"14" лютого 2025 р. Справа № 363/787/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2025 року суддя Вишгородського районного суду Київської області Олійник С.В., розглянувши матеріали, які надійшли від Вишгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_1 ,

яки притягається до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП,

встановив:

09 лютого 2025 року приблизно о 15 год. 00 хв. громадянин ОСОБА_1 за адресою проживання АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство фізичного характеру по відношенню до своєї цивільної дружини ОСОБА_2 , а саме ліз у штовханину та кидався в бійку в присутності спільної малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим завдав шкоди її психологічному здоров`ю, та чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Зазначені обставини підтверджуються:

- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №650392 від 09 лютого 2025 року, зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_1 підписав протокол про адміністративне правопорушення, будь-які зауваження та скарги відсутні;

- заявою та письмовими поясненнями ОСОБА_2 , відповідно до яких остання зазначила, що дійсно проживає з ОСОБА_1 разом із малолітньою донькою ОСОБА_3 , 09 лютого 2025 року вчинив відносно неї домашнє насильство фізичного характеру у присутності їх малолітньої доньки, а саме перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння ображав нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, штовхав, кидався у бійку;

- письмовими поясненнями ОСОБА_1 , відповідно до яких останній зазначив, що 09 лютого 2025 року під час вживання спиртних напої з ОСОБА_2 у них виник конфлікт, який переріс у штовханину;

- копією паспорту ОСОБА_1 ;

- копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ;

- заявою ОСОБА_1 про визнання вини;

ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, до суду не прибув, надав суду заяву, у якій свою провину визнав, просив проводити розгляд справи без його участі.

Стаття 268 КУпАП не містить імперативної заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення за статтею ст. 173-2 КУпАП без обов`язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Неявку правопорушника у судове засідання суд розцінює, як намагання уникнути відповідальності та затягування розгляду справи.

З огляду на те, що при повідомленні судом про місце і час розгляду справи, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, не з`явилась у судове засідання, будучи обізнаним про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, не вжив заходів для явки до суду, не подав письмових заперечень проти протоколу, тому суд вважає, що наведена поведінка учасника процесу є такою, що направлена на затягування розгляду справи, з метою спливу строку притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченого статтею 38 КУпАП.

Європейський Суд з прав людини у рішенні "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 наголосив, що "сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження". Крім того, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).

Отже, сторона, яка добросовісно користується наданими законом процесуальними правами, зобов`язана слідкувати за перебігом розгляду справи, учасником якої він є, та зобов`язана утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу. Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 910/189/14.

Відтак суд вважає за можливе розглянути матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, за її відсутності, так, як вважає, що його неявка до суду фактично призведе до уникнення відповідальності внаслідок спливу строків накладення стягнення.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов наступного.

Якщо адміністративне правопорушення, передбачене статтею 173-2 або 173-6 цього Кодексу, було вчинено у присутності малолітньої чи неповнолітньої особи, така особа також визнається потерпілою, незалежно від того, чи було їй заподіяно шкоду таким правопорушенням. Таким чином на дитину поширюються права потерпілого.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.

Діяння, передбачене частиною першої цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи, тягне за собою накладення штрафу від тридцяти до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до п`ятдесяти годин, або адміністративний арешт на строк від двох до десяти діб.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що відомості викладені у протоколі про адміністративне правопорушення щодо вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП є достовірними та підтверджені зазначеними вище доказами.

Таким чином, суд доходить висновку, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, а його вину доведено повністю.

При обранні стягнення суд ураховує конкретні обставини справи та дані про особу правопорушника.

З урахуванням наведеного та керуючись статтями 33, 173-2, 283 і 284 КУпАП,

постановив:

визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 30 (тридцяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п`ятсот десять) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» та ст. 40-1 КУпАП України судовий збір в розмірі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп. на користь держави.

Штраф має бути сплачений правопорушником не пізніше як через 15 днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови – не пізніш як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу у вищезазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Вишгородський районний суд протягом 10 днів з дня її винесення.

Постанова підлягає пред`явленню до виконання протягом трьох місяців з дня її винесення.

Суддя        С.В. Олійник