Справа № 2а - 1226/ 2009року

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2009 року м.Макіївка

Гірницький районний суд м. Макіївки Донецької області в складі:

головуючого судді: Юрко І.В.

при секретарі: Мирошниченко О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Макіївка адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, зобов’язання нарахувати щомісячну соціальну допомогу дитині війни за період з січня 2006 по травень 2009 року,

вст а но вив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов’ язання відповідача нарахувати їй недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни за період з січня 2006 по травень 2009 року.

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала свої позовні вимоги та пояснила суду, що вона народилась ІНФОРМАЦІЯ_1, а тому відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» належить до соціальної групи „діти війни", оскільки на 02 вересня 1945 року - на час закінчення Другої світової війни, їй не виповнилося 18 років. Згідно зі ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", йому з 01 січня 2006 року повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 % мінімального розміру пенсії за віком. Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області зазначену допомогу йому не нараховувало та не виплатило. Просила поновити їй пропущений строк для звернення до адміністративного суду, тому що вона жінка похилого віку, боліє та з поважних причин пропустила строк звернення до суду за захистом своїх прав, визнати дії відповідача неправомірними та зобов’язати відповідача провести нарахування їй щомісячної допомоги до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни.

Представник відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області до суду не з’ явився. В матеріалах справи є заява відповідача, якою просить розглядати справу у відсутність представника, а також заперечує проти задоволення позовних вимог. Заперечення відповідач мотивує тим, що позивач на обліку в Пенсійному фонді перебуває як одержувач пенсії за віком в сумі 1299, 57 грн., в тому числі він отримує надбавку дітям війни в розмірі на теперішній час - 49, 80 грн. (з 01.01.2008 року в розмірі 47 грн., з 01.04.2008 року - 48, 10 грн.; з 01.07.2008 року - 48, 20 грн., з 01.10.2008 року - 49, 80 грн.). Відповідно до ст. 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни"(в редакції, що діяла на момент спірних відносин) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком. Протягом 2007 року діяв Закон України „Про державний бюджет України на 2007 рік". Згідно ст. 111 цього Закону підвищення дітям війни відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" виплачувалося лише особам, які були інвалідами, у розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Відповідно до ст. 14 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" іншим учасникам війни - 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано неконституційним положення п. 12 ст. 71, ст.111 Закону України «Про державний бюджет України на

2007 рік". Виплати дітям війни відповідно до ст. 7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, а не з бюджету Пенсійного фонду України. Крім того, законодавчим органом не визначено, які органи повинні виплачувати пенсії, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір. До того ж нормативними актами не встановлено розмір мінімальної пенсії за віком, який застосовується для виплати підвищення відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни". Також позивач пропустив встановлений законом строк для звернення до адміністративного суду. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни", до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менш 18 років.

Так, судом встановлено, що позивач має правовий статус дитини війни, що підтверджується довідкою у пенсійному посвідченні та перебуває на пенсійному обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" від

18 листопада 2004 року № 2195-4, що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Водночас ст. 7 цього Закону передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.

Статтею 110 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" (3235-15) було встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом 7 статті 5 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" (2195-15), запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6 -протягом 2006 року поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

З 2006 року урядом не впроваджувався порядок надання пільг, передбачених ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни".

Статтею 111 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 року" від 19.12.2006 року, який набрав чинності з 01.01.2007 року, встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Поряд з цим, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 року положення ст. 111 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 року" визнано неконституційним.

Відповідно до ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, з 09 липня 2007 року ст. 6 Закону України „Про соціальний статус дітей війни" про підвищення пенсії дітям війни на 30 % підлягає виконанню.

На час розгляду цієї справи розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 Закону України „Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від

19 грудня 2006 року, був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 387 гривень, з 1 жовтня - 395 гривень.

Зазначена стаття була змінена Законом України від 15 березня 2007 року „Про Державний бюджет України на 2007 рік" та існує в новій редакції з 28 березня 2007 року, якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень. При цьому, зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п’ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 грн. 06 коп.; 415 грн. 11 коп.

Суд вважає за необхідне зазначити, що загальносуспільні потреби - це потреби, направлені на задоволення всього суспільства, а у цьому випадку спірні виплати направлені. на задоволення потреб обмеженого кола споживачів, зокрема визначених Законом „Про соціальний захист дітей війни".

Крім того, Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов’язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. В рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається.

Відповідач у запереченнях посилається на положення ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", частиною 3 якої передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком (у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність) застосовується виключно для розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Тобто, як зазначає відповідач, ця норма забороняє застосовувати мінімальний розмір пенсії, встановлений цією статтею, для визначення розмірів пенсій відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни". Це посилання є хибним, оскільки у ст.5 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" вказано, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Отже, положення ч. 1 ст.28 вказаного Закону стосовно визначення мінімального розміру пенсії, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, повинні розповсюджуватися і на положення Закону України „Про соціальний захист дітей війни".

Постановляючи судове рішення у даній справі, суд виходить з того, що Конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, ч. 2 ст. 6, ст. 8, ч. 2 ст. 19, ст.ст. 22, 23, ч. 1 ст. 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов’язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і ст. 8 КАС України.

Крім того, посилання відповідача на те, що позивачем порушений строк звернення до суду відповідно до ст. 99 КАС України, суд не приймає з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 2 ст. 100 КАС України передбачено, що якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Суд приходить до висновку, що строк звернення до суду пропущено позивачем з поважних причин, оскільки вона, будучи людиною похилого віку, часто хворіє, погано себе почуває, а тому вона не могла звернутись своєчасно до суду з даним позовом.

Згідно з частиною 2 статті 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Позивачем заявлена вимога про зобов’язання відповідача нарахувати йому допомогу, як дитині війни та сплатити недоотриману суму відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", однак для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача суд виходить за межі позовних вимог та розглядає питання про визнання протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області щодо не нарахування ОСОБА_2, щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

Таким чином, з’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

На підставі вищевказаного, керуючись ст. ст. З, 8, 19, 22, 75, 83, 92 Конституції України, ст.ст. 8, 9, 10, 11, 71, 88, 158, 159, 160, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12), Закону України „Про соціальний статус дітей війни", Рішенням Конституційного Суду від 09.07.2007 року, Законом України „Про Державний бюджет України на 2007 рік", суд

постановив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області про зобов’язання нарахувати недоплачену щомісячну Державну соціальну допомогу за період з січня 2006 по 2007 роки -задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області щодо не нарахування ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, виходячи з встановленого відповідними законами розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області здійснити ОСОБА_1 нарахування підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, як дитині війни за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

У решті позову ОСОБА_1 відмовити.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Донецького апеляційного адміністративного суду через Гірницький районний суд м. Макіївки Донецької області шляхом подачі у 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.