< Список >
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
17 жовтня 2011 року Справа № 2-23/6055-2009
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Проценко О.І.,
суддів Сікорської Н.І.,
Котлярової О.Л.,
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1 довіреність № 1308 від 04.06.10, фізична особа-підприємець ОСОБА_2;
ОСОБА_2, паспорт НОМЕР_1 від 25.07.11, фізична особа-підприємець ОСОБА_2;
відповідача: не з'явився, Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Алушти";
ОСОБА_2, паспорт НОМЕР_1 від 25.07.11, фізична особа-підприємець ОСОБА_2;
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Доброрез І.О.) від 01 серпня 2011 року у справі № 2-23/6055-2009
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
до Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Алушти" (вул. Партизанська, 41,Алушта,Автономна Республіка Крим,98500)
про спонукання до виконання певних дій
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача - Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Алушти»про спонукання провести перерахунок розміру плати за надані послуги за вересень 2009 року по наданню води на об'єкт по АДРЕСА_2; зарахувати в рахунок погашення майбутніх платежів суму в розмірі 13127,01грн.; визнати незаконними дії відповідача від 12.11.2009р. по припиненню послуг по наданню води на вищевказаний об'єкт; спонукати відповідача укласти із позивачем договір по перевірці, заміні та ремонту вузла обліку на вищевказаний об'єкт.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за період з 07.09.2009р. по 10.09.2009р. показники водолічильника, встановленого на об'єкті позивача, збільшилися на 985 куб. м., що на думку позивача є неможливим, оскільки водолічильник такого калібру не може пропустити такий об'єм води.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 грудня 2009 року провадження у справі було зупинено, у зв’язку з призначенням у справі судової будівельно-технічної експертизи, проведення якої було доручено приватному підприємству «Юг-Експерт».
21.04.2010 до господарського суду надійшов висновок експерту № 129 від 12.04.2010р.
25.05.2010р. позивачем було надано заяву про збільшення позовних вимог (додаткові вимоги), відповідно до якої, ФОП ОСОБА_2. просив стягнути з відповідача 7370,00грн. судових витрат, 1176,60грн. матеріальної шкоди, 20000,00грн. моральної шкоди.
Тобто позивач, з урахуванням збільшення позовних вимог просив суд: 1)провести перерахунок розміру плати за надані послуги за вересень 2009 року по наданню води на об'єкт по АДРЕСА_2; 2)зарахувати в рахунок погашення майбутніх платежів суму в розмірі 13127,01 грн.; 3)визнати незаконними дії відповідача від 12.11.2009 р. по припиненню послуг по наданню води на вищевказаний об'єкт; 4)спонукати відповідача укласти з позивачем договір по перевірці, заміні та ремонту вузла обліку на вищевказаний об'єкт; 5)стягнути з відповідача 7370,00 грн. в якості судових витрат; 6)стягнути з відповідача 1176,60грн. у відшкодування матеріальної шкоди; 7)стягнути з відповідача 20000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди.
28 липня 2010 року, позивачем в ході розгляду справи в суді першої інстанції було заявлене клопотання про призначення додаткової експертизи (том 2 арк.1-6).
У зв’язку із виниклою необхідністю, ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 28 липня 2010 року провадження у справі було зупинено та призначено додаткову судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Кримському науково-дослідному інституту судових експертиз.
11 серпня 2010 року до господарського суду Автономної Республіки Крим від Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло повідомлення №12/2-15/5465 від 05.08.2010р. про неможливість надання висновку, у зв'язку з тим, що серед співробітників КримНДІСЕ немає осіб, які володіють такими спеціальними знаннями. У зв'язку з чим, експертна установа повідомила, що в КримНДІСЕ не проводяться ці види експертиз та відсутні фахівці з цієї галузі спеціальних знань (том 2 арк.с. 13).
