1Справа № 335/1125/25 2-н/335/75/2025

                                УХВАЛА

                                ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

       13 лютого 2025 року                                                         м. Запоріжжя

Суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Новасардова І.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини

ВСТАНОВИВ:

В провадження Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя на розгляд надійшла заява ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання даної заяви й до досягнення повноліття дитини.

Згідно ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України передбачено, що судовий наказ може бути видано, у разі якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 167 ЦПК України суд розглядає заяву про видачу судового наказу без судового засідання і повідомлення заявника і боржника.

Судом встановлено, що з 11 липня 2018 року ОСОБА_1 перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 .

Від шлюбу мають малолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Боржник матеріальну допомогу на утримання дитини у добровільному порядку не надає, у зв`язку з чим ОСОБА_1 звернулась до суду із відповідною заявою.

Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частиною 2 ст. 182 СК України встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Як визначено ст. 181 СК України та Пленумом ВСУ № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» при відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Згідно з ч. 5 ст. 183 СК України той з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину однієї чверті, на двох дітей однієї третини, на трьох і більше дітей половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Таким чином, право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів має той з батьків дитини, з яким дитина проживає у визначеному Законом порядку.

Матеріалами справи встановлено, що звертаючись до суду з заявою про стягнення аліментів на утримання доньки, ОСОБА_1 в обґрунтування вимог заяви не долучено будь-яких доказів, які підтверджують факт сумісного проживання неповнолітньої дитини із заявником та перебування дитини на її утриманні.

Згідно п. 4 ч. 3 ст. 163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додаються інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Таким чином, встановлено, що заявником при зверненні до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини порушені вимоги ст. 163 ЦПК України.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у видачі судового наказу про стягнення ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини.

Роз`яснити заявникові, що у відповідності до ч. 1 ст. 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 2-1, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду в 15-денний строк з дня складення повного тексту ухвали суду.

Суддя                                                                І.В. Новасардова