ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/6560/24

Провадження № 2/210/332/25

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04 лютого 2025 року                                                                        

Дзержинський районний суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючої - судді Чайкіна О.В., за участю секретаря судового засідання Ворони Б.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІННОВА ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Позивач ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» в особі представника Топчий Д.А. звернувся до Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з вказаним позовом до відповідачки  ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 17 грудня 2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» та  ОСОБА_1  був укладений Договір про надання грошових коштів у позику №2431331223. Кредитний договір, у відповідності до норм ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов договору, відповідач отримав кредит у розмірі 7 000,00 грн., строк позики 24 днів, дисконтна (знижена) процентна ставка – 1,5 % на день, базова процентна ставка – 2,5% на день. Дата надання позики – 17.12.2023, дата повернення позики – 10.01.2024.

Позикодавець свої зобов`язання відповідно до умов Договору виконав у повному обсязі та надав відповідачу грошові кошти в розмірі 7 000,00 гривень.

Відповідачка всупереч умовам Договору позики, зобов`язання за Договором належним чином не виконав, суму позики не повернув, проценти за користування грошовими коштами не сплатив. Внаслідок чого, заборгованість відповідача перед відповідачем складає 62 825,00 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 7 000,00 гривень; заборгованість за процентами у розмірі 55 825,00 гривень. Вказану заборгованість у загальному розмірі 62 825,00 гривень та судовий збір у розмірі 2 422,40 гривень позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 .

Аргументи учасників

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про день, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, в резолютивній частині позову просив слухати справу без участі представника позивача, на позовних вимогах наполягають, проти заочного рішення не заперечують.

Відзив на позовну заяву відповідач не надав.

29 листопада 2024 року відповідачка ОСОБА_1 скерувала до суду заперечення на позов, у яких покликалась на те, що заява позивача не мітить доказів, що сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, а також в матеріалах справи відсутній належним чином оформлений договір з чітко зафіксованими правами та обов`язками сторін, порядку розрахунку платежів, заборгованостей та штрафів у зв`язку з чим встановити правильність виконання зобов`язань сторонами, а також прострочену заборгованості неможливо.

Суд звернув увагу відповідачки, що подані заперечення не відповідають вимогам частини 3-5 статті 178 ЦПК України, а саме копія заперечень та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду, про що постановлена ухвала 23 грудня 2024 року.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Заяв, клопотань від учасників справи не надходило. Інші процесуальні дії не вчинялись.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Відповідно до ч.1ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд враховує вимоги ст. 80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.

Вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до наступного.

Встановлено, що 17 грудня 2023 між позивачем ТОВ "ІННОВА ФІНАНС" та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір надання грошових коштів у позику № 2431331223, який підписаний останнім електронним підписом одноразовим ідентифікатором (а.с. 7-11).

Відповідно до п. 1.1. Договору позики Позикодавець зобов`язується надати Позичальнику Позику на суму у розмірі 7 000,00 грн. шляхом перерахунку на банківський рахунок (банківську картку) на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Позику у погоджений умовами Договору строк або достроково та сплати проценти за користування Позикою нараховані згідно п. 1.3, п. 1.4. та /або п. 1.5 Договору, його додатків.

Згідно із п. 1.4 Договору позики, на період строку, дії договору (п. 1.2 Договору позики), що становить 30 днів, нарахування процентів здійснюється за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 1,5%, у разі користування Позикою понад строк застосовується Поза акційна (Базова) процентна ставка в розмірі 2,99%, яка перераховується з першого дня Позики (п. 1.5 Договору позики)

Згідно з п.1.7 Договору, позичальник зобов`язаний повернути товариству позику, нараховані проценти згідно умов договору не пізніше строку вказаного в п.1.2 та або п.1.3 договору.

Відповідно до п.1.8 Договору, розрахунок сукупної вартості позики за дисконтною (зниженою) процентною ставкою та терміни платежу згідно строку передбаченого п.1.2 цього договору, зазначені в Графіку розрахунків (таблиця обчислення загальної вартості позики та реальної річної процентної ставки за договором надання грошових коштів у позику), який є невід`ємною частиною цього договору (Додаток №1 до договору).

