ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/723/25 Справа № 205/5355/22 Суддя у 1-й інстанції - Курбанова Н. М. Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2025 року Дніпровський апеляційний суд в складі колегії:

головуючого судді: Новікової Г.В.

суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.,

за участю секретаря Кругман А. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу представника Дніпровської міської ради на рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 08 липня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, Виконавчого комітету Дніпровської міської ради про визнання права на користування квартирою та зобов`язання надати дозвіл на зміну договору найму, треті особи: Комунальне підприємство «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради, Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради –

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом. В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що згідно ордеру № 2429 від 19.02.1976 року  квартира АДРЕСА_1   надана у користування ОСОБА_2 , як основному квартиронаймачу. Рішенням виконавчого комітету Ленінської районної у місті Дніпропетровську ради № 209 від 20.04.2012 року умови договору найму житлового приміщення за адресою:  АДРЕСА_2 змінено з  померлого   чоловіка    ОСОБА_2    на дружину  ОСОБА_3 . Так, за наявності такого рішення виконкому ОСОБА_2  за життя укладався договір найму на вказане житло, який 20.04.2012 після його смерті змінено в частині наймача на  ОСОБА_3 , тобто фактично  ОСОБА_3  стала наймачем житла.

 Враховуючи стан здоров`я та погане самопочуття ОСОБА_3 , яка є сестрою позивачки, починаючи з 08.03.2013 року ОСОБА_1  стала мешкати разом із нею у квартирі АДРЕСА_1  без реєстрації, оскільки фактично була зареєстрована за адресою:  АДРЕСА_3 (нині Дніпрі) з 1977 року та зареєструватися за фактичним місцем проживання не змогла, оскільки не зазначена в ордері.

ІНФОРМАЦІЯ_1   ОСОБА_3  померла. За відсутністю інших родичів позивачка займалась  похованням ОСОБА_3 . 

Рішенням Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 12.10.2020 р. по справі  №  205/11163/19  встановлено  факт  того,  що  ОСОБА_1   у період з 08.03.2013 року по 2.08.2018 року (на день смерті) постійно проживала разом із ОСОБА_3 ,  померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою:  АДРЕСА_2 . 

Відповідно до рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 11.06.2021 року  по   справі   №   205/9891/20   за   відсутності   спадкоємців   першої,   другої   та третьої черги, ОСОБА_1  одержала право на спадкування після смерті  ОСОБА_3 ..

Отже, позивачка на законних підставах проживає у спірній квартирі, була членом сім`ї квартиронаймача ОСОБА_3 , яка померла, що встановлено рішенням суду, у зв`язку з чим має право на визнання права користування та бути наймачем квартири за вказаною адресою. 

Рішенням  Дніпровської  міської  ради  №  115/53  від  20.01.2020 року скасовано повноваження районних у місті рад щодо надання дозволу наймодавцю житлово - експлуатаційній організації, на балансі якої перебуває житловий фонд комунальної власності територіальної громади міста, що знаходиться на території району, на зміну договору найму житлового приміщення у випадках і порядку, визначених чиним законодавством.  

Рішенням Дніпровської міської  ради  №  63/60  від  02.09.2020 р.  житловий  будинок за адресою:  АДРЕСА_4  передано на баланс КП «Жилсервіс-5» ДМР. На теперішній час, відповідно до рішення виконавчого комітету ДМР № 389 від 23.04.2019 р. «Про затвердження Порядку надання виконавчим комітетом Дніпровської міської ради дозволу на зміну умов договору найму займаного неприватизованого жилого приміщення (зі змінами відповідно до рішення ДМР № 571 від 03.06.2020 р.) (вказані документи є публічною інформацією та містяться на офіційному сайті Дніпровської міської ради за посиланням https://dniprorada.gov.ua/uk/page/dokumenti- miskoi-radi ) надання дозволу на зміну договору найму здійснюється шляхом прийняття виконавчим комітетом ДМР відповідного рішення на підставі листа Департаменту житлового господарства ДМР. Так, з огляду на вказане, виконавчий комітет Дніпровської міської ради надає дозвіл на зміну договору найму, що є однією із вимог позовної заяви, а надати докази на підтвердження порушення прав позивача з боку виконавчого комітету ДМР позивачка не може, тому що вона навіть не зареєстрована у вказаній квартирі та не може звернутись до цього органу у встановлений законодавством порядку, визначеному вищевказаним рішенням органу місцевого самоврядування. 

Просила визнати за нею право користування квартирою АДРЕСА_1 , зобов`язати виконавчий комітет Дніпровської міської ради надати Комунальному підприємству «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради дозвіл на зміну договору найму квартири АДРЕСА_1 з ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 на ОСОБА_1 , визнавши її наймачем.

Рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 08 липня 2024 року позовні вимоги задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Зобов`язано Виконавчий комітет Дніпровської міської ради надати Комунальному підприємству «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради дозвіл на зміну договору найму квартири АДРЕСА_1 з ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 на ОСОБА_1 , визнавши її наймачем.

Стягнуто з Дніпровської міської ради, Виконавчого комітету Дніпровської міської ради корись ОСОБА_1 1984,40 грн. понесених судових витрат по оплаті судового збору, по 992,40 грн. з кожного.