В судовому засіданні суду першої інстанції 21 вересня 2010 року представником позивача, знову було заявлене клопотання про призначення у справі додаткової судової будівельно-технічної експертизи, проведення якої він просив доручити експерту приватного підприємства «Юг-єксперт»Калараш Наталі Василівні (свідоцтво експерта НОМЕР_2, видане рішенням Центральної експертно-кваліфікаційної комісії Міністерства юстиції України від 29.05.2009), оскільки попередній висновок був недостатньо ясним та суперечливим.
Ухвалою господарського суду від 21 вересня 2010 року вищевказане клопотання було задоволено у повному обсязі, у зв'язку з призначенням додаткової експертизи зупинено провадження у справі. На вирішення експерта суд поставив питання, надані позивачем.
23.05.2011 до канцелярії суду від приватного підприємства «Юг-Експерт»надійшов висновок № 64 додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 30 квітня 2011 року у господарській справі 2-23/6055-2009 (том 2 арк.с. 26-58).
Ухвалою господарського суду АР Крим від 16 червня 2011 року експерта приватного підприємства «Юг-експерт» Калараш Наталію Василівну залучено до участі у справі для дачі пояснень по експертному висновку № 64 додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 30.04.2011р.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Доброрез І.О.) від 01 серпня 2011 року у справі №2-23/6055-2009 у позові відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції з посиланням на статті 32-34, 43 Господарського процесуального кодексу України зазначив, що позивачем не надано належних доказів в обґрунтування своїх позовних вимог, а тому у суду не має правових підстав для задоволення позову. Крім цього з матеріалів справи не вбачається порушень з боку відповідача вимог законодавства, а навпаки матеріалами справи підтверджується, що відповідач діяв в межах своїх повноваженням та відповідно до умов діючого договору.
Не погодившись з рішенням суду, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що господарським судом при прийнятті рішення у справі порушені норми матеріального права. Разом з тим, висновки суду покладені в основу рішення не відповідають фактичним обставинам справи.
Так, позивач апелює до суду, вказуючи на відсутність власної провини в неадекватному підвищенні показань, оскільки через відсутність в системі обов’язкових пристроїв крильчатка лічильника розганяється повітряними потоками під тиском з непередбачуваними показниками.
Крім того, позивач зазначає, що ним суворо додержуються умови експлуатації лічильника та відповідної частини трубопроводу, у зв’язку з чим, будь-яких порушень з його боку виявлено не було, що виключає можливість притягнення до цивільно-правової відповідальності особи, яка не має жодного відношення до епізоду правопорушення.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 09 вересня 2011 року апеляційну скаргу призначено до розгляду на 14 вересня 2011 року у складі колегії суддів: Головуючий суддя: Проценко О.І. судді: Котлярова О.Л., Євдокімов І.В.
Розгляд справи був відкладений на 27 вересня 2011 року.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27 вересня 2011 року у слуханні справи було оголошено перерву до 12 жовтня 2011 року.
12 жовтня 2011 року за розпорядженням заступника голови суду Сотула В.В. суддю Євдокимова І.В. замінено на суддю Сікорську Н.І.
В судовому засіданні 12 жовтня 2011 року представники позивача підтримали доводи апеляційної скарги та просили скасувати рішення суду першої інстанції, представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити без змін рішення суду першої інстанції.
У слуханні справи було оголошено перерву до 17 жовтня 2011 року.
В судове засідання призначене до слухання на 17 жовтня 2011 року, з’явився позивач та його уповноважений представник, представник відповідача не з'явився, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України явка у судове засідання –це право, а не обов’язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Тому, з урахуванням наявних у справі доказів, судова колегія визнала можливим розглянути справу у відсутність осіб, що не з'явилися.
Розглянувши матеріали справи повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд встановив наступне.
30 липня 2009 року між Кримським республіканським підприємством «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Алушти»(Виконавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Абонент) був укладений договір №226 на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) в комунальну каналізацію (том 1 арк.с. 18-25).