Договір підписується електронним підписом Позикодавця та надсилається для ознайомлення та узгодження умов Позичальнику в особистий кабінет разом з електронним повідомленням пропозицією укласти Договір. На вказану Позичальником електронну пошту або смс повідомленням надсилається одноразовий ідентифікатор для підписання Договору, що згенерований під час проходження Позичальником процедури укладення Договору. Позичальник, приймаючи пропозицію Позикодавця укласти Договір, підписує в інформаційно-телекомунікаційній системі електронне повідомлення одноразовим ідентифікатором шляхом натискання кнопки підписати. Сформовані таким чином електронні підписи Позичальника та Позикодавця накладені на Договір. Після підписання такими електронними підписами Договору його умови вважаються прийнятими, а Договір є укладеним (п. 1.9. Договору).

Сторони погодили права та обов`язки (Розділ 2 Договору) та відповідальність сторін (Розділ 3 Договору).

Відповідно до п. 4.1 Договору, позичальник має право продовжити строк користування позикою. Після кожного продовження строку позики, Змінюється кінцева дата строку Позики та кінцева дата терміну дії Договору позики на відповідну кількість календарних днів (п. 4.5. Договору).

Згідно п.5.5 Договору, сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та товариством в якості підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором у вигляді унікального буквено-цифрової комбінації відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму силу як і власноручний підпис.

Також, під час укладення вищевказаного договору позики, відповідачем ОСОБА_1 17 грудня 2023 року підписано електронними підписами з одноразовими ідентифікаторами Паспорт споживчого кредиту, в якому викладені умови надання позивачем ТОВ «Іннова Фінанс» кредитних коштів відповідачу, Додаток №1 до Договору №2431331223 від 17 грудня 2023 року, яким є Таблиця обчислення загальної вартості позики та реальної річної процентної ставки за договором надання грошових коштів у позику, в якому відображені: дата видачі позики/дата платежу, кількість днів у розрахунковому періоді, чиста сума позики/сума платежу за розрахунковий період, сума позики за договором/погашення суми позики, проценти за користування позикою, реальна річна процентна ставка, загальна вартість позики (а.с.26-28)

Свої зобов`язання щодо надання позики ОСОБА_1 позивачем виконано в повному обсязі на підтвердження чого надано Витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи, де вказані реквізити операції, дату валютування, платника та отримувача (а.с.24).

ОСОБА_1 заборгованість не погасила, що обумовило звернення з цим позовом до суду.

Розрахунок заборгованості наведений у мотивувальній частині позову (а.с.2 зворот).

Факт укладення договору відповідачкою у свої письмових поясненнях не заперечувався. Зі змісту пояснень судом встановлено, що відповідачка вважає, що умови договору не відповідають домовленостям між сторонами.

Мотивувальна частина

Позиція суду та застосовані норми права

Згідно зі статтями  526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

На підставі частини 1статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. За змістом частини 2 статті 1055 ЦК України кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Частиною 2 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом частини першої статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

На підставі частини 1 та 2 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із абзацом 2 частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом частини 1, 2 статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року (далі – Закон).

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором – дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор – це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно- телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно- телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає, яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вищевказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до усталеної практики, викладеної у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, провадження № 61-7203 св 20, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, провадження № 61-8449св19, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, провадження № 61-9071св20, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Правомірність укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію». сформована у ряді постанов Верховного Суду, зокрема, у постанові від 16 грудня 2020 року в справі № 561/77/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20.

Водночас, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21) вказала, що у випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, тому правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли. Натомість виконання правочину його учасниками може бути способом волевиявлення до вчинення правочину, відповідно до його істотних умов, передбачених законодавством.

У постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) Велика Палата Верховного Суду також зробила правовий висновок, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

В частині третій статті 12, частині першій статті 81 ЦПК України закріплено загальне правило розподілу обов`язків з доказування, а саме кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши належні, допустимі, достовірні та достатні докази відповідно до вимог статей 77-80 ЦПК України.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, зобов`язана їх довести, надавши суду докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про такі обставини. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, які не спростовано стороною відповідача, суд вважає, що Договір надання грошових коштів у позику № 2431331223 від 17.12.2023 року укладено сторонами в електронній формі за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто, належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами кредитного договору.

