У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2011 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ у складі:
головуючого: Пшонки М.П.
суддів: Леванчука А.О., Мазур Л.М., Матвєєвої О.А., Писаної Т.О.,
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: Відділ державної виконавчої служби Ізюмського міськрайонного управління юстиції Харківської області, Ізюмська державна нотаріальна контора, Комунальне підприємство «Ізюмське міське бюро технічної інвентаризації» про визнання договору купівлі-продажу недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 03 листопада 2010 року та на ухвалу апеляційного суду Харківської області від 08 лютого 2011 року,-
в с т а н о в и л а:
У травні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 та має від цього шлюбу двох доньок. У січні 2001 року шлюб було розірвано, а відповідача зобов’язано сплачувати аліменти на утримання дітей. Однак, з липня 2009 року він припинив їх сплачувати. З метою примусового виконання зобов’язання зі сплати аліментів постановою державного виконавця від 19 березня 2010 року було накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, яка належить відповідачу ОСОБА_2 на праві приватної власності. На початку квітня 2010 року позивачу стало відомо про те, що ОСОБА_2 продав вказану квартиру ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу від 26 березня 2010 року, незважаючи на заборону відчуження майна. У зв’язку з наведеним ОСОБА_1 просила визнати цей договір недійсним як такий, що вчинений батьком всупереч правам та інтересам неповнолітньої дитини та, крім того, вважала, що при його укладенні відповідач ввів нотаріуса в оману щодо перебування квартири під арештом та наявності неповнолітніх осіб, які мають право користування нею.
Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 3 листопада 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 8 лютого 2011 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування судових рішень у справі та просить ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи у позові, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відсутні передбачені законом підстави для визнання недійсним договору купівлі-продажу від 26 березня 2010 року, яким ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_3 купив АДРЕСА_1 в м. Ізюмі Харківської області.
Проте, з таким висновками цілком погодитися не можна, виходячи з наступного.
Судами встановлено, що постановою державного виконавця від 19 березня 2010 року на виконання рішення суду про стягнення аліментів на зазначену квартиру накладено арешт та заборону на відчуження.
Відповідно до ч.2 ст. 55 Закону України «Про виконавче провадження» у разі потреби постанова, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, надсилається державним виконавцем до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на відчуження.
Згідно зі ст. 55 Закону України «Про нотаріат» та п.38 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року №20\3, при посвідченні угоди про відчуження квартири перевіряється відсутність заборони відчуження або арешту майна.
Частина 2 ст. 59 СК України передбачає, що при розпорядженні своїм майном дружина, чоловік зобов’язані враховувати інтереси дитини, інших членів сім’ї, які відповідно до закону мають право користування ним.
Судами не перевірено дотримання зазначених вимог закону при укладенні оспорюваного правочину, хоча в договорі відсутнє посилання на витяг з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна \а.с.29\, постанову про арешт БТІ отримало 22.03.2010 року, тобто до укладення договору. \а.с.71-72\
Відповідно до ч.2 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Керуючись ст. 338, 345, 349 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 03 листопада 2010 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 08 лютого 2011 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий : М.П. Пшонка
Судді : А.О. Леванчук
Л.М. Мазур
О.А. Матвєєва
Т.О. Писана