Згідно пункту 2.2 вказаного договору Виконавець бере на себе зобов'язання забезпечити абонента питною холодною водою при наявності води у джерелах та здійснювати водовідведення, а Абонент приймає на себе обов'язок споживати вказані у цьому пункті послуги у кількості не більше встановленого ліміту, у об'ємах встановлених цим договором.
Пунктами 3.7-3.9, 3-11 вказаного договору передбачено, що Абонент зобов'язаний здійснювати передоплату за послуги, що надаються, у розмірі та строки, узгоджені з Виконавцем. Передоплата встановлюється у розмірі 100% від вартості об'єму заявленого ліміту поточного місяця. Подача води здійснюється у межах оплаченого об'єму послуг. При не надходженні грошових коштів від абонента, Виконавець вправі не здійснювати відпуск води та прийом стічних вод. Кінцевий розрахунок Абонент здійснює згідно наданому рахунку до п'ятого числа наступного за звітним місяця. Представник Абонента зобов'язаний отримувати рахунки за комунальні послуги з водопостачання та водовідведення у Виконавця з 10 по 15 число кожного місяця. Рахунок підлягає оплаті протягом 5 банківських днів, але не пізніше 5-го числа наступного за місяцем, що сплив.
Відповідно до пункту 9.1 договору, він укладений на два роки та набирає сили з дати вказаної на першому листі договору.
04 листопада 2009 року від відповідача на адресу позивача був направлений лист №2510/19-09, в якому відповідач зазначив про наявність у позивача заборгованості у розмірі 12800,35грн., яку необхідно погасити в строк до 10 листопада 2009 року, у випадку несплати, постачання води на об'єкт позивача буде припинено з 11 листопада 2009 року (том 1 арк.с. 30).
У зв’язку з несплатою заборгованості в строк передбачений договором №226 від 30.07.2009р., 12 листопада 2009 року представниками відповідача було здійснено опломбування основного вентиля та припинено водопостачання на об'єкт позивача, який розташований за адресою: АДРЕСА_2.
13 листопада 2009 року, позивачем було оплачено суму заборгованості у розмірі 12800,35грн.
Проте, не погодившись із нарахованою сумою заборгованості, позивач звернувся із відповідним позовом до господарського суду.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зі змісту вказаної статті вбачається, що договором є домовленість сторін, що виражає узгоджену волю сторін, яка спрямована на досягнення конкретної мети, тобто договір це юридичний факт, на підставі якого виникають цивільні права та обов'язки, в той час як зобов'язанням є різновид цивільного правовідношення, яке може виникати як із договору, так і на інших підставах передбачених цивільним законодавством.
В силу статті 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Перш за все, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.
Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Зі змісту цієї норми вбачається, що свобода договору проявляється також у можливості сторін на власний розсуд визначати умови договору, які і становлять його зміст. Винятком є умови, які конкретно передбачені законом щодо того чи іншого виду договорів. Змістом договору є умови, які сторони передбачили в угоді.
Аналогічне викладене у статті 180 Господарського кодексу України, яка встановлює, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме зі змісту договору №226 від 30 липня 2009 року, пункти 4.1 та 4.2, засіб обліку води встановлюється Абонентом і знаходиться на балансі Абонента та ним обслуговується.
А пункт 6.3.15 договору покладає на Абонента відповідальність за належний стан системи водопроводу та каналізації, які підключені до мережі Виконувача, через які Абоненту здійснюється водопостачання та водовідведення, і які знаходяться на балансі Абонента і експлуатуються Абонентом.
Крім цього, відповідно до вимог пункту 6.3 вказаного договору, Абонент зобов'язаний слідкувати за технічним станом водозапірної арматури на водовимірювальному вузлі, а також водолічильників, шляхом зняття контрольних показників щотижнево з записом до спеціального журналу.
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких, господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили (ст. 43 ГПК України).
