Справа № 202/9526/24

Провадження № 1-кс/202/1046/2025

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

УХВАЛА

12 лютого 2025 року                                                м. Дніпро

Слідчий суддя Індустріального районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши клопотання прокурора Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 , про арешт майна, яке подане в рамках кримінального провадження №12023040000000834, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.08.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, ч. 3 ст. 255-1, ч. 1, ст. 255-2, ч. 1, ст. 255-3, ч. 3 ст. 307 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Прокурор Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_6 звернувся із клопотанням про арешт майна, яке подане в рамках кримінального провадження №12023040000000834, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.08.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, ч. 3 ст. 255-1, ч. 1, ст. 255-2, ч. 1, ст. 255-3, ч. 3 ст. 307 КК України.

В обґрунтування свого клопотання прокурор посилається на те, що під час проведення досудового розслідування встановлено, що до вчинення кримінального правопорушення причетний громадянин ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , користується транспортним засобом марки «AUDI Q8» д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 .

05.02.2025 ОСОБА_7 затримано у порядку ст.208 КПК України.

05.02.2025 у порядку ст. ст. 276-278 КПК України, повідомлено про підозру у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.255-1, ч.1 ст. 255-2 КК України.

05.02.2025 на підставі ухвали слідчого судді Індустріального районного суду м.Дніпропетровська проведено обшук автомобіля марки «AUDI Q8» д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузову – НОМЕР_2 , який зберігався у гаражі домоволодіння ОСОБА_7

05.02.2025 на підставі ухвали слідчого судді Індустріального районного суду м.Дніпропетровська проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами проведення якого виявлено та вилучено: 2 ключі запалення від автомобіля марки «АUDI», які поміщено до спец. пакету PSP1140410.

Відповідно до бази даних ГУНП в Дніпропетровській області встановлене рухоме майно,транспортний засіб марки «AUDI Q8» д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , зареєстровано за ОСОБА_8 , що викликає підстави вважати реєстрацію формальною на близьку особу ОСОБА_7 .

Так, відповідно з інформаційної системи «ГСЦ НАІС» встановлено, що у ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відсутнє посвідчення водія, що унеможливлює керування вищевказаним транспортним засобом, та фактично вказаним авто користується ОСОБА_7 .

Таким чином, вищевказані факти вказують на те, що транспортним засобом «AUDI Q8» д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузову – НОМЕР_2 користується саме ОСОБА_7 .

Прокурор зазначає, що вищевказане рухоме майно, підпадає під критерії спеціальної конфіскації, в порядку ст.96-2 КПК України, оскільки одержано внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна.

Матеріалами проведених негласних слідчих розшукових дій підтверджується, факт формального набуття права власності на вищевказаний автомобіль близькою особою підозрюваного ОСОБА_7 , та реєстрація вказаного автомобіля на останню, з метою уникнення можливої конфіскації майна підозрюваного ОСОБА_7 , в разі викриття його злочинної діяльності працівниками правоохоронних органів.

Прокурор зазначає, що під час досудового розслідування встановлено, що вищевказане майно, третя особа набула безоплатно, знала, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої статті 96 КК України, оскільки вказаним майном в подальшому не розпоряджалася, і знала, що є лише формальним власником відповідно до свідоцтва про реєстрацію т/з.

З метою забезпечення спеціальної конфіскації майна, керуючись ст. ст. 40, 98, 100, 131, 132, 167-168, 170-171, 172, 236 КПК України, ст.96-1, 96-2 КК України просив накласти арешт на автомобіль марки «AUDIQ8» д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , та 2 ключі запалення від вказаного автомобіля.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та наполягав на його задоволенні.

Адвокат ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_8 , заперечував щодо задоволення клопотання. Зазначав, що зазначене майно не може бути предметом спеціальної конфіскації, враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, яке інкримінується. Власником автомобіля є сестра підозрюваного, яка є добросовісним набувачем.

Слідчий суддя, заслухавши представника власника – адвоката ОСОБА_5 , прокурора, дослідивши матеріали клопотання, приходить до таких висновків.

