 ТКП «Київелектротранс»(КП «Київпастранс») ордер за №16 (а.с.16, 67) на право зайняття з сім'єю із 2 чоловік, а саме: її та доньки ОСОБА_1., кімнати АДРЕСА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_2 народився син –ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про його народження НОМЕР_3 (а.с.19).

Після народження сина, в 2001 році, сім'я ОСОБА_2 переселилася в кімнату АДРЕСА_2 в цьому ж гуртожитку, що було визнано сторонами, а також підтверджено в судовому засіданні показаннями свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12

Сім'я ОСОБА_2 переселилася у вказану кімнату тимчасово, за усною домовленістю з комендантом (завідуючою) гуртожитку, для зручності користування, оскільки дана кімната знаходилася на 3 поверсі. Доказів щодо зворотного суду не надано.

Факт проживання сім'ї ОСОБА_2 в кімнаті АДРЕСА_1, а потім в кімнаті АДРЕСА_2, підтверджується також довідками з місця проживання про склад сім'ї та прописку (а.с.55-65).

Плата за проживання в гуртожитку за період з листопада 1996 року по листопада 2004 року утримувалася з заробітної плати ОСОБА_2, що підтверджується довідкою за №14 від 12 січня 2011 року (а.с.17), виданою КП «Київпастранс».

Після переселення сім'ї ОСОБА_2 в кімнату АДРЕСА_2в спірну кімнату в гуртожитку вселилася сім'я ОСОБА_9, де до теперішнього часу проживає ОСОБА_9, що підтверджується довідкою за №16/3223 від 27 вересня 2011 року, виданою службою по облаштуванню та утриманню зупинок наземного транспорту загального користування «Київтрансервіс»КП «Київпастранс»(а.с.75).

При цьому судом встановлено, що ОСОБА_13 (чоловіку ОСОБА_9) був виданий ордер №36 9 лютого 1999 року на право зайняття житлової площі в гуртожитку за вищевказаною адресою, без зазначення конкретної кімнати, та тільки на нього одного.

Оскільки в 2010 році ОСОБА_2 зі своїм сином –ОСОБА_5 виселилася з гуртожитку, в кімнаті АДРЕСА_2 залишилася проживати тільки позивачка. Дані обставини були визнані сторонами.

У зв'язку з тим, що на 30 жовтня 2010 року була призначена реєстрація шлюбу між ОСОБА_8 та позивачкою, остання 22 вересня 2010 року звернулася до керівника КП «Київпастранс»з проханням нікого не вселяти до неї в кімнату. У відповідь на своє звернення вона отримала листа від 24 вересня 2010 року за підписом заступника генерального директора ОСОБА_14, відповідно до якого її повідомляли про те, що підстав для надання їй окремої кімнати немає.

28 вересня 2010 року по підприємству було видано наказ за №46  «Про розміщення мешканців АДРЕСА_4», з якого вбачається, що завідувачу гуртожитком ОСОБА_7 було наказано переселити ОСОБА_1 з кімнати АДРЕСА_2 в кімнату АДРЕСА_3.

На підставі даного наказу ОСОБА_1 28 вересня 2009 року був наданий припис про те, що вона в строк до 3 жовтня 2010 року повинна переселитися в кімнату АДРЕСА_2, з чим вона не погодилися та зазначила про це письмово.

29 вересня 2010 року комісійно був складений акт про те, що вона відмовилася від підпису при отриманні припису про переселення в кімнату АДРЕСА_3.

Наказом за №144 від 29 вересня 2010 року по КП «Київпастранс»ОСОБА_1 була прийнята на роботу в службу організації руху на посаду диспетчера шляхового відділу ОДР (а.с.23).

4 жовтня 2010 року за відсутності позивачки її особисті речі були винесені з кімнати АДРЕСА_2 до камери схову, де вони знаходилися на зберіганні до 29 грудня 2010 року, та були передані їй комісією за актом приймання-передачі. Дані обставини були визнані сторонами, а також підтверджуються вказаним актом.

30 жовтня 2010 року у відділі РАЦС Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві був зареєстрований шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_1 та після реєстрації шлюбу останній було присвоєно прізвище Весна, що підтверджується свідоцтвом про шлюб НОМЕР_4 (а.с.24).

Відповідно до ч.2 ст. 128 ЖК України, п.9 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 3 червня 1986 року №208, жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету і комітету комсомолу.

На підставі ст.129 ЖК України та ч.1 ст.10 вказаного Примірного положення єдиною підставою для зайняття жилого приміщення в гуртожитку є ордер.

Частиною 2 п.19 даного Примірного положення визначено, що переселення громадян з одного жилого приміщення в інше в даному гуртожитку провадиться за рішенням адміністрації підприємства, організації, установи та профспілкового комітету з видачею нового ордеру.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку про те, що переселення позивачки з однією кімнату в іншу відбулося без дотримання вимог чинного законодавства.

В той же час вселення позивачки в кімнату АДРЕСА_1 було здійснено на підставі ордеру, який в установленому законом порядку  недійсним не визнаний, та її не було визнано такою, що втратила право проживання в спірній кімнаті.

За таких обставин суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в частині вселення ОСОБА_1 в кімнату АДРЕСА_1, щодо права на зайняття якої було 13 вересня 1996 року видано ордер №16.

Стосовно позовних вимог про відшкодування завданої моральної шкоди позивачці суд приходить до висновку про їх часткове задоволення.

Згідно зі статтею 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких кожен повинен діяти на підставі та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Враховуючи наведене вище, суд прийшов до висновку про те, що дії відповідача щодо переселення позивачки в іншу кімнату не відповідало вимог закону; остання морально переживала та страждала внаслідок того, що тривалий час не могла користуватися своїми особистими речами, вимушена була звертатися до суду за захистом своїх порушених прав, витрачати на це свій час.

Приймаючи до уваги встановлені обставини, положення ст.ст.23 ЦК України, пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», що має рекомендаційний характер, виходячи із принципу розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що стягненням 1000 грн. на користь позивачки з відповідача завдана їй моральна шкода неправомірними діями останнього буде відшкодована.

При цьому суд зауважує на те, що позивачкою всупереч вимогам ч.1 ст. 60 ЦПК України не було доведено те, що в результаті дій відповідача у неї зник паспорт громадянина України, свідоцтво про її народження та грошові кошти в сумі 10000 грн.

Її звернення до правоохоронних органів у зв'язку з цим та наявність постанови Шевченківського райсуду м. Києва від 25 листопада 2010 року, якою була скасована постанова ДІМ ТВМ-3 Шевченківського РУ ГУМВС України у м. Києві Джури Т.В. від 19 жовтня 2010 року про відмову в порушенні кримінальної справи та направлення матеріалів за заявою ОСОБА_1 від 12 жовтня 2010 року до Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві для організації проведення додаткової перевірки, суд не може розцінювати як належні, допустимі докази у порядку ст.ст. 57-59 ЦПК України і це не є тими обставинами, які не підлягають доказуванню у відповідності до ч.3 ст.61 ЦПК України.

За викладених обставин позов ОСОБА_1, пред'явлений до суду у порядку ст. 3 ЦПК України, підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 208, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, ст. 19 Конституції України, ст.23 ЦК України, ст.ст. 128, 129 ЖК України,-

ВИРІШИВ:

          Позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Київпастранс», 3-і особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3 про вселення та відшкодування моральних збитків задовольнити частково.

          Вселити ОСОБА_1 в кімнату АДРЕСА_1.

          Стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс»на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 1000 гривень.

          В іншій частині позову відмовити.

          Стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс»на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 54 гривень.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ: