Україна Апеляційний суд Житомирської області

Справа № 22/1539   Головуючий у 1-й інстанції Білоусенко І.В. Категорія 4 4      Доповідач Жигановська О.С.

УХВАЛА ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

09.08.2006 року апеляційний суд Житомирської області в складі:

головуючого       Жигановської О.С.

суддів                           Микитюк О.Ю., Косигіної Л.М.

при секретарі Нечипоренко І.Г. за участю адвоката ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про захист честі, гідності, ділової репутації і відшкодування моральної шкоди та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди

за апеляційною скаргою ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Овруцького районного суду від 04.05.2006 року

встановив:

ОСОБА_2 звернувся до суду. з названим позовом, в обґрунтування якого зазначив, що з 16 на 17 лютого 2004 року в господарстві відповідачки ОСОБА_4 сталась пожежа, в результаті якої було знищено майно. Вироком Овруцького районного суду від 15.06.2004 року у вчиненні цього злочину, передбаченого ст.15 ч.2, 194 ч.2 КК України, визнаний винним ОСОБА_3. Під час проведення досудового слідства ОСОБА_3 повідомив працівникам міліції неправдиві відомості про те, що на здійснення даного підпалу його підбурив він, тобто ОСОБА_2, а відповідачі ОСОБА_4. та ОСОБА_5 розповсюджують по селу відповідні чутки та звинувачення. На підставі наведеного просив: зобов'язати відповідачів спростувати поширення чуток про підбурювання ним ОСОБА_3 до скоєння вказаного злочину, як такі, що не відповідають дійсності, заборонивши подальше їх поширення; стягнути з відповідачів по 10000 грн. з кожного на відшкодування моральної шкоди.

В вересні 2005 року ОСОБА_2 подав до суду додаткову позовну заяву до ОСОБА_4. про захист честі, гідності, ділової репутації і відшкодування моральної шкоди (а.с.113-115). Вказав, що після звернення його до суду з первісним позовом відповідачка ОСОБА_4. продовжує поширювати неправдиві чутки, викладені у письмовій формі в різні правоохоронні органи, що спричиняє йому моральні страждання, порушує його звичайний спосіб життя. Просив зобов'язати відповідачку ОСОБА_4. спростувати поширення чуток про загрозу з його боку її життю, здоров'ю, майну, які не відповідають дійсності, заборонивши їх подальше поширення та стягнути з ОСОБА_4. 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

14.10.2005 року ОСОБА_4. подала зустрічний позов до ОСОБА_2 про стягнення 25000 грн. моральної шкоди, заподіяної протиправними діями (а.с.118-119), а 26.10.2005 року - додаткову позовну заяву аналогічного змісту, в якій просила додатково стягнути з ОСОБА_2 7500 грн. на відшкодування моральної шкоди (а.с.125). В обґрунтування позову зазначила, що відповідач неодноразово погрожує їй фізичною розправою та підпалом будинку і такими протиправними діями спричиняє їй моральну шкоду.

Рішенням Овруцького районного суду від 04.05.2006 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. З відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4., ОСОБА_5 стягнуто на користь ОСОБА_2 по 1000 грн. з кожного на відшкодування моральної шкоди.

В задоволенні позову ОСОБА_4. відмовлено за безпідставністю.

В апеляційній скарзі відповідачі ОСОБА_4. та ОСОБА_5 ставлять питання про скасування згаданого рішення суду і направлення справи на новий розгляд, посилаючись на те, що судом порушені вимоги матеріального і процесуального права, а висновки суду грунтуються на неповно з'ясованих обставинах справи.

Апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до змісту ст.11 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

При ухваленні рішення суд 1 інстанції розглянув не всі позовні вимоги ОСОБА_2. Так, невирішеними залишились вимоги щодо спростування відповідачами певної недостовірної інформації (а.с.19,114-115). Відповідно до ст.277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної .інформації, має право на спростування цієї інформації. Виходячи з аналізу ч.3 ст.277 ЦК України, насамперед має бути доведено поширення такої інформації. Оскільки обставини, за яких кожним з відповідачів була поширена інформація (яка конкретно, коли та у який спосіб), не досліджувались в суді 1 інстанції, то така помилка не може . бути виправлена в порядку п.1 ч.1 ст.220 ЦПК.

Крім того, справу розглянуто за відсутності відповідача ОСОБА_3, який не був повідомлений про слухання справи 31.03.2006 p., 21.04.2006 p.,04.05.2006 p.

Таким чином, рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд в порядку п.п.З,5 ч.1 ст.311 ЦПК України.

Керуючись  ст.ст.209,218,303,307,311,313,314,315,317,319,324,325 ЦПК України,  апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення Овруцького районного суду від 04.05.2006 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до того ж суду

іншим суддею.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом 2 місяців з дня набрання законної сили цією ухвалою.