Посилання відповідачки на те, що договір не укладено, оскільки не досягнуто усіх домовленостей та істотних умов, спростовується фактом виконанням договору зі сторони позивача, та відповідно прийняттям такого виконання відповідачкою.

У відомостях про позичальника, а так само і у договорі надання грошових коштів у позику № 2431331223 від 17.12.2023 зазначені, окрім анкетних та контактних даних позичальника вказаний її рахунок № НОМЕР_1 .

Витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи – квитанція до платіжної інструкції № 19708-1354-7609926 містить призначення платежу де вказано аналогічний номер картки НОМЕР_1 .

Відповідачка не спростувала, що картковий рахунок № НОМЕР_1 . і що вона не отримувала кошти в позику шляхом укладання договору в електронній формі.

Отже ОСОБА_1 за особливостями укладення кредитного договору в електронній формі шляхом підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором tbtlnrtts, 17.12.2023 уклавла договір позики № 2431331223 з ТОВ «ІННОВА ФІНАНС».

Отже, у відповідності до вимог ч.6 та 8 ст.11 і ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», відповідач ознайомився та погодився з умовами договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов щодо суми кредиту, строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, розмір і тип процентної ставки та уклали в належній формі кредитний договір.

ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» свої зобов`язання перед відповідачкою за договором позики виконало та надало їй кредит в сумі 7 000 грн, що підтверджено повідомленням ТОВ «ФК «Контрактовий дім», а так само і квитанцією № 19708-1354-76809926 від 17.12..2023 (а.с. 23-24).

Суд звертає увагу, що при укладенні договору надання грошових коштів у позику відповідачем використано електронний підпис одноразовим ідентифікатором, що узгоджується з вимогами статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а тому справа містить докази підписання договору про споживчий кредит, і так само містить докази отримання відповідачем коштів. Натомість, жодних доказів щодо сплати грошових коштів за кредитним договором, та які б спростовували зазначений розрахунок заборгованості, відповідач суду не надав. Контррозрахунку не представив.

Таким чином, факт укладення між позивачем та відповідачем кредитного договору, а також факт отримання відповідачем коштів за договором кредиту та їх неповернення у відповідності до умов вказаного договору та у строки визначені сторонами, суд вважає доведеним, і приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Іннова Фінанс», заборгованості за тілом кредиту в розмірі 7000,00 грн.

Суд не погоджується з доводами відповідача про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів задоволенню не підлягають, розрахунок заборгованості не є коректним, адже за умовами п.1.5 договору, відповідач узяв на себе зобов`язання по оплаті погодженого розміру відсотків за позикою за період після строку, вказаного у п.1.2 (30 днів) за кожен день користування позиченими коштами.

Тобто нарахування позивачем відсотків за позикою відбулося у межах дії договору, так як відповідач, укладаючи такий договір, погодився з тим, що відсотки він сплачує і після спливу 30 - денного строку у разі неповернення коштів позики.

Надаючи оцінку доводам Відповідача про те, що встановлення сторонами розміру відсотків за несвоєчасно виконані зобов`язання за кожен день прострочки, що в результаті становить 55 825,00 грн., є несправедливим та суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, суд робить такі висновки.

Статтею 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» передбачено, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить ЗУ «Про споживче кредитування». Згідно з частинами 1, 2, 5 статті 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

З системного аналізу змісту ст. ст. 1046, 1048 ЦК України, що регламентують комплекс прав та обов`язків сторін за договором позики, вбачається, що позикодавець передає у користування позичальнику кошти позики у тому числі з метою отримання прибутку у вигляді відсотків за позикою. Натомість інтерес позичальника в укладенні договору позики полягає у тому, що він отримує у строкове користування чуже майно (грошові кошти) за що сплачує погоджені відсотки разом із наявним зобов`язанням по поверненню такого майна у визначені строки. При цьому позичальник зважує пропозицію на ринку позик (кредитів) та обирає найвигідніший для себе варіант щодо отримання коштів у позику, з урахуванням, зокрема, розміру відсоткової ставки та строку повернення отриманих від позикодавця коштів.

