Головуючий в суді 1 інстанції Коломієць О.С. Справа № 22\1579
Доповідач Жигановська О.С. Категорія 44
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.08.2006 року Апеляційний суд Житомирської області в складі:
головуючого Жигановської О.С.
суддів Микитюк О.Ю., Косигіної Л.М.
при секретарі Нечипоренко І.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ВГІРФО Житомирського MB УМВС України в Житомирській області про усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом виселення, скасування реєстрації та зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення порядку користування жилим приміщенням за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Богунського районного суду м.Житомира від 19.06.2006 року
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні власністю та скасування реєстрації. Зазначила, що їй на праві власності належить квартира АДРЕСА_1. Відповідачка та її неповнолітній син у вказаній квартирі проживають як тимчасові мешканці, в добровільному порядку не бажають звільнити вказане помешкання. Посилаючись на те, що ОСОБА_2 перешкоджає їй користуватись своєю власністю: не допускає в квартиру, погрожує фізичною розправою, перешкоджає здійсненню ремонту, не сплачує комунальні послуги, позивачка просила задовольнити позовні вимоги.
В вересні 2005 року ОСОБА_2 звернулась до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про встановлення порядку користування житловою площею. Вказала, що з 1996 року з сином позивачки ОСОБА_3 вона перебувала в зареєстрованому шлюбі і народила сина ОСОБА_4. 25.03.1997 року ОСОБА_1 подарувала спірну квартиру своєму сину. Сімейне життя не склалось. Вони припинили шлюбні відносини і чоловік залишив спірну квартиру. На даний час їй відомо, що згаданий договір дарування розірвано. ОСОБА_1 вимагає звільнення її квартири. Вважає, що вона з неповнолітнім сином як члени сім'ї власника набули право на користування даним житлом, а тому просила встановити між нею та ОСОБА_1 порядок користування квартирою.
Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 19.06.2006 року позов ОСОБА_1 задоволено, а в позові ОСОБА_2 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Судом встановлено, що 29.11.1995 року ОСОБА_1 придбала у власність квартиру АДРЕСА_1.
20.07.1996 року був зареєстрований шлюб між сином позивачки - ОСОБА_3 та відповідачкою ОСОБА_2, яка 21.06.1997 року прописалась і стала проживати в даній квартирі. 25.03.1997 року ОСОБА_1 подарувала спірну квартиру своєму сину ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у відповідачки народився син ОСОБА_4, місце проживання якого також зареєстровано в цій квартирі.
22.07.2004 року відповідно до угоди про розірвання договору дарування квартири право власності на спірну квартиру знову перейшло до ОСОБА_1 19.12.2005 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був розірваний і останній звільнив квартиру. Відповідачка ОСОБА_2 з неповнолітнім сином залишилась проживати в квартирі і, незважаючи на вимоги власника, в добровільному порядку не бажає звільнити зазначене житлове приміщення, чинить ОСОБА_1 перешкоди в користуванні та розпорядженні її житлом.
Відповідно до ст.41 Конституції України право власності є непорушним. Власник має право вимагати усунення перешкод в здійсненні ним права користування і розпорядження своїм майном (ст.391 ЦК України), в тому числі шляхом виселення в судовому порядку осіб, які без достатніх правових підстав проживають в належній йому квартирі.
Задовольняючи первісний позов ОСОБА_1, суд 1 інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідачка з неповнолітнім сином є членами сім'ї колишнього власника квартири - ОСОБА_3. Оскільки права членів сім'ї колишнього власника є похідними від прав власника, то з припиненням для власника права власності на жиле приміщення члени його сім'ї також втрачають право користування цим приміщенням.
Так як ОСОБА_2 не є власником спірної квартири, тому вона не може порушувати питання про встановлення порядку користування даним житлом. Отже, суд І інстанції обгрунтовано відмовив в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2.
Доводи апелянта, викладені в скарзі, не можна визнати обгрунтованими. Є безпідставними посилання апелянта на порушення судом норм процесуального права щодо незалучення до участі в справі органу опіки і піклування, оскільки цим органам не надано повноважень надавати висновки по цивільних справах, що випливають з житлових правовідносин. Участь органу опіки і піклування та надання ним відповідного висновку передбачена ч.4 ст. 19 Сімейного Кодексу України, ст.32 та главою 6 ЦК України, а також у випадках, передбачених ч.З ст.18 Закону України „Про охорону дитинства" та ч.4 ст. 12 Закону України „Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей" при здійсненні контролю за додержанням батьками майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла і при здійсненні будь-яких правочинів (угод, договорів) стосовно нерухомого майна, яким мають право користуватися діти. Що стосується посилань апелянта на незабезпеченість її житлом, то вони не мають правового значення при вирішенні даного спору, оскільки ОСОБА_1 не має обов'язку по забезпеченню житлом колишньої невістки.
Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 209,218,303,307,308,314,315,317,319,324,325 ЦПК України,
апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Богунського районного суду м.Житомира від 19.06.2006 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили цією ухвалою.