З урахуванням викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що відповідальність за належну експлуатацію засобів обліку води та своєчасне зняття показань і надання їх до КРП «ВПВКГ м.Алушти», цілком покладається на Абонента, тобто на позивача, а тому його посилання на те, що у зв’язку із проведенням відповідачем робіт щодо установки водопровідно-каналізаційних сітей до об’єкту позивача, відповідач автоматично бере на себе відповідальність за правильність їх роботи, зокрема водолічильнику, не відповідають дійсності, а тому не приймаються до уваги колегією апеляційного суду.
Стосовно твердження позивача про те, що водолічильник був несправдий і тому його показники не можуть бути враховані, суд не приймає їх до уваги, у зв’язку з наступним.
Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна доказати ті обставини, на які вона посилається, як на підстави своїх вимог та заперечень.
Відповідно до частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України и обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В матеріалах справи міститься висновок комплексної будівельно-технічної експертизи №64, з якого вбачається, що витікання води з трубопроводу водопостачання у зовнішньому колодязі, де встановлений водолічильник та витікання води з санітарних пристроїв, встановлених у будинку по АДРЕСА_2, відсутнє.
Водночас вказаним експертним висновком встановлено, що водолічильник КВ-1,5, встановлений у зовнішньому колодязі на трубопроводі водопостачання по АДРЕСА_2, за 40 робочих змін здатний технічно пропустити об'єм води 931 куб.м.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з письмових пояснень, витребуваних ухвалою суду першої інстанції в порядку статті 30 Господарського процесуального кодексу України, працівником Алуштинського КРП ВПВКГ Прилепським Романом Віталійовичем, були сняти показники витрати води у позивача 24 червня 2009 року у розмірі 00385м3, у наступному місяці (липень) показники зняти не були у зв’язку з тим, що на колодязі де знаходиться водолічильник знаходилась куча щебеню, тому наступні показники були зняти лише 17 серпня 2009 року у розміру 01548м3. Вказані показання зафіксовані у журналі зняття показників у абонентів, копія якого міститься в матеріалах справи (том 2 арк.с. 120-121).
З викладеного вбачається, що за період між зняттям показників сплинуло майже більш 40 діб, а тому споживання води загальним об’ємом 985 м3 через водолічильник КВ-1,5 цілком можливо.
Крім того, 10 вересня 2009 року у лабораторії Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Алушти», яка має відповідний дозвіл на виконання вказаних робіт та відповідну ліцензію, проводилася перевірка лічильника КВ-1,5 №460470, якою встановлено, що лічильник працездатний та усі показника його роботи знаходяться у допустимих межах (т.1 а.с.55).
Ці обставини свідчать про те, що водолічильник увесь цей час був працездатний і вимірював саме той об’єм води, який був фактично спожитий позивачем за обліковий період.
Крім того, згідно з паспортом лічильника води крильчастого КВ-1,5, він має номінальну об’ємну витрату 1,5м3/год, максимальну об’ємну витрату 3,0м3/год (том 1 арк.с. 54).
Таким чином ствердження позивача про те, що вказаний лічильник не може пропустити об’єм води у розмірі 1000м3 за період з 17.08.2009р. по 10.09.2009р. (24 доби) не відповідає дійсності, якщо враховувати цілодобовий режим подачі води, то при максимальній об’ємній витраті 3,0м3/год сумарна витрата води становить 1728 м3 .
Враховуючи наведене судова колегія вважає, що споживання води загальним об’ємом 1000 м3 через водолічильник КВ-1,5 навіть за 24 доби цілком можливо.
Посилання позивача на те, що лічильник встановлений з порушенням відповідних правил та технічним умовам, не приймається до уваги суду у зв’язку з наступним.