Таким чином стверджувати про те, що умови договору за позикою є несправедливими підстав не має, так як позичальник, у даному разі ОСОБА_1 , самостійно погодився на відповідну відсоткову ставку та сам вирішив не повертати позичені кошти такий тривалий час, що й обумовило тривалий строк нарахування відповідної заборгованості та її розмір.

Згідно з правовою позицією, викладеною у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12, провадження №14-10цс18), від 04 липня 2018 року (провадження №14-154цс18) та від 31 жовтня 2018 року (провадження № 14-318цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від вказаного правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Відповідно до частини 1, 2 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №910/1238/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла правового висновку про те, що положеннями частини 1 статті 1048 ЦК України врегульовано правовідносини щодо сплати процентів за правомірне користування чужими грошовими коштами, коли боржник одержує можливість законно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, тоді як частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) в п. 95-108, щодо нарахування процентів на підставі статті 625 ЦК України, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.

Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (пункт 6.28)).

У цій справі встановлено, що на підставі пункту 1.5 договору між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» та ОСОБА_1 надання грошових коштів у позику від 17 грудня 2023 року №2431331223 у випадку користування позикою понад строк, встановлений пунктом 1.2 договору, з наступного дня після спливу строку, вказаного в пункті 1.2 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою у розмірі 1,5 % на день (з урахування програми лояльності Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС»,правил акції Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» «Повторний кредит») перераховуються і до взаємовідносин між сторонами застосовується позаакційна (базова) процентна ставка в розмірі 2,99 % на день від суми позики за кожен день користування позикою з першого дня дії договору.

Відповідно до Розділу 1 договору: Тип позики кредит.

Мета отримання кредиту - для власних потреб, не пов`язаних з підприємницькою діяльністю, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Процентна ставка фіксована. Дисконтна (знижена) процентна ставка (застосовується у відповідності до умов програми лояльності Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС») 1,5 % на день (547,5 річних).

Процентна ставка позаакційна (базова) 2,99 % на день (1091,35 % річних).

Строк позики - 24 дні, дата повернення - 10 січня 2024 року, і до цієї дати встановлена дисконтна ставка - 1,5% за кожен день користування позикою.

Повернення позики та процентів здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий (картковий) рахунок позикодавця або через особистий кабінет на сайті позикодавця або шляхом внесення грошових коштів у терміналах самообслуговування партнерів. Моментом зарахування оплати позики та процентів є момент (дата) зарахування коштів на банківський рахунок позикодавця або отримання відповіді від партнера позикодавця про зарахування коштів.

Доказів повернення заборгованості Відповідачкою не надано.

Отже Товариство з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» та відповідачка у пункті 1.5 договору погодили відповідальність позичальника у випадку користування позикою понад строк, встановлений пунктом 1.2 договору, право з дня наступного за датою спливу строку кредитування нараховувати проценти за позаакційною (базовою) ставкою, передбаченою пунктом 1.1.5 договору, в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 ЦК України.

Однак, суд звертає увагу, що згідно з статтею 8 закону України "Про споживче кредитування" (із змінами, внесеними Законом № 3498 від 22.11.2023 року) реальна річна процентна ставка обчислюється відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України. Для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом.

Обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки має базуватися на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом погодженого строку та що кредитодавець і споживач виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі.

Якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки або інших платежів за послуги кредитодавця, включених до загальних витрат за споживчим кредитом при обчисленні реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення, реальна річна процентна ставка та денна процентна ставка обчислюються на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит.

Денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою:

ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t ? 100%, де

ДПС - денна процентна ставка;

ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом;

ЗРК - загальний розмір кредиту;

t - строк кредитування у днях.

Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Таким чином, України "Про споживче кредитування" (із змінами, внесеними Законом № 3498 від 22.11.2023 року) обмежено розмір денної процентної ставки.