Положенням ч. 1 ст. 131 КПК України передбачено, що одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (визначено ч. 2 ст. 170 КПК України).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Згідно з ч. 2 ст. 173 КПК України  при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Крім того, згідно з частиною 4 статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.

При цьому статтею 96-1 КК України визначено, що спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого, зокрема статтею 310 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 96-1 КК України спеціальна конфіскація застосовується на підставі: 1) обвинувального вироку суду; 2) ухвали суду про звільнення особи від кримінальної відповідальності; 3) ухвали суду про застосування примусових заходів медичного характеру; 4) ухвали суду про застосування примусових заходів виховного характеру.

Випадки застосування спеціальної конфіскації визначені у статті 96-2 КК України.

Так, згідно з частиною 1 статті 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: 1) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; 4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Відповідно до частини 4 статті 96-2 КК України гроші, цінності, в тому числі кошти, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, інше майно, зазначені в цій статті, підлягають спеціальній конфіскації у третьої особи, якщо вона набула таке майно від підозрюваного, обвинуваченого, особи, яка переслідується за вчинення суспільно небезпечного діяння у віці, з якого не настає кримінальна відповідальність, або в стані неосудності, чи іншої особи безоплатно, за ринкову ціну або за ціну вищу чи нижчу ринкової вартості, і знала або повинна була і могла знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої цієї статті.

Спеціальна конфіскація не може бути застосована до майна, яке перебуває у власності добросовісного набувача.

У рішенні Конституційного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) статей 96-1, 96-2 Кримінального кодексу України № 1-р/2022 від 30 червня 2022 року зазначено, що спеціальна конфіскація застосовується у разі, коли майно вилучається у особи, яка не є власником або добросовісним володільцем такого майна, а тому цей захід впливу на особу має некаральний характер, метою застосування якого є припинення використання грошей та іншого майна, набутих унаслідок злочинної або іншої протиправної діяльності, як цілі або засобу кримінально-протиправної діяльності.

Конституцій Суд України вважав, що з аналізу приписів законодавства України, що встановлюють спеціальну конфіскацію та визначають суб`єктів, об`єкти та порядок її застосування, слідує, що спеціальна конфіскація не є видом кримінального покарання, тому її застосування, зокрема примусове безоплатне вилучення майна у недобросовісної третьої особи, на підставі судового рішення (вирок, ухвала) не суперечить статті 62 Конституції України, а також частинам другій та третій статті 22, статті 64 Конституції України.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що застосування спеціальної конфіскації припиняє не право власності або право добросовісного володіння майном, а незаконне та недобросовісне володіння, тимчасово набуте внаслідок вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, визначеного Особливою частиною КК України, тобто з порушенням приписів Конституції України та законів України, прав та інтересів учасників суспільних відносин.

Таким чином, Конституційний Суд України вважає, що статті 96-1, 96-2 КК України не порушують конституційних гарантій захисту права власності, а тому не суперечать статті 21, частинам першій, четвертій, шостій статті 41 Конституції України.

У провадженні СУ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023040000000834, внесеного до ЄРДР 15.08.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, ч. 3 ст. 255-1, ч. 1, ст. 255-2, ч. 1, ст. 255-3, ч. 3 ст. 307 КК України.

Прокурор обґрунтовує клопотання про накладання арешту на автомобіль з метою забезпечення можливої спеціальної конфіскації майна, на підставі п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України.

05.02.2025 ОСОБА_7 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

05.02.2025 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255-1, ч. 1 ст. 255-2 КК України, та обґрунтованість підозри ОСОБА_7 підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами в їх сукупності.

Санкція ч. 2 ст. 255-1 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від дев`яти до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна.

Санкція ч.1 ст. 255-2 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.

05.02.2025 на підставі ухвали слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська проведено обшук автомобіля марки «AUDI Q8» д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузову – НОМЕР_2 , який зберігався у гаражі домоволодіння ОСОБА_7

05.02.2025 на підставі ухвали слідчого судді Індустріального районного суду м.Дніпропетровська проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами проведення якого виявлено та вилучено: 2 ключі запалення від автомобіля марки «АUDI», які поміщено до спец. пакету PSP1140410.