В апеляційній скарзі представник Дніпровської міської ради просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог. Вважає, що судом першої інстанції неприйнято до уваги, що позивач до відповідного виконавчого органу з питання надання дозволу на заміну договору найму спірного жилого приміщення,яке належтить до комунальної власності не зверталася, відповідної відмови не отримувала, тому вимоги про зобов`язання надати дозвіл на заміну договору найму є такими, що заявлені передчасно.

Вирішення питання щодо зміни умов договору найму житлового приміщення відноситься до компетенції виконавчого комітету міської ради і суд не омже підміняти цей орган.

Крім того позивачу на праві власності належить об`єкт житлової нерухомості, де вона зареєстрована в квартирі АДРЕСА_5 , а тому в неї відсутнє право на визнання наймачем спірної квартири.

Судом першої інстанції не було досліджено чи дотримано нормативно закріплений порядок вселення позивача у спірну квартиру та чи надавалася основним квартиронаймачем згода на таке вселення. Не було встановлено ведення спільного господарства квартиронаймачем та позивачем.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просила рішення суду першої інстанції залишити без змін як законне та обґрунтоване,а апеляційну скаргу залишити без задоволення. Вважає, що апеляційна скарга не містить будь яких обґрунтувань наявності порушення матеріального чи процесуального права при ухвалені судом першої інстанції оскаржуваного рішення, суд першої інстанції законно ухвалив рішення по справі та відновив порушене право ОСОБА_1 з належним обґрунтуванням та підстав задоволення позовних вимог. Щодо звернення позивачки до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради вважає за необхідне зазначити наступне. Так позивачка ОСОБА_1 , будучи особою похилого віку, разом зі своїм зятем ОСОБА_4 , який був допитаний в якості свідка по справі та підтвердив вказані обставини, неодноразово звертались особисто до Центру надання адміністративних послуг ДМР, Департаменту житлового господарства ДМР з питання переоформлення договору найму на квартиру, в якій вона проживає за адресою: АДРЕСА_2 , та з заявами про реєстрацію у вказаній квартирі, але у ОСОБА_1 навіть не приймали ніяких документів, посилаючись на те, що вона не зареєстрована у вказаній квартирі та не має права звертатися до органів місцевого самоврядування в якості користувача/наймача, до визнання її такою, на підставі рішення суду та відсутності з цього приводу довідки з місця реєстрації наймача для зміну договору найму житла, що і стало підставою для звернення до суду першої інстанції.

Твердження апелянта про те, що якщо позивачці належить на праві власності об`єкт житлової нерухомості у останньої відсутнє право на визнання наймачем в іншій квартирі є неспроможним з огляду на дві різні правові форми, як то право власності та право користування житлом, визначені Цивільним кодексом України, які не є тотожними та особа має вільний вибір визначення місця проживання на території України.

Про час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином, про що свідчать довідка про отримання повістки в електронному суді та рекомендоване повідомлення про отрмання повістки позивачем.

Відповідно до частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України за наявними в ній доказами в межах доводів та вимог апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивачка тривалий час відкрито вселилася, проживає, користується, сплачує комунальні платежі в спірній квартирі, вона набула права користування вказаним жилим приміщенням.

Проте такий висновок не відповідає встановленим обставинам та нормам матеріального і процесуального права.

Частиною першою статті 43 Конституції України визначено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Відповідно до частин першої та другої статті 61 статей 64 та 65 ЖК УРСР користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач і члени його сім`ї.

Наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

У осіб, які вселилися до наймача, виникають усі права й обов`язки за договором найму жилого приміщення, якщо особи постійно проживали разом із наймачем і вели з ним спільне господарство та були визнані членами сім`ї наймача (частини перша та друга статті 64 ЖК УРСР).

При цьому під час вирішення спору про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, крім обставин щодо реєстрації цих осіб у спірному приміщенні, дотримання встановленого порядку при їх вселенні та наявності згоди на це всіх членів сім`ї наймача та обумовлення угодою між указаними особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням, й інші обставини справи, що мають значення для справи, а саме: чи було це приміщення постійним місцем проживання цих осіб, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання.

Оскільки відповідно до вимог закону вселення та проживання в квартирі може бути здійснено лише у встановленому порядку, членом сім`ї наймача, в розумінні частини другої статті 64 ЖК УРСР, може бути визнано лише осіб, які вселилися у встановленому порядку та на відповідній правовій підставі постійно проживають в квартирі разом з наймачем.

За змістом статті 65 ЖК УРСР за особою не може бути визнано право користування жилим приміщенням, якщо вона зберігає постійне місце проживання в іншому жилому приміщенні.

Судом першої інстанції встановлено, що квартиронаймачем квартири АДРЕСА_1 була ОСОБА_3 . Квартира є комунальною власністю.

Рішенням Дніпровської міської ради № 63/60 від 02.09.2020 року житловий будинок за адресою: АДРЕСА_4 передано на баланс КП «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла у віці 76 років, що підтверджується свідоцтвома про смерть НОМЕР_1 .