Тому вимоги позивача про стягнення з відповідачки відсотків за користуванням кредитними коштами за денною процентною ставкою 2,99% чи 2,5 %, після закінчення строку, встановленого для повернення кредиту - є безпідстаними.

Враховуючи наведене, з ОСОБА_1 підлягають стягненню не лише 7000,00 грн. - суми позики, а й обумовлені договором позики грошових коштів відсотки та відсотки за порушення строку виконання зобов"язання, а саме:

- проценти за користування кредитом в сумі 2520 грн. 00 коп. (7000 грн х 1,5% х 24 днів) відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України,

- за період після прострочення виконання зобов`язання з ОСОБА_1 підлягають стягненню проценти в сумі 20650 грн. 00 коп. (7000 грн х 1% х 295 днів) відповідно до частини другої статті 625 ЦК України (пункту 1.5 договору) як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання та з урахуванням обмежень, визначених законом про "Споживче кредитування".

ОСОБА_1 не надано докази на спростування твердження Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» про невиконання ОСОБА_1 зобов`язання з повернення позики та сплати процентів за користування позикою.

На підставі пункту 1.3.3 договору між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» та ОСОБА_1 надання грошових коштів у позику від 17 грудня 2023 року №2431331223 повернення позики та процентів здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позикодавця або через особистий кабінет на сайті позикодавця або шляхом внесення грошових коштів у терміналах самообслуговування партнерів. Моментом зарахування оплати позики та процентів є момент (дата) зарахування коштів на банківський рахунок позикодавця або отримання відповіді від партнерів позикодавця про зарахування коштів.

У матеріалах справи відсутні відомості про здійснення ОСОБА_1 оплати як кредиту, так і процентів .

Суд врахував доводи Відповідачки про те, що встановлений сторонами розмір відсотків є несправедливим, суперечить обмеженням, встановленим статтею 21 Закону України «Про споживче кредитування», порушує принцип розумності та добросовісності, та з урахуванням статті 8 цього закону зменшив розмір відсотків..

За змістом частин першої та третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частинами другою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 217 ЦК Українине дійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Проте, ОСОБА_1 у цій справі позовних вимог про визнання договору між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» та ОСОБА_1 надання грошових коштів у позику від 17 грудня 2023 року №2431331223 недійсним в частині встановлення відсотків не заявляла.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд визнає їх належними, допустимими, достовірними, а позов таким, що підлягає задоволенню, оскільки достовірно встановлено, що відповідач належним чином не виконав взяті на себе за договором зобов`язання, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором про споживчий кредит у заявленому розмірі є частково обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Оскільки, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у сумі 30170,00 грн., а саме у розмірі 46,23 %, а тому судовий збір за розгляд справи у пропорційному розмірі становить - 1119,87 грн., який слід покласти на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 610, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 10, 12, 13, 133, 137, 141, 263, 265, 280-284, 288 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ІННОВА ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІННОВА ФІНАНС" (ЄДРПОУ 44127243) заборгованість за Договом надання грошових коштів у позику № 2431331223 від 17.12.2023 року у розмірі 30 170,00 грн. (тридцять тисяч сто сімдесят грн.) а саме: 7000,00 (сім тисяч грн.) - заборгованість за тілом кредиту, 2520 грн. 00 коп. (дві тисячі п"ятсот двадцять грн.) - заборгованість за відсотками за період з 17.12.2023 по 10.01.2024рік, та 20650 грн. 00 коп. (двадцять тисяч шістсот п"ятдесят грн.) - заборгованість за відсотками відповідно до частини другої статті 625 ЦК України (пункту 1.5 договору).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІННОВА ФІНАНС" (ЄДРПОУ 44127243) судовий збір у розмірі 1119,87 грн. (одна тисяча сто дев"ятнадцять гривен 87 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно з пп. 15.5 п. 15 частини першої Перехідних положень Розділу XIII ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повний текст судового рішення складено 10 лютого 2025 року

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

- позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» ЄДРПОУ 44127243 (01014, м. Київ, вул. Болсуновська 8, поверх 9);

- відповідач:  ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1

Суддя: О. В. Чайкіна