ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
ПОСТАНОВА
Іменем України
20 вересня 2011 р. 10:37 Справа №2а-11758/10/14/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі :
Головуючого судді Кірєєва Д.В., за участю секретаря судового засідання Жигалової К.Ю.
за участю представників сторін:
від позивача – ОСОБА_1, представник за дов.,
від відповідача – ОСОБА_2, представник за дов.,
розглянув у судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лукойл-Інтер-Кард-Україна»,
до відповідача Державної податкової інспекції в м. Сімферополі,
про скасування податкового повідомлення-рішення,
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Лукойл-Інтер-Кард-Україна» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі про скасування податкового повідомлення–рішення № 0023332301/0 від 07.09.20109р. Позивач вважає, що відповідачем під час здійснення перевірки правомірності нарахування податкового кредиту та повноти нарахування податку на додану вартість, на підставі висновків якої прийнято податкове повідомлення –рішення, дійшов неправильних висновків, перевірка зроблена по неповно з’ясованим обставинам, без урахування даних податкових документів позивача, в зв’язку з чим податкове повідомлення –рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 13.09.10р. відкрито провадження по справі.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечував, просив у задоволені позовних вимог відмовити. Зазначив, що висновки проведеної перевірки зроблені обґрунтовано, а податкове повідомлення –рішення прийнято законно. В обґрунтування правової позиції відповідач надав письмові заперечення на адміністративний позов.
По справі було призначено судову економічну експертизу, висновки якої залучені до матеріалів справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд
ВСТАНОВИВ:
27.08.10р. на підставі направлень на перевірку від 26.07.10р. №1427/23-2 від 06.08.10р. №1500/23-2 посадовими особами ДПІ в м. Сімферополь була проведена перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.09р. по 31.03.10р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.09р. по 31.03.10р.
За результатами перевірки складений акт перевірки № 11357/23-2/30741667 Товариства з обмеженою відповідальністю «Лукойл-Інтер-Кард-Україна».
В ході перевірки виявлені порушення п.п.7.2.6, п.7.2, п.п.7.4.1. п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. із змінами та доповненнями (далі - Закон № 168), в результаті чого завищено податок на додану вартість за період, що перевірявся на загальну суму 61519 грн., у тому числі січень 2009р. у сумі 2800,00 грн., лютий 2009р. у сумі 4208,00 грн., квітень 2009р. у сумі 22906,00 грн., травень 2009р. у сумі 12677,00 грн., червень 2009р. у сумі 17392,00 грн., серпень 2009р.-1536,00 грн.
На підставі висновків Акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0023332301/0 від 07.09.2010 р. на загальну суму 92278,50 грн., у тому числі за основаним платежем на суму 61519,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 30759, 50 грн.
Позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
В акті перевірки відображено, що перевіркою встановлено порушення з боку позивача п.п. 7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, щодо завищення податкового кредиту у сумі 59983,00 грн.. у тому числі за січень 2009р. у сумі 2800 грн., лютий 2009р.– 4208 грн.. березень 2009р.– 3143 грн., квітень 2009р.– 19763 грн., травень 2009р.– 12677 грн., червень 2009р.– 17392 грн. Платником податків до складу податкового кредиту включені податкові накладні за попередні податкові періоди, за результатами яких складені акти від 06.12.09р. №6393/23-2/3071667 за період з 01.01.05р. по 30.06.06р., від 20.11.07р. №7393/23-7/30741667 за період з 01.07.06р. по 30.06.07р., від 09.06.09р. №5188/23-2/30741667 за період з 01.07.07р. по 31.12.08р. За результатами цих перевірок підтверджені суми податкового кредиту позивача.
Також, актом перевірки № 0023332301/0 від 07.09.2010 р. встановлено, що позивач у порушення п.п. 7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”. До складу податкового кредиту включив податкову накладну № СО-0065119 від 30.09.06р., яка була отримана від ПП «Лукойл-Україна» (ІПН 306035726596, м. Київ) за попередні податковий період, що було відображено у акті від 20.11.07 № 7393/23-7/30741667 за період з 01.07.06 по 30.06.07. Перевіркою достовірності відображених показників у поданих Деклараціях з податку на додану вартість у рядку 16.2 «Коригування податкового кредиту за попередні звітні періоди» показників за період з 01.01.2009р. по 31.03.2010р. встановлено завищення на суму 1536 грн., у т.ч. за серпень 2009р. у сумі 1536 грн.
