Справа № 515/61/25

Провадження № 2/515/206/25

Татарбунарський районний суд Одеської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2025 року м. Татарбунари

Татарбунарський районний суд Одеської області у складі судді Луцюка В.О., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно,

В С Т А Н О В И В :

14 січня 2025 року позивачі звернулися до Татарбунарського районного суду Одеської області суду в порядку цивільного судочинства із позовом до Виконавчого комітету Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно, посилаючись на відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суді від 16 січня 2025 року відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження.

Згідно з рішенням Одеської обласної ради від 03 листопада 2023 року № 609-VIII затверджено список присяжних для Татарбунарського районного суду Одеської області строком на три роки та до складу присяжних увійшла, зокрема, і ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Тобто, з 03 листопада 2023 року позивач ОСОБА_1 у вказаній справі є діючою присяжною Татарбунарського районного суду Одеської області.

Відповідно до ст. 127 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють судді. У визначених законом випадках правосуддя здійснюється за участю присяжних.

Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судову владу реалізовують судді та, у визначених законом випадках, присяжні шляхом здійснення правосуддя у рамках відповідних судових процедур.

Відповідно до ч. 3 ст. 5, ч. 1 ст. 15 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» народ бере участь у здійсненні правосуддя через присяжних. Справи в судах розглядаються суддею одноособово, а у випадках, визначених процесуальним законом, - колегією суддів, а також за участю присяжних.

Статус та гарантія прав присяжного визначені в ст.ст. 63, 68 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до яких присяжним є особа, яка у випадках, визначених процесуальним законом, та за її згодою вирішує справи у складі суду разом із суддею або залучається до здійснення правосуддя. На присяжних поширюються гарантії незалежності і недоторканності суддів, установлені законом, на час виконання ними обов`язків із здійснення правосуддя.

З аналізу вищевказаних положень Конституції України та Закону України «Про судоустрій і статус суддів» вбачається, що народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через присяжних. Присяжні - особи, які за їх згодою залучаються до вирішення певної категорії цивільних та кримінальних справ разом із суддею в суді першої інстанції. Присяжні мають статус судді та на них поширюються гарантії незалежності і недоторканності суддів на час виконання ними обов`язків у суді.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 ЦПК України у випадках, встановлених цим Кодексом, цивільні справи у судах першої інстанції розглядаються колегією у складі одного судді і двох присяжних, які при здійсненні правосуддя користуються всіма правами судді.

Аналіз вказаних норм дає підстави вважати, що присяжний під час здійснення правосуддя за своїм статусом прирівняний до судді.

Частиною першою ст. 26 ЦПК України визначено, що підсудність справи, у якій однією зі сторін є суд або суддя суду, до підсудності якого віднесена ця справа за загальними правилами, визначається ухвалою суду вищої інстанції, постановленою без повідомлення сторін.

Згідно з п. 12 висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень відносно сторін у судовому розгляді, судді повинні бути безсторонніми, а саме: вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення. В цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: ніхто не може бути суддею у власній справі. Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони в будь-якій суперечці.

Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін по конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах стороннього спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади може бути підірвана.

З урахуванням викладеного вище, враховуючи, що цивільним процесуальним законом встановлено спеціальний порядок визначення підсудності цивільних справ, у яких однією із сторін є суддя (присяжний) суду, позивач ОСОБА_1 в цій справі є присяжна, яка здійснює правосуддя в Татарбунарському районному суді Одеської області в складі суду та за своїм статусом прирівнюється до судді, суд уважає, що вказана справа підлягає направленню до Одеського апеляційного суду для вирішення питання щодо визначення підсудності справи.

Керуючись ст. 26, 31, 34, 257-261 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Матеріали цивільної справи № 515/61/25 за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , до Виконавчого комітету Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно надіслати до Одеського апеляційного суду для визначення підсудності.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя                                                          В.О. Луцюк