ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

за наслідками розгляду заяви про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення 

14 лютого 2025 року   ЛуцькСправа № 140/21659/23

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Андрусенко О. О.,

розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 09.10.2023, яке набрало законної сили 09.11.2023, у даній справі позов задоволено повністю: визнано протиправною бездіяльність (далі – ГУ ПФУ у Волинській області) щодо ненарахування та невиплати з 01.07.2023 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 №   796-ХІІ (далі – Закон №   796-ХІІ); зобов`язано ГУ ПФУ у Волинській області здійснити ОСОБА_1 з 01.07.2023 нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет на відповідний рік), до фактичної зміни обставин чи зміни нормативно-правових актів, що були застосовані судом під час вирішення даного спору; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

05.02.2025 до суду, в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України),  надійшла заява ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення у цій справі. Вказана заява обґрунтована тим, що з 01.01.2025 відповідач нарахував спірне підвищення до пенсії у розмірі 2361,00 грн, що суперечить рішенню Волинського окружного адміністративного суду від 09.10.2023 у цій справі.

Розпорядженням керівника апарату суду від 05.02.2025 №01-84/9/25 у зв`язку із звільненням ОСОБА_2 з посади судді Волинського окружного адміністративного суду у відставку призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи для визначення судді для розгляду заяви. На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.02.2025 заяву передано для розгляду судді Андрусенко О. О.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 07.02.2025 прийнято до розгляду заяву про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення в цій справі та постановлено розгляд заяви здійснювати в порядку письмового провадження.

У письмових поясненнях щодо заяви в порядку статті 382 КАС України відповідач ГУ ПФУ у Волинській області зазначив, що на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09.10.2023 у цій справі позивачу проведено з 01.07.2023 по 31.12.2024 нарахування підвищення до пенсії у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-ХІІ, в розмірі 5368,00 грн. З 01.01.2025 приписами статті 45 Закону України від 19.11.2024 №4059-IX “Про Державний бюджет на 2025 рік” (далі – Закон №4059-ІХ) на період воєнного стану в Україні по-новому визначено коло осіб, які мають право на відповідні доплати, розмір цих виплат та порядок їх встановлення. З урахуванням норм статті 45 Закону №4059-ІХ позивачу з 01.01.2025 встановлено розмір підвищення до пенсії згідно статті 39 Закону № 796-ХІІ - 2361,00 грн, а тому підстави для встановлення судового контролю за виконанням даного рішення суду відсутні.

Перевіривши матеріали справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення належить відмовити з таких мотивів та підстав.

Як установлено статтею 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За змістом статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина перша статті 373 КАС України).

Частиною другою статті 381-1 КАС України передбачено, що суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Пунктом 4-1 частини шостої статті 246 КАС України установлено, що у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про здійснення судового контролю, передбаченого частинами п`ятою, шостою статті 382 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 382-1 КАС України за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, наведені процесуальні норми мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Та обставина, що у рішенні суд не зобов`язував відповідача подати звіт про виконання судового рішення, не позбавляє позивача права звернутися до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду після його ухвалення. Правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати. У разі невиконання судового рішення позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження.

Судом встановлено, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 09.10.2023, яке набрало законної сили, у даній справі позов задоволено повністю, зокрема, зобов`язано ГУ ПФУ у Волинській області здійснити ОСОБА_1 з 01.07.2023 нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет на відповідний рік), до фактичної зміни обставин чи зміни нормативно-правових актів, що були застосовані судом під час вирішення даного спору.

На виконання рішення суду від 09.10.2023 у цій справі ГУ ПФУ у Волинській області рішенням від 15.11.2023 №907080132489 здійснило перерахунок пенсії позивача, встановивши підвищення до пенсії відповідно до статті 39 Закону №796-ХІІ  з 01.07.2023 у розмірі 5368,00 грн (а.с.54). Вказаний факт позивач у заяві від 05.02.2025 не заперечує, однак зазначила, що з 01.01.2025 відповідач протиправно нарахував спірне підвищення до пенсії у розмірі 2361,00 грн, оскільки це суперечить рішенню суду у цій справі.

Суд враховує правову позицію, викладену в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 24.06.2020 у зразковій справі №  240/4937/18, яка полягає у такому.

Передбачена статтею 39 Закону №  796-ХІІ доплата є періодичним (щомісячним) платежем, виплата якого, за загальним правилом, не обмежена в часі. Вирішуючи питання про зобов`язання нарахувати та виплатити відповідні періодичні платежі особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, суди, у разі відсутності спору про право особи на отримання такої доплати або встановлення такого права в судовому порядку, не мають підстав обмежувати орган, відповідальний за здійснення їх нарахування і виплати, певним часовим проміжком, якщо не відбулося змін у законодавстві. У разі зміни чинного законодавства України, яким регулюються питання соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідач повинен керуватися нормами законів, чинних на час призначення (нарахування) виплат громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Крім того, згідно з усталеною судовою практикою (постанови Верховного Суду України від 23.04.2013 №  21-239а11, від 19.03.2013 №  21-53а13, від 05.11.2013 №  21-293а13, від 07.07.2014 №  21-222014 тощо), відступу від якої не здійснювалось Верховним Судом, виплати за рішеннями судів, якими зобов`язано органи Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження строком, продовжуються до внесення змін до норм законодавства, якими керувався суд при винесенні рішення, або до зміни умов пенсійного забезпечення одержувача.

У постанові від 18.09.2024 у справі № 240/28481/23 Верховний Суд висновував таке:

- пенсія є періодичним платежем, виплата якої, за загальним правилом, не обмежена у часі. З самого визначення поняття «пенсія» випливає, що щомісячні пенсійні виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу, а тому цей вид виплат не є строковим і не може бути призначений на певний строк;

- підвищення до пенсії, яке є додатковою виплатою особі, яка визнана такою, що має на нього право, нерозривно пов`язано з виплатою пенсії і також має не визначений у часі граничний термін виплати;

- виплату пенсії (підвищення до пенсії) не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це б обмежувало право особи на отримання державної пенсії (підвищення до пенсії), яка має виплачуватись постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку її виплати;

- порядок та строки нарахування пенсій можуть бути змінені за умов іншого законодавчого регулювання.

Суд наголошує на тому, що у резолютивній частині рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09.10.2023 у цій справі суд зобов`язав ГУ ПФУ у Волинській області здійснити позивачу з 01.07.2023 нарахування та виплату спірного підвищення до пенсії у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-ХІІ, до фактичної зміни обставин чи зміни нормативно-правових актів, що були застосовані судом під час вирішення даного спору.

Судом встановлено, що 01.01.2025 набрав чинності Закон №4059-IX, статтею 45 якого установлено, що у 2025 році на період дії воєнного стану в Україні доплата непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, встановлюється за умови, що такі особи проживали або працювали у зоні безумовного (обов`язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення, станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26 квітня 1986 року до 1 січня 1993 року, у зв`язку з чим особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Доплата за проживання на зазначених територіях встановлюється у розмірі 2361 гривня.

Особам, які після аварії на Чорнобильській АЕС (26 квітня 1986 року) самостійно або у встановленому законодавством порядку за направленнями обласних державних адміністрацій змінили місце проживання за межі зон безумовного (обов`язкового) відселення або гарантованого добровільного відселення та в подальшому повернулися на постійне місце проживання до цих зон, а також особам, які зареєстрували своє місце проживання чи переїхали на постійне місце проживання до зазначених зон після аварії на Чорнобильській АЕС, доплата за проживання в таких зонах не встановлюється.

Виплата доплати за проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення непрацюючим пенсіонерам припиняється після залишення особою свого місця постійного проживання на зазначених територіях та декларування/реєстрації місця проживання за межами зон безумовного (обов`язкового) відселення та зон гарантованого добровільного відселення, що підтверджується відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів.

Для встановлення виплат, передбачених цією статтею, Пенсійному фонду України забезпечити звірення відомостей про постійне місце проживання одержувачів доплати за проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення із відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів для продовження чи припинення відповідних виплат, а також приведення розмірів доплати за проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення та пенсійних виплат у відповідність із цією статтею.

Відповідно до статті 45 Закону №4059-IX Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 27.12.2024 №1524 “Деякі питання здійснення у 2025 році на період воєнного стану в Україні доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення” (набрала чинності з 01.01.2025), якою деталізовано умови встановлення, продовження чи припинення доплати до пенсії у 2025 році громадянам, які проживають у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення.

Як видно з рішення ГУ ПФУ у Волинській області від 07.01.2025 №907080132489, доплата до пенсії, передбачена статтею 39 Закону №796-ХІІ, з 01.01.2025  встановлена ОСОБА_1 у розмірі 2361,00 грн згідно статті 45 Закону №4059-IX (а.с. 53).

Суд зазначає, що у 2025 році на період дії воєнного стану в Україні розмір доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають на території радіоактивного забруднення, умови та порядок, за яких така доплата встановлюється, визначається статтею 45 Закону №4059-IX.

З урахуванням наведеного ГУ ПФУ у Волинській області, виконуючи з 01.01.2025 рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09.10.2023 у цій справі, встановило ОСОБА_1 спірне підвищення до пенсії (доплату) у розмірі 2361,00 грн відповідно до вимог статті 45 Закону №4059-IX.

З огляду на це суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення  судового контролю за виконанням судового рішення у даній справі, а тому у задоволенні заяви про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення належить відмовити.

Керуючись статтями 248, 382, 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд   

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку у спосіб подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя                                                                                                  О. О. Андрусенко