Справа № 22-8018 Категорія-21
Головуючий в 1 інстанції-Клешньов О.І. Суддя-доповідач Бабенко П.М.
РІШЕННЯ іменем України
29 серпня 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі: головуючого- судді Пономарьової О.М..
суддів- Бабенка П.М. ,Бондаренко Л.І. при секретарі - Стефановій І.М.
за участю позивача ОСОБА_1,представника відповідача-Колихової О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Калінінському районі м.Горлівки Донецької області на рішення Калінінського районного суду м.Горлівки Донецької області від 13 липня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Калінінському районі м. Горлівки Донецької області про відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
В лютому 2006 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача, просив стягнути з відповідача на його користь на відшкодування моральної шкоди 70 000 грн. посилаючись на те, що в результаті шкідливих умов на виробництві він втратив професійну працездатність, що спричинило йому моральну шкоду.
Рішенням Калінінського районного суду м.Горлівки Донецької області від 13 липня 2006 року частково задоволені вказані позовні вимоги позивача, стягнуто на його користь на відшкодування моральної шкоди, спричиненої втратою професійної працездатності 15 000 грн., в решті позову відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачеві в задоволенні позову ,посилаючись на те, що це рішення ухвалено з порушенням норм процесуального та матеріального права.
Зазначив, що рішення суду першої інстанції суперечить діючому законодавству, суд невірно застосував норми матеріального та процесуального права, не врахував, що відповідно до п.27 ст.77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» зупинено на 2006 рік дію ст..ст.21,34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Також суд не врахував, що моральна шкода позивачеві може бути відшкодована лише на підставі висновку МСЕК, що відповідач не надав судові доказів про заподіяння йому моральної шкоди, судом не встановлено які саме негативні наслідки спричинили позивачеві моральну шкоду, що позивачем пропущений строк позовної давності за даним позовом.
В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав.
Позивач просив апеляцію відхилити, а рішення суду залишити без змін зазначивши, що вказане рішення ухвалено з дотриманням вимог матеріального та процесуального закону.
Вислухавши доповідь судді, пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи ,перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає ,що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення та ухвали суду слід залишити без змін з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що позивач тривалий час працював в підземних умовах на шахті ім.Гайового , де в результаті шкідливих умов праці захворів на професійне захворювання- вібраційну хворобу.
Згідно висновку МСЕК від 09.04.03 року йому вперше встановлено за вказаним профзахворюванням 25% втрати професійної працездатності безстроково.
Позивачеві заподіяна моральна шкода, яка полягає в тому ,що він переніс і зносить фізичні та душевні страждання через втрату здоров'я. Він відчуває біль у суглобах, слабкість, зниження рухливості .Втрата здоров'я обмежує його можливості вести активний спосіб життя, створює додаткові незручності .Це потягло за собою зміну звичок, засобів життя, вплинуло на коло його спілкування, інтересів та планів на майбутнє та вимагає додаткових зусиль для організації свого життя.
Ухвалюючи рішення в частковому задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з вимог ст.ст. 1,21,28,34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України покладено обов'язок відшкодовувати застрахованим особам моральну шкоду, у зв'язку з ушкодженням здоров'я, заподіяну умовами виробництва.
Відповідно до ст. .23 ЦК України, п.З Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди ,якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення, при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Встановлені судом обставини про втрату позивачем професійної працездатності та спричинення йому моральної шкоди підтверджені як письмовими доказами (даними трудової книжки, актом розслідування профзахворювання , висновками Донецької ОКБП та МСЕК, виписками з лікарняних карток), так і поясненнями сторін.
За таких обставин суд першої інстанції правильно вважав доведеним факт заподіяння потерпілому моральної шкоди.
За вказаних обставин суд першої інстанції обґрунтовано надійшов до висновку про те, що позивачеві вказаним заподіяна моральна шкода ,але висновки суду про розмір відшкодування шкоди не відповідають обставинам справи.
Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд не врахував вимог законодавства та вказаної Постанови Пленуму Верховного суду , не навів у достатній мірі мотивів, за яких стягнув вказану суму на відшкодування моральної шкоди..
Суд не врахував , що позивачеві в результаті профзахворювання не встановлена інвалідність,після встановлення йому ступеню втрати працездатності не лікувався стаціонарно у зв'язку з профзахворюванням , вказане профзахворювання у нього не прогресує ,що позивачу протипоказана за станом здоров'я лише робота з віброінструментами, тобто інша фізична праця не протипоказана. Ці обставини підтверджені медичними документами (а.с. 8-9,10)
Суд також не врахував, що в судовому засіданні не підтверджені доказами доводи позивача про те, що профзахворювання потягло за собою зміну звичок, засобів життя, вплинуло на коло його спілкування, інтересів та планів на майбутнє ,що йому необхідно через хворобу додавати додаткових зусиль для організації свого життя та які додаткові зусилля він додає.
Тому апеляційний суд приходить до висновку , що суд першої інстанції визначив відшкодування моральної шкоди у явно завищеній сумі, без належного урахування конкретних обставин справи та без дотримання принципів розумності та справедливості.
Виходячи з вказаних обставин рішення суду слід змінити, зменшивши суму відшкодування до 10 000 грн.
Доводи представника відповідача про те ,що оскільки Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік» зупинено на 2006 рік дію ст..ст.21,34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності",тому судові слід було відмовити в задоволенні позову , не заслуговують на увагу, оскільки спірні правовідносини і право позивача на відшкодування виникли до набрання чинності вказаним законом і цей закон зворотної сили не має, останнім законом не передбачений строк позовної давності за вимогами про відшкодування моральної шкоди.
Крім того, до Закону, який передбачає право потерпілого на відшкодування моральної шкоди, не внесено відповідні зміни і не скасована відповідальність відповідача перед позивачем в частині відшкодування моральної шкоди.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції,оскільки вони не ґрунтуються на законі.
Виходячи з вказаного, апеляційний суд вбачає підстави для часткового задоволення апеляції та зміни рішення суду першої інстанції.
У відповідності до вимог п.З ч.З ст. 81 ЦПК України апеляційний суд покладає витрати в сумі 1,50 грн. на інформаційно-технічне забезпечення у справі на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.23 ЦК України,ст.ст. 1,21,28,34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", ст.ст. 303,307 п.З, п.З ч.1 ст.309 , ст.313- 316 ЦПК України, апеляційний суд,
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м.Горлівки Донецької області задовольнити частково.
Рішення Калінінського районного суду м.Горлівки Донецької області від 13 липня 2006 року змінити.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м.Горлівки Донецької області на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 10 000 (десять тисяч )грн.
В решті позову відмовити.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м.Горлівки Донецької області витрати з інформаціонно-технічного забезпечення розгляду вказаної справи в сумі 1 грн. 50 коп. ,яку слід перерахувати на рахунок: отримувач : Державне підприємство „Судовий інформаційний центр",Код ЄДРПОУ : З0045370Розрахунковий рахунок : 260010180002,Банк: Відкрите акціонерне товарнство „Банк Універсальний" м.Львів,МФО банку: 325707.
Рішення набирає законної сили з дня його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.