Відповідність технічним умовам та вимогам Будівельних норм і правил «Внутрішній водопровід і каналізація будівель»2.04.01-85 лічильника води крильчастого КВ-1,5 підтверджується висновком експертів №129 від 12 квітня 2010 року, у якому визначено, що монтаж та установка водолічильника здійснений у відповідності з пунктами 10.1, 11.1, 11.5 Будівельних норм і правил «Внутрішній водопровід і каналізація будівель»2.04.01-85, пунктом 5.2 «Правил користування системами централізованого комунального водопостачання і водовідводу у населених пунктах України», пунктом 11.1.1 «Правил технічної експлуатації систем водопостачання і каналізації населених пунктів України», та відповідає технічним умовам «Виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства»міста Алушти і допускається згідно додатку до вимог пунктів 11.2, 11.4 Будівельних норм і правил «Внутрішній водопровід і каналізація будівель»2.04.01-85, пунктам 5.6, 5.19 «Правил користування системами централізованого комунального водопостачання і водовідводу у населених пунктах України»(том 1 арк.с. 91-92).
Твердження позивача стосовно непрацездатності лічильника також спростовуються таблицею показників споживання води позивачем, яка міститься в матеріалах справи за 2009 рік та у якій зазначені наступні показники:
2009.
Січень –62м3
Лютий –20м3
Березень –104м3
Квітень –72м3
Травень –11м3
Червень –116м3
Липень –110м3
Серпень –59м3
Вересень –985м3
Жовтень –72м3
Листопад –50м3
Грудень –51м3
З цього вбачається, що у разі якщо б лічильник працював зі збоями чи був непрацездатний, або встановлений із порушеннями встановлених норм та правил, цій факт мав би місце неодноразово, тоді як вбачається із таблиці з моменту встановлення лічильника, надмірні показники споживання води позивачем, мали місце лише однократно, саме у вересні 2009 року, ані до цього, а ні після цього стрибкі споживання води не мали місце за весь період праці лічильника.
Посилання позивача на свій журнал зняття показників, не може бути прийняте судом апеляційної інстанції, як належний доказ у справі, у зв’язку з тим, що журнал ведеться особисто позивачем, його показники своєчасно не передавалися відповідачу, до тогож, позивачем не доведено суду, чому у разі щотижневого зняття показників, питання щодо надмірного споживання у позивача виникло лише після його відключення за несплату.
Посилання позивача на надані експертом висновки, щодо можливості виникнення збою у роботі лічильника, апеляційна інстанція не може покласти у основу рішення, та вважає, що вони носять характер припущення та не можуть бути прийняті, як докази несправності водолічильника.
Доводи позивача щодо технічного висновоку фізичної особи-підприємця ОСОБА_3., також не приймаються до уваги судом, оскільки згідно матеріалам справи, а саме ліцензії №340644 (том 1 арк.с. 42), останній має ліцензію лише на проектування внутрішніх та зовнішніх мереж водопостачання та каналізації, видача технічних висновків не передбачена вказаною ліцензією.
Крім того, твердження позивача відносно того, що лічильник працює у кавітаціонном режимі із-за частих відключень води, та щодо необхідності встановлення зворотного клапану перед лічильником, суд вважає неспроможними та такими, що не підтверджені матеріалами справи та не відповідають дійсності, оскільки такої вимоги у технічний документації не має, проте відповідно до рекомендованої схеми водомірного вузла, яка наведена у паспорті лічильника (додаток В), рекомендоване місто встановлення зворотного клапана –після лічильника. Ніяких зауважень та посилань на те, що лічильник, у разі попадання в водопровідну мережу повітря, може працювати у кавітаціонному режимі з непередбачуваними наслідками, які можуть привести до значних помилок в роботі лічильника, його швидкому зносу та руйнації, ані в паспорті лічильника, ані в іншої технічної документації немає.
Щодо режиму подачі води, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що відповідно до рішення виконавчого комітету Алуштинської міської ради№334 від 29.05.2009р., встановлений цілодобовий режим подачі води на всі об’єкти Алуштинського регіону, зокрема вода подавалась цілодобово абонентам у селі Малий Маяк, переривів у подачі води пов’язаних із проведенням аварійно-ремонтних та інших робіт в період з 30.05.2009р. по 30.10.2009 не було (том 2 арк.с. 109-111).