Відповідно до бази даних ГУНП в Дніпропетровській області встановлене рухоме майно,транспортний засіб марки «AUDI Q8» д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , зареєстровано 20.09.2024 за ОСОБА_8 , що є сестрою підозрюваного.

Відповідно інформаційної системи «ГСЦ НАІС» встановлено, що у ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відсутнє посвідчення водія, що унеможливлює керування вищевказаним транспортним засобом.

Постановою слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області від 05.02.2025 визнано транспортний засіб «AUDIQ8» д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , та 2 ключі запалення від вказаного автомобіляречовим доказом у даному кримінальному провадженні.

Слідчий суддя вважає доведеним стороною обвинувачення, що в разі не накладення арешту на вищевказане рухоме майно воно може бути відчужене іншим особам.

У даному випадку накладення арешту пов`язано зі здійсненням кримінального провадження за підозрою у вчиненні умисних особливо тяжких кримінальних правопорушень, покарання за вчинення яких передбачено у вигляді позбавлення волі, що відповідно до статті 96-1 КК України у випадках, визначених законом, може бути підставою для застосування спеціальної конфіскації, у даному випадку на підставі п. 1 ч. 1 ст. 96-2 КК України.

Слідчий суддя вважає, що накладення арешту на автомобіль не матиме негативних наслідків як для самого власника, який ним не користується, так і для підозрюваного так як він не набув в установленому порядку право власності на це майно.

Щодо доводів адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах  ОСОБА_8 , слідчий суддя зазначає, що наразі триває досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні, та на цій стадії не вирішується питання про те, чи буде підлягатиме конкретне майно спеціальній конфіскації, що є компетенцією суду, який розглядає кримінальне провадження по суті. Натомість цього слідчий суддя повинен встановити наявність достатніх підстав вважати, що таке майно може бути предметом спеціальної конфіскації та вжити заходів кримінально-правового характеру для збереження цього майна. Слідчий суддя вважає, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права власника та інших осіб, у користуванні яких перебуває вказаний транспортний засіб. Враховуючи правову кваліфікацію дій підозрюваного, а також фактичні обставини кримінальнихправопорушень, які інкримінуються , слідчий суддя доходить висновку, що в даному випадку існують підстави вважати, що зазначене майно може бути предметом спеціальної конфіскації.

У свою чергу, обмеження у праві користування автомобілем є пропорційний завданням кримінального провадження з урахуванням існуючих ризиків його відчуження та розпорядження, не становитиме надмірний тягар у контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки арешт носить тимчасовий характер і може бути скасований, у тому числі під час досудового розслідування, після встановлення підстав набуття цього майна та його використання підозрюваними.

Слідчий суддя звертає увагу, що на цей час власник автомобіля ОСОБА_8 слідчим не допитана, докази щодо добросовісності набуття нею прав на це майно матеріали клопотання не містять, в тому числі не були надані слідчому судді.

Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя вважає можливим клопотання прокурора задовольнити повністю та з метою забезпечення спеціальної конфіскації накласти арешт на автомобіль марки «AUDIQ8», д.н.з.  НОМЕР_1 , VIN:  НОМЕР_2 , право власності на який зареєстровано за ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом заборони відчуження, користування та розпорядження вказаним рухомим майном.

Керуючись ст. ст. 110, 131-132, 170-173, 369-372 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 , про арешт майна, яке подане в рамках кримінального провадження №12023040000000834, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.08.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, ч. 3 ст. 255-1, ч. 1, ст. 255-2, ч. 1, ст. 255-3, ч. 3 ст. 307  КК України – задовольнити.

Накласти арешт на: автомобіль марки «AUDIQ8», д.н.з.  НОМЕР_1 , VIN:  НОМЕР_2 , право власності на який зареєстровано за ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом заборони відчуження, користування та розпорядження вказаним рухомим майном.

Роз`яснити, що  відповідно до частини 1 статті 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів.

Слідчий суддя                                                                 ОСОБА_1