ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м  У к р а ї н и

14 лютого 2025 року м. Ужгород№ 260/8556/24

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Іванчулинця Д.В.,

при секретарі судового засідання – Куля Т.Т.,

за участі сторін та осіб, які беруть участь у розгляді справи:

представники сторін не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, ЄДРПОУ 20453063) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного МРУ МЮ (вул. Ш. Петефі, буд. 14, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, ЄДРПОУ 43316386) про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до частини третьої статті 243 КАС України 14 лютого 2025 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі було складено та підписано 14 лютого 2025 року.

20 грудня 2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі – позивач) звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного МРУ МЮ (далі – відповідач), якою просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 09 грудня 2024 року у виконавчому провадженні № 72818424.

Позовні вимоги мотивовані тим, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України «Про виконавче провадження». Оскільки рішення суду виконане боржником, що до відкриття виконавчого провадження, підстав для ухвалення постанови про накладення штрафу у відповідача не було, відтак така постанова є протиправною та підлягає скасуванню, у зв`язку з чим Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області звернулося до суду з даним позовом.

25 грудня 2024 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду було відкрито провадження в даній справі та розгляд такої призначено на 17 січня 2025 року.

17 січня 2025 року ухвалою суду повторно витребувано від Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного МРУ МЮ оригінал або належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження №72818424, у зв`язку з чим відкладено розгляд справи.

На виконання вимог ухвали суду відповідачем 27 січня 2025 року скеровано належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження.

Однак, станом на день розгляду справи, відповідач – суб`єкт владних повноважень відзиву на позовну заяву не подав, що в силу вимог частини четвертої статті 159 КАС України, кваліфіковано судом, як визнання позову.

Представники сторін у судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомленні про дату, час та місце судового розгляді.

Від представника позивача 14 лютого 2025 року надійшла заява про розгляд даної справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та спросив їх задовольнити.

Згідно пункту 3 частини другої статті 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

А відтак, оскільки сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

У відповідності до даних, які містяться в КП «Діловодство спеціалізованого суду», судом встановлено, що 27 жовтня 2022 року Закарпатським окружним адміністративним судом постановлено рішення в адміністративній справі за № 260/3565/22, відповідно до якого адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області  про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 року на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 № ХР16743. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 року на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 № ХР16743, з урахуванням раніше виплачених сум.

28 листопада 2022 року вищевказане рішення суду набрало законної сили.

13 вересня 2023 року Закарпатським окружним адміністративним судом по даній справі видано виконавчий лист №260/3565/22/2023.

25 вересня 2023 року Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного МРУ МЮ Гаринець О.І. відкрито виконавче провадження №72818424 щодо виконання судового рішення. Серед іншого, у даній постанові зазначено, що боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

28 вересня 2023 року листом №0700-0504-5/53447 пенсійний орган повідомив державного виконавця, що рішення Закарпатського окружного адміністративного суду №260/3565/22 добровільно виконане до відкриття виконавчого провадження.

Зазначив що з 01 січня 2023 року виплата пенсії стягувачу здійснюється з урахуванням вищенаведеного судового рішення. Нарахована різниця в пенсії за минулий час (з урахуванням виплачених сум) в розмірі 229424,10 грн., за період з 01.04.2024 року по 31.12.2022 року облікована в електронній пенсійній справі та буде виплачена в межах бюджетних асигнувань, виділених на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями судів за рахунок бюджетних коштів Державного бюджету України.

Однак, 09 грудня 2024 року Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного МРУ МЮ Гаринець О.І., в рамках виконавчого провадження №72818424 накладено штраф у розмірі 5100 грн. на боржника у зв`язку з невиконанням рішення суду та зобов`язано останнього протягом десяти робочих днів виконати останнє.

Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду для її скасування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. №1404-VІІІ.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VІІІ визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема:

- виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (п.1 частина перша статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VІІІ).

Статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VІІІ встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно частин п`ятої та шостої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Частинами першою та другою статті 63 Закону «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Частиною першою статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VІІІ визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Кабінет Міністрів України від 23.07.2014р. прийняв Постанову №280, якою затверджено Положення про Пенсійний фонд України, відповідно до якого Пенсійний фонду України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямована і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державну соціальному страхуванню (далі - Положення).

Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Відповідно до п.3 Положення, одним з основних завдань Пенсійного фонду та його територіальних підрозділів є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством.

Рішення суду в частині виплати різниці в пенсії за минулий час (з урахуванням раніше виплачених сум) в розмірі 229424,10 грн., не виконано боржником протягом строку, визначеного державним виконавцем, з незалежних від його волі причин, що унеможливлює застосування такої міри відповідальності, як накладення державним виконавцем штрафу за невиконання судового рішення.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 24.01.2018р. у справі №405/3663/13-а.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає за необхідне звернути увагу учасників справи на те, що виконання рішення суду залежить не тільки від дій боржника, а й від здійснення відповідного фінансування (надходження до нього коштів від Пенсійного фонду України, призначених для здійснення виплат за вказаним судовим рішенням).

Одночасно, суд зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області здійснило перерахунок пенсії з 01.04.2024 року по 31.12.2022 року, внаслідок чого розмір пенсії з 01.01.2023 року становить 12876,30 грн., та виплачується починаючи з 01.01.2023 року. Відтак, суд встановив, що позивачем виконано рішення суду від 27 жовтня 2022 року у справі за №260/3565/22.

Поряд з цим, виплату різниці позивач не здійснив з незалежних від нього причин.

Пенсійний орган зазначив, що виплата коштів на виконання рішення суду буде виплачена після виділення коштів із державного бюджету на ці цілі, оскільки ст.8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнення з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено, що виплата пенсії забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Суд зазначає, що фактичне та у повному обсязі виконання судового рішення у справі №260/3565/22 можливе за наявності відповідних бюджетних асигнувань на відповідні цілі за рахунок коштів Державного бюджету України.

Одночасно, пенсійний орган повідомив державного виконавця про те, що рішення суду виконано у добровільному порядку, надавши при цьому протокол перерахунку пенсії та розрахунок.

Суд звертає увагу на те, що невиконання судового рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України у Закарпатській області в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Зазначена правова позиція неодноразово викладалась Верховним Судом України, зокрема у постанові від 02.02.2016р. справа №825/3715/14, а також Верховним Судом у постанові від 13.06.2018р. справа №757/29541/14-а.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 25.03.2021р. у справі №520/4577/19, у постанові від 09.12.2020р. у справі №824/1276/18-а.

Верховний Суд у постанові від 31.05.2021р. у справі №560/594/20 зазначив, що невиконання пенсійним органом рішення суду дозволяє державному виконавцю вжити заходи реагування у вигляді накладення штрафу, проте необхідно встановити, що послугувало причиною до невиконання рішення суду на момент накладення штрафу. Якщо встановлено, що невиконання відбулось без поважних причин, то наявні підстави для накладення штрафу, а у протилежному випадку (наявні реальні обставини, що є перешкодою до виконання), необхідно враховувати їх поважність та у кожному конкретному випадку виходити з цих обставин.

Верховний Суд в постановах від 07.11.2019р. у справі №420/70/19, від 23.04.2020р. у справі №560/523/19 та від 24.01.2018р. у справі №405/3663/13-а, від 13.10. 2021р. у справі №360/4708/20 та від 13.10.2021р. у справі №360/4705/20 зазначив, що невиконання судового рішення пенсійним органом в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

Отже, суд погоджується з доводами позивача, що постанова старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного МРУ МЮ Гаринець О.І. про накладення штрафу від 09 грудня 2024 року у розмірі 5100 грн. у виконавчому провадженні №72818424 є протиправною та таку необхідно скасувати, а позов задовольнити.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України, передбачено, що кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд вважає наявність підстав для задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції діяв не у спосіб визначений законами та Конституцією України.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).

Також, п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись ст. ст. 6, 14, 90, 139, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, ЄДРПОУ 20453063) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного МРУ МЮ (вул. Ш. Петефі, буд. 14, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, ЄДРПОУ 43316386) про визнання протиправною та скасування постанови – задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного МРУ МЮ Гаринець О.І. про накладення штрафу від 09 грудня 2024 року у розмірі 5100 грн. у виконавчому провадженні № 72818424.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження – з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяД.В. Іванчулинець