Згідно рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 12.10.2020 року у справі №205/11163/19 встановлено факт того, що ОСОБА_1 у період з 08 березня 2013 року по 22 серпня 2018 року постійно проживала разом з ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 11.06.2021 року у справі №205/9891/20 визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 на грошові вклади у філії правобережного відділення Акціонерного товариства «Державний Ощадний Банк України» 6719/0123 на рахунку № НОМЕР_2 у сумі 10 201,80 грн.   та на рахунку № НОМЕР_3 у сумі 6 886,95 грн..

Згідно акту проживання без реєстрації від 15.09.2022 року, підписаного ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_1 фактично проживає без реєстрації з 07.03.2013 року по теперішній час.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 13.02.2023 року відсутні відомості щодо квартири АДРЕСА_1 . (а.с.169)

В обгрунтування позовних вимог позивач посилалася на те, що враховуючи стан здоров`я та погане самопочуття ОСОБА_3 після смерті її чоловіка,  ОСОБА_1 вселилася у квартиру АДРЕСА_1 і проживала там разом з ОСОБА_3 з 07.03.2013 року та фактично продовжує проживати там без реєстрації.

Проте доказів того, що ОСОБА_1 вселилася в квартиру АДРЕСА_1 , де основним квариронаймачем була ОСОБА_3 зі згоди останньої не надано.

Та обставина, що рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 12.10.2020 року у справі №205/11163/19 встановлено факт того, що ОСОБА_1 у період з 08 березня 2013 року по 22 серпня 2018 року постійно проживала разом зі ОСОБА_3 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_2 не свідчить про те, що ОСОБА_1 вселилася у встановленому законом порядку за згоди наймача та набула право користування спірною квартирою.

Доказів того, що за життя ОСОБА_3 зверталася до відповідних органів з метою узаконити проживання ОСОБА_1 в спірній квартирі не надано.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 28 березня 1977 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6 , що підтверджується копією паспорту НОМЕР_4 та не оспорюється позивачем, зазначене житло їй належить на праві власності, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Позивачем не надано доказів реєстрації свого місця проживання у спірній квартирі, дотримання визначеного законом порядку при вселенні у спірну квартиру та наявність згоди на час свого вселення у квартиру  квартиронаймача  ОСОБА_3 , а також наявності обумовленого наймачем певного порядку користування вказаним жилим приміщенням. При цьому позивач була зареєстрована у квартирі АДРЕСА_5 , яка їй належить на праві власності.

Та обставина, що позивач фактично спільно проживала у спірній квартирі разом із її наймачем, не свідчить про дотримання нею передбачених законом правил про вселення в спірну квартиру та про набуття права користування даною квартирою.

Установивши, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6 , житлове приміщення належить їй на праві власності, позивач не може бути визнана такою, що відповідно до встановленого статтями 64, 65, 156 ЖК УРСР порядку набула право користування спірною квартирою.

Доводи про те, що позивач тривалий період проживала у вказаній квартирі із квартиронаймачем та вела спільне із ним господарство, що, на її переконання, підтверджується належними доказами, не свідчать про дотримання ОСОБА_1 передбачених законом правил вселення у спірну квартиру та набуття права користування нею.

Верховний Суд у постановах від 28 липня 2020 року у справі № 759/17953/15-ц (провадження № 61-18718св19) та від 04 листопада 2020 року у справі № 641/2970/17 (провадження № 61-3921св19) дійшов висновку, що особи, які вселились в квартиру з метою здійснення догляду за хворими родичами, є тимчасовими мешканцями  і самостійного права користування житлом не набувають.

Тож посилання позивача на те, що вона вселилася у спірну квартиру як член сім`ї наймача, оскільки доглядала за  ОСОБА_3 , внаслідок чого набула право користування цією квартирою, є безпідставними.

За встановлених обставин позивач не довела факту дотримання встановленого статтями  64, 65, 156 ЖК УРСР порядку вселення у спірну квартиру, зокрема відсутність у неї права користування іншим житлом за життя наймача, отримання згоди на вселення від наймача.

Оскільки позивач не довела факту набуття нею відповідно до норм ЖК УРСР права на користування спірною квартирою,то позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Такий висновок узгоджується з праовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 12 квітня 2021 року у справі № 127/26104/18.

На зазначене суд першої інстанції не звернув уваги та дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки апеляційним судом встановлено неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального та процесуального права та невідповідності висновків суду обставинами справи, то апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції ,то є підстави для зміни розподілу судових витрат.

Апелянтом при подачі апеляційної скарги було сплачено судовий збір в розмірі 2977,20 грн.,який слід стягнути з позивача на користь відповідача.

Керуючись ст. ст.368,  376, 382,384 ЦПК України, апеляційний суд-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника Дніпровської міської ради задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 08 липня 2024 року скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, Виконавчого комітету Дніпровської міської ради про визнання права на користування квартирою та зобов`язання надати дозвіл на зміну договору найму, треті особи: Комунальне підприємство «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради, Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНКОП НОМЕР_5 ) на користь Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ 26510514) судовий збір в розмірі 2977,20 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 11 лютого 2025 року.

Судді: