Справа №751/1455/25

Провадження №1-кс/751/430/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2025 року місто Чернігів

Слідчий суддя Новозаводського районного суду міста Чернігова

ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши в судовому засіданні клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024272320000038 від

12 березня 2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 191 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління ГУНП в Чернігівській області підполковник поліції ОСОБА_3 звернувся до суду із клопотанням про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024272320000038 від

12 березня 2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 191 КК України.

Із клопотання вбачається, що слідчим управлінням ГУНП в Чернігівській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 42024272320000038 від 12 березня 2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 191 КК України, за фактом розтрати бюджетних коштів при закупівлі Квартирно-експлуатаційним відділом м. Чернігова дров паливних за договорами № 717 від 18 серпня 2022 року, № 1034 від 02 листопада 2022 року та №1045 від

07 листопада 2022 року за завищеними цінами, чим завдано збитки державі в загальній сумі 3 118 205 гривень 17 копійок, що є особливо великим розміром.

11 лютого 2025 року начальнику Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігова ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України.

Санкцією ч. 5 ст. 191 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Обґрунтовуючи своє клопотання, слідчий указує на те, що з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, забезпечення можливої конфіскації майна, а також з метою запобігання ризику передачі та відчуження майна щодо якого подається клопотання, у цьому провадженні є потреба у накладенні арешту на рухоме та нерухоме майно підозрюваного ОСОБА_4 .

Слідчий у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлявся належним чином, просив клопотання про арешт майна без його участі, клопотання підтримує, додаткових пояснень та доказів не має.

Розгляд даного клопотання проводиться без повідомлення власника майна, відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності – також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що слідчий суддя, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, створив необхідні умови для реалізації власником майна, про арешт якого порушується питання у клопотанні, його процесуальних прав на участь у розгляді цієї справи у суді, ураховуючи, що підстав для визнання явки власника майна обов`язковою немає, вважає за можливе розглянути клопотання за відсутності осіб, що не з`явились.

Згідно з ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалося.

Вивчивши клопотання та дослідивши його матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до такого висновку.

Положеннями ст. 131 КПК України передбачено, що заходи забезпечення кримінального провадження, одним із яких є арешт майна, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. 

Арешт майна допускається з метою забезпечення , у тому числі, конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (пункти 3, 4 ч. 2 ст. 170 КПК України).

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Згідно з ч. 6 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Слідчим суддею встановлено, що слідчим управлінням ГУНП в Чернігівській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 42024272320000038 від 12 березня 2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 191 КК України.

Згідно з повідомленням про підозру від 11 лютого 2025 року начальнику Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігова ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України.

Санкцією ч. 5 ст. 191 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

На підтвердження належного підозрюваному ОСОБА_4 майна слідчим до клопотання долучено реєстраційну картку транспортного засобу TOYOTA RAV-4 HYBRID, 2023 року випуску, з державним номерним знаком НОМЕР_1 .

Статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини у свої рішення неодноразово зазначав, що вимога законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення ЄСПЛ у справах «Антріш проти Франції», «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення ЄСПЛ у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення ЄСПЛ у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

Матеріали клопотання свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою, визначеною пунктами 3, 4 ч. 2 ст. 170 КПК України, тобто з метою з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

За таких обставин, враховуючи, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню.

При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтями 107, 131, 132, 171-173, 175, 309 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024272320000038 від 12 березня 2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 191 КК України, задовольнити.

Накласти арешт на майно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , а саме: транспортний засіб – легковий автомобіль марки «TOYOTA RAV-4 HYBRID», 2023 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , сірого кольору, VIN-код НОМЕР_3 , номер кузова НОМЕР_3 , номер двигуна НОМЕР_4 , який належить підозрюваному на підставі договору, укладеного у СГ №ВДиА-0002/107 від

17 квітня 2023 року, заборонивши відчужувати і розпоряджатися в будь-який спосіб вказаним майном.

Підозрюваний, його захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя                                                                          ОСОБА_1