Судом встановлено, що, висновок відповідача про неправомірне включення позивачем до податкового кредиту вказаної суми ґрунтується на тому, що позивач включив до податкового кредиту, в період, що перевірявся, суми за податковими накладними, період виписки яких припадає на період, що був перевірений раніше, тоді як на час такої перевірки такі документи позивачем не надавалися.
Тобто порушення позивачем податкового законодавства полягає у тому, що до складу перевірених звітних періодів позивачем включені суми ПДВ за податковими накладними, дата складання (виписки) яких припадає на період, який вже був охоплений іншою плановою перевіркою.
Позивач у пояснення цього факту зазначив, що формування податкового кредиту ним здійснювалося на підставі податкових накладних після їх фактичного надходження від контрагентів у відповідні періоди.
Закон України “Про податок на додану вартість”визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.
Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
Відповідно до положень п. 1.7. ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит –сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
П.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).
Відповідно до положень п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно до положень п.п. 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Викладена норма закону свідчить про відсутність права платника податків включати в податковий кредит суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними, у зв’язку з чим включення ПДВ в податковий кредит в періодах до одержання податкової накладної не ґрунтується на вимогах закону.
За таких підстав, суд приходить до висновку, що відповідно до положень п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”датою виникнення права у позивача на податковий кредит є дата фактичного отримання ним податкових накладних.
Таким чином, суд вважає, що позивачем виконані вимоги п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” щодо періоду формування податкового кредиту та, як слідство, про відсутність порушення позивачем положень Закону в цій частині.
Згідно до положень абзаців 1,2 п.п. 7.2.6. п.7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.
У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).
Крім того, сукупний аналіз вищезазначених норм Закону України “Про податок на додану вартість” свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, який містить в собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.
За таких підстав, суд приходить до висновку, про необґрунтованість висновків відповідача щодо порушення позивачем положень Закону України “Про податок на додану вартість” в частині завищення ПДВ в сумі 61519,00 грн.
Як вбачається з висновку судово-економічної експертизи №112/10 від 06.07.11р. висновки акту перевірки Державної податкової інспекції в м. Сімферополі №11357/23-02/30741667 від 27.08.2010 р. щодо заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 61519,00 грн. за січень-серпень 2009 р. внаслідок завищення податкового кредиту на суму ПДВ 61519,00 грн. за податковими накладними, виписаними постачальниками у попередніх періодах, не підтверджується первинними документами податкового та бухгалтерського обліку та звітності ТОВ «Лукойл-Інтер-Кард-Україна» у повному обсязі.
Матеріали справи містять податкові накладні, виписані вказаними контрагентами, які підтверджують розмір зазначених сум.
З урахуванням викладених норм, суд приходить до висновку, що наявність у позивача податкових накладних, надає йому право на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту, а неврахування відповідачем сум ПДВ, що визначений такими накладними та неврахування його у складі податкового кредиту з ПДВ не ґрунтується на законі.
Встановлені судом факти підтверджуються висновком судової економічної експертизи №112/10 від 06.07.11р., який суд вважає повним та обґрунтованим та приймає у якості доказу по справі.
Таким чином висновки відповідача щодо порушення позивачем п.п.7.2.6. п. 7.2, п.п.7.4.1, п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 92278,50 грн., у тому числі за основаним платежем на суму 61519,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 30759, 50 грн. є необґрунтованими, в зв’язку з чим прийняте на підставі таких висновків податкове повідомлення –рішення є протиправним та підлягає скасуванню, позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
В судовому засіданні 20.09.11р. оголошено вступну та резолютивну частину постанови, 26.09.11р. постанова складена у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Скасувати податкове повідомлення –рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі №0023332301/0 від 07.09.2010р.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лукойл –Інтер –Кард – Україна» (ЄДРПОУ 30741667, м.Сімферополь, бул. Франка/вул.Генерала Попова, б.21/7 А, прим. 11) судовий збір у розмірі 3,40 грн.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.
Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Кірєєв Д.В.