Таким чином, в ході розгляду справи апеляційною інстанцією встановлено, що усі доводи позивача щодо несправності водолічильника безпідставні, не підтверджуються матеріалами справи та нормативними документами, і не відповідають дійсному стану речей. Засіб обліку води на водопровідному вводі на об’єкт позивача був встановлений із дотриманням усіх вимог, щодо обладнання водомірного вузлу, водолічильник був працездатний, технічно справний і не пошкоджений, зняттю контрольних показників ні що не перешкоджало.
Так на думку колегії, перевитрати води виникли лише з необачливості позивача, а саме недотриманням останнім належного контролю за обліком споживання води чи аварійною ситуацією.
Стосовно вимог позивача, щодо визнання незаконними дій Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Алушти»від 12.11.2009 р., по припиненню послуг по наданню води на об'єкт позивача, апеляційна інстанція вважає, що підстав для задоволення цих вимог також не має з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, відключення об'єкта позивача від водопостачання відбувалось відповідно до вимог пунктів 3.7, 3.8, 6.5.12 договору №226, а саме за несплату рахунків за спожиті послуги по водопостачанню та водовідведенню.
Так, пунктом 6.5.12 договору передбачено право Виконавця припиняти надання послуг у випадку прострочення оплати Абонентом за водопостачання та водовідведення та порушення умов, викладених у цьому договорі (до ліквідації Абонентом заборгованості або усунення виявлених порушень та оплати Абонентом послуг про припинення та відновленню надання послуг за цим договором).
Крім цього, відповідно до вимог пункту 6.6.5 договору, припинення водопостачання проводиться у разі несплати рахунку після двох тижнів від дня його отримання.
Як вбачається з матеріалів справи, рахунок №226(1009)/1 від 15.10.2009р. на загальну суму 15323,05 грн. був направлений позивачу, але 15.10.2009р.позивачем було сплачено лише 2522,70 грн. (том 1 арк.с. 29).
Таким чином з 15.10.2009р. у позивача склалась заборгованість в сумі 12800,35 грн., а як вбачається 12.11.2009р. відповідач припинив подачу води до об’єкту позивача, вказаний факт також зазначений у позовній заяві.
Крім цього, на підставі вимог пункту 2.1 Правил приймання стічних вод підприємств в комунальні та відомчі мережі каналізації населених пунктів України, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 26.04.2002р. за №403/6691, водоканали мають право від'єднувати підприємства від мереж водопостачання та водовідведення після письмового попередження у разі несплати або несвоєчасної сплати послуг водовідведення.
Враховуючи наведене, судова колегія приходить до висновку, що усі вимоги щодо дотримання двохтижневого терміну у відповідності із договором були виконані, і відключення від водопостачання було цілком законним та обґрунтованим.
Щодо позовних вимог про спонукання відповідача укласти з позивачем договір по перевірці, заміні та ремонту вузла обліку на вищевказаний об'єкт, апеляційна інстанція зазначає, що ці позовні вимоги є передчасними, оскільки в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до відповідача з пропозицією укласти вищевказаний договір, а також відсутні докази відмови відповідача від укладання такого договору укласти, а тому у цій частині права позивача не порушені.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції не вбачає в діях Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Алушти»порушень чинного законодавства, а тому не має підстав для стягнення з відповідача збитків (недоотриманого прибутку), витрат на послуги юриста, судових витрат та моральної шкоди.
Також судова колегія звертає увагу на те, що відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при відмові в позові - на позивача.
Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 01 серпня 2011 рокуу у справі № 2-23/6055-2009 залишити без змін.
Головуючий суддя < Підпис > О.І. Проценко
Судді < Підпис > Н.І. Сікорська
< Підпис > О.Л. Котлярова
Розсилка:
1. Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) (АДРЕСА_3)
2. Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Алушти" (вул. Партизанська, 41,Алушта,Автономна Республіка Крим,98500)